І́МПЕТ, у, чол., заст. Сильний натиск, раптовий порив; сила. Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер з імпетом бив об гори (Михайло Коцюбинський, I, 1947, 255); Пан Кшивокольський.. в першім імпеті міг хапнутися до шаблі (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 38); * У порівняннях. І враз мов імпетом що кинуло Дениса назустріч невідомому чоловікові (Борис Грінченко, II, 1963, 254).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 21.
Звідки така дивина? Яка етимологія?
(wikt/ru) impetus#Латинский (https://ru.wiktionary.org/wiki/impetus#%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9)
У іспанців теж ímpetu.