- Владімір Набоков: Лоліта (2008). Переклад з російської: Петро Таращук, передмова та примітки Павла Бабая. Художники: Б. Бублик, В. Мурликін. Харків: Фоліо. 412 с. ISBN 978-966-03-4128-9
- Володимир Набоков. Лоліта (2018). Переклад з англійської: Дмитро Дроздовський. Харків: КСД. 432 стор. 2018. ISBN 978-617-12-4560-0
От цікаво, чи можна вважати обидва прямими перекладами? Адже ж російська версія також твір автора. Сподіваюся, скоро ми отримаємо порівняльні статті.
:green: Самопереклад «Лоліти» викликав у Набокова лайливі висловлювання на адресу «великого и могучего» на «великом и могучем языке».
Цитата: Lodur от марта 13, 2018, 15:39
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 14:18Владімір
:fp: :fp: :fp:
Згоден. І було б хоч трохи логічним, якби то був переклад з англійської, але ж це з російської...
Простенька палітурка 2008-го і скандальна 2018-го.
(https://toloka.to/photos/130820063237143845_f0_0.jpg)(https://www.bookclub.ua/images/db/goods/47526_75395.jpg)
Остання натхнена постером екранізації 1998-го.
(https://i.pinimg.com/564x/6f/1a/15/6f1a1566732630d4b5454fa86bf3db99--film-lolita-lolita-.jpg)
Особенности передачи метафор при переводе произведений В. В. Набокова (https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-peredachi-metafor-pri-perevode-proizvedeniy-v-v-nabokova)
Таке враження, що місцями він сам опріснював свій текст.
АВТОПЕРЕКЛАД ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПЕРЕКЛАДУ (http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6803/Pogy%60najko_Avtopereklad_yak_osobly%60vy%60j_vy%60d_perekladu.pdf)
Ну, власне, приклад:
«I have not much at the bank right now but I propose to borrow – you know, as the Bard said, with that cold in his heart, to borrow and to borrow and to borrow»
«У меня сейчас маловато в банке, но ничего, буду жить долгами, как жил его отец, по словам поэта».
Нащо так?
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 16:35
Нащо так?
DarkMax2, а як треба було? З грою слів в який цитаті з російського поета?
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 16:05
Особенности передачи метафор при переводе произведений В. В. Набокова (https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-peredachi-metafor-pri-perevode-proizvedeniy-v-v-nabokova)
Таке враження, що місцями він сам опріснював свій текст.
Російська для нього була рідною, але не основною, що типово для емігрантів. Імовірно, звідси й опріснення.
Цитата: Écolier от декабря 10, 2019, 14:29
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 16:35
Нащо так?
DarkMax2, а як треба було? З грою слів в який цитаті з російського поета?
Я просто не розумію, чим кращий Пушкін за Шекспіра. Тим паче твір не про росіянина, а Шекспір достатньо відомий у Росії.
Пояснили
ЦитироватьИмеется в виду, что Бард (так англоязычные называют Шекспира, это в данный момент синонимы в английском языке) болел насморком или гриппом, и из-за этого носовые звонкие согласные в его речи смазывались, «м» превращались в «б», и вместо «to-morrow and to-morrow and to-morrow» (завтра, и завтра, и завтра) получалось «to borrow and to borrow and to borrow» (занимать, занимать, занимать).
Заміна літери.
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 15:53(https://www.bookclub.ua/images/db/goods/47526_75395.jpg)
Жах!
Шекспир, Пушкин, Набоков, и Пастернак (https://texasec.livejournal.com/119129.html)
Критика Набокова як перекладача.
Коли вже десь буде критика Пастернака як перекладача...
Цитата: DarkMax2 от декабря 10, 2019, 15:48
Шекспир, Пушкин, Набоков, и Пастернак (https://texasec.livejournal.com/119129.html)
Імхо, це не критика, а всього лише безглузда балаканина.
Цитата: DarkMax2 от декабря 11, 2019, 20:31
Відео по темі
Интересно, давно ли УК РФ является «темой» для украинских упражнений с этим романом. ;D
Цитата: DarkMax2 от декабря 11, 2019, 20:31
Відео по темі
;up: По темі безглуздої балаканини — саме так!
КК України в цій конкретній темі був би більш до речі, але це теж важливо.
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 14:18
- Владімір Набоков: Лоліта (2008). Переклад з російської: Петро Таращук, передмова та примітки Павла Бабая. Художники: Б. Бублик, В. Мурликін. Харків: Фоліо. 412 с. ISBN 978-966-03-4128-9
- Володимир Набоков. Лоліта (2018). Переклад з англійської: Дмитро Дроздовський. Харків: КСД. 432 стор. 2018. ISBN 978-617-12-4560-0
От цікаво, чи можна вважати обидва прямими перекладами? Адже ж російська версія також твір автора. Сподіваюся, скоро ми отримаємо порівняльні статті.
