Ой Марічко чичері, чичері-чичері

[AVIXA]

Хто вважає, що це пiсня, а хто причисляє її до коломийок.
Я вважаю, що до коломийок вона нiякого вiдношення не має.
Це окрема пiсня, але чомусь невдала.
Ну як невдала?
Мелодiя-АХ!
З текстом проблеми, не сформувався.
Чому не сформувався при такiй-то мелодiї?
Скажу чесно: абидна!

[AVIXA]

Хоча початок пiснi є, досить вдачний i файний.
Цiлих 9 рядкiв:

      Ой Марiчко чичерi, чичерi, чичерi,
      Розчеши мi кучерi, кучерi, кучерi.
      Розчеши мi кучерi, кучерi, кучерi.


      Я би тобi чесала, чесала, чесала,
      Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
      Лем би мамка не знала, не знала, не знала.

      Мати буде дивити, дивити, дивити,
      Я ся буду ганьбити, ганьбити  ганьбити.
      Я ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.
           

Далi два варiанта (основних), допустимо вiд Iванка:

      Ой Марiчко, люблю тя, люлю тя, люблю тя,
      Куплю тобi когутя, когутя, когутя.

      Ой Марiчко, люблю тя, люлю тя, люблю тя,
      Зарiж менi когутя, когутя, когутя.

Вiд Марiчки нiц.
I ще два варiанта:
     
      А як когут запiє, запiє, запiє,
      Вставай рано Марiє, Марiє, Марiє.

      Когут рано запiє, запiє, запiє,
      Вставай д'горi Марiє, Марiє, Марiє.

Вiд Марiчки знову нiц.
Тут ще слiд зауважити, що якщо когут запiє, то аж нiяк не рiзаний, тобто варiант з рiзнею меньш пiдходить. 



     

               

[AVIXA]

Так як зненацька стало абыдна, то я вирiшив попробувати виправити цю незгоду.
Пропоную загальнiй увазi цiлу пiсню:

                       Ой Марiчко чичерi, чичерi, чичерi,
                       Розчеши мi кучерi, кучерi, кучерi.
                       Розчеши мi кучерi, кучерi, кучерi.


                       Я би тобi чесала, чесала, чесала,
                       Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
                       Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
                       Мати буде дивити, дивити, дивити,
                       Я ся буду ганьбити, ганьбити  ганьбити.
                       Я ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.

                       
                       Ой Марiчко, люблю тя, люлю тя, люблю тя,
                       Куплю тобi когутя, когутя, когутя.
                       Куплю тобi когутя, когутя, когутя.


                       Ой когутик барвистий, барвистий, барвистий,
                       А гребiнчик червоний, дзьобик золотистий.
                       А гребiнчик червоний, дзьобик, золотистий.
                       Гонорово ступає, ступає, ступає,
                       А як файно спiває, спiває, спiває.
                       А як файно спiває, спiває, спiває.


                      Когут рано запiє, запiє, запiє,
                      Вставай д'горi Марiє, Марiє, Марiє.   
                      Вставай д'горi Марiє, Марiє, Марiє.


                      Щем гризоти не знала, не знала, не знала,
                      Поки його не мала, не мала, не мала.
                      Поки його не мала, не мала, не мала.
                      Когут рано будити, будити, будити,
                      Щом ся маю робити, робити, робити?
                      Щом ся маю робити робити робити?


                      Ой, Марiчко, чи вийде, чи вийде, чи вийде,
                      Як Iванко-то прийде, то прийде, то прийде?
                      Як Iванко-то прийде, то прийде, то прийде?


                      Ой, Iванку, не знаю, не знаю, не знаю,
                      Бо вже ляду не маю, не маю, не маю.
                      Бо вже ляду не маю, не маю, не маю.
                      За пiвночi гуляти, гуляти, гуляти,
                      А вже засвiт вставати, вставати, вставати.   
                      А вже засвiт вставати, вставати, вставати.


