ЦитироватьПереінакшування українства на західний манер.
Нашу частку української культури добиває не тільки Москва, але і Львів.
По моєму для корінного наддніпрянця - вільна Україна швидше це Царство Христове в народному світогляді відкрита для всіх, хто хоче бути з Богом, а не расово-українська русофобська держава. Намагання трактувати вільну Україну у такому, примітивному смислі викликає у багатьох наддніпрянців, особливо наддніпрянців освічених і віруючих цілком закономірне почуття огиди. Це те саме, коли віруючому московиту, який з молоком матері, з дідових-бабиних вуст чув про святу Русь як Царство Христове, про подвиги Іллі Муромця або Сергія Радонізького, про богатирів і святих, які стоять за Правду Божу, за сирих і убогих людей незалежно від роду-племені, розповідати, що Русь-Росія - це кривава азіатська деспотія, заснована жорстокими нелюдами-ординцями.
До дідька Бога. Згадайте, скільки крові пролили наші предки за те, хто якою рукою хрестився.
Цитата: Python от января 12, 2017, 22:29
До дідька Бога. Згадайте, скільки крові пролили наші предки за те, хто якою рукою хрестився.
Ви плутаєте праведне з грішним імхо. Польські пани і їх посіпаки наробили горя простому козацько-християнському народу на Подніпров'ї - а потім перші ж почали плакатися, що їх б'ють. Більшості меншість при владі хотіла нав'язати неканонічного патріарха з Риму - але у них не вийшло. Хрещення тою чи іншою рукою розглядалось тоді як ознака партійності - ти за пригноблену більшість чи за провладну меншість. Меншість тему вільної України хотіла інтерпретувати як русофобську і антимосковську, щоб взяти, втримати і використати владу у власних інтересах - але це в 17-18 ст. не спрацювало, перемогла більшість, яка легким помахом руки змінила акценти. Якраз таки з Божою поміччю. При цьому дехто з меншості теж спасся - Бог не допустив повного винищення інакомислячих. А найбільш активні і затяті іроди і душогуби як завше погано закінчили. Так як Військо Боже - Військо Вічне і Божа Орда - душогубам біда. І ще раз повторюю - не треба Бога ображати - все робили люди, руками людей, люди грішили і люди потім каялися. Просто одні собі жили і старались нікого не зачіпати - а інші чомусь рішили, що Бог став свободу тільки їм одним - і ось тут треба розрізняти, а не мішати праведне з грішним, мучеників і мучителів.
Так от зараз для мене дискусія навколо інтерпретації поняття вільної України - це теж дискусії на тему партійності - хто до якої партії належить. До більшості чи до меншості.
І щодо предків - предки у різних українців дуже різні. Знаю як нащадків старих козацько-християнських родів, які після Хмельниччини практично одразу потрапили до посполитих, а потім до панських і казенних крестьян і навряд чи багато крові пролили і знаю нащадків старих козацько-християнських родів, які потрапили до козацьких полків, до козацького і дворянського сословія і чиї представники на протязі 17-20 ст. майже постійно воювали і занадто високо себе ставили, можна сказати гидували простим козацько-християнським народом (мужиками, "бидлом"), за що потім після 1917го їх нащадки кріпко отримали по шиям. Так от я б цих людей відрізняв. Як казав Василь Симоненко про таких - "звиняйте панове, я з вами свиней не пас". Особисто для мене хохма взагалі в тому, що я є нащадком представників всіх трьох основних сословій Імперії - крестьянського, козачого і дворянського і основних народів - російського, українського, литовського (білоруського) і польського, а також німецького і мабуть татарського. Так що я критично ставлюсь до всіх і разом з тим всім співчуваю, думаю в силу того що мої родичі, близькі і далекі були і там і там і там - маю право.
Так, давайте відкрийте Шевченка, почитайте «Гайдамаків» і дайте відповідь на питання: за що Гонта вбив своїх синів? А рівно таку ж «провину» мали не лише його сини... Звичайно, можна сказати, що Коліївщина була реакцією на дії польських конфедератів, але це питання з серії, хто перший почав. Факт залишається фактом: за «якою рукою хреститись» українці пролили значно більше крові, ніж за «якою мовою говорити». Тож гріх валити всі гріхи на русофобів, коли на совісті поборників царства Христового з різних конфесій відібраних життів значно більше. Добре, ми думаємо, що це було давно, і в наш час не повториться? Дивіться на Югославію, де за «якою рукою хреститись» воювали пару десятиліть тому — це вже в наш мирний цивілізований час... То що, треба нам те «царство Христове» такою ціною?
