У чому їх загроза і як з ними боротися?
З ними не треба боротися. Китаїзація України — це тільки питання часу.
Цитата: Demetrius от марта 1, 2012, 09:53
З ними не треба боротися. Китаїзація України — це тільки питання часу.
А Пифон та Свідоміт так не думають.
Цитата: DarkMax2 от марта 1, 2012, 09:54
А Пифон та Свідоміт так не думають.
他們的幻想不會妨礙漢化。 :yes:
Цитата: DarkMax2 от марта 1, 2012, 09:50
У чому їх загроза і як з ними боротися?
Люди бояться нового і незрозумілого, ще мабуть грає роль природна інертність і впертість ("волелюбність"). Адже підсвідомо розуміють, що напевно мусітимуть вчити нові віровчення, мови, культури, в т.ч. ієрогліфи. А люди ще з англійською не розібрались. То гарячі і малоосвічені голови кричать, що тре боротися, імхо цього якраз таки не треба, навпаки - треба інтегрувати і суржикувати все вищеперелічене, так сказати встановлювати прямі смислові зв'язки і відповідності, які дозволять нашим людям знайти точки опори, як це у нас робилося тисячоліттями. Ці процеси і так ідуть, починаючи з 1980х років, коли у нашої молоді виявилося досить таки помітне захоплення східними культурами (єдиноборства, віровчення і світогляд, мови, чайні церемонії, феншуї і т.д.), яке окремі недалекі отамани намагалися прикрити. :donno:
Цитата: DarkMax2 от марта 1, 2012, 09:54
Цитата: Demetrius от марта 1, 2012, 09:53
З ними не треба боротися. Китаїзація України — це тільки питання часу.
А Пифон та Свідоміт так не думають.
Я не маю нічого проти китайців. Звісно, за умови, що ці китайці інтегруються в українську культуру, а не змосковщаться, як решта нацменшин.
Цитата: hodzha от марта 1, 2012, 10:06
Ці процеси і так ідуть, починаючи з 1980х років, коли у нашої молоді виявилося досить таки помітне захоплення східними культурами (єдиноборства, віровчення і світогляд, мови, чайні церемонії, феншуї і т.д.), яке окремі недалекі отамани намагалися прикрити. :donno:
Ха-ха, ці процеси однобокі!
Тобто українці набираються східної культури, а навпаки — ні.
В'єтнамці он в Харкові побудували найбільший в Європі храм 竹林 Trúc Lâm — Khác Cốp. А ви щось чули про українські церкви у В'єтнамі?
Китайці поки що троха відстають від в'єтнамців у справі освічення українців, але це тимчасово. В кінці буде непозбіжна китаїзація України (і китаїзація В'єтнама також).
Цитата: Python от марта 1, 2012, 10:25
Я не маю нічого проти китайців. Звісно, за умови, що ці китайці інтегруються в українську культуру, а не змосковщаться, як решта нацменшин.
І українці, і росіяни переймуть
先進的中華文化.
Цитата: Python от марта 1, 2012, 10:25
Цитата: DarkMax2 от марта 1, 2012, 09:54
Цитата: Demetrius от марта 1, 2012, 09:53
З ними не треба боротися. Китаїзація України — це тільки питання часу.
А Пифон та Свідоміт так не думають.
Я не маю нічого проти китайців. Звісно, за умови, що ці китайці інтегруються в українську культуру, а не змосковщаться, як решта нацменшин.
Ось вам приклад інтегрованого китайця, до речі мого давнього знайомого,
таких націоналістів серед українців ще пошукати треба 8-)
http://www.volfoto.inf.ua/pagesi/istomist/statti/tsikavo/dm300910/sunchen/sunchen.htm
Цитата: Demetrius от марта 1, 2012, 10:32
Ха-ха, ці процеси однобокі!
Тобто українці набираються східної культури, а навпаки — ні.
В'єтнамці он в Харкові побудували найбільший в Європі храм 竹林 Trúc Lâm — Khác Cốp. А ви щось чули про українські церкви у В'єтнамі?
Китайці поки що троха відстають від в'єтнамців у справі освічення українців, але це тимчасово. В кінці буде непозбіжна китаїзація України (і китаїзація В'єтнама також).
