Оскільки ознакою предмета дія може бути лише тоді, коли вона відбулася або відбувається, майбутнього часу в українській мові, на відміну від узбецької, балкарської і латинської мов, дієприкметники не мають.
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
І друга проблема: а навіщо взагалі водити?
З недоконаними можна було б використати модель, аналогічну теперішньому часу, але побудовану на основі синтетичного майбутнього (робитимучий, ітимучий, знатимучий). Дієприкметники майбутнього часу від доконаних дієслів можна було б будувати аналогічно дієприкметникам теперішнього від недоконаних (зроблячий, прийдучий, захистячий). Тобто, технічно це можливо.
Дарую автору теми слово прийдешній.
Дарую автору теми слово прийдешній.
Дякую!
Однак у словники це слово записали як прикметник.
Чого ми з тим "далі буде" возимось? Хочеться шило на мило поміняти?
"to be continued "- буде продовженим;
"продолжение следует" - продовження слідує.
В чому профіт цих конструкцій? А ні в чому.
............................
Какая-то обязательность смертельного исхода появляется.
(urbes) casurae stant
......
Чи не вплив це російської мови?
......
Чи не вплив це російської мови?
Сам свої помилки не виправиш, ніхто не виправить. :)
ПРИЧАСТИЯ БУДУЩЕГО ВРЕМЕНИ В РУССКОМ ЯЗЫКЕ (http://studiorum.ruscorpora.ru/index.php?option=com_docman&task=doc_view&gid=265&tmpl=component&format=raw&Itemid=67)
Чому «далі буде», а не скажімо «далітиме»?
Чому «що» (котрий, ..) сполучники а не артиклі?
.....
Такий, що далі буде, це подальший, грядешній тощо.Чому «що» (котрий, ..) сполучники а не артиклі?
.......
Ну от, тепер казатимуть, що ми в цій темі намагаємося змавпувати російські мовні тенденції…......
Чи не вплив це російської мови?
Сам свої помилки не виправиш, ніхто не виправить. :)
ПРИЧАСТИЯ БУДУЩЕГО ВРЕМЕНИ В РУССКОМ ЯЗЫКЕ (http://studiorum.ruscorpora.ru/index.php?option=com_docman&task=doc_view&gid=265&tmpl=component&format=raw&Itemid=67)
.....
Такий, що далі буде, це подальший, грядешній тощо.Чому «що» (котрий, ..) сполучники а не артиклі?
.......
І що?
Ви пропонуєте називати сполучником слово «ЩО», :) що перетворює дієслово «буде» (с підлеглими йому словами або без них) у «прикметники»: подальший, грядешній, тощо.
............................
Краще була б змога утворювати будь-які дієприкметники теперішнього часу
Нашо той майбутній час
...............
Спробуйте перекласти те що я пропонував: (urbes) casurae stanНашо той майбутній час
...............
Рано чи пізно громіздкі граматичні конструкції скапітулюють перед лаконічнішими. Те саме й щодо лексем. Наприклад, "дякую" практично витіснило "спасибі".
Нажаль незнайомий з латиною, але якшо там дієприкметник майбутнього часу, хіба не можна його замінити на підрядне?Спробуйте перекласти те що я пропонував: (urbes) casurae stanНашо той майбутній час
...............
той, на якому будували/будують — ?
.......................................
Також можна сконструювати дієприкметники для «майбутнього в минулому» (тобто, за ознакою дії, яка відносно минулого мала статися в майбутньому):
той, який мав будувати — будуватималий[/spoiler]
Deliberandum est saepe, statuendum est semel. - размышлять нужно часто, решать один раз
Deliberandum, statuendum -- причастия будущего времение; когда эти причастия стоят без существительного, то это вроде русского предложения "надо то-то и то-то": Excogitatum est a quibusdam, ut.. = "подумать бы надо каждому, чтобы.."
Patiendo multa veniunt, quae nequeas pati. - ??если терпишь, многое получаешь, если не умеешь терпеть
Geduld schafft vieles, was man nicht mehr dulden kann
patiendo = дательный падеж страдательного причастия будущего времени от глагола patior = "терпеть", обычно переводится деепричастным оборотом = "терпя", но тонкость данного случая закл в том, что у оборота и предложения разные подлежащие: patiendo -- отн к неопределенному лицу ("если ты терпишь"), а подлеж осн предложения multa = "многое"
mans sicut fax agitando ardescit magis. - досл: когда влюбленный идет, он нехило полыхает (влюбленного узнаю по виду)
Wer liebt, entbrennt bewegt wie eine Fackel hell
agitando = "на ходу" -- причастие будущего времени, дословно на русский язык не переводится
Casta ad virum matrona parendo imperat. - хорошая жена, повинуясь мужу, им повелевает
parendo = "подчиняясь" дательный падеж страдательного причастия будущего времени, в русском языке подобного нет, обычно переводится деепричастием
eu, quam multa paenitenda incurrunt vivendo diu! - как много налипает того, чего стыдно, когда долго живешь
vivendo дательный падеж пассивного причастия будущего времени vivendus, формы не существующей в русском языке; поэтому приходится переводить сикось-накось неопределенно-личной формой 2 л
Cavendi nulla est dimittenda occasio. - берегущемуся никакой случай не должен быть упускаем
Aucune occasion de prendre des précautions ne doit être perdue cavendi = для того кто бережется (dativus finalis: non scholae sed vitae discimus = "учимся недля школы, а для жизни"), однако в дательном стоит не существительное, а причастие будущего времени, которое мы передали в русском целым придаточным предложением
Metuendum est semper, esse cum tutus velis. - следует всего опасаться, если хочешь быть целым
metuendum est = "следует бояться" -- герундив (причастие будущего времени ср рода, употребляемое самостоятельного) + sum = "следует делать то, о чем говорит герундив": ornandum est = "следует украсить", sudandum est pro communibus commodis = "необходимо упорно работать (дословно: "потеть")" для общего блага"
Quod est venturum, sapiens ut praesens cavet. - то что случится, так мудрый этого остерегается как настоящего
venturum -- причастие будущего времени от глагола venio = "приходить, наступать",venturum = "то, что наступит"; в латинском есть две формы, которых нет в русском языке: герундив и герундий; несмотря на ученое название -- все это просто: gerundivus -- это причастие будущего времени, как "наступающий" -- настоящего, а "наступивший" -- прошедшего; герундий же -- самое обыкновенное отглагольное существительное, типа наших "рисование, пение, бомбометание" от "рисовать, петь, метать бомбы"; единственное: у латинского герундия нет именительного падежа, остальные налицо (но только ед числа): venendi, venendo, venendum, venendo -- от глагола venio
Iactum tacendo crimen facias acrius. - замалчивая преступление, делаешь проступок хужее
tacendo -- дательный падеж от tacendus, страдательное причастие будущего времени от глагола taceo = "молчать"; такой формы в русском языке нет, однако дательный падеж довольно успешно переводится деепричастием, причем не страдательным, а действительным
onum est fugienda aspicere in alieno malo - правильно усматривать то, чего следует избегать на несчатье других.