Мовне питання до епохи становлення націоналізму (кінець 18 ст.) це анахронізм, ІМХО. Тому визначальним фактором була "руська віра".
Цитата: Python от января 13, 2017, 02:09
Так, давайте відкрийте Шевченка, почитайте «Гайдамаків» і дайте відповідь на питання: за що Гонта вбив своїх синів? А рівно таку ж «провину» мали не лише його сини... Звичайно, можна сказати, що Коліївщина була реакцією на дії польських конфедератів, але це питання з серії, хто перший почав. Факт залишається фактом: за «якою рукою хреститись» українці пролили значно більше крові, ніж за «якою мовою говорити». Тож гріх валити всі гріхи на русофобів, коли на совісті поборників царства Христового з різних конфесій відібраних життів значно більше. Добре, ми думаємо, що це було давно, і в наш час не повториться? Дивіться на Югославію, де за «якою рукою хреститись» воювали пару десятиліть тому — це вже в наш мирний цивілізований час... То що, треба нам те «царство Христове» такою ціною?
Взагалі-то є дані, що справжній Іван Гонта синів не убивав. І дітей губернатора Умані у якого був на службі спас. Так що ми маємо справу з міфом і пропагандою конкретно в цьому випадку. В якій до речі і Тарас Шевченко прийняв участь, можливо сам того не бажаючи. Хоча в Умані народу загинуло немало. В тому числі за участю і з "попущєнія" Івана Гонти, який відкрив ворота для месників-різунів. Причому загинуло, бо було вбито у нелюдський спосіб. При цьому про те, що і як "ці люди" перед цим людьми в цих краях чинили - до сих пір мало хто пише. А наробили вони горя людям чимало - не просто так на них визвірились. Также як і про руку Москви у подіях Коліївщини, коли спеціально накручували всіх, щоб Україна зі складу Речі Посполитої перейшла у склад Імперії.
А Царство Христове знову ж таки повторюю тут не при чому. Царство Христове потрібне для іншого - для віри в те, що Життя, Добро і Правда перемагає в будь-якому випадку. А тут мова іде за те, що Бог дав усім людям свободу. Свободу захищати себе і своїх рідних і близьких тут і зараз. Свободу завдавати болю і свободу прощати. І в цьому плані нинішні люди нічим не відрізняються від людей епохи Івана Гонти. Навіть якщо вони атеїсти. Залиште людям право вірити у те, що вони вважають за потрібне. Просто тому, що відбираючи у них це право ви породжуєте нових гайдамаків, взиваєте до Небесного Владики і Його Вічного Війська, яке стоїть в обороні Нашого Краю і його вольностей - і Він може вас почути.
p.s. Ось два документа
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Ukraine/XVIII/1760-1780/Koliivsina/Uman_reznja/text.htm
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1820-1840/Sadyk_pasha/text1.htm
В другому міститься таке свідчення про сучасника і очевидця подій:
Цитата: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1820-1840/Sadyk_pasha/text1.htm
Был там также кс. Младанович, сын уманского губернатора (управителя) во время резни; он был крестным сыном Гонты и был им спасен. Теперь он был инвалидом монастыря и не нес никаких обязанностей, а все только рассказывал об уманской резне, об Украине, гайдамаках, Запорожье. Он все помнил и все рисовал в своих рассказах живыми красками.
Удивительная вещь — он не выражал ни ненависти, ни раздражения против Гонты. Всю вину преступления он приписывал Феликсу Потоцкому и польской шляхте. Вот слова, которые я часто слышал от него: «выучили его читать, писать [69] и понемножку всяким наукам, а потом хотели его бить, сажать в «гусак»; сделали его полковником, — а полковник он был дельный, потому что он лучше знал военное дело, чем региментари, бригадиры и ротмистры, — а потом хотели его ошельмовать, как хама, мужика; и муравей кусает, если ему досаждают, а что же человек, да еще такой как Гонта? Паны наварили этого пива, а люд Божий должен был его пить — и пьет, да никак не выпьет до дна».
Цитата: DarkMax2 от января 13, 2017, 08:12
Мовне питання до епохи становлення націоналізму (кінець 18 ст.) це анахронізм, ІМХО. Тому визначальним фактором була "руська віра".
