Михайло Назаренко про фантастику: У нас неможливий «Гіперіон» (http://www.chytomo.com/news/mixajlo-nazarenko-pro-fantastiku-u-nas-nemozhlivij-giperion)
Ой, не туди. Перенесіть в будь-яку тему про фантастику.
Про українське там лише завершальний абзац
ЦитироватьПро українську фантастику
На завершення хочеться поставити риторичне питання – чому в українській фантастиці так мало наукової та космічної фантастики? Це пов'язано з тим, що кожна фантастика, кожна наукова фантастика розповідає про теперішнє, про те, що актуально зараз. Коли у ХХ столітті в Україні міг бути актуальний космос? В 60-70-і в часи радянського космічного проекту. Але від 10-х років до нашого часу основні питання, основні проблеми пов'язані з українською культурою – це проблеми, які можна втілити у фантастиці, але не у космічній. Це проблема традиції, тяглості, історичної пам'яті, співвідношення фольклору, історії літератури і т.д.
Питання «А для чого нам космос?» – не риторичне, але виявляється, що те що важливе для економіки та престижу країни не є актуальним для культури. Для того, щоб космічна фантастика стала можливою в українській літературі – треба ознайомитися принаймні з цим корпусом текстів, який був названий.
У нас неможливий «Гіперіон», бо у нас немає шістдесяти років фантастики. Але зараз є унікальна можливість – доторкнутись до тих унікальних текстів, які ми не могли бачити українською за радянського часу. І коли ми перейдемо від минулого часу до майбутнього – тоді у нас з'явиться свій «Гіперіон», несхожий на все інше.
Теми про фантастику не знайшов — нехай фантастика буде тут.
ЦитироватьКоли у ХХ столітті в Україні міг бути актуальний космос? В 60-70-і в часи радянського космічного проекту. Але від 10-х років до нашого часу основні питання, основні проблеми пов'язані з українською культурою – це проблеми, які можна втілити у фантастиці, але не у космічній. Це проблема традиції, тяглості, історичної пам'яті, співвідношення фольклору, історії літератури і т.д.
Твердження настільки банальне, що не зразу помічаєш, наскільки воно сумнівне. Традиції, фольклор, національне відродження — добре-добре, це все українські реалії, але українські реалії якого часу? Це в часи Лесі Українки можна було оплакувати недовирубані хащі з мавками й лісовиками — нині ж на їх місці все заасфальтовано, забетоновано і зверху стоїть торгово-розважальний центр. Сумно? Так. Але тут нема чого шукати: ми ніяк не можемо зберегти те, що було втрачено ще до нас, а відроджена традиція — вже не традиція, а лише пласка її подоба, списана з «Лісової пісні» й доповнена мультяшною графікою, яку можна сміливо клеїти на пакети з брендовим молоком тривалого зберігання.
Чи актуальний космос у часи, коли космічні технології стали настільки повсякденними, що ми навіть не помічаємо їх? Очевидно, ні: нема ніяких великих очікувань від великих космічних звершень. В якійсь мірі, українська космічна фантастика буде таким же копирсанням у минулому, як і варіації на тему мавок-русалок-характерників — просто копирсанням у менш віддаленому минулому. Але завдання фантастики — зазирнути за межі осяжного. Де проходять ці межі в часи, коли межа між кіберпанком та реалізмом стає ледве помітною? (До речі, українським письменникам-реалістам варто дивитися в цьому напрямку, а не, знову ж, копирсатися в минулому). Чого ми взагалі хочемо від майбутнього? Втекти з цього радіоактивного звалища, яке колись було садком вишневим коло хати? Тоді пишіть кіберпанк. Відродити садок, хрущів, лісовиків і молодиць у картатих плахтах із дивом збереженої генетичної пам'яті? Нагадує якусь утопію з антиутопічним присмаком. Тупо забути про останні 100 років історії? Історичне фентезі (а де фантастика?). Проблема сучасної української фантастики в тому, що ми взагалі нічого не чекаємо від майбутнього — так, ніби України там не буде ні в якій формі. Характерники з лазерними шаблями, нехрещені дівчата-утоплениці в скафандрах, космічні кораблі-дерева, в дуплах яких сплять лісовики? Неможлива комбінація, до якої українські письменники просто не додумаються.
