Цікаво наскільки розповсюджене по діалектам "шо" замість "що"? Або сказати по іншому, чи ше десь кажуть "що" а не "шо"? і з чим був звязаний такий перехід, якшо просто зі спрощенням мови, то чому спростилося тільки в слові "що"/"ще" і похідних?
Чи може бути шо так давно казали, а "що" вплив якось іншої мови (може старословянської) на літературну?
/Шчо/ < староукр. /ш'ч'о/ < /ш'т'о/ < /ш'то/ < /ч'то/ < др.-рус. /ч'ьто/.
Шо — разговорная упрощенная форма, может появляться и в говорах, где в целом нет шч > ш.
В старославянском было чьто /č'ĭtó/, то есть, так же, как в древнерусском.
Цитата: Verzähler от июня 22, 2007, 15:31
/Шчо/ < староукр. /ш'ч'о/ < /ш'т'о/ < /ш'то/ < /ч'то/ < др.-рус. /ч'ьто/.
Шо — разговорная упрощенная форма, может появляться и в говорах, где в целом нет шч > ш.
В старославянском было чьто /č'ĭtó/, то есть, так же, как в древнерусском.
Ну так в том то и дело что "щ" вполне себе присутствует - "щастя", "щітка" при этом "шастя" и "шітка" недопустимо!
Цитата: Verzähler от июня 22, 2007, 15:31
/Шчо/ < староукр. /ш'ч'о/ < /ш'т'о/ < /ш'то/ < /ч'то/ < др.-рус. /ч'ьто/.
Кстати слышал от людей с города Березники (не помню область) /где-то там Урал чтоли/ именно "чьто"
Цитата: ou77 от июня 22, 2007, 15:50
Кстати слышал от людей с города Березники (не помню область) /где-то там Урал чтоли/ именно "чьто"
Не понял. Что вы имеете в виду под «чьто»?
Цитата: ou77 от июня 22, 2007, 15:37
Ну так в том то и дело что "щ" вполне себе присутствует - "щастя", "щітка" при этом "шастя" и "шітка" недопустимо!
Мое сообщение читайте снова. И внимательнее.
Цитата: "ou77" от
Або сказати по іншому, чи ше десь кажуть "що" а не "шо"?
Я кажу і шчо, і шо :) І чую шчо не так вже й рідко
Цитата: Verzähler от июня 22, 2007, 16:25
Цитата: ou77 от июня 22, 2007, 15:50
Кстати слышал от людей с города Березники (не помню область) /где-то там Урал чтоли/ именно "чьто"
Не понял. Что вы имеете в виду под «чьто»?
Человек слово "что" выговаривал как [ч'то]
Цитата: Verzähler от июня 22, 2007, 16:25
Цитата: ou77 от июня 22, 2007, 15:37
Ну так в том то и дело что "щ" вполне себе присутствует - "щастя", "щітка" при этом "шастя" и "шітка" недопустимо!
Мое сообщение читайте снова. И внимательнее.
Правда, не внимательно читал.
т.е. форма просторечная, она похоже по всей Украине присутствует в разговорном языке, но в литературном "що"
Цитата: Pere от июня 22, 2007, 20:25
Цитата: "ou77" от
Або сказати по іншому, чи ше десь кажуть "що" а не "шо"?
Я кажу і шчо, і шо :) І чую шчо не так вже й рідко
Я коли хочу розмовляти "чистою" мовою також кажу "що" а коли говіркою то "шо", але менІ здається шо в усіх говірках давно кажуть "шо"...
Цитата: ou77 от июня 24, 2007, 16:31
Человек слово "что" выговаривал как [ч'то]
Это вариант литературной нормы.
У нас (Кривий Ріг) кажуть "шо" (варіянт - "ш'о") і "ш'е" (узагалі, пом'якшення шиплячих, навіть їх цілковито м'яка вимова, трапляються дуже часто) (узагалі "ч" вимовляється м'яко, тілько от не всі з наших мовознавців погоджуються, що це - вплив російської, дехто говорить, що це природна діялектна особливість реґіону). Це характерно не лише для переважно російськомовного міста, де вплив російської дуже значний, а й для майже всуціль україномовних навколишніх сіл.
Conservator, не «пом'якшення», а сохранение старой мягкости.
«М'яка вимова»?
В даному випадку, думаю, слід говорити якраз про пом'якшення, а не про збереження "давньоруської" м'якости шиплячих - в літературній мові ж шиплячі вимовляються твердо, цілком можливо, що в місцевому діялекті вони раніше стали твердими, а потім знову пом'якшились. Тим більше, слід визначити, чи звук вимовляється м'яко, чи напівпом'якшено (в українській літературній мові так, крім шиплячих, вимовляються також задньоязикові з гортанним та губні, які за своєю природою не можуть бути м'якими).
найчастіше чуємо [щ] > [ш] у слові "якщо".
Цитата: andrewsiak от июля 1, 2007, 21:51
найчастіше чуємо [щ] > [ш] у слові "якщо".
Бо то, певно, похідне слово від "що" (якщо = як+що)
Ще згадалось таке слово, як «дошка», де перехід до ш стійко закріпився, хоча в його похідних можна почути щ (я чув варіанти «дошок» і «дощок», а в слові «дощечка» ш взагалі не з'являється). В принципі, це цілком зрозуміло — збіг приголосних сприяв спрощенню щ, а перехід щ-›ш в розмовному варінті «дошок» можна пояснити аналогією з іншими відмінками.
Ну нас кажуть "доска", "досочка"
Цитата: Wolliger Mensch от июня 22, 2007, 15:31
В старославянском было чьто /č'ĭtó/, то есть, так же, как в древнерусском.
Не можу не позаздрити, якщо вам пощастило почути мову, якою говорили на Русі і ви можете свідчити та сама вона була чи ні :) Наскільки я знаю, сучасна наука не має в розпорядженні документів, що дозволяли б нам упевнено говорити про первісну форму в
розмовній мові
Цитата: ou77 от июня 22, 2007, 15:37
Ну так в том то и дело что "щ" вполне себе присутствует - "щастя", "щітка" при этом "шастя" и "шітка" недопустимо!
это разные щ: сч->щ и шт -> щ.