Цілком може бути, хоча там є нюанси. Тема поділу на язики і значення язиково-племінного (релігійного, національного, мовного і партійного одночасно) фактору відома з давніх давен. Визначальним фактором в усі часи для людей є бажання жити. А релігійна чи національна риторика - це спосіб виразити свою позицію у кожну конкретну епохи. Більшість ("більшовики" данного історичного контексту) так чи інакше перемагає. Питання, під яким прапором стане більшість.
Але чи мають люди право вірити, якщо віра перетворює їх на вбивць і душогубів? Навіть якщо в окремих випадках релігія приносить користь, масова релігійність — шлях до руїни, в чому слов'яни Наддніпрянщини й Адріатики могли пересвідчитись на власному досвіді. Чомусь нормальні батьки ховають від малих дітей ножі, сірники і т.д. — речі, якими ті можуть завдати собі шкоди. Ось так само і з вірою. Бо це зброя, яку не можна давати не в ті руки.
Цитата: Python от января 13, 2017, 12:43
Але чи мають люди право вірити, якщо віра перетворює їх на вбивць і душогубів? Навіть якщо в окремих випадках релігія приносить користь, масова релігійність — шлях до руїни, в чому слов'яни Наддніпрянщини й Адріатики могли пересвідчитись на власному досвіді. Чомусь нормальні батьки ховають від малих дітей ножі, сірники і т.д. — речі, якими ті можуть завдати собі шкоди. Ось так само і з вірою. Бо це зброя, яку не можна давати не в ті руки.
Ви путаєте праведне з грішним. Віру дає людям Бог (Життя). Якщо захоче - все одно її дасть, якби ви цьому не перешкоджали. Віра це бажання жити і боротись, боротись за Правду зараз і за Світле Майбутнє потім. Відсутність віри може довести людину до відчаю - але в результаті вона знову ж таки буде виражати своє прагнення до Правди і до Світлого Майбутнього, просто на інший лад. Якими словами ці речі (віра в Вічне Життя, Добро і Правду, віра (надія) у Світле Майбутнє) виражаються - діло десяте. Але той, хто намагається відібрати у людей віру - ризикує отримати на горіхи. Перед Коліївщиною якраз і була спроба це зробити - відібрати у людей віру. Можливо навіть здійснена спеціально - з прогнозуванням усіх основних подальших наслідків. Забороною на віру можна певною мірою пояснити не лише розвал Речі Посполитої, але і розвал Російської імперії і СРСР, Орди, УНР і Київського Князівства доординської епохи, Французьку і Англійську Революції, і т.д. і т.п.. Так що з моєї точки зору це якраз ви зараз пропонуєте гратися з вогнем. Кидати сірника у вибухонебезпечну суміш або зривати чеку з гранати чи наступати на міну, замість того щоб зняти напругу (загрозу), розмінувати ситуацію власними силами чи за підтримки спеціалістів і Життя як такого.
І до речі прийняття Володимиром Великим православ'я імхо - це якраз спосіб розмінувати ситуацію яка тоді склалася на Подніпров'ї, коли християнська більшість у Київському князівстві була придавлена антихристиянською (агресивно налаштованою причому) меншістю при владі, іноземними зайдами (вояками-варягами, в т.ч. слов'янами з інших князівств до речі). Так само як і в Римському царстві часів царя Костянтина, або в Іудеї часів Ісуса.
Цитата: Сергий от января 13, 2017, 12:52
Віра це бажання жити і боротись, боротись за Правду зараз і за Світле Майбутнє потім.
У людей буває надто різне розуміння правди, світлого майбутнього й прийнятних методів боротьби.
Цитата: Сергий от января 13, 2017, 12:52
І до речі прийняття Володимиром Великим православ'я імхо - це якраз спосіб розмінувати ситуацію яка тоді склалася на Подніпров'ї, коли християнська більшість у Київському князівстві була придавлена антихристиянською (агресивно налаштованою причому) меншістю при владі, іноземними зайдами (вояками-варягами, в т.ч. слов'янами з інших князівств до речі).
Звідки дані про православну більшість? І хіба князі, що хрестили Русь, не були й самі з іноземних зайд-варягів?