Цитата: Python от января 26, 2017, 01:43
..... (До речі, українським письменникам-реалістам варто дивитися в цьому напрямку, а не, знову ж, копирсатися в минулому)......
Реалізм на теренах України – це круто!
Цитата: Python от января 26, 2017, 01:43
Проблема сучасної української фантастики в тому, що ми взагалі нічого не чекаємо від майбутнього — так, ніби України там не буде ні в якій формі.
Вписати Україну в картину майбутнього, створеного західної культурою важко. А в нас не люблять важких шляхів. Більше того, ніхто не бажає бачити свою культуру в цій картині на периферійному місці. Читач і автор воліли б тоді взагалі не бачити її там. Максимум персонажа звідти, нашого, що вривається в класичний світоустрій, де все поділено між урядом США та азійськими корпораціями.
Але якщо набратися хоробрості і таки подивитися в бік важкого шляху, то видно, що він існує: щонайменше слов'янська Чехія вже зайняла своє місце в відеоігровому майбутньому (Half-Life 2, Deus Ex: Mankind Divided тощо). І Чехія, попри свій економічний успіх, це вам не Росія, що колись була одним з двох політичних полюсів світу. Вона була поза зором західного медіапростору, хоч і його частиною. Не була одним з його образів, але стала, втілив собою ідею "Нової Європи" в найближчому майбутньому, стала персоніфікацією цієї ідеї.
Українська фантастика: ми є! (http://ru.telekritika.ua/media-suspilstvo/2008-09-11/40526)
Українська фантастика: втеча з памперсiв! (http://www.ukrlit.vn.ua/lib/arenev/1.html)
ЦитироватьНе хочу образити прихильникiв етно-одягу. Але сам факт наявностi вишиванки на памперсах (у нашому випадку - присутнiсть у творах сала, горiлки i сатири на Кучму) не робить їх кращими за будь-якi iншi. Так само як i те, якою мовою написаний твiр.
Мовне питання - болюче i дiйсно принципове, i нiхто, гадаю, не сперечатиметься, що в Українi потрiбна-таки фантастика, написана українською. Але деякi автори чомусь вважають, що сам факт використання ними української мови уже робить їхнi твори кращими за будь-якi iншi. От iз цим, даруйте, погодитися не можу.
ЦитироватьДавайте нарештi скинемо вишиванковi памперси
Я б сказав "вишивані пелюшки" або "вишивані підгузки".
Кілька слів про українську фантастику (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/overview/548/)
УКРАЇНСЬКА ФАНТАСТИКА ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ У ПЕРІОДИЦІ ТА КНИЖКОВИХ ВИДАННЯХ (http://library.lnu.edu.ua/bibl/images/Vudanna_WEB_pdf/1Visnuk_NB/2011_Vupysk_VI/215-243.pdf)
УКРАЇНСЬКА ФАНТАСТИКА СЬОГОДНІ (http://universum.lviv.ua/previous-site/archive/sp/2003/rom_4.html)
Цікаво, що щось не трапляється на очі сучасних публікацій про наукову фантастику. На тлі пожвавлення україномовного фентезі підзабули про сай-фай?
Цитата: DarkMax2 от января 26, 2017, 12:54
Українська фантастика: втеча з памперсiв! (http://www.ukrlit.vn.ua/lib/arenev/1.html)ЦитироватьНе хочу образити прихильникiв етно-одягу. Але сам факт наявностi вишиванки на памперсах (у нашому випадку - присутнiсть у творах сала, горiлки i сатири на Кучму) не робить їх кращими за будь-якi iншi. Так само як i те, якою мовою написаний твiр.
