ЗАПОВІТ Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отоді я І лани і гори — Все покину і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Не злим тихим словом. | ЗАВѢТЪ Въ гробѣ мѧ по съмьрти Погрєбѣтє чинъмь Сєрєдѣ широка полıа Милъı Оукраинъı ІАко бъıхъ рольѭ широкѫ Дънѣпръ жє и скалъı Видѣти а чюти моглъ Громъ ѥго нємалъıи А сънєсє ѡтъ Оукраинъı Въ синѥѥ морє Кръвь ворожьѭ, а тако И рольѭ и горъı Вьргѫ вьсє, поущѭ сѧ Къ самомоу Богоу Молитъ сѧ... А пєрєжє ІА нє знаѭ Бога. А погрєбъшє възидѣтє Вєригъı поръвѣтє Ворога кръвьѭ зълоѭ Волѭ ѡкропитє И тъгдъı въ домоу вєлицѣ Вольни въ новѣ родѣ Помѧнѫти мѧ мозѣтє Въ добрѣ рѣчи годѣ. |
А это каковский язык, древнерусский?
А почему г украинский?
Там же написано
А почему г украинский?
в Южной РусиТак у Вас южный диалект давньоруськой?
ІА
А почему г украинский?
Если бы г было взрывное, следовало бы ожидать хотя бы *мнодзи.
В восточнославянских очень рано *dz (мноѕи) > *z.
Потому что в Южной Руси в 12 веке оно уже так и произносилось.
Понял, не совсем выбрал удачный пример. Ну, вот в тексте есть мозѣтє — оно от корня *мог?