Але навіть якщо й так, тоді, для того часу перехід від язичницьких культів до християнства був прогресивним кроком. Але коли це було — тисячу років тому? А ми нині живемо у світі, для якого і язичництво, і християнство — це шлях у Середньовіччя. Тож, хоч я і не схвалюю методів, якими більшовики насаджували атеїзм, нищачи церкви й розстрілюючи духовенство, але принесені ними світоглядні зміни таки були рухом уперед — як і свого часу хрещення вогнем і мечем, здійснюване правителями доти язичницьких країн Європи, включаючи Русь. Просто християнство вичерпало себе ще сто років тому, як і за тисячу років до того вичерпало себе язичництво.
Цитата: Сергий от января 13, 2017, 12:52
Забороною на віру можна певною мірою пояснити не лише розвал Речі Посполитої, але і розвал Російської імперії і СРСР, Орди, УНР і Київського Князівства доординської епохи, Французьку і Англійську Революції, і т.д. і т.п..
СРСР принципово відрізняється від решти тим, що в ньому заборона однієї віри не була захистом інтересів іншої такої ж віри — гонінню піддавались усі релігії й церкви, якісь більше, якісь менше. Відповідно, релігійних повстань, що могли б зруйнувати СРСР, так і не виникло. Зовсім інший випадок, наприклад, Річ Посполита, де католицька правляча верхівка зробила собі ведмежу послугу, ставлячи в нерівні умови себе й православних — при тому, що принципових відмінностей між їхніми варіантами віри насправді не було, як і не було внутрішніх гальм у боротьбі за святі для віруючої людини речі...
Цитата: Python от января 13, 2017, 14:40
Цитата: Сергий от января 13, 2017, 12:52
Віра це бажання жити і боротись, боротись за Правду зараз і за Світле Майбутнє потім.
У людей буває надто різне розуміння правди, світлого майбутнього й прийнятних методів боротьби.
Одна теза ніяк іншій не протирічить.
Цитировать
Звідки дані про православну більшість? І хіба князі, що хрестили Русь, не були й самі з іноземних зайд-варягів?
Написав, що це моя особиста думка. Імхо вона найкраще пояснює ту ситуацію, що тоді склалася. Князі не є більшістю. Князі радились з місцевими дядьками і зрозуміли, що християнство перемагає. Вирішили прийняти участь (віра князя як віра його людей).
1.Влада у всіх її виявах
2.Цінності у всіх їх виявах
3.Об'єкти споживання у всіх їх виявах
Все останнє - лаштунки і інструментарій
Чого б це недужекнязь ділив владу з волхвами. Поміняти релігію і отримати право на все, а конкурентів вирізати
Прирости Сибіром і отримати контроль над ресурсами. Понести цивілізацію до Африки - і викачати звідти ...
Загилити комуналку, пропустити гроші через субсидії, організовувати всілякі панами за бюджетні ресурси - відбілити нагарбане і тіньове.
Оце Вам і наука, і економіка, і релігія, і державотворення, і маніпулювання електоратом. Інтернетом в тому числі. Кстати, строиться - 15 получка!
Таким образом, возможен в отдельно взятых странах сложившийся компромис.
А простым людям повезет или нет, зависит от места и времени их пребывания.
Поскольку время поменять сложно, некоторые стремятся менять место.
Цитата: oveka от января 15, 2017, 16:44
Кстати, строиться - 15 получка!
В цьому місці не зрозумів.
Цитата: Сергий от января 15, 2017, 14:34
Одна теза ніяк іншій не протирічить.
Вона її доповнює. Бо боротися за добро доводиться проти таких же борців за добро, але з іншим розумінням цього добра: нема такої людини, яка б визнала свої ідеали втіленням зла. Якщо віра — це прагнення боротися за добро, то це також і прагнення до боротьби проти борців за добро. Логічно? І дуже погано, якщо це прагнення (тобто, віра) стає нездоланним, позбавленим внутрішніх гальм, непідконтрольним здоровому глузду...
Цитата: Python от января 15, 2017, 17:17
Цитата: oveka от января 15, 2017, 16:44
Кстати, строиться - 15 получка!
В цьому місці не зрозумів.
В детстве я служил в танковых войсках и мы получали солдатские 15 числа, за службу. За пиар тоже платят наверное и я подумал, что 15 числа, сегодня. Так совпало.
Цитата: oveka от января 15, 2017, 18:13
В детстве я служил в танковых войсках
Тяжелое детство, видать, было.
Детство было бедное, но розовое. А танки были тяжелые - 50 тонн.
Цитата: Python от января 15, 2017, 17:25
Цитата: Сергий от января 15, 2017, 14:34
Одна теза ніяк іншій не протирічить.