                      Ой, Марiчко, ся втоми, втомила, втомила,
                      Вже здибанка не мила, не мила, не мила.
                      Вже здибанка не мила, не мила, не мила.


                      Ой, Iванку, коби-то, коби-то, коби-то,
                      Вже ми к тобi привито, привито, привито. 
                      Вже ми к тобi привито, привито, привито. 
                      Буду я тя кохати, кохати, кохати,
                      Срiбним гребнем кучерi, кучерi чесати.
                      Срiбним гребнем кучерi, кучерi чесати.

Прошу оцiнити.
Ну i питання, зауваження, поправки само собою.

[R]

Народна пісня то оди-два куплети.
Не більше.
Але є любителі ліпити до купи декілька пісень, щоб було більше.
Їх або просто співають один після другого або трохи змінюють текст.
Невідповідність змісту то не рідкість.
Якщо цікавлять варіанти що ще можна приліпити, то наприклад так:

[Волод]

Як хто вважає: «Чия мамка знає»?
Її чи його?

[AVIXA]

Народна пісня то оди-два куплети.
Не більше.
Але є любителі ліпити до купи декілька пісень, щоб було більше.
Їх або просто співають один після другого або трохи змінюють текст.
Невідповідність змісту то не рідкість.

Мелодiя дуже приваблива, а так як сама пiсня це всього три куплети, то й лiплять до купи що не попадеться.
Тому дуже дивно чому народ таку популярну пiсню не допрацював.

[Волод]

Можливо тому, що в цій пісні все сказано.
Вона може належати до обрядових пісень, які співали під час весілля. Тоді вона навіть затянута.

[AVIXA]

Попалась в iнтернетi гейби пiсня скомпонована:

Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.

Я би тобі кучері чесала, чесала, чесала,
Якби мамка не знала, не знала, не знала.
Якби мамка не знала, не знала, не знала.

А як мати узнала, узнала, узнала,
Вона ж мене ругала, ругала, ругала.
Вона ж мене ругала, ругала, ругала.

Мати буде дивитись, дивитись, дивитись,
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.
Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити.

Ой, Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя,
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
Заріж мені когутя, когутя, когутя.

А як когут завиє, завиє, завиє,
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!

Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.


Навiть один куплет дороблено, хоча й хрiновасто:

А як мати узнала, узнала, узнала,
Вона ж мене ругала, ругала, ругала.
Вона ж мене ругала, ругала, ругала.

А оцей перерероблений, то просто ЖАХ:

А як когут завиє, завиє, завиє,
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!
Вставай гой, Маріє, Маріє, Маріє!

I це хтось спiває!

[R]

Чесно кажучи такий текст:

                       
                       Ой когутик барвистий, барвистий, барвистий,
                       А гребiнчик червоний, дзьобик золотистий.
                       А гребiнчик червоний, дзьобик, золотистий.
                       Гонорово ступає, ступає, ступає,
                       А як файно спiває, спiває, спiває.
                       А як файно спiває, спiває, спiває.


                      Когут рано запiє, запiє, запiє,
                      Вставай д'горi Марiє, Марiє, Марiє.   
                      Вставай д'горi Марiє, Марiє, Марiє.


                      Щем гризоти не знала, не знала, не знала,
                      Поки його не мала, не мала, не мала.
                      Поки його не мала, не мала, не мала.
                      Когут рано будити, будити, будити,
                      Щом ся маю робити, робити, робити?
                      Щом ся маю робити робити робити?


                      Ой, Марiчко, чи вийде, чи вийде, чи вийде,
                      Як Iванко-то прийде, то прийде, то прийде?
                      Як Iванко-то прийде, то прийде, то прийде?


                      Ой, Iванку, не знаю, не знаю, не знаю,
                      Бо вже ляду не маю, не маю, не маю.
                      Бо вже ляду не маю, не маю, не маю.
                      За пiвночi гуляти, гуляти, гуляти,
                      А вже засвiт вставати, вставати, вставати.   
                      А вже засвiт вставати, вставати, вставати.


