Пропоную варіативні літери в постфіксах позначати малими грецькими символами
, а неваріативні -- великими латинськими літерами
Головне питання — для яких цілей ви пропонуєте застосовувати ці позначення і хто ними користуватеметься?
1) Для яких цілей, я вже наводив приклади:
https://forum.unilang.org/viewtopic.php?f=131&t=52996 http://crh2.ugu.pl/#IDIOMALAR2) Хто захоче той й користуватиметься: дивне запита͡ння. Як втім й перше.
До речі, Ваша нотація застосовується в
Турецьких словниках та в описах
Турецької ґраматики (себто моє припуще͡ння підтвер͡джується). Те що я про'поную використовується безпосередньо для запису мови!
Які є Ваші про'позиції? Якою літерою можна позначити ı/i/u/ü?
Ну хоча б не приголосною, що не має стосунку до позначуваних звуків. Природньо було би використати літеру, що позначає голосний високого піднесення (як I в моєму прикладі). Якщо все ж обмежитися грецькою абеткою, то це ι або υ, у крайньому разі η.
При тому, що є ще u/ü...
Строго ИМГО
χη -- взагалі не читаються
χυ -- читається як ç|c + u|ü
χι -- читається як ç|c + ı|i
(забагато
визначеності)
(В Турецькій не потрібно розрізняти ı/i/u/ü та тільки ı/i.)
Іще кримськотатарська мова розрізняє лише u/ü в афіксах -Uv та -(a)vUç.
Я вважаю, що ı/i/u/ü та ı/i слід позначати однаково (напр. I), навівши у передмові перелік афіксів, які в літературній нормі мають лише ı/i. На мою думку, це більш узгоджується з діалектами (див. пост #1002) та вашим «загальнотюркським сенсом».
«загальнотюркським сенсом» -- Ви сумніваєтеся в тому що в усіх Тюрських мова множина позначається одним й тим самим пост'фиксом з певними фонетичними варіаціями? Чи можете навести приклади, коли це не так?
Я вважаю, що ı/i/u/ü та ı/i слід позначати однаково (напр. I), навівши у передмові перелік афіксів, які в літературній нормі мають лише ı/i. -- Як-що вже брати мету, то мета в тому щоби сприімати текст безпосередньо, без ґрамматик, словників та передмов та елементу розшифровува͡ння. Ваша нотація (себто я напр. можу навести приклад застосува͡ння моєї нотації для
Кримськотатарської мови, а ви своєї -- ні. тому арґумент "загальноприінятості" viдпадає) є по суті реґулярними виразами (regular expressions) з мов проґрамува͡ння, тому я й кажу про "механичність": тільки замість машини Ваші "реґулярні вирази" має людина обробляти.
Я вважаю, що ı/i/u/ü та ı/i слід позначати однаково (напр. I) -- Я вважаю, що не слід. Ось чому: Скоріш за все -niñ/-nıñ це є стягнене -nen (тут можу припустимо помилятися), але от -sıñ/-siñ -- 100% стягнене sen. Себто воно там не просто так не ı/i/u/ü, а ı/i. Так, у діалектах може бути
подальше огубле͡ння, але ніхто не забороняє так й вимовляти. Нотацію я розробляв ураховуючи ВСІ діалекти. До речі, про сенс грецьких літер: вони підкреслюють те що запис є не строго фонетичним. А Ваша нотація годиться лише для одного діалекту. Ну й у моий нотації один ієроґлиф -- одна ґраматична одиниця (хоча трапляються й синоними: καΝ -- MμŞ, ταR -- SαT) -- за потреби це можна дійсно розписати, в які фонетичні варіації в яких діалектах вони розкриваються -- а ув Вашій просто зновужтаки певне механичне взагальне͡ння ґраматичних варіацій
на письмі, себто Ваша нотація є вторинною, моя -- самостійною. ИМГО, краще тоді текстові варіації просто перелічити:
https://forum.unilang.org/viewtopic.php?f=131&t=51457&p=1079633#p1079633-cı/ci/cu/cü/çı/çi/çu/çü: -CI менш інтуїтивне, ніж -χμ? Авжеж. 
Ну, Ви ж прочитали

До речі, саме використа͡ння Cc в Тюрських мовах -- ахтунг з т.з. Латини. Себто попри те що таке використа͡ння "μ" є ахтунг з т.з. Грецької, принципових протипоказа͡ннь цьому нема. Ѿ знайома Вам кириллиця -- яскравий приклад: "H" по формі -- грецька "ета" і раніше писали N -- [н], H -- [и] (виходить, ця рисочка провернулася на 45° і голосна стала приголосною.....).
-CI менш інтуїтивне -- ИМГО саме так. Читається як "дефіс-Сі-Ай", та те що це має означати -cı/ci/c
u/c
ü/çı/çi/ç
u/ç
ü ніц не ясно. (А в Казансько Татарській -- це просто çı/çi.....)
Механичне твер͡дже͡ння.
будь-який афікс у нотації з мого прикладу виглядає як одна з його можливих реалізацій
О! Я б сказав, що це су͡ттєва бага, а не фіча. В мене всі реалізації -- рівноправні!
До того ж цей саме цей вибір регістру узгоджується із принципом, прийнятим у теорії формальних мов,
Кримськотатарська -- не формальна. Одже, мій підхід узгоджується із принципом приінятим у теорії не формальних мов!
До речі, дійсно: літературний підхід дещо вмовний: пистати u/ü не далі другого складу і т.п.. Тому-що літературна мова має
наддіалектний сенс! (А не має мати на меті зарівняти всі діалекти під якиісь з пальця висмоктаний "стандарт"...)
За'про'понована нотація з грецькими літерами розвинулася в такі собі "ґраматичні ієроґлифи" (приклад) котрі, як я гадаю, мають загальноТюрський сенс. Напр. "λαR" означатиме множину в усіх Тюрських мовах, хоча вимовлятиметься не тільки як "lar/ĺer"!
Те саме можна сказати і про нотацію латинськими літерами.
Ні, не можна: ви ж самі казали <<будь-який афікс у нотації з мого прикладу виглядає як одна з його можливих реалізацій>>, себто є однозначна пров'язка до якогось одного ДІАЛЕКТУ!!! (може бути ще nar/ner etc. Казаська в цьому плані показова: як Ви позначите
всі Казаські фонетичні варіації пост'фиксу множини?))))))