Подивіться на крок вперед. Коли культури з усього світу поступово переходять на твою рідну мову, щоб тобі проповідувати чи просто послуговуватися нею для своїх потреб - вони тим самим роблять твою мову популярною. З культурою те саме. Всі завойовники, які зв'язувалися з нашим регіоном, рано чи пізно змушені були звертатися до місцевої духовної спадщини (культура суржику і вільних людей, чия "хата скраю"), щоб чомусь навчитися, перейняти її і розносити по світу. Від місцевих при цьому нічого не вимагалося - вони тихо мирно собі жили в цьому глобальному селі, з віку в вік, мабуть житимуть і надалі, прийнявши до регіональної спільноти якусь кількість людей китайського походження. А усі інші розїдуться по світу, набравшись центральноєвразійського вільного духу.
«Моя хата скраю» — не той аспект української культури, яким самі українці могли б пишатися ;)
Цитата: Python от марта 1, 2012, 16:27
«Моя хата скраю» — не той аспект української культури, яким самі українці могли б пишатися ;)
все ж, мабуть, маю дещо іншу думку з цього приводу. :stop: коли живеш на перехресті світів (Захід і Схід, Північ і Південь), напр. в Києві, коли через твою землю постійно проходять завойовники різного штибу і напрямку (все це повністю підтверджено даними археології), варіантів небагато - або боротися, або підкоритися, або дати всьому йти так як воно йде, відійти вбік, залишитись самим собою, зберегти самість і передати її нащадкам. В Україні останній варіант перемагає з віку в вік і не думаю, що щось сильно зміниться найближчим часом, особливо в умовах глобального села. Відійти в сторону, уступити дорогу всім, кому нетерпиться, а потім спокійно піти своєю дорогою (спішити все одно нікуди, особливо людям віруючим) - це найкращий варіант для ввічливої, миролюбної, людяної, вихованої але разом з тим волелюбної людини, мудрого і позитивно налаштованого україноруського хохла-козака. ;)
думаю тут доречно привести слова, які Пантелеймон Куліш вклав в уста святого старця-кобзаря, "божого чоловіка", озвучуючи у такий спосіб життєву мудрість нашого вільного але доброго, миролюбного і богобоязненного народу, наших "неграмотних" дідів і прадідів:
Цитата: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KULISH/unz22267/chorna_r.txt
- Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо панує, а добре за працю й за горе не має жодної награди!
- Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому єсть своя кара i награда од бога.
- Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з моїм панотцем гiркую випили. А божий чоловiк:
- Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi якої треба в свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту, той iншого блага бажає... Немає, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от моїх ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала милость, що моя душа смiє i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганяє за славою? Химера! Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!
Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i
пiшов з хати почепивши через плече бандуру.
А Петро i оставсь у Череваня, як у своїй сем'ї. Черевань йому став тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да приязно.
Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали думати й про весiллє. Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi.
Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх i не зачепило. Се так, як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурхає, свiту божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочує з корiннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i
красується весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.
тому - слава Богу, що ми ті хто ми є! :UU:
p.s. до речі, в світлі останніх культуртрегерських тенденцій - образ і якості мудрої і віруючої людини, яка пізнала Бога (україноруська козацька традиція), дивним чином перекликаються з образом і якостями людини, яка пізнала Дао-Шлях-Істину (китайська даосо-буддо-конфуційська традиція). Погодьтесь, від цього один крок до поєднання двох світоглядів в одне ціле, що в принципі вже давно робиться -
http://azbyka.ru/religii/induizm_buddizm/hristos_vechnoe_dao-all.shtml. Тому для мене майбутнє виглядає скоріше в позитивних тонах - ми знайомимося з китайською вірою і світоглядом, вони знайомляться з нашим, обидві традиції для всіх знову стають однією - вільними вірою і світоглядом, культурним надбанням вільних людей планети Земля. Якщо хтось думає, що можливо зупинити ці процеси - хай пробує, але в мене в цьому випадку - "хата скраю". :donno:
Дуже позитивна думка, хіба що з Дао трохи не той во 8-)
до речі, цікава стаття, якщо ви розумієте англійську:
Цитата: http://shanghaiist.com/2007/09/03/china_home_to_t.php
Without a shadow of a doubt, Christianity's next golden age will be in China.