У правописі «Русалки Днѣстровои» ê та ѣ не розрізнялись — в обох випадках писався ѣ. Однак, цей правопис уже розглядається як фонетичний.
Для максимовичівки ж принциповим моментом є позначення етимологічних варіантів фонем, щоб зберегти максимальну сумісність з традиційними кириличними орфографіями.
Щодо випадаючих о, е на місці історичних ъ, ь. В принципі, їх чергування з нулем звуку також регулюється закритістю складу: день — дня, сон — сны. Таким чином, для кожної літери закритого складу можна підібрати свій відповідник у відкритому:
ô — о
ê — е/ё
ѣ — ѣ
о — -
е — -/ь
Цю систему, однак, ламають слова, де о, е зберігаються в обох позиціях незмінними — результат появи їх у мові після того, як відбулась диференціація ô, ê. Найчастіше це пізні запозичення, а також слова з групами -ере-, -еле-, -оро-, -оло-, плюс ряд інших винятків. По-хорошому, фіксовані о, е теж було б варто якось позначити, але Максимович цього не робив, бо в інших кириличних орфографіях вони ніяк окремо не позначались.