http://www.unian.ua/society/1034071-31-y-blokpost-ne-zdano-jurnalist.html
ЦитироватьІнформація про здачу 31-го блокпоста невірогідна.
На моє зауваження, що "інформація про щось невірогідна" звучить як тарабарщина, мені дали посилання: http://www.e-reading.link/bookreader.php/1017292/Antonenko-Davidovich_-_Yak_mi_govorimo.html
ІМХО, так не говорять.
НЕВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. Позбавлений вірогідності; недостовірний. Невірогідним здасться, але факт: відважні біляківці відстояли село (Іван Ле, Мої листи, 1945, 200); Багато людей [під час землетрусу] стали свідками майже невірогідних змін ґрунту (Знання та праця, 3, 1967, 11).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 266.
До речі
ЦитироватьВІРОГІДНО. Присл. до вірогідний. Хоч як вірогідно запевняла Катерина Мариню про те, що все буде добре, в глибині душі та не мала переконання (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 212);
// у знач. вставн. сл. Можливо. Вірогідно, що в основу її [поеми «Мцирі»] ліг дійсний факт, про який розказано Лєрмонтову на Кавказі (Максим Рильський, III, 1955, 205).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 681.
Цитировать"Сподіваюся і впевнений": Путін заговорив про примирення з Україною
Давно помітив, що журналісти ставлять двокрапку там, де треба тире. Дивно, адже тире має ширше застосування.
достовірний - говорить про якість
вірогідний - говорить про здійснення
Інформація/дані/відомості - достовірна чи недостовірна
Подія - вірогідна чи невірогідна
Інформація про здачу 31-го блокпоста невірогідна - недоречно
Невірогідним здасться, але факт: відважні - доречно
невірогідних змін ґрунту - доречно
Хоч як вірогідно запевняла Катерина - недоречно
Вірогідно, що в основу її [поеми «Мцирі»] ліг - доречно
А ваша думка?
Цитата: oveka от декабря 26, 2016, 22:06
вірогідний - говорить про здійснення
ВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву;
достовірний.Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 681.
Цитата: oveka от декабря 26, 2016, 22:06
Подія - вірогідна чи невірогідна
ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е.
1. Те саме, що можливий
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 20.
Цитата: oveka от декабря 26, 2016, 22:06
Інформація про здачу 31-го блокпоста невірогідна - недоречно
НЕВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. Позбавлений вірогідності; недостовірний. Невірогідним здасться, але факт: відважні біляківці відстояли село (Іван Ле, Мої листи, 1945, 200); Багато людей [під час землетрусу] стали свідками майже невірогідних змін ґрунту (Знання та праця, 3, 1967, 11).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 266.
ВІРОГІ́ДНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву; достовірний.
Думаю, що це мішанина.
достовірний і ніякий інший
ВІРОГІ́ДНИЙ може відбутися чи ні з якоюсь імовірністю.
Можна бути або вагітною, або ні.
вагітна - достовірний стан
завагітніє - вірогідно, але не обов'язково.
Інформація бути вірогідною не може. Тоді це чутки.
ЦитироватьІнформація бути вірогідною не може. Тоді це чутки.
Вірогідний=гідний віри= достойный веры=достоверный! Які ще можуть бути питання?
Мені здається, що ви просто плутаєтє це з російським "вероятный", якому в українській відповідає "ймовірний"
Вірогідний = ймовірний - це сучасний семантичний зсув.
У СУМ-11 його немає (є таке значення лише для вставного слова "вірогідно").
Надто "вірогідний" суто книжне слово і в Словарі Грінченка його немає. Однак там немає й ймовірний у значені можливості - там це довірливий. Поняття ймовірності книжне за суттю. Народ оперує можливістю й випадковістю.
УНІАН у новинах про Керч використовувала слово "заздалегідь" у сенсі "за попередніми даними".
Заздалегідь було відомо про стільки-то убитих - це ж жахливе спотворення сенсу.
Цитата: DarkMax2 от октября 18, 2018, 12:00
УНІАН у новинах про Керч використовувала слово "заздалегідь" у сенсі "за попередніми даними".
Заздалегідь було відомо про стільки-то убитих - це ж жахливе спотворення сенсу.
