Собственно, возник такой вопрос.
Часто чи зустрічаются в українському суржиці тверді приголосні перед звуком [е] в непозиченних словах??? Справа у тому, що в радіопередачі "Глобус України", виходівшей у середині 2000-х, цей звук зустрічався тільки в позиченнях (наприклад, в словах "модель", "секс" та "Мерседес"). І часто чи вони попадаються на місці українського "І" або ятя (наприклад "лень" замість "лінь" та "лєнь" або "дед" замість "дід" та "дєд")???
Цитата: Суматранский тигр от февраля 11, 2019, 19:52
Часто чи зустрічаются
В украинском "чи" (=ли) стоит в начале предложения.
Продублюйте питання російською, тому що Ваша українська поки що досить недосконала і важко зрозуміти, про що Ви питаєте.
українська — лінь, дід
суржик — лєнь, дєд; лень, дед — не існує (але існує прізвище Лень)
російська — лень, дед
"часото ли встречаются" = "чи часто зустрічаються". Не "часто чи зустрічаються", це неправильно і ні в якому суржику такого нема.
"в передаче, выходившей" = "в передачі, що виходила" або "в передачі, яка виходила", або "в передачі, котра виходила".
"выходить" = "виходити", не "віходити" ("віходити" це діалект, гуцульський і покутський, Івано-Франківська і Чернівецька області).
"заимствование" = "запозичення", не "позичення".
"незаимствованное слово" = "незапозичене слово", не "непозичене слово".
Цитата: Sandar от февраля 11, 2019, 20:03
суржик — лєнь, дєд;
Що можна в українській, те можна і в суржику. Тому варіанти «дід», «лінь» у суржику можливі (але «лєнь», «дєд» у літературній українській — ні). У старіших варіантах суржику «є» після приголосних було рідко — як правило, русизми адаптувались до української фонетики, тому не лише «лінь» і «дід», а й «поміхи», «слідуючий» і т.п. — єкання в таких словах стало масовим десь аж у 90-х, до того це було лише в поодиноких
винятках — як правило, в словах, запозичених з російської, що не мали повних аналогів в українській (напр., Вєра, Свєта, Лєна, лєнточка).
Цитата: Суматранский тигр от февраля 11, 2019, 19:52
Часто чи зустрічаются в українському суржиці тверді приголосні перед звуком [е] в непозиченних словах???
Як правило, там чується тверда приголосна, як і в українській.
Цитата: Python от февраля 11, 2019, 20:35
«поміхи», «слідуючий»
Мені здається, так говорили та писали тоді, коли хотіли виразитись правильно і не знали, як такі слова як "помеха", "следующий" перекласти українською. А в неформальній мові цих перетворень не робили і казали "помєха", "слєду'щий". В людей, котрі дуже мало взаємодіяли з російською мовою, могло бути "помеха" ([э]), а не "помєха", бо "мє" вони не могли вимовити в принципі, а переробляти на "мі" — то треба ше певне уявлення про російську і українську мови, які між ними розбіжності.
Ні "помєха", ні "поміха" ніколи не чув. Просто такі місця, російська тут ні до чого, обходили люди викладаючи думку другими словами.
Щоб повикаблучуватись сороку називали сорікою. Не без того. А чутки про засилля суржику непомірно роздуті і роздмухані.
Цитата: Sandar от февраля 11, 2019, 22:16
Мені здається, так говорили та писали тоді, коли хотіли виразитись правильно і не знали, як такі слова як "помеха", "следующий" перекласти українською. А в неформальній мові цих перетворень не робили і казали "помєха", "слєду'щий".
Нє. (До речі, ще один випадок традиційного «суржикового є»). Просто бралася схема перетворення за зразком вже відомих слів (хлеб/хліб, смешной/смішний, след/слід і т.д., плюс українські прізвища, що аналогічним чином фонетизувались на російський лад і назад, як Білокінь/Белоконь) й застосовувалась до решти російських слів. Ніхто по такі слова в словник не ліз — перетворення сприймалось як самоочевидне. Крім того, мішати дві фонетики в одному реченні — це як говорити двома голосами — людині без підготовки це важко. Це вже коли підросло покоління білінгвів, фонетики стали змішувати скрізь і усюди, а початково українцям було легше говорити фонетично чистою мовою, хоч і з адаптованими русизмами.
Моя домашня мова точно не була «формальною» чи нарочито правильною, але з дитинства чую тільки «поміхи», і ніякі не «помєхи» («помєхі»? «памєхі»?), як і не «перешкоди» (для мене це, скоріш, «преграды», «препятствия», а не «помехи») . Перетворення очевидне: якщо мешать=мішати, то й помехи=поміхи, корінь той же.
2 From_Odessa та Sandar:
Взагалі то я розмовляю не українською мовою, а суржиком, бо тема про нього. =)))
До речі, в сучасному ("молодіжному") суржику є явище протилежне наявному в "історичному" (дідівському): це м'якшення майже в будь-якій позиції. Старше покоління лексику фонетично адаптувало послідовніше.
Цитата: Суматранский тигр от февраля 12, 2019, 15:51
2 From_Odessa та Sandar:
Взагалі то я розмовляю не українською мовою, а суржиком, бо тема про нього. =)))
Такого суржика не існує, це не суржик, а помилки людини, яка вивчає мову.
Цитата: DarkMax2 от февраля 12, 2019, 15:59
До речі, в сучасному ("молодіжному") суржику є явище протилежне наявному в "історичному" (дідівському): це м'якшення майже в будь-якій позиції. Старше покоління лексику фонетично адаптувало послідовніше.
Наприклад?