Українізація закінчень жіночих прізвищ

[Un Ospite]

Загальновідомо, що прізвища жінок і дівчат, що за своєю формою є іменниками чоловічого роду або мають закінчення -енко, -вич, -ук/-юк, -ець - протиречать логіці української мови.
В багатьох мовах існує правило, що жіночі й дівочі прізвища мають окремі правила утворення - як тут не згадати чеську або литовську.
Як нам правильно українізувати такі прізвища? Прізвищ типу Заєць, Маляр, Куюн, Фаріон, Бо́гдан, Петрик, Тимошенко, Попович, Мосійчук - сила силенна.

Найочевиднішим способом здається просто додавати закінчення -івна для дівочих та -ова для жіночих прізвищ. Але тоді виникає проблема: Зайцева - це дружина чоловіка з прізвищем Зайцев чи з прізвищем Заєць? Поповичева - її чоловік має на прізвище Попович чи Поповичев? Що робити?

Тим паче, ми бачимо, що процес перейменування міст і селищ теж має таку тенденцію - вирівнювати граматичний рід назви населеного пункту відповідно до родового слова. Так, наприклад, селище Високий на Харківщині пропонують перейменувати на Високе (бо "селище" - середнього роду), а місто Лозова (відмінюється як прикметник - з Лозової, Лозовій і т.д.) перейменувати на Лозове.

До речі, зважаючи на сучасні ґендерні тенденції та боротьбу за рівноправ'я статей, для чоловіків теж можна ввести варіант "хлоп'ячого" прізвища, тобто такого, яке він має до одруження, або, наприклад, до завершення служби в Армії - бо чого ж тільки жінки мають страждати від головняку з заміною документів після одруження - хоча це вже буде інновацією для нашої культури, а от те, що у жінок мають бути окремі граматичні форми прізвищ - це необхідсть, що її продиктовано як традиційними культурними кодами, так і сучасними феміністичними тенденціями. А деякі сполучення імені з прізвищем просто мають кумедний вигляд - ну яка, нафіг, умовна Інна Попович або Галина Заєць.

[Un Ospite]

Перепрошую, не "українізація", а "українізування"* (згідно з рекомендаціями рекомедуваннями настановами професора Гінзбурґа), або "зукраїнення"** - прошу модератора перейменувати тему.
__
* ж бо йдеться про процес
** ж бо йдеться про "перфективний" процес, який має на меті кінцевий результат

[R]

Та які жіночі прізвища?
Прізвище від батька, від чоловіка.
От записали в паспорті прізвище Маленька, вона кудись емігрує, а потім її нащадки будуть виправдовуватись, що вони ніякі не гомосексуалісти.

[Python]

До речі, зважаючи на сучасні ґендерні тенденції та боротьбу за рівноправ'я статей, для чоловіків теж можна ввести варіант "хлоп'ячого" прізвища, тобто такого, яке він має до одруження, або, наприклад, до завершення служби в Армії -

Запізнились років так на кількасот. Прізвища на -енко часто розглядались як парубоцькі, і ще на початку ХХ ст. цей суфікс міг приростати до синівського прізвища, коли в батька цього суфіксу не було. Критерій переходу з парубоцького стану в чоловічий незовсім зрозумілий, але, судячи з поширеності таких прізвищ (і навіть цілих родів з прізвищами на -енко, ще з козацьких часів), одруження й народження дітей було для цього недостатньою умовою. Служба в війську? Тоді за це доводилось боротися (див. козацький реєстр), але, судячи з тих же козацьких родів на -енко, навіть і це не завжди рятувало від довічного «парубоцтва».

[Python]

Найочевиднішим способом здається просто додавати закінчення -івна для дівочих та -ова для жіночих прізвищ.

Жіночі форми прізвищ на -иха, -чка також були поширені (Кайдашиха, Сердючка).

[Python]

Ідея з парубоцьким прізвищем до армії здається, у світлі сучасності, цілком виправданою. Син отримує прізвище батька плюс -енко, після відбуття мінімального терміну служби суфікс відкидається. Спадкові косарі могли б хизуватися довгими прізвищами назразок Бондаренченченченко, але досить піти в армію — і ти вже Бондар. Незовсім зрозуміло, що робити з прізвищами, утвореними від імен — мабуть, таки треба один суфікс залишити, інакше Іваненко стане Іваном (при тому, що порядок імені та прізвища в українській мові може коливатися).

[R]

Жіночі форми прізвищ на -иха, -чка також були поширені (Кайдашиха, Сердючка).

Які потім перетворились у Стасишин, Петришин, Ковалишин.

[Python]

Критерій переходу з парубоцького стану в чоловічий незовсім зрозумілий, але, судячи з поширеності таких прізвищ (і навіть цілих родів з прізвищами на -енко, ще з козацьких часів), одруження й народження дітей було для цього недостатньою умовою. Служба в війську? Тоді за це доводилось боротися (див. козацький реєстр), але, судячи з тих же козацьких родів на -енко, навіть і це не завжди рятувало від довічного «парубоцтва».

А втім, можливо, збереження -енко залежало від походження прізвища: родові козацькі прізвища на -енко (яке зберігалось постійно) — утворені від імен (Дорошенко), а парубоцькі форми з тимчасово доданим -енко — від прізвищ, не утворених з імен (Юрась Хмельниченко, він же Юрій Хмельницький).

[Python]

Жіночі форми прізвищ на -иха, -чка також були поширені (Кайдашиха, Сердючка).

Які потім перетворились у Стасишин, Петришин, Ковалишин.

Котрі, в свою чергу, подекуди втратили відмінюваність за родами (Ірина Степанишин).
А потім доводиться виправдовуватись, що вона ніякий не трансґендер.

[Mücahit]

Жіночі форми прізвищ на -иха, -чка також були поширені (Кайдашиха, Сердючка).

Які потім перетворились у Стасишин, Петришин, Ковалишин.

А чому в частині випадків жіночі прізвища на -шин відмінюються (Ірина Ковалишина), а в частині — ні (Ірина Ковалишин)?

[Python]

Жіночі форми прізвищ на -иха, -чка також були поширені (Кайдашиха, Сердючка).

Які потім перетворились у Стасишин, Петришин, Ковалишин.

А чому в частині випадків жіночі прізвища на -шин відмінюються (Ірина Ковалишина), а в частині — ні (Ірина Ковалишин)?

Конфлікт радянської та австрійської традиції. Радянська норма вимагала такі прізвища змінювати за родами й відмінками як прикметники, але  в деяких регіонах ще до приєднання до СРСР поширеною була норма зберігати такі прізвища невідмінюваними для жінок, і в добу Незалежності ця традиція почала відновлюватись. Плюс прізвища іменникового походження на -ин (напр., Кармазин), які то підганяють під граматику прикметника, то, навпаки, їхню іменникову модель відмінювання беруть за зразок для відмінювання прикметникових прізвищ.

[DarkMax2]

ІМХО, конкретно присвійні прізвища мусять мати жіночі форми. Чий/чия, як-не-як.
Невідмінюваність, яка інколи зустрічається, - релікт німецькомовного діловодства.