Мовне питання - болюче i дiйсно принципове, i нiхто, гадаю, не сперечатиметься, що в Українi потрiбна-таки фантастика, написана українською. Але деякi автори чомусь вважають, що сам факт використання ними української мови уже робить їхнi твори кращими за будь-якi iншi. От iз цим, даруйте, погодитися не можу.
ЦитироватьДавайте нарештi скинемо вишиванковi памперси
Я б сказав "вишивані пелюшки" або "вишивані підгузки".
Мова робить їх не кращими, а всього лиш робить їх українськими — так само, як вишивка робить сорочку вишиванкою. Інше питання, чому українською мовою можна говорити лише про вишиванки, сало, горілку, українську мову й патріотизм, а, наприклад, російською можна говорити не лише про кокошники, щі, горілку aka водку, російську мову й велике радянське минуле, а й узагалі про будь-що.
Українською можливо «розмовляти» лише про те, про що неможливо "розмовляти" російською.
Цитата: DarkMax2 от января 26, 2017, 11:46
щонайменше слов'янська Чехія вже зайняла своє місце в відеоігровому майбутньому
Чехія зайняла місце у фантастиці достатньо давно (згадаймо, з якої мови прийшло слово «робот»).
Цитата: Python от января 26, 2017, 14:19
Цитата: DarkMax2 от января 26, 2017, 12:54
Українська фантастика: втеча з памперсiв! (http://www.ukrlit.vn.ua/lib/arenev/1.html)ЦитироватьНе хочу образити прихильникiв етно-одягу. Але сам факт наявностi вишиванки на памперсах (у нашому випадку - присутнiсть у творах сала, горiлки i сатири на Кучму) не робить їх кращими за будь-якi iншi. Так само як i те, якою мовою написаний твiр.
Мовне питання - болюче i дiйсно принципове, i нiхто, гадаю, не сперечатиметься, що в Українi потрiбна-таки фантастика, написана українською. Але деякi автори чомусь вважають, що сам факт використання ними української мови уже робить їхнi твори кращими за будь-якi iншi. От iз цим, даруйте, погодитися не можу.
ЦитироватьДавайте нарештi скинемо вишиванковi памперси
Я б сказав "вишивані пелюшки" або "вишивані підгузки".
Мова робить їх не кращими, а всього лиш робить їх українськими — так само, як вишивка робить сорочку вишиванкою. Інше питання, чому українською мовою можна говорити лише про вишиванки, сало, горілку, українську мову й патріотизм, а, наприклад, російською можна говорити не лише про кокошники, щі, горілку aka водку, російську мову й велике радянське минуле, а й узагалі про будь-що.
Пузій-АрЄнЄв каже, що демонстративна українскість не є достатньою - потрібні художні якості.
Цитата: Python от января 26, 2017, 14:31
Цитата: DarkMax2 от января 26, 2017, 11:46
щонайменше слов'янська Чехія вже зайняла своє місце в відеоігровому майбутньому
Чехія зайняла місце у фантастиці достатньо давно (згадаймо, з якої мови прийшло слово «робот»).
Я й забув на мить про ротоба :-)
http://blogs.informator.news/u-krajini-isnuje-ukrajinomovna-pyata-kolona-kremlya/
ЦитироватьСам я українську вивчив не тому, що мене примушували у школі в Полтаві, а тому, що любив читати фантастику. А її у бібліотеках українською було легше знайти, ніж російською. Потім, коли зацікавився сучасною літературою, з'ясував, що є такій журнал "Всесвіт", який перекладає українською всіляких Борхесів, Маркесів та Кортасарів раніш, ніж вони виходять російською.
Дивні й гарні були часи.
