Як ви ставитесь до того, щоб українці поряд з самоназвою українець вживали в побуті, спілкуванні і різних видах творчості (в т.ч. на предмет історії, світогляду і філософії власного народу) інші самоназви, зокрема козак, русин, християнин, степовик, козак-українець, християнин-степовик, християнин-русин, людина вільної України, люди святої Русі, українські люди, руські люди, козаки-християни, козаки-степовики, воїни Христові з діда-прадіда, люди Доброго Бога і Його Вічного Війська і т.д. і т.п.?
Як нащадок козаків і селян-кріпаків, можу сказати, що «козак», у випадку моїх предків, стосувалося, в першу чергу, суспільного стану. Чи можна це назвати самоназвою? Очевидно, не в тому сенсі, як собі уявляє топікстартер: безумовно, козаки пишалися своїм більш високим статусом, але ж не настільки, щоб мати своїх земляків-некозаків за чужинців.
Питання трохи в другому - які з цих слів і їх сполучень варто чи не варто, ви готові чи не готові вживати в якості самоназви? Сам я популяризую їх усі. А заодно і самоназву фрипулья в т.ч. в смислі людини і потенційного козака Фрипульястану (України рівної Безмежжю в епоху глобалізації).