Прочитав статтю в пам'ять про загибель українського козака Валерія Марченка.
Її ув'язують з темою українофобії і насильницької русифікації в Українській Республіці,
замість того щоб говорити просто про банальну жорстокість і недолугість тодішніх правлячих отаманів.
Українофобія тоді звісно була, як є вона і зараз - але чи не варто все таки трохи змістити акценти?
http://www.radiosvoboda.org/a/28133694.html
Словом царство небесне і вічна пам'ять загиблому козаку Валерію, пропоную згадати його добрим словом і обговорити обставини цієї, вже досить давньої історії. Моя позиція по цьому питанню деякою мірою викладена тут, у вигляді цього невеликого славослів'я козаку Валерію як представнику Вічного Війська і Вічної Партії Бога-Христа (Благодатного Сонця Правди і Отамана всіх козаків Всесвіту), можливо в чомусь грішному і недалекоглядному, але разом з тим, плоті від плоті козацько-християнської цивілізації нашого регіону і спільноти трудових і бойових козаків-християн Київської Русі-України з діда-прадіда:
Цитировать
Несправедливість і жорстокість громадського гуртожитку, комунального народовладдя і грішних правлячих партійних отаманів в Українській Республіці і країнах Старого Союзу в 1970х... Царство небесне і вічна пам'ять простому українському красному козаку Валерію Умрилову (Марченку) і всім людям тої епохи, хоч і грішним, але вільним людям по волі Божій, а не царській чи панській... Єсть таке Військо - Військо Вічне, Військо Боже і єсть така Партія - Партія Світлого Майбутнього і Безмежжя Благодатного, Держави-Не-Від-Світу-Цього ... Господи, помилуй! Мати Божа, київський чудотворче і всі святі, моліть Бога за красного козака Валерія і за нас грішних! Благодать Сонця Правди, спасай козаків! Слава вільній Україні і святій Русі!