Ну а якщо, наприклад, терористи задалегідь подзвонили журналістам і повідомили їм про заплановану кількість жертв?
Цитата: Python от ноября 16, 2018, 21:07
Цитата: DarkMax2 от октября 18, 2018, 12:00
УНІАН у новинах про Керч використовувала слово "заздалегідь" у сенсі "за попередніми даними".
Заздалегідь було відомо про стільки-то убитих - це ж жахливе спотворення сенсу.
Ну а якщо, наприклад, терористи задалегідь подзвонили журналістам і повідомили їм про заплановану кількість жертв?
Ні, у статті сенс саме той, що я сказав.
Ні-ні, навіть якщо й журналісти мали на увазі попередню оцінку кількості жертв, то повідомили вони саме про кількість жертв, відому заздалегідь (тобто, ще до того, як жертви стали жертвами). Що там «автор хотів сказати», не має значення — ми не телепати й не літературні критики, як і журналісти — не поети й не філософи, щоб змагатися в абсурдності своїх висловлювань — вони сказали те, що сказали, і якщо сказане не відповідає дійсності, то вони свідомо чи несвідомо збрехали. Це вже не якість мови журналістів, а якість інформації, поданої журналістами.
На Netflix з'явилися всі епізоди серіалу про Івана Дем'янюка (https://www.istpravda.com.ua/short/2019/11/5/156486/)
ЦитироватьАле документальний фільм дійсно проводить чітку межу між прагненням справедливості та розп'яттям невинної людини лише для того, щоб це відповідає меті.
...лише через те, що...
Країна неусталеної мови (https://maksymus.wordpress.com/2020/12/15/512290/)
Що поганого в тому, що щось достали з словників?
Цитата: Волод от декабря 18, 2020, 16:05
Що поганого в тому, що щось достали з словників?
Не враховується стилістика, маловживані слова затираються до дір. Коротше, створюється комічний ефект, що не відповідає ситуації.
Мене більше шшьокання бісить. З такими словечками можна миритись. Не придумують же ж.
Цитата: LUTS от декабря 18, 2020, 23:11
Мене більше шшьокання бісить. З такими словечками можна миритись. Не придумують же ж.
Мій тато граючи гопника любив колись казати шьооо?!)
Зверхньо, по-гопарськи.
Цитата: LUTS от декабря 18, 2020, 23:11Мене більше шшьокання бісить.
Останнім часом дивлюсь чимало україномовного ютюбу, тому особливо бісить — навіть у західних українців вже звідкись завелося це бридке пошьшікування замість нормального розбірливого українського Щ. Вплив журналістської дикції на мову широких мас?
ШЧо поробиш?
:green: Пороблено логопедами:
ЦитироватьПравильна артикуляція звуку Щ
Губи висунуті вперед;
Зуби видно, зуби зближені;
Широкий кінчик язика піднятий до альвеол і утворює з ними щілину. Посередині язика йде повітряний струмінь, який легко відчувається долонею руки, піднесеної до рота;
Голосові складки не напружені, розсунуті, голос не утворюється.
(http://logopedia.in.ua/wp-content/uploads/2020/05/3.jpg)
http://logopedia.in.ua/porushennya-vymovy-shyplyachyh-zvukiv.html
Загуглотранслейчені реферати студентів-медиків трансформують українську фонетику :uzhos:
Спробував написати туди в коментар про різницю між українською й російською вимовою, але, схоже, в них плагін для коментарів також несправний. Цим лікарям ще зцілюватись і зцілюватись...
Цитата: Волод от сентября 21, 2022, 19:27ШЧо поробиш?
Еехххх...
А от якби українці старанніше дотримувались орфоепічної вимови, то могли б тих ворожих агентів, що якимось дивом пройшли тест «паляниця», добивати «Щекавицею» :)
Так я і не зрозумів, яка вимова "кошерна"? :)
Мені більше подобається "шч".
Цитата: Python от октября 6, 2022, 15:10Цитата: Волод от сентября 21, 2022, 19:27ШЧо поробиш?
Еехххх...
А от якби українці старанніше дотримувались орфоепічної вимови, то могли б тих ворожих агентів, що якимось дивом пройшли тест «паляниця», добивати «Щекавицею» :)
Головне в розслідуванні злочину: «не вийти на самого себе».