                      Ой, Марiчко, ся втоми, втомила, втомила,
                      Вже здибанка не мила, не мила, не мила.
                      Вже здибанка не мила, не мила, не мила.


                      Ой, Iванку, коби-то, коби-то, коби-то,
                      Вже ми к тобi привито, привито, привито. 
                      Вже ми к тобi привито, привито, привито. 
                      Буду я тя кохати, кохати, кохати,
                      Срiбним гребнем кучерi, кучерi чесати.
                      Срiбним гребнем кучерi, кучерi чесати.

слабенький.
Там нема ніякої ідеї, ніякого натяку.
Графоманство.
Краще вже зліпити дві пісні зі змістом ніж писати текст без змісту.

[AVIXA]

Чесно кажучи такий текст:
                     
слабенький.
Там нема ніякої ідеї, ніякого натяку.
Графоманство.

Вiрю.
Я в своєму життi нiяких вIршiв нiколи не писав.
Тай зараз це якби реконструкцiя.
Того що приблизно могло би бути.

Краще вже зліпити дві пісні зі змістом ніж писати текст без змісту.

Тут не згiдний, двi пiснi це двi пiснi, нiчого їх лiпити.

[Волод]

Кучері – це маркер неодруженого парубка.
Під час свадьби молодому розчісують кучері, хоча, взагалі, це робить не молода, а одна з її дружок. Але результат той самий.
Тобто Марічці пропонують одружитись.

Коли «мамка» - це мати молодого, то саме мати молодого кінцевий бенефіціар незайманості молодої.

Коли це так, то зрозуміло стає, чому треба різати півня.

[R]

Текст

Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.

Я би тобі кучері чесала, чесала, чесала,
Якби мамка не знала, не знала, не знала.
Якби мамка не знала, не знала, не знала.

скоріш за все оригінал. І на тому кінець.
Куплет

Ой, Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя,
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
Заріж мені когутя, когутя, когутя.

Є самостійною піснею, яку дописали під ту мелодію.
А все решто то слабеньке словоблуддя придумане для того щоб було більше.
Словоблуддя невдале. Всі розуміють що не варта такі дурниці копіювати і придумують свої дурниці які потім ніхто копіювати не буде.

[AVIXA]

Можливо тому, що в цій пісні все сказано.
Вона може належати до обрядових пісень, які співали під час весілля. Тоді вона навіть затянута.

Не маю iнформцiї щодо обрядовостi.
А от щодо всього сказаного, то тут мабуть маєте рацiю.
Оцi два куплета виглядають як переспiв дiалогом:

Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.
Розчеши ми кучері, кучері, кучері.

Я би тобі кучері чесала, чесала, чесала,
Якби мамка не знала, не знала, не знала.
Якби мамка не знала, не знала, не знала.

Правда менi звичнiше не "ми", а "мi".

[AVIXA]

Кучері – це маркер неодруженого парубка.
Під час свадьби молодому розчісують кучері, хоча, взагалі, це робить не молода, а одна з її дружок. Але результат той самий.

В яких краях?

[AVIXA]

Ой, Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя,
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
Заріж мені когутя, когутя, когутя.
Є самостійною піснею, яку дописали під ту мелодію.

Куплети з "куплю тобi когутя" i "зарiж менi когутя" iснують паралельно бiльше 60-и рокiв.
Бiльше 60-и точно.

А все решто то слабеньке словоблуддя придумане для того щоб було більше.
Словоблуддя невдале. Всі розуміють що не варта такі дурниці копіювати і придумують свої дурниці які потім ніхто копіювати не буде.

Не впевнений, що всi розумiють, швидше навпаки
А от спiвають i слухають всi.

