...від топоніма хутір Грушки.
Я кажу: грушкІвський
ГрушкIвський, усi призвища -iвський мають наголос на I, БаранIвський як вiд Барана так i вiд топонiма Баранiвка
У народі що завгодно могло бути утворено від цієї назви - Грушкі'вський, Груща'нський, Грушо'вий, Груше'цький, Груше'вий... У всіх подібних утвореннях від прізвищ наголос був на Івський : ГнідІвський (хлопець, зять Гнідих), ВакуленкІвський (дід-приймак Вакуленків) тощо. Отже, у всякому утворенні наголос за традицією буде саме такий. ГрушкИ, кисличкИ, осичкИ, вербичкИ, дубкИ й т.п. - це терміни для означення місцин, порослих грушами й т.д. Якщо назву утворено від прізвища Грушко, то у множині, незалежно від наголосу в однині, буде ГрушкИ. Отже, з точки зору "подніпровського загалу" й СУЛМ там наголос якийсь дивний, місцева особливість (як, наприклад, Пі'ски замість Піски' на Полтавщині). Такий наголос може зберігатися тільки в мові аборигенів, але загал навіть не зобов'язаний його наслідувати. Отож, однозначно - Грушкі'вський.
Цитата: Jeremy от марта 30, 2015, 12:31
У народі що завгодно могло бути утворено від цієї назви
Маєте рацію. Назва топоніма походить од прізвища власника земель Грушк
о. Звідси Грушк
и.
Мене спантеличило те, що й тутешні
руськомовні кажуть Грушк
івскій.
На Кубані подібних мікротопонімів багато (на -Івський, - Івське). Навіть на картах по-російськи пішло "лиман Кропивкивский, лиман Бойкивский". Російськомовні теж часто кажуть "ШульженкИвский, ЛевченкИвский" тощо. По-нормальному, українських прізвищ на -овський, -євський не повинно бути, а лише на -івський, -ївський. По-російськи всі прізвища на -Овский мають такий самий наголос: КончалОвский, ПетрОвский, ХодоркОвский...