Вона її доповнює. Бо боротися за добро доводиться проти таких же борців за добро, але з іншим розумінням цього добра: нема такої людини, яка б визнала свої ідеали втіленням зла. Якщо віра — це прагнення боротися за добро, то це також і прагнення до боротьби проти борців за добро. Логічно? І дуже погано, якщо це прагнення (тобто, віра) стає нездоланним, позбавленим внутрішніх гальм, непідконтрольним здоровому глузду...
Віра на те й віра, що її не обговорюють. Її приймають, або не приймають. Якщо ви хочете боротись проти Бога-Христа і православ'я - будь-ласка, ви не будете тут ні першим ні останнім. Тільки чи треба це вам? Чи дійсно православ'я несе загрозу людям і суспільству і що саме є православ'ям - це ви самі маєте прийняти рішення для себе. Це не питання дискусії - це питання вашого власного вибору і ваших власних стосунків з Богом-Життям. Питання виступити проти, виступити за чи утриматись - кожен вибирає сам в кожен конкретний момент власного життя. Як ви для себе це рішення на вашій власній мові обгрунтовуєте - це ваші справи. Ви можете порадитись з іншими людьми, почитати літературу, помолитись Богу, Матері Божій і святим нарешті - все одно рішення приймати вам. Так, можливо вам краще сприймати інформацію по цим питанням у процесі дискусії - але особисто мені такий формат в даних питаннях неприємний. Можу поділитись власним досвідом, можу вислухати ваш - але це в будь-якому випадку буде ваш досвід і мій досвід, досвід двох різних людей. Їх не варто протиставляти. Їх варто просто зрозуміти, в тих термінах, в яких вони викладаються. І зробити свій вибір. Поки що все що я бачу - ваше незнання чи небажання розуміти матчастину і ваше бажання заборонити чи обмежити те, що ви не розумієте. Щось типу заборонити викладання
лінгвістики кібернетики, бо кібернетика лженаука. Сумно, бо у нас є достатній історичний досвід спроб і помилок у цій сфері. Досвід, який з тих чи інших причин залишився поза вашою увагою.
Чому Ви вирішили, що я збираюсь проти когось/чогось боротись? Я лише вказую на недоліки й потенційну небезпечність того, що Ви вважаєте втіленням абсолютного добра. З іншого боку, розділ називається «Загальне мовознавство», а тут у нас щось релігійно-політичне пішло — не сприйміть це як боротьбу проти Христа, Віри й Церкви, але рано чи пізно мені як модератору доведеться порізати тему.
Цитата: Python от января 15, 2017, 23:45
Чому Ви вирішили, що я збираюсь проти когось/чогось боротись? Я лише вказую на недоліки й потенційну небезпечність того, що Ви вважаєте втіленням абсолютного добра. З іншого боку, розділ називається «Загальне мовознавство», а тут у нас щось релігійно-політичне пішло — не сприйміть це як боротьбу проти Христа, Віри й Церкви, але рано чи пізно мені як модератору доведеться порізати тему.
А я вам пропоную поглянути на мою мову як на мову, а не як на релігію, як на спосіб опису життя і викладу думок, а не як на ідеологію. Те що в моїй мові вживаються слова Бог, Церква і т.д. - ще не робить її менш мовою чим інші мови. Ваш підхід до речі добре відображає ставлення до людей православної традиції в сучасній Україні - в деяких випадках їм просто не дають слова. Підводячи під це доволі струнку ідейну базу. Особисто мені тут бачиться порушення прав людини і громадянина - тому цю тему і зачепив. При тому, що православ'я не призиває до вбивства чи насилля - його табуюють нарівні з всякими тоталітарними ідеологіями. Тобто на практиці лібералізм (демократизм, націоналізм і т.д.) виявляється теж певною мірою такою ж тоталітарною ідеологією. Просто правлячою. І починаєш задаватись питанням - а чи справа в ідеології, чи можливо просто в ставленні до неї правлячої верхівки?
