Максимовичівка була б непоганим прототипом для такого двомовного письма. Але є ще деякі випадки, де розбіжності між українською мовою та російською мають фонологічний характер:
• Давнє
л, що перейшло у
в в українській мові (жив - жил, вовк - волк). Можна позначити як
л̂: жил̂, вол̂к.
• Придихові
в та
г, наявні в українській мові і відсутні в російській (гей - эй, Ганна - Анна, вухо - ухо). Можна ніяк не позначати (слова з придихом слід запам'ятати), а можна ввести спеціальний надрядковий знак (точніше, два знаки), подібно до того, як це зроблено у греків: ҅ей, ҅Анна, ’ухо.
• Неспівпадіння укр. та рос
у/в внаслідок чергування (усі - все, вчитель - учитель). Укр.
в на місці рос.
у можна позначити як ў (ўчитель, ўмѣнье). Для протилежного випадку — в̂ (в̂сѣ, в̂ домѣ).
• Можливо, ще щось (допишу потôм).