Повоєнна відбудова та інша любительська урбаністика

[Python]

Різні думки на цю тему. Ні до чого з цього я не маю професійного чи фахового стосунку — це просто думки городянина, якому, можливо, доведеться жити в умовах переродженого міста.

1. Серед пропозицій на цю тему (у т.ч., від людей, пов'язаних з плануванням подібних проектів) можна вирізнити те, що я б умовно назвав протягуванням суб'єктивщини («а давайте звільнимо міста від хрущовок», «необхідно врятувати світ від спальних районів» і т.п.) — щось слабо обґрунтоване контекстом нинішньої ситуації, схоже, в кращому разі, на чиїсь особисті вподобання, а то й лобіювання певних забудовницьких інтересів. Це неминуче, але бажано уникати такого — у всього має бути обґрунтування поточною ситуацією, усе має виглядати в ній реалістично.
2. З одного боку, багато людей втратили своє житло й не мають ні зайвих коштів, ні надміру часу на будівництво чогось дорогого й ресурсоємного. З другого — нові умови вимагають більш безпечного житла — міцнішого, з підземними бункерами, з меншою кількістю поверхів і т.д., плюс енергоефективність та інші додаткові технічні запити. З третього — житло має бути таким, щоб у ньому «хотілося б жити» — модним, комфортним, красивим. Усе це майже взаємовиключні параграфи, бо уявіть дешеве модульне оперативно збудоване житло з надійним бомбосховищем та теплими стінами підвищеної міцності, і при цьому ще й у досі модному стилі хай-тек з горами крихкого скла — ось що ми отримаємо, експлуатуючи готові шаблони для кожної з цих вимог.
3. Естетика має випливати з закледених важливих вимог, а не втулятися всупереч ним. Саме тому з модою на скляні конструкції треба щось робити — чого варті бункери й безпечні кімнати, якщо підвищене виживання в них компенсуватиметься підвищеною смертністю під уламками скляних куполів, чутливих не лише до прямих влучань, а й до вибухів неподалік. Якщо ми хочемо безпеки й естетики, то це має бути естетика фортеці, а не ризикована конструкція, в якій поколінню війни насправді буде страшно жити, хай навіть і з безпековими наворотами, зроблеми більше для галочки, ніж для безпеки. Товсті зміцнені стіни, здатні витримати досить сильний поштовх. Ефективне світловикористання при меншій площі вікон — отже, додаткове світло має або потрапляти в приміщення відбитим/відображеним від поверхонь стін, або, можливо, ці поверхні заповняться сонячними батареями.
4. Хто там лаяв хрущовки? Мешканцям модульних містечок є з чим порівнювати. Відбудова після масових руйнувань вимагає багато швидкого дешевого житла, для частини з мешканців яких воно стане рідним на довгі роки. Людям треба десь жити, і змушувати їх жити в вагончиках через те, що ні в кого не буде коштів на реалізацію завищених вимог безпеки — це аж ніяк не турбота про їхню безпеку. Знижена поверховість — ОК, але тоді треба більше площі під забудову. Бомбосховища — ОК, але їх доведеться добудовувати й дооблаштовувати вже після заселення новобудов (і, можливо, в бомбосховищах окремо від будинку є більше сенсу: підвал під зруйнованим будинком легко стає братською могилою). Можливо, додаткове зміцнення стін теж відбуватиметься вже після заселення — конструкція має передбачати це (не знаю, наскільки така ідея реалістична).

[Easyskanker]

Эффективное светоиспользование при меньшей площади окон – следовательно, дополнительный свет должен либо попадать в помещение отраженным/отраженным от поверхностей стен, либо, возможно, эти поверхности заполнятся солнечными батареями.

Оргскло та/або старі добрі радянські склоблоки.

Взагалі можна безпосередньо брати рішення з Ізраїлю, де вже звикли до ракетних обстрілів.

[Волод]

Не маю впевненості, що війна надовго когось, чомусь навчить.

Хоча можливо і відбудеться злам ментальності і естетики. Бородатий анекдот: «Вибираючи проекту Пентагону, Рузвельт схилявся до проекту будівлі без вікон, однак генерали вперлись, що в кабінетах без вікон працювати не будуть.»

Щодо бункерів:
Коли в мене виникла ідея малої архітектурної форми для соління огірків, я почав цікавитись тим, чи усюди можна побудувати льох?