[AVIXA]

I ще раз: я не дуже впевнений, що всi розумiють текст.
Ну хоча б глядячи на те, як "перекладають" українською деякi українськi пiснi.
Наприклад ось цей фрагмент:

   Мати буде дивити, дивити, дивити,
   Я ся буду ганьбити ганьбити ганьбити.

Нащо "перекладати":

     Мати буде дивитись, дивитись, дивитись
     Як я буду ганьбитись, ганьбитись, ганьбитись.

I ще: мати i мамка.
Чия це пiсня була спочатку: ополянська, покутська, гуцульська, бойкiвська, лемкiвська?
Я схиляюсь до двох останнiх варiантiв.
Можливо в оригiналi було "матка" i "мамо" (вона).
   

[Волод]

Чия це пiсня була спочатку: ополянська, покутська, гуцульська, бойкiвська, лемкiвська?

   

Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
Лем би мамка не знала, не знала, не знала.

Не "бо є" ж.

[AVIXA]

Чия це пiсня була спочатку: ополянська, покутська, гуцульська, бойкiвська, лемкiвська?

   

Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
Лем би мамка не знала, не знала, не знала.

Не "бо є" ж.

Логiчно.
Зустрiчав  "коби" i "якби", а "бо є" нi разу.

[AVIXA]

Щодо мого графоманства.
Я технар, тож i пiдхiд мiй чисто технiчний (iншого менi не дано), по принципу "вiд гiршого".
Що значить "вiд гiршого"?
Коли я змiнюю якусь технологiю, то це не значить, що вона най-най.
Це лиш значить, що вона лiпша попередньої, тобто вiдходжу вiд гiршого.
Так i тут, глядячи на весь цей жах з "Марiчкою".
Щодо поетики, то за неї навiть речi нема (але порiвняємо з тим що на сьогоднi є).
А от щодо беззмicтовноcтi, то тут бачиться елементарне нерозумiння українського тексту, досить звичне для українського середовища.
Так от рекунструював  я пiсню на основi iснуючих куплетiв з логiчною послiдовнiстю: куплю тобi когутя----кугут рано запiє.
I зразу зiзнаюсь: останнiй куплет "сам прийшов", причiм зразу.
Поезiя заразна?        

[AVIXA]

Ха!
Останнiй куплет не сам прийшов.
В одному з варiантiв (здається лемкiвському) є такий куплет (фiнальний):

                           Ой Марiчко что тi то, что тi то, что тi то?
                           Вже Марiчко побiто, побiто, побiто.
                           Вже Марiчко побiто, побiто, побiто.

Йой!
Когутя зарiзали, Марiчку побили!
Одне поруганiє!
То ся так не має бути, має бути хеппi енд: Iванку, я твоя!

[Sirko]

                           Вже Марiчко побiто

Кличний замість знахідного залишає об'єкт побиття невизначеним. «Личко» пасує більше.

[Волод]

Чия це пiсня була спочатку: ополянська, покутська, гуцульська, бойкiвська, лемкiвська?

   

Лем би мамка не знала, не знала, не знала.
Лем би мамка не знала, не знала, не знала.

Не "бо є" ж.

Логiчно.
Зустрiчав  "коби" i "якби", а "бо є" нi разу.

"бо є" - кажуть бойки,  "лем" - кажуть лемки.
А Ви мабуть лишак?

[AVIXA]

                           Вже Марiчко побiто

Кличний замість знахідного залишає об'єкт побиття невизначеним. «Личко» пасує більше.

Та так, але я прийняв як "Марiчку побито".
I виникли так би мовити антиасоцiацii.

[AVIXA]

"бо є" - кажуть бойки,  "лем" - кажуть лемки.

То так.

А Ви мабуть лишак?

Можливо, але не точно.
В моiй рiднiй говiрцi нема "лише" i "лишень", э лиш "лиш". 

Я бим тобi чесала, чесала, чесала,
Лиш би мама не знала, не знала, не знала.

[Волод]

До слова "мати" -  дієслова у множині.
Недоперекладали