Церковнослов'янська з українською, малоросійською, южноруською вимовою. На жаль нам, сучасним людям Київської Русі-України про це мало розказують. Спробував читати тексти написані церковнослов'янською і сучасною літературною російською (московськоросійською). Сподобалось. Раджу ради цікавості спробувати всім. Виникла думка, що можливо всі сучасні тексти написані московськоросійською літературною мовою можна без проблем читати з українською вимовою по аналогії зі стародруками і навпаки теж - треба ще спробувати читати українські тексти з московською вимовою. Еврика! Фрипулья!
Див. (wiki/uk) Київський_ізвод/ (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%B4)
http://www.parafia.org.ua/biblioteka/knygy-broshury/pravyla-ukrajinskoji-transliteratsiji-suchasnoji-tserkovnoslovyanskoji-movy/
Теоретично, якщо сучасну російську графіку перевести на дореволюційну з ятями, порозставляти дашки над невипадними о/е в закритих складах і т.п., то отриманий текст можна відтворити в українській фонетиці за правилами максимовичівки. Щось подібне практикувалось на Західній Україні в москвофільських колах у ХІХ ст. Ну або взяти творчість Сковороди, де мова сама по собі близька до російської з українською фонетизацією.
Цитироватьчитати українські тексти з московською вимовою
Має вийти щось схоже на білоруську з російським акцентом та українізмами.
Цитата: Python от октября 28, 2016, 15:23
Теоретично, якщо сучасну російську графіку перевести на дореволюційну з ятями, порозставляти дашки над невипадними о/е в закритих складах і т.п., то отриманий текст можна відтворити в українській фонетиці за правилами максимовичівки. Щось подібне практикувалось на Західній Україні в москвофільських колах у ХІХ ст. Ну або взяти творчість Сковороди, де мова сама по собі близька до російської з українською фонетизацією.
Цитироватьчитати українські тексти з московською вимовою
Має вийти щось схоже на білоруську з російським акцентом та українізмами.
Ну я задумався швидше над тим, що значна частина жителів Російської імперії, зокрема Малоросії "не парилась" і читала книжки надруковані літературною мовою просто на свій власний лад. І в часи Речі Посполитої мабуть так само. А зараз на цьому не наголошують, доводячи натомість що "кляті москалі" мову утискали. В результаті поза увагою суспільства і дослідників опинилась ціла світоглядна і мовна традиція, величезна спільнота народу представлена нині майже виключно розмовним суржиком. Традиція яка мабуть давніша за саме Київське Князівство, в якому літературна мова від початку була запозичена, а потім поступово перелаштована на місцевий лад. Це пояснює чому представники цієї традиції критичні (ворожі) і до "москалів" і до "западенців" - вони відчувають що десь народ дурять, нав'язуючи ті чи інші літературні мови - а толково пояснити що до чого не можуть. Просто розуміють, що те що їхні діди-прадіди говорили і молились на суржику, читали тексти на свій власний лад не робить їх дурнішими чи менш освіченими. Просто це були інші люди, з іншим баченням ситуації, представники іншої світоглядної і мовної традиції. І швидше за все ця традиція продовжить своє існування і далі, залишаючись поза увагою дослідників. Живу мову неможливо олітературити в повній мірі.