Цитата: DarkMax2 от февраля 4, 2017, 22:46
http://blogs.informator.news/u-krajini-isnuje-ukrajinomovna-pyata-kolona-kremlya/
ЦитироватьСам я українську вивчив не тому, що мене примушували у школі в Полтаві, а тому, що любив читати фантастику. А її у бібліотеках українською було легше знайти, ніж російською. Потім, коли зацікавився сучасною літературою, з'ясував, що є такій журнал "Всесвіт", який перекладає українською всіляких Борхесів, Маркесів та Кортасарів раніш, ніж вони виходять російською.
Дивні й гарні були часи.
Тим часом, виросло вже ціле покоління українців, переконаних, ніби до 1991 ситуація з українською книжкою була гірша, ніж у наш час...
Не-наші люди, не-наші методи (https://day.kyiv.ua/uk/blog/polityka/ne-nashi-lyudy-ne-nashi-metody)
Україномовна фантастика - феномен сьогодення? (http://h.ua/story/60582/)
Роботарі з плугами йдуть: як уявляли майбутнє українські фантасти 1920-х (https://hromadske.ua/posts/ukrainska-fantastika-20-roki)
Цитата: DarkMax2 от марта 27, 2017, 13:59
«Сонячна машина» Винниченка — ніби ж теж утопія, ні? Закінчується, принаймні, утопічно.
Українська сучасна фантастика. Точка входу – «Зоряна Фортеця» (http://litakcent.com/2017/06/13/ukrayinska-suchasna-fantastika-tochka-vhodu-zoryana-fortetsya/)
Про конкурс, в якому я взяв участь.
Цитата: DarkMax2 от июля 5, 2017, 14:50
Текст: Українська фантастика: між імперією і шароварщиною (http://www.nacija.com.ua/?article=6241)
Думаю, Пифону буде цікаво. Тут про обов'язкових мавок пару слів.
Схоже, мавки в українській фантастиці/фентезі — це щось назразок темношкірих трансгендерних лесбійок в американських фільмах та комп'ютерних іграх? :)
Цитата: Python от июля 8, 2017, 19:58
Схоже, мавки в українській фантастиці/фентезі — це щось назразок темношкірих трансгендерних лесбійок в американських фільмах та комп'ютерних іграх? :)
Ага, must-have для продаваності ;D
В советское время был жанр "фантастика ближнего прицела", где разрабатывали методы скоростного строительства, сельского хозяйства, всякие газовые детекторы и аппаратуры для поиска обрывов кабелей. Где это всё сейчас? Раньше у писателей образование было лучше?
Цитата: Alone Coder от июля 8, 2017, 21:23
В советское время был жанр "фантастика ближнего прицела", где разрабатывали методы скоростного строительства, сельского хозяйства, всякие газовые детекторы и аппаратуры для поиска обрывов кабелей. Где это всё сейчас? Раньше у писателей образование было лучше?
Сейчас такое устаревает во время написания :)
Хотя... "Марсианин" - фантастика вполне ближнего прицела.
Якщо подумати, мавковість сама по собі могла б бути нічим не гірша й не краща за ельфовість. Проблема в тому, що
ЦитироватьНаукова фантастика у шароварному варіанті може бути лише гумористичною, як то розповіді про козаків, що літають на ракетах, чи про те, як у Всесвіті визнали принади українських жінок чи захопилися бойовим гопаком. ... і глибини у цих книгах немає, бо гумор зазвичай її не передбачає.
Тобто, є певні взяті з фольклору архетипи, які в укрсучліті вже стали чимось завідомо однобоким. Козак — шаровари, горілка, хвацько й кумедно перемагає все лихе, плюс трохи патріотичного пафосу. (Тобто, це не може бути, наприклад, безжальна задурманена машина для вбивств із шаблею в руках — бо це вже випадає з його сучасного архетипу, та й як так можна — робити цей мало не держсимвол настільки страшним). Мавка — щось романтичне, русалка — щось еротичне (але ж це діти читатимуть, тому, максимум, просто натяк на щось непристойне). Після того, як Леся зробила мавку ліричною героїнею, ми чомусь забули, що початково йшлося про духа смерті (у деяких варіаціях — із діркою на спині, звідки визирають її нутрощі), русалки — живі покійниці-утоплениці, і т.д. Поки фольклорна традиція була живою (в період Гоголя—Коцюбинського), взяті звідти образи були глибшими, багатограннішими, шокуючішими, ніж той цурпалок, який від них лишився нині, єдине можливе застосування якого — уроки українознавства для третьокласників. Звичайно, якщо робити з цього космічну фантастику, то вийде лише кумедія.
