Значение Шевченко для украинского языка переоценено.

[Комодори і Вори]

Не понимаю, почему с ним носятся, как со вторым Лениным. Стихи его никто в здравом уме читать не будет, количество памятников на порядок превышает количество тех кто его читал добровольно, а не в школе из-под палки.

Кстати интересный факт: школота которая лепит из Шевченко кумира, не подозревает, что в украинском языке есть слово Вкраїна, хотя оно встречается в "Заповіті" Шевченка, котрый все в школе должны знать как Отче Наш, а точнее вместо Отче Наш:

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.

Шевченко в Украине почти не жил. И хоть его и бусифицировали в царскую армию, в целом это был питерский тусовщик и русский либерал. Тот же "Заповіт" был опубликован в одном сборнике со стихами Пушкина.

Его образ в кожухе и шапке это ПАРОДИЯ на украинца в исполнении академика Императорской академии искусств. Стихи по-украински он писал для понтов, поскольку тогда среди русских было в моде всяческое славянофильство. Не для понтов он писал по-русски. Т.е. Шевченко это русский либерал, который кривлял из себя украинца.

[Python]

Розвінчування Шевченка зазвичай погано закінчується — приблизно як малювання карикатур на Пророка.

Можна по-різному ставитись до його творчості, але вона запустила процес, який, у кінцевому підсумку, призвів до появи України як держави. Як загальновизнаний український символ, Шевченко — ідеальний варіант (бо хто ще?). А от з Богом у нас не склалося — церкви й конфесії завжди були джерелом розбрату між українцями; Шевченко був вільнодумцем (зокрема, заперечував непорочне зачаття), Франко — і зовсім атеїстом, якихось ідеалів набожності серед ключових українських літераторів просто нема. Ставити на одні терези українську літературу і релігію — шлях до гебні у рясах.

[Комодори і Вори]

Розвінчування Шевченка зазвичай погано закінчується — приблизно як малювання карикатур на Пророка.

Можна по-різному ставитись до його творчості, але вона запустила процес, який, у кінцевому підсумку, призвів до появи України як держави. Як загальновизнаний український символ, Шевченко — ідеальний варіант (бо хто ще?). А от з Богом у нас не склалося — церкви й конфесії завжди були джерелом розбрату між українцями; Шевченко був вільнодумцем (зокрема, заперечував непорочне зачаття), Франко — і зовсім атеїстом, якихось ідеалів набожності серед ключових українських літераторів просто нема. Ставити на одні терези українську літературу і релігію — шлях до гебні у рясах.

А вот быть последователем Андрея Хвыли -- норм.
В этом наверное и проблема.
Можно быть сталинистом не знать украинский язык, главное -- почитать "Пророка" (выходит, что тут можна "ставить на одни весы" литературу и религию).
С т.з. религии культ Шевченка -- это культ Сатаны, который не знает Бога, и при этом считает, что Бог и все вокруг ему что-то должны.
Вокруг других личностей не был создан культ "Пророка", поэтому там действительно можно разделять литературу и религию.

Благословенна та ясна година, Коли дитя читає «Кобзаря», І юний зір прозориться, як днина. Так зі сльози, що світить, як зоря, Злітає дух над бескиди й моря, Так з книжки починається ЛЮДИНА

Д. Павлычко. 1958

«Що у житті мене зігріва? Леніна думи ясні, Леніна мудрі слова»
«Як добре, що на світі є Москва, моя земля, столиця і надія»
«Тож не вдалось огидливим ізгоям вас отруїти жовто-синім гноєм»
«Та здавалось мені, що не ворони, а бандерівські хижі кати прилетіли в покинуті сторони заховати криваві сліди»
«За Україну, за Кавказ, і за Росію, і за новий Афганістан ті хлопці впали»

Тоже  Д. Павлычко, член КПСС, член ЦК ЛКСМУ. (Ни разу не гебня в рясе)
Т.е. культ Шевченко это культ конформизма.
Украинцы не обязаны почитать Шевченка как "Пророка".
Всё что надо знать про национальную идентичность написано в Конституции Украины.