І небезпечність на мою думку є у будь-якої ідеології, якщо на її захист стають люди зі зброєю (фінансами, адміністративною владою, чи модераторськими правами). Атеїст може бути так само агресивним як і богомолець, прихильник вільної України - так само як і святої Русі. Тобто справа не у риториці - справа у чомусь іншому. А ви в даній ситуації критикуєте мою риторику. І ось це мене сильно зачіпає, бо я знайшов цілий пласт табуйованої риторики, який має відношення до історико-культурної традиції Київської Русі-України (Бог-Христос, Військо Боже, козаки як вільні люди по волі Божій і воїни Бога-Христа etc. etc.) - і не можу про це вільно говорити, викладати свої думки оточуючим так як я це бачу і відчуваю. У мене враження, що замість того щоб вдуматись в мої слова - просто реагують на певні ключові маркери.
p.s. Якщо хочете поясню дещо іншими словами - просто хочу повернути до нашої розмовної мови дещо з понятійної системи наших дідів-прадідів, корінних українців, трудових і бойових козаків-християн Подніпров'я. Тому деякі слова і словосполучення активно вживаю у своїй розмовній мові ("проводжу їм рекламу", показую можливості, які вони надають для вираження власних думок). Ви ж чомусь на ці поняття реагуєте як на червону тряпку. І ось це насторожує - чому ви так чіпляєтесь до моєї мови? Не подобаються ці слова - я ж не заставляю вас їх вживати, та й механізмів впливу на вас у мене мало. Але і ви мене будь-ласка не змушуйте від них відмовлятись. І так само з релігією - якщо ви вважаєте, що Бога не існує, чи що Христос не має відношення до Бога, чи земля кругла, а не квадратна чи плоска - то ваша справа. У мене може бути дещо інші погляди на життя - дозвольте мені їх артикулювати так як я бачу за потрібне. Не затикайте мені будь-ласка рота "в ім'я загальнолюдських цінностей". Ми це вже проходили - коли в 1920-1930х рр. руйнували церкви "для блага трудящихся" або негласно забороняли самоназву "козак" (в т.ч. словосполучення "красний козак", "червоний козак", "трудовий козак" etc.). Зрозумійте правильно - після тривалого часу табуювання хочу повернути у вжиток дідівську лексику - і тут бах, на тобі - наче спеціально трапляється на дорозі чоловік, який без зайвих пояснень починає ставити палки в колеса.
Цитата: Сергий от января 16, 2017, 01:48
Ваш підхід до речі добре відображає ставлення до людей православної традиції в сучасній Україні - в деяких випадках їм просто не дають слова.
Перепрошую, але якщо я прийду до церкви й почну читати посеред богослужіння вибрані місця з «Егоїстичного гена» Докінза, мені також не дадудть слова. Усе має бути в своєму контексті.
Цитата: Сергий от января 16, 2017, 01:48
А ви в даній ситуації критикуєте мою риторику.
Поставте себе на місце модератора, якому доводиться вичитувати Ваші полотна. Що таке нормальна риторика? Це стилістичні прийоми, що додаються до тексту, щоб краще (виразніше, точніше, переконливіше) передати його зміст. Якщо ж у цій риториці сказаний зміст слова губиться, і речення з двох слів перетворюється на текст розміром з казку про Курочку Рябу, що раз-у-раз повторюється з незначними змінами, то так, мене така манера викладу справді дратує. Очевидно, що при швидкому огляді я зможу відреагувати лише на певні ключові маркери, які мене найбільше зачіпають (навіть якщо Ви не вкладаєте в них ніякого змісту).
Ну й моя позиція щодо релігії очевидна. Що таке «Україна — це Царство Христове» для мене як атеїста? По-моєму, звучить майже як «Україна — це Царство Білих» з точки зору афроукраїнця. І чим це принципово краще за ненависну Вам русофобію (яка чомусь расова, хоча глибинний розлам лежить у мовній площині)?
Цитировать
Перепрошую, але якщо я прийду до церкви й почну читати посеред богослужіння вибрані місця з «Егоїстичного гена» Докінза, мені також не дадуть слова. Усе має бути в своєму контексті.
Це так. Але лінгвофорум - це слава Богу не атеїстичний гурток.
Цитировать
Поставте себе на місце модератора, якому доводиться вичитувати Ваші полотна. Що таке нормальна риторика? Це стилістичні прийоми, що додаються до тексту, щоб краще (виразніше, точніше, переконливіше) передати його зміст. Якщо ж у цій риториці сказаний зміст слова губиться, і речення з двох слів перетворюється на текст розміром з казку про Курочку Рябу, що раз-у-раз повторюється з незначними змінами, то так, мене така манера викладу справді дратує. Очевидно, що при швидкому огляді я зможу відреагувати лише на певні ключові маркери, які мене найбільше зачіпають (навіть якщо Ви не вкладаєте в них ніякого змісту).