Так, шароварність це аналог російського лубка.
Насправді ж ці речі можливо подати з серйозною міною. Але таланту немає.
До речі, про спину...
(http://dic.academic.ru/pictures/wiki/files/77/Mavka_by_nedzumi.jpg)
Ховаю під спойлер. Нічого не вдієш — така політика форуму... — Python
Цитата: Alone Coder от июля 8, 2017, 21:23
Где это всё сейчас?
Ну как где, в рифму же :)
«Фантастика ближнего прицела» в СССР сталинской эпохи была единственным жанром SF, допущенным к публикации. Как только ограничение было снято, эта фигня быстро умерла.
Да и литературных достоинств у этого жанра было мало..
Цитата: Y.R.P. от июля 8, 2017, 21:47
«Фантастика ближнего прицела» в СССР сталинской эпохи была единственным жанром SF, допущенным к публикации.
В СССР вся литература была утилитарна. Никаких соплей ради соплей, никаких фантазий ради фантазий.
Потому и с фентези проблемы были. Читал, как одна переводчица пыталась переделать Толкина в фантастику, чтобы протащить через цензуру.
ЦитироватьОшибка советских фантастов «ближнего прицела» была глубже и принципиальнее. А именно: они взяли неверный прицел. Имено потому, что пытались придумывать «новую технику». Потому что достоверного описания действительно новой – или даже слегка новой - техники сделать невозможно.
В «большой» фантастике это искупается всякими страшными опасностями и ужасными приключениями. То есть можно не вдаваться в работу какого-нибудь нуль-генератора пуперполя, потому что интерес читателя не в этом, а в том, высадятся ли герои на третью луну системы Калории, или их раньше схарчат двутырчатозубые гнидогадоиды со зловещей звезды Зайн. В фантастике же ближнего прицела интересна именно техника. Которая должна быть именно что НАСТОЯЩЕЙ. То есть – реально существующей уже сейчас. Так и только так.
В чём же состоит, в таком случае, фантастический элемент?
А вот в чём. «Фантастика ближнего прицела» - или тот же «Марсианин» - изображает мир, который идентичен нашему по уровню развития. Но там возможны вещи, на которые у нас элементарно не хватает СРЕДСТВ. Попросту говоря – ДЕНЕГ.
Ну например. Мир «Марсианина» - это мир, в котором элементарно выделяется бабло на марсианские экспедиции. Всё остальное там примерно такое же, как у нас. Просто они и имеют средства строить межпланетные корабли – на существующих технологиях, подчёркиваю это. А мы тут не можем, потому что нет денег. Только и всего.
Из этого следует интересный вывод. «Фантастика ближнего прицела» оказывается разновидностью «панка» . Суть «панков» (киберпанка, стимпанка, дизельпанка и прочих «панков») – это описание миров, где сумма неких технологий достигла своего предельно возможного уровня воплощения. Типа: мир паровых машин, которые вращают колёсики механических компьютеров. И то и другое технически возможно было бы построить в XIX веке, и не построили эту красоту в основном потому, что не было социального заказа, под который имело смысл выделять требуемые средства. Или: мир огромных многоэтажных турбовинтовых самолётов. Та же фигня – они могли быть, если бы зачем-нибудь понадобились.
Так вот, советская «фантастика ближнего прицела» или тот же «Марсианин» - это МОДЕРНПАНК, или «панк нулевого уровня». Который описывает современную для автора технику – вот только предполагается, что на её развитие дают раз в десять больше ресурсов (безналичных рублей или наличных долларов), чем в нашем несовершенном мире.