Кошерний "звук" «шч».
Цитата: RawonaM от октября 6, 2022, 15:13Так я і не зрозумів, яка вимова "кошерна"? :)
Мені більше подобається "шч".
Власне, «шч» і має бути. Плюс розмовне шокання в обмеженому переліку слів.
Відсутність орфоепічних норм на сучасних українських телеканалах — незовсім правда. Якась подоба орфоепічної традиції в останні кілька років там уже сформувалась — різні журналісти намагаються дотримуватись одних і тих же зразків вимови — біда в тому, що це, скоріш, антиорфоепія. Зараз поясню, чому. Мене звати P
Це те, що я називаю «голос-пилка». Проблема стосується й вимови (вона розплескана, без властиво українських фонетичних тонкощів, з вишкіреними зубами там, де справжній українській мові властива деяка огубленість), але найбільше відчувається в інтонації — практично однаковій незалежно від ситуації, на одній постійній дзвінкій ноті. Чомусь усі вирішили, що мова журналістів має звучати голосно, дзвінко, щоб аж вуха різало, по-дурному жваво, без якоїсь делікатності, без правдивих сумних ноток, навіть коли вони необхідні. Власне, й щирої радості, якщо придивитися, в такій мові нема — лише награна постійна веселість.
«Йоу-йоу-йоу, в Розетка нові знижки на смарт-мівінайзери! Купуй сьогодні і встановлюй нові бруджети від Київстар безкоштовно!» — жваво, голосно, без жодних ноток задуми чи хоча б нейтрального спокою.
«Кабмін зобов'язав власників котів та собак терміново провести вівісекцію чотирилапих. Записатися можна через телеграм-чат або застосунок Дія» — жваво, голосно, без жодних ноток співчуття, стурбованості чи хоча б нейтрального спокою.
«Ракета влучила в багатоповерхівку. Сотні людей несуть ковдри та м'які іграшки до місця завалів» — жваво, голосно, можна додати трохи робленої співчутливості в стилі «Що ми бачимо! Гора Майк ставить Худому Сліму свій фірмовий потрійний канделябр — ой, це, мабуть, дуже боляче!»
І т.п. (Усі приклади вигадані, але ви легко можете знайти й справжні).
Це вони навмисно так роблять, аби вибісити слухачів, щоб ті почали накручувати їм рейтинги роздратованими коментарями? У часи, коли успішність телеканалу залежить від рейтингу на ютюбі, це справді може мати сенс.
Чи, може, журналісти орієнтуються на мову реклами, рок-концертів та дубляжу комедійних бойовиків? Комерційно успішні жанри, як реклама, підминають під себе мову ЗМІ вцілому, стають її еталоном, на який усі рівняються. Або ведучий з концертного майданчика стає редактором новин і підганяє вимову підлеглих під свої стандарти якості. Ніби теж логічно.
Або ж сучасні українські диктори беруть приклад зі своїх американських колег, переносячи в нашу мову їхні інтонації без урахування мовно-культурного контексту? Міміка й інтонація — річ культурноспецифічна. Відомо, наприклад, що американці сприймають східних слов'ян як якихось суворих злих песимістів — але це працює і в протилежний бік. Нейтральній українській мові властива деяка сумовитість навіть у порівнянні з російською, більш складна емоційна забарвленість (не перебільшено виразна, а саме більш складна — як тиха мелодія, де потрібна не гучність, а тонко відчуті півтони). Міміка англофонів здається нам перебільшеною, надлишковою, американська посмішка стереотипно сприймається українцями як нещира — імовірно, такий же ефект викликає й інтонація. Звісно, це не означає, що українці всуціль набурмошені буркотуни, а американці — верескливі блазні, позбавлені справжніх почуттів. В нас просто різні мови вираження емоцій, які теж треба повноцінно вчити. І наша «мова-пилка», якщо це малось на увазі наслідування канонів західної журналістики, не лише позбавлена українських засобів інтонаційної виразності — ймовірно, й американської інтонаційної виразності, якої ми не розуміємо, в ній також нема, лише деяка зовнішня подібність у межах нашого куцого сприйняття.
