Добрий день!
Сьогодні взнав як правильно вимовляти деякі призвіща (ставити наголос), правильно: ПотебнЯ, ГрінчЕнко, ДурновО. А ще оказується не РусИни, а РусинИ.
Я був впевнений що призвіща вимовлються як: ПотЕбня, ГрІнченко, ДурнОво, а як ви?
Потебня, Грінченко, Дурново.
Я зазвичай (чомусь) думаю про Грінченко як ГрІнченко, за аналогією з ГрИщенко, МІщенко тощо. Але насправді такі прізвища як правило наголошувано на другий з кінця склад: СлічЕнко, ВдовічЕнко, ПроцЕнко, КиричЕнко, ЛуцЕнко.
ПотебнЯ, ДурновО — звично.
Наскільки я знаю правильно русИни або рУсини. Див. ВТС СУМ з цього приводу (хоча в ньому чимало чортенят та похибок)
В українській зміщення наголосу на останній склад у множині — характерне явище. Але не певен, що під нього широко підпадають назви національностей, етносів та подібного. ПолОвці, украЇнці, полЯки, рУсичі, францУзи, монгОли, молдавАни, румУни тощо. Хоча звичайно волинякИ, москалІ, кацапИ...
Правильно "Волиняни"! (за те "Полішуки")
Вчера в нас в гостях була вчена мовознавець-діалектолог зі Львова, дійшли до того що на мові русинів точно РусинИ, а про літературну засумнівались:)
Так, звичайно, волиняни. Волиняки то неофіційно. Зрештою, всі три слова у тому прикладі неофіційні :)
А русинИ — напевно, говіркове
Але волиняни то вільноситься тепер або до жителів Волинської області (або і до них не відноситься) та до старожитних людей. Коли я десь кажу звідки в географічному плані то кажу з Ровенської обл. а коли в мовному то "з Волині" але волинянами на нас язик не повертається сказати:)
Тобто "з Волині" але не "Волиняни" та не "Волиняки" от ми що "Птичуки" то точно:) /тобто з села Птича/
Між іншим, хто знає, а яким чином Дуліби стали Волинянами?
Цитата: ou77 от мая 30, 2007, 23:09Сьогодні взнав як правильно вимовляти деякі призвіща (ставити наголос), правильно: ПотебнЯ, ГрінчЕнко, ДурновО. А ще оказується не РусИни, а РусинИ. Я був впевнений що призвіща вимовлються як: ПотЕбня, ГрІнченко, ДурнОво, а як ви?
Вчора почув, як одна особа назвала Оксану Забужко — Забужк
О. Це правильний наголос? Я чомусь завше вимовляв Заб
Ужко.
Сам Грінченко ставив у своєму прізвищі наголос на е: Грінченко.
Я слышала - ПотебнЯ, ГрИнченко, ДурновО. Так и считала...