з Богом у нас не склалося — церкви й конфесії завжди були джерелом розбрату між українцями

Не сомневаюсь, что Московский патриархат обожает Шевченко: не случайно же ему во времена СССР столько памятников понаставили!

У украинцев на почве религии противоречий нет. Сталинисты ненавидят греко-католиков, но они к украинцам не относятся.

Шевченко — ідеальний варіант (бо хто ще?).

Если не Путин, то кто ещё?? Можно ясно видеть, что Шевченко именно "вместо Бога". И вся страна теперь -- сплошная умиральная яма, где быть живым -- это преступление. Вот что значит объединение на базе некрофильского культа Сатаны!

Кстати тут видим явные угрозы за оскорбления чуства верующих
Выехать из Украины нельзя, и получается, что надо верить в Шевченко под угрозой смерти.
Python мне тут уже измену Родине шить пытается!

Можна по-різному ставитись до його творчості, але вона запустила процес, який, у кінцевому підсумку, призвів до появи України як держави.

И теперь эта страна превратилась в концлагерь для украинцев, где ничего собственно от Украины уже не осталось.

Я ж говорю, что никто его в зравом уме не читал: как какой-то приспособленец Павлычко мог создать независимое государство? Кстати, я заметил, что те кто за культ Шевченко готовы убивать, так же ненавидят Независимость) Шевченко это "Пророк" для фриков, которые неспособны даже "Заповіт" прочитать, у которых наглухо отшиблено чувство языка.

[Комодори і Вори]

На Майдане нас религия не разъединяла. Регулярно проводился молебен всех конфессий, были даже представители Мальтийского  ордена. И Шевченко не был каким-то "объединяющим символом". Также я заметил, что адепты культа Шевченко ненавидят и пытаются уничтожить Майдан...

[Python]

С т.з. религии культ Шевченка -- это культ Сатаны, который не знает Бога, и при этом считает, что Бог и все вокруг ему что-то должны.

З точки зору релігії, будь-яка інша релігія — це культ Сатани. Так, українство має ознаки релігії.

[Python]

На Майдане нас религия не разъединяла. Регулярно проводился молебен всех конфессий, были даже представители Мальтийского  ордена. И Шевченко не был каким-то "объединяющим символом". Также я заметил, что адепты культа Шевченко ненавидят и пытаются уничтожить Майдан...

Ну здрастє, приїхали. Шевченко (на двохсотліття якого припав 2014 рік) — один із символів Майдану. Його малювали на майданних графіті (на жаль, знищених дурнуватими комерсантами через деякий час після того), декламували на майданній сцені — було б дивно, якби ключовий символ України опинився осторонь від тих подій.

Хоч більшість українських церков і підтримували Майдан, на той момент найчисленнішою українською церквою була УПЦ (МП) — стосунки між УПЦ (МП) та рештою були, м'яко кажучи, напруженими. Безпосередньо на Майдані УПЦ (МП) не було, хоча служителі МП брали на себе роль «миротворців» під час подій на Грушевського — важко сказати, з якою метою і в чиїх інтересах. Зате Янукович показував чіткий зв'язок з МП, будучи воцерковленим вірянином цієї церкви.

[Python]

Стихи его никто в здравом уме читать не будет

У свій час читав і зачитувався. Не можу сказати, наскільки мій глузд здоровий. У будь-якому разі, це частина того, що робить мене українцем.

Те, що більшість добровільно нічого не читає взагалі — зовсім інша проблема. З віруючими будь-якої релігії та ж проблема — ніхто тих писань по-справжньому не читає, а тільки слухають тлумачення з других рук. Ті, хто щось читають — завжди меншість.

[Долов]

Стихи его никто в здравом уме читать не будет

Зрозуміло, що краще читати мої переклади.