О "фантастике ближнего прицела" (http://krylov.livejournal.com/3406005.html)
На самом деле "Кошкин дом" Павла Шумила (моя аватарка) - это добротный ближний прицел, манящий и пугающий. Но автор больше не пишет в этом жанре и перешёл на эротические космооперы :( Может, что-то стало с читателями?
Цитата: Alone Coder от июля 9, 2017, 00:57
эротические космооперы
Химены в набедренных повязках и их пассии в бронелифчиках? :)
(http://www.dolph-ultimate.com/gallery/pictures/MASTERS%20german%20theatrical%20poster2.jpg)
Цитата: Alone Coder от июля 9, 2017, 00:57
Может, что-то стало с читателями?
Скорее всего. Спрос формирует предложение. Наоборот бывает только при освоении абсолютно нового.
«Мантикора» розправила крила (https://zbruc.eu/node/4981)
"Мантикора" – місце сили чи образ майбутнього? Рецензія (https://tsn.ua/blogi/themes/books/mantikora-misce-sili-chi-obraz-maybutnogo-642678.html)
Зомбі-Україна (https://www.facebook.com/zombi.ua/?hc_ref=ARTBVMMXiNBjN7H0Ou19Csju1OaSWdXhjeBk-ME1mR2PI2Sgg9AicPJDqtqAPMt7Ga8&fref=nf)
ЦитироватьПо-перше, автор ніколи не бував у тих вигаданих ним країнах, областях, містах, містечках та селах, про які пише. Усі дійові особи та події – вигадані. Ні з ким з прототипів героїв автор не знайомий особисто. Отже усі збіги – то лише збіги, що виникли випадково в хворобливій уяві автора, і ніхто не має тут обіжатися.
По-друге, в книжці є матюки, сцени откровєнної жорстокості, сцени куріння і пиятики, а також зображення процесів прийняття різних речовин, що міняють людям свідомість.
Тому цю книгу заборонено читати: вагітним дівчатам та молодицям, дітям до 18 років, деяким дітям до 40 років, усім впєчатлітєльним, вегетаріанцям, набожним і богобоязненим людям, пенсіонерам з нестійкою психікою та в Расії.
І ще одне. Книгу писано запорозьким діалектом нашої рідної солов'їної. Також використані унікальні слова з Миколаївщини, Херсонщини, Одещини, Дніпровської області та Полтавської землі, де автор часто бував останні два роки. Хто хоче перевірити, будь ласка, на машину – і вперед по селах. Як хто скаже, шо то все писано на суржику, то нехай йому Бог Наш - Отець допомагає, Син Його - Пророк Наш Тарас захищає, і Мати Наша - Земля через силу носить.
Приємного вам читання.
Олександр Сурков (facebook): "Ігор Сілівра спокійно, без галасу та пилу пише та видає якісну україномовну фантастику. Загальносвітового рівня попиту - тобто без фольклорної складової та україноцентризму. Знаючи при тому, що якби б писав російською, то продавав би більші наклади...
Я так не можу, я в сенсі літературного продюсінгу "цинічний барига" , тому мій Ігору великий респект ... А інтерв'ю цікаве, раджу прочитати."
"Засилля російськомовної фантастики» тут не надто при чому, можливо це специфіка жанру, але таких авторів друкується небагато навіть по всьому світу. Не порівняти із «жіночим фентезі», наприклад. Якщо уже шукати, винних, то серед видавців: бояться українські видавництва слова «фантастика» як такого. Ну ще фентезі із маквами та козаками-характерниками може пройти, але не альтернативна історія. Відмовки що доводилося чути: «Ні, ви що?!», «Книжка не матиме комерційного зиску!», «Якщо ви відшукаєте грант...». А з грантами взагалі проблема: друк на грант означає, що видавництва зацікавлені надрукувати, але не зацікавлені продавати. В центрі України та лівобіч Дніпра підхід більш прагматичний, західні ж видавництва просто бояться цієї теми взагалі. В останні роки, здається, ситуація почала змінюватись на краще."