Тут я з вами мабуть погоджусь. Але банити - теж не діло.
Цитировать
Ну й моя позиція щодо релігії очевидна. Що таке «Україна — це Царство Христове» для мене як атеїста? По-моєму, звучить майже як «Україна — це Царство Білих» з точки зору афроукраїнця. І чим це принципово краще за ненависну Вам русофобію (яка чомусь расова, хоча глибинний розлам лежить у мовній площині)?
Те саме можу сказати щодо агресивних (і на жаль нерідко малоосвіччених) атеїстів, які воюють з православ'ям, ідеєю вільної України і святої Русі як Царства Христового, ідеєю козацтва як людей Війська Божого і т.д., причому не лише в світоглядній, але і в історичній та культурній площині. Імхо їх диктат закінчився вже у часи Радянського Союзу, коли після гонінь на людей Церкви останні стали потроху піднімати голову. Згадайте велику кількість людей, які постраждали за віру в той час. Ви не задумувались, що дехто атеїстів теж може боятись чи відверто ненавидіти за таке? Такі ж самі громадяни України? Не кажу, що вони будуть гарними християнами, але вони можуть бути такими ж громадянами України і нащадками корінних жителів з діда-прадіда, які хочуть говорити своєю мовою і зберігати свої традиції в тому числі в public space. Як ви цю проблему пропонуєте вирішувати?
І останнє - щодо мене. На відміну від вас я не бачу загрозу ні в атеїзмі як такому ні в православ'ї. Мій прадід, розстріляний в 1943 році фашистами казав дітям коли вони вступали в комсомол в 1930х: "всі туди йдуть - і ви ідіть, але за Бога не забувайте - Бог Він і в комсомолі є". Інший мій прадід в 1930х рр. цікавився радянською літературою по науковому (філософсько-обгрунтованому) безбожництву коли навчався в Київському Університеті на біологічному факультеті. Разом з тим побачивши (і проаналізувавши) руйнацію церков, насильницьке розкуркулення, колективізацію і голодомор, репресії кінця 1930х і жахи війни 1940х (він жив на Київщині в часи єврофашистської окупації) врешті решт сказав - старі люди правду кажуть, Бог є. Після війни він в партії не поновлювався, а став себе позиціонувати позапартійним комуністом і патріотом України одночасно. В церкву не ходив, але існування Бога визнавав. Тому маючи таких родичів з такими життєвими історіями я цілком нормально ставлюсь до всіх - аби не були агресивні і не пропагували реально людиножерські речі. Бог (Вічне Життя, Добро і Правда) з моєї точки зору спілкується з кожною людиною зрозумілою йому мовою. В т.ч. числі за посередництвом книжок (навіть на атеїстичну тематику), людей (включаючи атеїстів) і т.д. Тому якось я себе вам і вашим поглядам стараюсь не протиставляти - якщо ви самі не напрошуєтесь.
p.s. І я подумав пане Pythone - якщо ваша ласка, мабуть і правда виділіть нашу дискусію в окрему тему. Тему стосовно релігійної лексики і проблеми свободи слова у зв'язку з свободою віросповідань в сучасній Україні і на теренах інших країн Старого Союзу. Тут питання, яке однаково стосується і віруючих різних віросповідань і атеїстів, як представників ще одного віросповідання, яке розглядає в якості блага і самоцілі критичне ставлення до всіх інших віросповідань, їх поглядів і риторики. Коли в Україні затикають рота атеїстам (дехто схильний це робити жорстоко) - це теж на мою думку не діло, крім всього іншого протирічить моїм робоче-християнським поглядам, адже для мене атеїсти можуть в певних ситуаціях теж жити і вести себе як послідовники Бога-Христа і люди Його Війська, хоч і несвідомі, які пояснюють це у своїх власних поняттях, що цілком узгоджується з тим, що Бог дав кожній людині свободу обирати свій власний шлях у житті. Те що в 1917-1920х і взагалі на протязі 20 сторіччя атеїсти нерідко теж массово боронили правду, свободу і комунальне народовладдя в нашому регіоні проти іродів і душогубів при владі нарівні з іншими громадянами - це теж маємо пам'ятати. Скільки їх полягло і постраждало у цей непростий час - один Бог святий знає. Атеїсти теж плоть від плоті нашого народу і нашого строкатого суспільства Київської Русі-України.