Если бы Владимир Набоков сделал сам, например, и немецкую версию, то перевод немецкой версии кем-либо считался бы тоже переводом с оригинала.
Но в выходных данных следует каждый указывать о переводе именно с авторской версии текста, без посредника.
Есть только один нюанс — английская версия предшествовала русской и между ними могут быть (и наверняка есть) отличия.
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 14:18
От цікаво, чи можна вважати обидва прямими перекладами?
Я вважаю, що це переклади
різних редакцій. Мих. Гаспаров писав, що є видання «Дванадцяти» Блоку, де текст орієнтовано по центру, як напис на пам'ятнику. Він пише, що сприйняття від цього настільки інше, що, може, варто цей варіант друкувати в ПСС у розділі «Інші редакції, плани, варіанти». Можу собі уявити. Думаю, навіть інша мова не забезпечує настільки
іншого сприйняття.
Цитата: Agabazar от декабря 12, 2019, 08:05
Есть только один нюанс — английская версия предшествовала русской и между ними могут быть (и наверняка есть) отличия.
Ой Улито, ой Улито,
В тебе поцька шовком шита —
На єбітьбі прошивалась,
Слізоньками умивалась.
Після перегляду відео, зрозумів, що потрібен докорінно інакший підхід до перекладу "Лоліти" - не окремі переклади з кожної з мов, а комбінований!
Для чого її перекладати? Поки ще всі розуміють. Коли перестануть, тоді можна буде.
Цитата: LUTS от января 21, 2021, 20:08
Для чого її перекладати? Поки ще всі розуміють. Коли перестануть, тоді можна буде.
Так поки рівень володіння російською падає, рівень англійської продовжує рости — зрештою, оригінал почнуть розуміти краще за російський переклад. А тоді взагалі незрозуміло буде, що́ можна перекласти на українську — англійською ж усе є :donno:
В радянські роки, до речі, багато творів російських авторів друкувались в українському перекладі — хоча з розумінням російської проблем у людей не було.
Цитата: Python от января 22, 2021, 01:27
Цитата: LUTS от января 21, 2021, 20:08
Для чого її перекладати? Поки ще всі розуміють. Коли перестануть, тоді можна буде.
Так поки рівень володіння російською падає, рівень англійської продовжує рости — зрештою, оригінал почнуть розуміти краще за російський переклад.
;D
Цитата: DarkMax2 от марта 13, 2018, 14:18
Адже ж російська версія також твір автора.
Це таки кастрований переклад.
ЦитироватьЧитача вчать англійській поезії, механіці "бронкських аплодисментів" та грі у "класи". Його здебільшого позбавлено гумберт-гумбертової французької, йому навіть пояснують про Квілті. Наявні чисельні пропуски та інтерполяції, хоча й позбалені структурної ваги. Є декілька зумисних відхилень. Щоважливіше, міжмовні засади ориґінальної "Лоліти" є історичним продуктом переходу Набокова з російської на англійську як творчий засіб. Російська "Лоліта" є поверненням-інверсією, неможливим замкненням кола, в певному сенсі ганебним актом розчленування, який позбавляє "Лоліту" казкової занглізованої російської.
Педофил у микрофона: почему пора перестать романтизировать «Лолиту» (https://daily.afisha.ru/brain/19423-pedofil-u-mikrofona-pochemu-pora-perestat-romantizirovat-lolitu/)
Лолита выросла: почему «Моя темная Ванесса» — главная книга весны (https://daily.afisha.ru/brain/19063-lolita-vyrosla-pochemu-moya-temnaya-vanessa-glavnaya-kniga-vesny/)
Психотип німфетки у творчості Віктора Петрова та Володимира Набокова / Х. Соловій // Слово і час. — 2015. — № 4. — С. 70-76. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. (http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151300)
(https://static.yakaboo.ua/media/cloudflare/product/webp/600x840/i/m/img_0207_3.jpg)
ЦитироватьЗахопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.
«Один» Дмитрия Быкова (https://echofm.online/programs/odin/odin-dmitriya-bykova-23)
Цитировать«Вы говорили, что вам интересны двойные агенты. Вспомнила про нашего украинского писателя и ученого Виктора Домонтовича. Ему посвящена часть книги Софии Андрухович».
Нет, Домонтович, который на самом деле Петров, – это одна из тех фигур, которые меня интересуют безумно, тем более что я до сих пор не знаю, чьим агентом он был. В его связь с НКВД мне не верится совсем. Я думаю, что роман «Доктор Серафикус» – это один из главных романов ХХ века, на территории Евразии уж точно. И я сильно сомневаюсь в том, что автор такого романа мог быть тайным агентом. Это удивительно чистая книга.
