Вітаю.
В кримськотатарській мові у сполученнях ge, ke, le приголосні g, k, l - м'які. Як правильно передавати ці сполучення українською - ґє, кє, лє або ґе, ке, ле?
ге/ґе,ке,ле
Є якесь правило щодо цього?
Літера Є пишеться:
1. На початку деяких давно запозичених слів, залежно від вимови (єпископ, єнот, єретик).
2. Після е, і, й, (декадієн, гуайєн, кодієн, фойє, гієна, реєстр).
3. Після апострофа та м`якого знака (кар`єра, портьєра, Мольєр, інтер'єр, Готьє, досьє, круп'є, ательє).
http://www.uk.xlibx.com/4istoriya/32200-3-metodichni-vkazivki-kursu-ukrainska-mova-profesiynim-spryamuvannyam-dlya-studentiv-pershogo-kursu-usih-special.php
Літеру є пишемо: на початку слів, після апострофа, м'якого знака та й, е, і, коли вона вимовляється як два звуки — [йе]: Євпаторія, Єрусалим, Єгипет, єретик; реєстр, фойє, інтер'єр, ательє, Трієст.
Літера є пишеться також у слові траєкторія.
http://referat.znate.ru/text/index-845.html?page=41
Ну, по-перше, тут йдеться не про передачу іншомовних власних назв, а по-друге, і у власне українських словах є може позначати не лише йе, але і м'якість (напр. третє, дальнє).
Цитата: Alessandro от апреля 6, 2015, 17:21
по-перше, тут йдеться не про передачу іншомовних власних назв
Ви впевнені, що існує окреме правило про літеру
є при передачі іншомовних
власних назв?
Цитата: Alessandro от апреля 6, 2015, 17:21
по-друге, і у власне українських словах є може позначати не лише йе, але і м'якість (напр. третє, дальнє).
На обох сайтах йдеться про правопис слів
іншомовного походження.
Цитата: Alessandro от апреля 6, 2015, 17:21
у власне українських словах є може позначати не лише йе, але і м'якість (напр. третє, дальнє).
В питомих словах це або закінчення прикметників м'якої групи (третє, дальнє, синє і т.п.), або позиція після подовжених м'яких приголосних (ллється, насіннєвий, життєздатний). В обох випадках, приголосна має бути зубною (Л — можливе, Г, К — ні).
раз український правопис не дозволяє після г, г', к -є- писати, а вимовляти не забороняє (хто?що?), то тут можна писати кье, г'ье, кье, якщо -е- наголошене, та кі, г'і, гі у ненаголошених. Г'ьельенджик, а ще краще Г'ілінджик.
ье — орфографічно неможливе поєднання. Тоді вже краще просто є, але в запозиченнях воно скрізь стабільно переходить після приголосних в е. Виняток — російські власні назви, де є з'являється на місці історичного ѣ (та в деяких інших випадках).
Цитата: Alessandro от апреля 5, 2015, 14:37
Вітаю.
В кримськотатарській мові у сполученнях ge, ke, le приголосні g, k, l - м'які. Як правильно передавати ці сполучення українською - ґє, кє, лє або ґе, ке, ле?
Ґерай vs Гірей.
Гірей старе запозичення, а Ґерай нове перезапозичення.
Підходить приклад? Можна очікувати в давньовідомих назвах І.