http://probapera.org/publication/13/41288/ihor-silivra:-para-i-dosi-z-namy--vy-prosto-jiji-ne-pomichajete.html
не надто при чому ;D
У мене склалося враження, що «не друкувати фантастику» — специфічна заморочка видавців, що орієнтуються на україномовного читача, який, у їхній уяві, може бути фанатичною вчителькою укрмови передпенсійного віку, зануреною з головою в позаминуле століття, але точно не може бути студентом-технарем, що цікавиться сучасними технологіями, полюбляє видовищні фільми зі спецефектами і звик жити у світі, що постійно змінюється. Тому російськомовні українські фантасти змогли зробити собі ім'я в незалежній Україні, україномовні — ні. Ну або патріотично налаштованим видавцям важко позбутися асоціацій між фантастикою, технологіями, індустріалізацією і СРСР (якого вони всіми фібрами душі), в радянські роки, до речі, фантастика українською мовою справді друкувалась — і українських авторів, і переклади з російської та західноєвропейських мов.
(https://scontent-frx5-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-0/p526x296/20232011_818771864964079_823145040539029032_o.jpg?oh=585fe0de4405217bb6f580d4a238b96e&oe=5A00BF8C)
Прикупив у четвер одну хайпову річ - комікс "Воля".
По-перше, хоч всі пишуть, що це стім-панк, це дизель-панк!
По-друге, дуже відчувається, що різні глави робили різні люди. Дуже неузгоджений стиль.
По-третє, на жаль, сюжет слабкий. Автори молодці: вони виклалися на всі 100% на персонажах (лише на позитивних), якості малюнку та стилістиці. Але сюжет, як часто буває в коміксах, поступається решті складових. Дива не сталося: для мене "Максим Оса" залишається найкращим українським коміксом.
Максим Оса російський комікс.
Цитата: Sandar от июля 22, 2017, 14:59
Максим Оса російський комікс.
:D Ні, він український, хоч оригінально створений з російським текстом. А в перевиданнях уже україномовний.
Його автор: (wiki/uk) Баранько_Ігор_В'ячеславович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
Цитата: DarkMax2 от июля 23, 2017, 11:56
Цитата: Sandar от июля 22, 2017, 14:59
Максим Оса російський комікс.
:D Ні, він український, хоч оригінально створений з російським текстом. А в перевиданнях уже україномовний.
Його автор: (wiki/uk) Баранько_Ігор_В'ячеславович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
Є російський оригінал і український переклад. Український переклад не робить твір українським.
Цитата: Sandar от июля 23, 2017, 14:28
Український переклад не робить твір українським.
Твір українським робить автор та тематика. Є приклад Гоголя.
Цитата: DarkMax2 от июля 23, 2017, 15:11
Цитата: Sandar от июля 23, 2017, 14:28
Український переклад не робить твір українським.
Твір українським робить автор та тематика. Є приклад Гоголя.
Належність до громадянства України не завжди робить автора українським автором. Українська тематика не робить твір українським. Гоголь російський автор.
Звичайно, можна такого автора назвати українським як можна фемініста чи католика назвати феміністичним чи католицьким автором. Звичайно, твір на таку тематику можна назвати українським як можна той чи інший твір залежно від тематики назвати феміністичним, католицьким, африканським, середньовічним, космічним. Звичайно, Гоголя можна назвати українським автором як і Словацького. Чи як Міцкевича білоруським. Але на загал Гоголь російський автор, Словацький польський. І Міцкевич польський.
