*Ўочевидь

[Drundia]

За дикторів не скажу, давно їх не слухав (проте, відхилення в їхній мові бувають у наш час найрізноманітніші), але ось, наприклад, у цього буктюбера на місці «багато» в половині випадків чується практично «бахато»:

А в інших словах не чується?

[Python]

За дикторів не скажу, давно їх не слухав (проте, відхилення в їхній мові бувають у наш час найрізноманітніші), але ось, наприклад, у цього буктюбера на місці «багато» в половині випадків чується практично «бахато»:

А в інших словах не чується?

Чується, але не скрізь — хекання нерівномірне, більш відчутне там, де він виділяє слова інтонацією. Конкретно в цьому відео, Г в інших словах здебільшого звучить як Г.

[Drundia]

От власне про що я й кажу. Глухе, але звучить як Г. А якщо дзвінке почне звучати як Х? Щось буде пішло не так?

[Python]

От власне про що я й кажу. Глухе, але звучить як Г. А якщо дзвінке почне звучати як Х? Щось буде пішло не так?

Воно в нього частіше не настільки глухе, щоб бути глухим. Але глушиться, коли він вимовляє все слово підкреслено, «з придихом».
У дикторів «голосів» спостерігав глухість будь-якого Г в будь-якій позиції.

[Drundia]

Щоб бути глухим чи щоб бути Х?

Тут якраз і є цікаве явище. Думаємо, що за наявністю голосу ідентифікуємо фонему, а насправді ідентифікухмо фонему за невідомим набором ознак, у наявність голосу виводимо з ідентифікованої фонеми. Здається, колись десь на лінґвофорумі писали про якийсь польовий експеримент і тоді виявили, що для визначення фонем треба зрозуміти, що було сказано, бо фонем виявити не вдялось.

[Python]

Щоб бути глухим чи щоб бути Х?

Чому «чи»? Схоже на Г, але глухе — отже, Х, хоч і контекстно відповідає Г. Якпи він ховорив усахалі пошепки, ітентифікація хлухості отнієї прихолосної на тлі цвінкості інших не киталась пи в вічі.

[Drundia]

Не отже. Якщо воно чується як Г, контекстно Г та сприймається як Г, то воно Г, навіть якщо глухе. І от пошепки розрінення г/х точно збережеться.

[DarkMax2]

Глянув того блогера. Він натужно на камеру говорить. Думаю, у житті інакше звучить.
І вкотре помітив у львів'ян тверде Ц.

[Python]

Не отже. Якщо воно чується як Г, контекстно Г та сприймається як Г, то воно Г, навіть якщо глухе. І от пошепки розрінення г/х точно збережеться.

Розрізнення не чутиметься, а виловлюватиметься з контексту. На щастя, перетворення між дзвінкими й глухими рідко дає мінімальні пари, як шапка/жабка, тому здебільшого з викривленої вимови легко відновлюється правильна.

[Drundia]

І вкотре помітив у львів'ян тверде Ц.

У них просто І після Ц дуже виразне.

Він натужно на камеру говорить.

Гітом цього вечора буде слово «адз-же».

Розрізнення не чутиметься, а виловлюватиметься з контексту.

Саме чутиметься. Бо ви припускаєте, що визначаєте за голосом, а насправді в ліпшому разі за його співвідношення з шумом, а в гіршому лише за інтенсивністю шуму.

[Python]

Саме чутиметься. Бо ви припускаєте, що визначаєте за голосом, а насправді в ліпшому разі за його співвідношення з шумом, а в гіршому лише за інтенсивністю шуму.

«Саме чутиметься» можливе лише тоді, коли фонему можна ідентифікувати однозначно, що, очевидно, не стосується випадку, коли фонему доводиться вгадувати з кількох подібних, де головним критерієм правильного вгадування стає не фонетична подібність до еталонного зразка, а осмисленість угаданого слова.

[Drundia]

де головним критерієм правильного вгадування стає не фонетична подібність до еталонного зразка, а осмисленість угаданого слова.

Тобто завжди.

[Python]

де головним критерієм правильного вгадування стає не фонетична подібність до еталонного зразка, а осмисленість угаданого слова.

Тобто завжди.

Але слово може бути й незнайомим.
Безумовно, певне відгадування відбувається при сприйнятті реальної мови завжди, але якщо правильна фонема стоїть на якомусь третьому місці в черзі можливих почутих кандидатур, то вага контексту стає помітно вищою, ніж якщо різниця між почутим та правильним варіантом мінімальна.

[Drundia]

Не бачу (не чую) чому пошепки хтось не розрізнить Г/Х.