У багатьох місцях проблеми з ґрунтовими водами.
Таким чином бомбосховище стає великою проблемою. Справа не тільки в його герметичності. Справа у тому, що ґрунтові води перебувають у русі, а підземні споруди є перепонами для цього руху. Після їх будівництва води починають рухатись швидше і вимивають більше ґрунту....

[Волод]

Мабуть, поставлю питання радикальніше: «Чи відбувся злам менталітету?»
Коли такого зламу нема, то не буде і зміни архітектури.

[alant]

Може, одразу будувати міста-фортеці?

[Волод]

«Не стіни мають боронити місто, а доблесть його громадян.» - забув    хто сказав?

[Python]

Мабуть, поставлю питання радикальніше: «Чи відбувся злам менталітету?»

У тих, хто опинився безпосередньо в зоні бойових дій, або залишився без рідної оселі (на будівництво якої, можливо, пішов великий шмат попереднього життя) — безумовно, щось змінилось, щось зламалось. У випадку тилу (до якого б я відніс і Київ) — сказати важко. Я б сказав, для киян додатковий ризик загинути під обстрілами — десь в одному ряді з додатковою смертністю на дорогах.

Коли в мене виникла ідея малої архітектурної форми для соління огірків, я почав цікавитись тим, чи усюди можна побудувати льох?

У багатьох місцях проблеми з ґрунтовими водами.

Для огірків це в чомусь навіть добре: навіть неглибоке, але вогке приміщення забезпечить достатню прохолоду. От із бомбосховищами складніше.
У правобережній частині Києва, де вже давно будують багато всього, у т.ч., щось глибоке (зокрема, метро), типова річка біжить по якихось трубах, про неї розповідають історії місцеві краєзнавці, але майже ніхто з сучасних мешканців столиці її на власні очі вже не бачив. При будівництві тунелів метро, знову ж, неодноразово стикалися з підземними водами (це навіть не ґрунтові, а дещо глибше) — нічого, якось вирішили проблему з водовідведенням. Зрозуміло, умовний водопровід для підземної річки — це дорожче й складніше, ніж без нього.

Загальний підхід до запобігання сповзанню ґрунту — дерева, що своїм корінням тримають землю, вони ж регулюють підземні води. Плюс знижена поверховість. Але якщо нам потрібні і дерева, і знижена поверховість, і забезпечити всіх житлом, і бомбосховище під боком, куди на якийсь час можна всіх переселити, то в одному місці це все втулити стає складно. Загущена забудова, де все залито бетоном, явно суперечить цій концепції. Треба якось розселяти людські мурашники, перерозподіляти людей по малих містах — але очевидно, що просто набудувати будинків у райцентрах для цього недостатньо, люди тягнуться за фінансовими потоками, робочими місцями й міським комфортом. Отже, треба розвивати ще й містоутворюючі підприємства на місцях, а не посилювати мегаполіси за рахунок послаблення периферії, що спостерігалось у попередні десятиліття.

Утім, можливо, підземні бомбосховища — не найкращий підхід. Так, вони мають сенс у ситуації, аналогічній чернігівській у найважчі місяці, коли ризик загинути під обстрілом високий, і багато хто просто переселяється під землю на якийсь час. Але якщо тривога по двічі на день, а прилітає коли-не-коли, бігати туди-сюди під землю ніхто не буде, і жити під землею теж ніхто не буде — а воно все одно в якийсь день прилетить, і хтось загине. Саме́ надземне житло має бути таким, щоб витримати помірний удар і максимально захистити людей усередині, а не поховати під своїми руїнами.

[Волод]

Жити під землею?    У слов'ян це прописано в ДНК, в усякому разі коли вірити візантійцям.

Коли я вів мову про ґрунтові води, то мав на увазі не обов'язково підземні річки, практично усі ґрунтові води кудись потихеньку течуть. Я вже не кажу про комунікації в наших містах. Що деякі дерева знижують рівень ґрунтових вод, відомий факт, для цього й саджали тополі, але зараз йде компанія по боротьбі з тополями.

[Волод]

Коли не підійде землянка чи бурдей, то мабуть можна збудувати щось глинобитно-насипне над поверхнею ґрунту.

[Easyskanker]

Кемпинг.