SF in Ukraine by Michael Burianyk (http://locusmag.com/2018/01/sf-in-ukraine-by-michael-burianyk/)
ЦитироватьЗгідно зі статистикою, Маркіян Камиш – та постать, яку найбільше шукають серед живих українських письменників в англомовній Вікіпедії. Це дещо несподівана, але цілком закономірна увага. Поза добре налагодженою видавничою механікою появи його книжок за кордоном, цей автор цікавий і сам по собі. Адже Камиш пише про Чорнобиль, тобто подає постапокаліпсис та ще й на основі реальних подій – а це два зайці (чи то дві аудиторії) одним ударом.
Не те, щоби цей письменник був невідомим на Батьківщині, але в аналогічний український топ він точно не потрапляє. Кимиш є автором трьох книжок про чорнобильську зону, яку добре знає з власного досвіду сталкерства. І третя із них, «Чормет», здобула 2017 року премію Олеся Ульяненка.
«Чормет» Камиша: Апокаліпсис у гетто (http://www.chytomo.com/issued/chormet-kamisha-apokalipsis-u-getto).
https://fantlab.ru/news4813
ЦитироватьВчера остановилось сердце Олега Авраменко. Ушел большой друг нашего сайта, замечательный писатель, прекрасный собеседник и очень светлый человек.
Печальную новость опубликовал на своей странице в Фейсбук его брат и соавтор некоторых книг Валентин.
Несмотря на проблемы со здоровьем, Олег всегда оставался оптимистом. Он был из породы неисправимых романтиков и его книги были такими же — романтичными, оптимистичными. Первой библиографией, которую я составил для сайта в далеком уже 2006 году, была библиография Олега. Теперь в ней добавилась печальная дата.
«Лаборатория Фантастики» выражает свои искренние соболезнования родным, друзьям и всем поклонникам творчества Олега Авраменко.
Тепер уже покійний Олег Авраменко писав обома мовами. Ось його книжка російською в аудіоформаті.
Радіопередача про фантастів та "Зоряну фортецю". (http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1928568)
"Українська фантастика з 1920 року до сьогодні", Частина Перша (https://youtu.be/nazKLG8LpkQ)
Українська фантастика: вчора, сьогодні, завтра (обговорення, фрагмент 1) (https://youtu.be/j8Sq7rBkw6g)
Українська фантастика: вчора, сьогодні, завтра (обговорення, фрагмент 2) (https://youtu.be/P9lG18cCUEc)
Цитата: DarkMax2 от июля 15, 2018, 10:11
"Українська фантастика з 1920 року до сьогодні", Частина Перша (https://youtu.be/nazKLG8LpkQ)
Там десь 12 відео всього.
Українська фантастика 1920-х років (https://youtu.be/WvIZwdlI8f8)
Цитата: DarkMax2 от июля 15, 2018, 10:24
Українська фантастика: вчора, сьогодні, завтра (обговорення, фрагмент 1) (https://youtu.be/j8Sq7rBkw6g)
Українська фантастика: вчора, сьогодні, завтра (обговорення, фрагмент 2) (https://youtu.be/P9lG18cCUEc)
Там є ще фрагменти. Але цікаво лише одне: чи створили згадану премію для української фантастики?
Лазуровий янгол із золотими крильми (https://youtu.be/0sRTK0WRQuc)
Напівзабуті книги 60-70-х і їх автори (https://youtu.be/RA0m5-Aq4NY)
Традиції і нові імена української фантастики (https://youtu.be/SUixfxeNhic)
Якийсь сором.
https://youtu.be/U1M6oeJItns
В чому сором?
Цитата: Sandar от июля 19, 2018, 14:02
В чому сором?
Попаданці, наприклад, litRPG.
Вибачте, було лінь шукати загальну тему про фантастику.
Вибачте, так у чому сором? На відео конференція в Росії про літературу. Сором? Як це розуміти?
Цитата: Sandar от июля 19, 2018, 18:18
Вибачте, так у чому сором? На відео конференція в Росії про літературу. Сором? Як це розуміти?
Як для мене, зазначені жанри це ганьба, а не література.
Написав статтю (wiki/uk) Нечаєв_Андрій_Юрійович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) = Андрій Левицький