[DarkMax2]

Розвінчування Шевченка зазвичай погано закінчується — приблизно як малювання карикатур на Пророка.

Вас Марат байтить. Його в 2022-ому році бурдоляк Бузина покусав.
У 1920-ті, до речі, замах на образ Шевченка був доволі популярним мувом. Ще Семенко спалив "Кобзарь", бо йому "від "Кобзаря" тхне дьогтем і салом". Як на мене, це чисто "підлітковий" бунт, наступний крок у розвитку літератури після формування бази класиків. І ми мали той бунт минути ще 100 років тому.

На Майдане нас религия не разъединяла.

Марате, підозрюю, що Ви навіть не мусульманин, а атеїст/агностик. Чому вчепилися в християнські проблеми з московською Церковою? Нагадаю, що за Шевченка клір був офіційно державними службовцями Російської імперії. Звісно, що в інтелігенції були до священства питання. Ба більше: якщо помазанець Божий не такий, то й до Бога-мазальника питання.

[злой]

Я человек русскоязычной культуры, и меня с некоторого момента в жизни стал раздражать культ личности Пушкина, притом, что это не мой любимый поэт. Такое чувство, что если твой родной язык - русский, то тебе вменено в обязанность томно вздыхать при словах "Болдинская осень" и "Михайловская ссылка", а от любого упоминания Евгения Онегина вообще положено падать в обморок от восторга. Я подозреваю, человека из Украины может аналогичным образом раздражать такая "навязанная любовь" к Шевченко. Меня вот Шевченко никто любить не заставлял, и я скажу - он понял больше многих других душу своего народа. Отдам должное и Пушкину - он свой народ тоже понимал лучше многих других. Поэты - они такие, больше схватывают поэтическим чутьём, чем понимают разумением. Поэтому, мне думается, и Шевченко, и Пушкина любят не зря.

[DarkMax2]

У англійців є Шекспір. Таких "Пророків від красного письменства" можна помітити чи не в кожній країні. Радше дивує відсутність, як-от у білорусів.

[Комодори і Вори]

Ну здрастє, приїхали. Шевченко (на двохсотліття якого припав 2014 рік) — один із символів Майдану. Його малювали на майданних графіті (на жаль, знищених дурнуватими комерсантами через деякий час після того), декламували на майданній сцені — було б дивно, якби ключовий символ України опинився осторонь від тих подій.

Граффити рисовали, а не иконы. Кстати на "йолке" был не Шевченко, а Тимошенко)
Понятно, что Шевченко -- это популярный мем, но не какой-то "ключевой символ".

[R]

Культ Шевченка то не теперішня тенденція і не чиясь вигадка.
Він реально був.
Його популярність була величезною.
Популярність в народі.
Популярність не його особи, а конкретної поезії.
Культ особи виник на базі популярності поезії.
Якби він видав Кобзар анонімно, або заявив що то не він автор, а народна поезія від різних авторів, то ніяк би не вплинуло на популярність.
Був би культ не Шевченка, а культ невідомого автора.
Зацікавленість його особою виникла на базі популярності його поезії, а не навпаки.
Якщо поезія не цікавить, то і особою цікавитись нема змісту.
То ніякий не аристократ, не керівник держави, не епатажна фігура.
Його портрет в шапці і в кожусі, то ж образ звичайного селянина, без понтів зовсім, абсолютно.
То не стільки портрет Шевченка, як той самий кобзар який ходить по селах і співає, а йому дають кусень хліба.
Той факт що реальний Шевченко ніколи по селах не ходив і за кусень хліба не співав, нікого не цікавить.
Цікавить конкретна поезія, а не він сам.

[R]

Якщо говорити про вплив Шевченка на мову, то його нема зовсім.
Бо то образ кобзаря зі села.
Кобзар мову не змінює, а використовує ту яка є.
Як люде в селі розмовляють так і він.