[Волод]

Не будіть в мені азіопа, моя мама у юрті народилась, до того ж у чужій, бо їхню юрту у той день вороги спалили, а вони ховалися за кошмами у юрті старої казашки «акушерки».
Вороги недбало робили зачистку, заглянули і побігли далі.
Комунікацій у юрті не було, тому стара казашка узяла відра і пішла по воду, коли вона несла воду, то підковзнулась, впала і сильно побилась, так і не змогла принести воду, і це все, як з ясувалося, було добре, я би навіть сказав арИстовично, бо вороги виявилися зовсім не недбалими, вони мабуть були родичами не  Щорса, а батьки Боженка, і, просто, отруїли колодязь.

[Волод]

Доречи, через нестачу дров, житлова площа в українській хаті була малою, і побут був мінімалістичний, практично як побут японських самураїв. У яких він був заточений під те, щоб у разі нападу ворога, спалити дім без жалю, і піти захищати (чи заховатися) замок свого князя.

[Python]

Що деякі дерева знижують рівень ґрунтових вод, відомий факт, для цього й саджали тополі, але зараз йде компанія по боротьбі з тополями.

Гадаю, про будь-яке «зараз йде» можна буде говорити в минулому часі, якщо виникне така необхідність. Якщо потрібно і бомбосховища, і щоб у бобосховищах було сухо, і щоб вулиці з будинками й бомбосховищами при цьому не попливли разом з ґрунтом і водами в ньому — значить, треба починати любити тополі. Вилікувало від ковіду — вилікує й від алергії, чи хто там на тополі ополчився.

[Волод]

Скільки не співали:
 «Не рубай тополю, не рубай тополю,
       Бо зустрінешся з бідою.»

Не допомогло.

[Волод]

...........вилікує й від алергії, чи хто там на тополі ополчився.

Люди ж у нас дикі, неосвічені, пояснювати їм, що пух тополі і її цвіт, це дві різні різниці, не має сенсу.

[Python]

Жити під землею?    У слов'ян це прописано в ДНК, в усякому разі коли вірити візантійцям.

Є таке — мій батько в землянці народився. Правда, повернення до землянок було більше заслугою організаторів комуни, які вирішили порозвалювати приватні хати, щоб людям з комуни не було куди тікати (після чого мій прадід з комуни, власне, і пішов жити під землю). Сам я землянки тої вже не застав — на моїй пам'яті в тому місці тільки картоплю вирощували — але сталінські роки вона пережила, нормальну хату побудували вже десь, мабуть, у 50-ті чи 60-ті, в ній з того часу і живуть до наших днів. А втім, і ця хата теж побудована з землі (вальків).

[Волод]

Сам я землянки тої вже не застав — на моїй пам'яті в тому місці тільки картоплю вирощували — але сталінські роки вона пережила, нормальну хату побудували вже десь, мабуть, у 50-ті чи 60-ті, в ній з того часу і живуть до наших днів. А втім, і ця хата теж побудована з землі (вальків).

Добре, що не застали, а то в землянках усілякі троцкі народжуються.  Шуткую.  Доречи, його батьки були куркулями, а то й поміщиками, а жили у землянці, хоча мабуть правильніше бурдеї.

[Python]

Може, одразу будувати міста-фортеці?

У сенсі, обнести місто валами, ровами й міськими мурами? Поки війни були суто наземними, це мало сенс, і проти саме наземного наступу фортифікаційні споруди продовжують місто захищати. Сюди ж — водойми навколо міст та в самих містах, що можуть виконувати фортифікаційну роль (ідеї вивести київські річки з труб на поверхню всі аплодують, але побачимо, як воно буде).

Складність у тому, що з неба теж може бути атака. Висувалась ідея робити міську забудову загущеною, щоб будинки прикривали будинки — що, по-моєму, просто небезпечно, наводить на думки про ефект доміно, або, наприклад, у місті внаслідок обстрілів спалахне пожежа, що легко пошириться в межах усього загущеного району... Скидається на виправдовування забудовницької ідеї, як будувати більше житла на тій же площі, якщо гнати висотки вгору заборонять (що дуже очікувано). Хоча, якщо загущувати міські райони чимось назразок земляних насипів між будинками, з точки зору захисту це має сенс.

[Python]

Люди ж у нас дикі, неосвічені, пояснювати їм, що пух тополі і її цвіт, це дві різні різниці, не має сенсу.