Но история жизни Домонтовича таинственна. Я как в случае со всеми великими провокаторами (не хочу упоминать Азефа, потому что Домонтович по сравнению с Азефом святой), но я не знаю, в какой момент он был искренен. И я думаю, что у него была единственно верная позиция. Он не был коллаборационистом. У него был шанс опереться на национальное. Он, условно говоря, между позицией русской и советской, которые сталкивались в любой гражданской войне и столкнулись в отечественной тоже, – там он сделал ставку на национальное. И это национальное в какой-то момент спасало, в какой-то момент помогало.
При этом «Доктор Серафикус» – это роман совершенно не националистический, вообще не национальный. Это роман экзистенциальный. Я читал когда-то, что там есть латентная гомосексуальная линия. Я не думаю, что ее там нет вовсе. О любви там сказаны очень тонкие, очень точные вещи. Там герой говорит замечательную вещь: «Я хотел бы быть отцом, а не мужем. Я хочу, чтобы у меня была дочь. Чтобы у меня была вот эта девочка, чтобы у меня не было при этом жены и не было необходимости секса». Вообще, понимание секса как дела довольно грубого и вредного...
«На каком языке вы читали Домонтовича?» А это довольно хитро делается. Этот роман есть в сети. Я могу вам сказать, почему я его читал. У меня была, конечно, лекция об украинском авангарде 20-30-х, о «расстрелянном возрождении». И, конечно, мимо Домонтовича нельзя было пройти, как и мимо «Города» Пидмогильного, одной из любимых моих книг, где, кстати, мне очень не нравится протагонист. Думаю, что ему самому он не нравился.
Как я прочел эту книгу [«Доктор Серафикус»]? Делается это так: переносишь роман из сети в текстовый формат, а дальше переводишь автопереводчиком. Он не очень большой, кстати говоря. И надо сказать, что автопереводчик очень качественно с этим справился. Мне читать было очень интересно. Другое дело, если бы я стал переводить этот роман: мне тогда было бы очень трудно, потому что у него такая тихая авторская речь, очень деликатно обтекающая главная. Там надо подтекст переводить. Вот так я его и прочел. Кстати, говоря, очень многие тексты украинской литературы, не надеясь на свое знание языка, я прогнал через этот переводчик.
Понимаете, всегда так называемые «ложные друзья» (слова, которые похожи) начинают играть очень нежелательную игру. Но то, я книгу эту читал со жгучим интересом, – безусловно. И Домонтовича я всем рекомендую. Он большой автор, конечно. По-украински он абсолютно совершенен, он гениальный стилист. В этом никакого сомнения быть не может. Понимаете, он еще и фольклорист, он знает язык во всей его тонкости и богатстве. Мало с кем его можно сравнить, конечно.
Цитировать«Дівчина з ведмедиком» Віктора Домонтовича свого часу справила на мене настільки сильне враження, що, вибираючи тему для дипломної роботи, я не сумнівалася жодної секунди. В одному з розділів диплому я завзято доводила, що героїню з психотипом німфетки Домонтович ввів у літературу майже на 30 років раніше, ніж Набоков.
7 особливих книжок від Христини Соловій (https://chytomo.com/7-osoblyvykh-knyzhok-vid-khrystyny-solovij/)
Цитата: DarkMax2 от декабря 31, 2023, 12:56я завзято доводила, що героїню з психотипом німфетки Домонтович ввів у літературу майже на 30 років раніше, ніж Набоков
Дело в том что Набоков ввёл нимфетку на английском языке через парижское издательство и в книге, критически осмысляющей американскую действительность в сравнении с европейской, он вызвал интерес у Запада, тогда как эта книга Домонтовича, если я правильно понял, была узко локальной. Чтобы что-то ввести в литературу, надо чтобы об этом введении широко знали в мире.
Плюс "Лолита" это римейк менее эпатажной "Камеры обскура" 1933 года, которая не так далеко отстоит от 1928 года.
ЦитироватьКстати, говоря, очень многие тексты украинской литературы, не надеясь на свое знание языка, я прогнал через этот переводчик.
Понимаете, всегда так называемые «ложные друзья» (слова, которые похожи) начинают играть очень нежелательную игру.
По-моему это отговорка. Например во фразе
"справила на мене настільки сильне враження" сразу понятно по контексту, что слово
"враження" здесь скорее означает влияние, впечатление, чем врага женского пола. Русскоязычный может набивать украинский словарный запас прямо по ходу книги, даже не изучая украинский специально.