P.S. Можливо, корені «голосу-пилки» слід шукати не в англійських інтонаціях, а в російських. Це пояснює й журналістську вишкіреність замість властиво української огубленості й розслабленості мімічних м'язів. Причини явища зрозумілі: ще з десяток-другий років тому українська мова була «неформатом», багато журналістів будували кар'єру саме російською мовою, яка нині з очевидних причин стала небажаною. Зрозуміло, що при переході на українську якісь старі звички лишаються — зокрема, й уявлення про те, як слід правильно говорити в ефірі. Така погано описана й узагалі складна для опису річ, як інтонація, при такому переході легко переноситься з мови на мову, але тут вона вже навіть стала певним деструктивним каноном, під який підганяють свою мову й журналісти без російськомовного кар'єрного досвіду.
Антиорфоепія - чудове визначення. Умисна зворотність до норми спостерігається у багатьох новонавернених мовців. От, наприклад, Стерненко.
Писав у соцмережах у травні про деякі риси його мовлення.
ЦитироватьПомітив, як наголосом намагаються передати семантично-граматичну різницю і уникнути складного забігу морфем: у Стерненка випробува́ти = випробо́вувати.
-вувати взагалі неофітам погано дається.
Нагадує те, як у західних говірках -ний від -нний лише за наголосом розрізняються за браком подвоєння як явища.
А нормативно отак:
Він ви́пробував — здійснив одну перевірку/дослід/тест;
Він випро́бував — робив раніше, можливо, кілька разів;
Він випробо́вував — робив раніше систематично.
Звісно ж, у багатьох неофітів наголоси за польською парадигмою, хоч і східняки, як-от випАдок (2-й склад з кінця...). Найцікавіше: примітив дисиміляцію м'якості приголосних там, де мусить навпаки асиміляція. Усі ці Н'ю-Йорки з твердим Н.
Щодо інтонації зауважую, що я іще в дитинстві примітив, що западенцям притаманні високі інтонації, коли ми, східняки, більше від діафрагми говоримо. Просто тепер орієнтація на Святу Галичину. От і манір мовлення мутує.
Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2025, 15:40Щодо інтонації зауважую, що я іще в дитинстві примітив, що западенцям притаманні високі інтонації, коли ми, східняки, більше від діафрагми говоримо. Просто тепер орієнтація на Святу Галичину. От і манір мовлення мутує.
Орієнтація на Львів як еталон правильної української тягнеться ще з 90-х, але нинішні журналістські інтонації — явище кількох останніх років. Якщо пиляння голосом і є наслідуванням галицьких інтонацій, то, мабуть, дуже перебільшеним — реальні західняки говорять трохи м'якше й емоційно багатше. Крім того, якісь суто львівшькі акцентні особливості в вимові журналістів ніяк не відобразилися (максимум, наголоси, але там нині панує повний хаос — незвичні наголоси з однаковим успіхом можуть бути наслідуванням мови західняків, втіленням порад якогось мовного блазня-витеоретизовувача, відкопаним історичним артефактом чи друкарською помилкою в старому словнику, або й просто наслідком недовивченості мови).
Утім, справді, в галичан артикуляційна модель у цьому плані несподівано ближча до російської, ніж у східняків. Ота анекдотична «російська щелепа» справді існує: навіть перейшовши на російську, східняк переносить з української діафрагмальність та мімічну розслабленість, і йому доводиться працювати над собою, щоб вибудувати правильну російську вимову. Західнякові над цими деталями працювати не доводиться — він має поставлену російську дикцію, ще навіть не знаючи жодного російського слова. Журналістське «пиляння» має більше спільного з галицькими, російськими й англійськими інтонаційними рисами, ніж із східняцькими — хоч, мабуть, не дорівнює жодним з них.
Просто після 2014-го та 2022-го стались великі хвилі новонавернених у мову. Ось і хитає, як за Українізації 1920-х.
Від новонавернених більш очікуваним мав би бути російський акцент, аніж натуральна львівська вимова. З іншого боку, Центр/Схід загрався перед цим був у всілякі суржики й мовну толерантність, тим самим передавши прапор лідерства Заходу, в якого збереглася репутація зразково україномовного регіону — на нього і рівняються новонавернені, наприклад, у питанні наголосів. Але наслідування неописуваних деталей артикуляції й інтонації — трохи вищий рівень складності, ніж наголоси чи лексика.
Банальна гіперкорекція