Їх би навчити носити маску правильно... І взагалі, алергія — міська хвороба, бо по селах, де скрізь то пилок, то сіно, то свійські тварини, чогось не бігають натовпи алергіків, що винищують усе живе на своєму шляху і все одно чхають.

[Easyskanker]

Доречи, через нестачу дров, житлова площа в українській хаті була малою, і побут був мінімалістичний, практично як побут японських самураїв. У яких він був заточений під те, щоб у разі нападу ворога, спалити дім без жалю, і піти захищати (чи заховатися) замок свого князя.

У росіян теж. Так ось у чому корінь відсутності інтересу до довгострокового планування, який я помічав.

[Волод]

У росіян ізби були просторіші, стелі вищі, відповідно і мотлоху більше.

Крім усіх інших чинників, мабуть, на поведінку наших військових у Криму в 2014р., впливав фактор житла, яке більшість мала у Криму.

[Волод]

Доречи, через нестачу дров, житлова площа в українській хаті була малою, і побут був мінімалістичний, практично як побут японських самураїв. У яких він був заточений під те, щоб у разі нападу ворога, спалити дім без жалю, і піти захищати (чи заховатися) замок свого князя.

У росіян теж. Так ось у чому корінь відсутності інтересу до довгострокового планування, який я помічав.

У росіян на це впливало, ще те, що біля житла вони саджали тільки тополю, і то це новий звичай. А їхнім садом і городом був ліс, а у лісі треба планувати на сто років чи не планувати взагалі.

[Python]

5. Торгівля. Про те, що в ТРЦ небезпечно, було відомо ще в мирний час (взяти, наприклад, пожежу в російському Кемерові, де планування споруди, оптимізоване для затягування походу по покупки, унеможливило вчасний порятунок). Якщо виганяти людей з цих будівель при кожній повітряній тривозі, це або зробить будь-який ТРЦ за визначенням збитковим (бо швидко забіг-вибіг — це точно не про цей тип торгівельних закладів, після відбою тривоги повернення до роботи займе якийсь час — годину чи пів, а там знов тривога...), або замість заходів безпеки ми бачитимемо формальну імітацію, коли продавці на цей час призупинятимуть роботу, але люди продовжуватимуть стояти в чергах чи тинятися по приміщеннях.

В нас дуже люблять критикувати МАФи (тобто, торгові кіоски). Справді, хистка конструкція з листового металу та скла взагалі не захищає від вибуху, а то й створює додаткову загрозу — проте, й «більш цивілізовані» магазини з таких матеріалів мають приблизно такі ж недоліки. Базари чи торгові ряди в цьому архітектурному стилі, в разі удару по них, небезпечні для відвідувачів — хоч, мабуть, і меншою мірою, ніж палаючий ТРЦ, з якого складно вибратись і в який складно прорватись рятувальникам. Безпечні МАФи — це розосереджені по житловому мікрорайону торгові точки, що не збирають великих натовпів навколо себе і не створюватимуть перешкод для втечі. Було б, звичайно, добре зробити його менш чутливим до вибухів: позбутися скла (плівки цілком досить), листи металу замінити чимось, що захистить від обстрілу... Облаштоване торгове місце між бетонних блоків та мішків з піском?.. Або щось більш стаціонарне — крамнички на нижніх поверхах житлових будинків, але теж ключове слово — розосередженість, багато торгових точок в одному місці, що збирають натовп — явище небажане.

[Волод]

МАФи мали перевагу і під час карантину, на повітрі все ж менше шансів надибати ОРВІ.

[Python]

Доречи, через нестачу дров, житлова площа в українській хаті була малою, і побут був мінімалістичний, практично як побут японських самураїв. У яких він був заточений під те, щоб у разі нападу ворога, спалити дім без жалю, і піти захищати (чи заховатися) замок свого князя.

Я б так не сказав — хто заможніший, міг собі дозволити й щось не таке мінімалістичне, а сім'ї тоді були великими — тіснота не була бажаним варіантом, хоча й була вимушеним. Що в будь-який момент спалити і піти — теж не про нас, у ту хату стільки вкладалося, що було б шкода просто так усе кинути — це ж її і білити щороку, і щоб усе було прибрано, і щоб рушничками все було заквітчано (так, цим більше жінки займалися, а козаки просто йшли козакувати). Інша річ, садок вишневий функціонально був продовженням оселі, і в нього вкладалися не менше.