Aus fremdem Leid ersieht man gut, was zu meiden ist
est fugienda = "следует избегать, должно быть избегаемо" здесь причастие будущего времено страдательного залога, которого нет в русском языке
И там и там 3 слога.Рано чи пізно громіздкі граматичні конструкції скапітулюють перед лаконічнішими. Те саме й щодо лексем. Наприклад, "дякую" практично витіснило "спасибі".
По звуками: в первом 6 в другом 7. В общем разница очень мала. Видимо, не из-за этого.
А якщо пограти з дієприслівниками майбутнього часу?
Наприклад:
«впадучи стоять», «вмручи вітають»
Як на мене то ці вислови більш прозорі. :)
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
Дієприкметники майбутнього часу від доконаних дієслів можна було б будувати аналогічно дієприкметникам теперішнього від недоконаних (зроблячий, прийдучий, захистячий). Тобто, технічно це можливо.
Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
І друга проблема: а навіщо взагалі водити?
Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
І друга проблема: а навіщо взагалі водити?
А чим вам ті речення не вгодили? Плюс це ж питання лише до письмової мови, в живому мовленні і в російській ця граматична категорія відсутня
Мабуть, малися на увазі впадучі та вмручі? :)А якщо пограти з дієприслівниками майбутнього часу?
Наприклад:
«впадучи стоять», «вмручи вітають»
Як на мене то ці вислови більш прозорі. :)
Технически и другие фишки возможны. Например двойные окончания.
Список приглашалных гостей и подарки пригласимным детям.
В укр. так тоже возможно, я думаю, что и во всех славянских тоже.
унормована.
У світі на літредактора постійно тиснуть тисячі модернізаторів.Технически и другие фишки возможны. Например двойные окончания.
Список приглашалных гостей и подарки пригласимным детям.
В укр. так тоже возможно, я думаю, что и во всех славянских тоже.
В Україні досі було навпаки. На одного модернізатора тисла сотня лінгвістів із військовою виправкою.)))
Щоб звільнити мову від виринатимучих за найменшої дрібниці підрядних речень?
Питання лише в тому, як ввести в мову з усталеним літстандартом нову граматичну категорію, якої дотепер не існувало.
І друга проблема: а навіщо взагалі водити?
А чим вам ті речення не вгодили? Плюс це ж питання лише до письмової мови, в живому мовленні і в російській ця граматична категорія відсутня
Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.
Чому в українській мові нема дієприкметників майбутньА мене обурює, що є табу на деякі минулого часу. У словнику є перемігШий, у книжках є зійшовШий, але
На відміну від російської мови, у сучасній літературній українській немає активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш-(wiki/uk) Дієприкметник (https://uk.wikipedia.org/wiki/Дієприкметник)
Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.
З урахуванням досвіду просування неофемінітиву (де було використано саме цю схему), якщо ми маємо намір упровадити в практику дієприкметники майбутнього часу, то, очевидно, слід визначитися, під яке явище ми мімікруємо. Що особливо складно, враховуючи, що для пересічного борця за чистоту в українській мові переважно нічого нема, включаючи дієприкметники теперішнього часу, від яких ми хочемо утворити майбутні.Українські модернізатори, як правило, мімікрують під пуристів. Що обмежує їхні можливості як новаторів (адже нововведення має скидатися на очищення мови від ніби-то запозичених явищ), але збільшує ефективність просування пропонованих змін.
ЦитироватьЧому в українській мові нема дієприкметників майбутньА мене обурює, що є табу на деякі минулого часу. У словнику є перемігШий, у книжках є зійшовШий, алеЦитироватьНа відміну від російської мови, у сучасній літературній українській немає активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш-(wiki/uk) Дієприкметник (https://uk.wikipedia.org/wiki/Дієприкметник)
Ті, що перекладають статті...
(https://scontent.fiev13-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/68658128_1303021433205784_7676599179346444288_n.jpg?_nc_cat=100&_nc_oc=AQlFZ6yzWYr6fvyfZqYYbdkQ-LRx5JQy4xhCHiDdw0RFyjbpe7dnVKOW2bvqAxtZryg&_nc_ht=scontent.fiev13-1.fna&oh=bde04f456c1670c61cec35cae010011f&oe=5E0A062D)