Чи є такі діялекти, в яких ікавізм найреґулярніший (не абсолютно, а в порівнянні з іншими діялектами)?
Мені здається, що так є на заході. Це вірно чи ні?
Цитата: Kaze no oto от ноября 6, 2014, 14:43
Чи є такі діялекти, в яких ікавізм найреґулярніший (не абсолютно, а в порівнянні з іншими діялектами)?
Мені здається, що так є на заході. Це вірно чи ні?
В общем верно. Но это лучшая сохранность не намного лучше центральноукраинской. Лучше всего это проверить — прошерстить словарь на предмет всех слов без удлинения и проверить (напр., по ЭСУе), как эти формы выглядят в диалектах.
Цитата: Kaze no oto от ноября 6, 2014, 14:43
Чи є такі діялекти, в яких ікавізм найреґулярніший (не абсолютно, а в порівнянні з іншими діялектами)?
Мені здається, що так є на заході. Це вірно чи ні?
Дивлячись, де на Заході.
В УЛМ стiл,нiч,вiл, а на Сумщинi в деяких селах стіл,але нич та вол
Згадав ще воуз,коунь є, хоча не тільки в українських селах,але й в російськомовних селах на півночі Сумщини
Цитата: SIVERION от ноября 6, 2014, 18:40
на Сумщинi в деяких селах стіл,але нич та вол
Скидається на результат контакту між діалектами, де ікавізм розвивався по-різному чи не розвинувся взагалі.
Виявляється, що "моці" досі нормативне, а міці - ні :(
Цитата: DarkMax2 от февраля 17, 2015, 14:41
Виявляється, що "моці" досі нормативне, а міці - ні :(
А
міці откуда?
Цитата: Wolliger Mensch от февраля 17, 2015, 16:01
Цитата: DarkMax2 от февраля 17, 2015, 14:41
Виявляється, що "моці" досі нормативне, а міці - ні :(
А міці откуда?
Хм, з сучасної мови.
ЦитироватьПростежте, як у поезії показане зростання сили духу, його міці, відтворений його невпинний рух до своєї мети. Яку функцію при цьому виконують асиндетон і полісиндетон?
Пару сек гуглив: Українська література. 10 клас: Розробки уроків (https://books.google.com.ua/books?id=VKbL4V_vO84C&pg=PT265&dq=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&hl=uk&sa=X&ei=dFbjVLnWA8SaygOdqYDYCA&ved=0CEYQ6AEwCQ#v=onepage&q=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&f=false)
ЦитироватьПоказово, що динаміка власного розвитку зазначених тенденцій техніко-екологічних умов функціонування національного господарства набуває міці.
Механізм структурних зрушень в економіці України: Монографія (https://books.google.com.ua/books?id=_abUBAAAQBAJ&pg=PA266&dq=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&hl=uk&sa=X&ei=ulbjVL-uEsjXygP-8YDwCg&ved=0CBoQ6AEwADgK#v=onepage&q=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&f=false)
ЦитироватьАле загроза від хмарне булавеликою, це відчувалаівона: хмари не мали ще справжньої міці, таке собі попередження про наміри.
Зворотний бік світла (https://books.google.com.ua/books?id=-lnBAgAAQBAJ&pg=PT65&dq=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&hl=uk&sa=X&ei=ulbjVL-uEsjXygP-8YDwCg&ved=0CB8Q6AEwATgK#v=onepage&q=%22%D0%BC%D1%96%D1%86%D1%96%22&f=false)
і далі.
(https://books.google.com.ua/books?id=bNRNAQAAIAAJ&hl=uk&pg=PA20&img=1&pgis=1&dq=%22%D0%94%D1%96%D0%B4+%D0%9C%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B7%22&sig=ACfU3U2sEzW0F10hgdVrpt9AyihNy3eGvA&edge=0)
Old Maurice ;)
Відповіді знайдете в кн. Ю.Шевельова "Історична фонологія української мови".
В бойківській говірці (не скрізь) "о" не переходить в "і", а переходить в "у".
Замість він буде вун, замість кістка кустка, замісь мій муй.
Вони кажуть не "піду", а "пуйду" і за це їх називають пуйдяками.
https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74 (https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74)
Цитата: R от марта 20, 2019, 02:02
В бойківській говірці (не скрізь) "о" не переходить в "і", а переходить в "у".
Замість він буде вун, замість кістка кустка, замісь мій муй.
Вони кажуть не "піду", а "пуйду" і за це їх називають пуйдяками.
https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74 (https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74)
И?
Цитата: Wolliger Mensch от марта 20, 2019, 12:20
И?
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы", а навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Тільки ять завжди переходить і помякшує.
Ну так ікавізм - то не зовсім коректна назва цього явища, бо звук [і] - то лиш один із можливих рефлексів (поряд з [ɪ], [ʏ], [ʊ], дифтонгами і т.д.) цієї фонеми.
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Однак, у західноукраїнських правописах, де пом'якшуюче та непом'якшуюче «і» розрізнялись, е>і передавалось як пом'якшуюче. Якщо взяти правопис «Русалки Дністрової», там е>і передавалось не літерою «і» (яка використовувалась для о>і), а літерою ѣ. Це ж стосується желехівки: на місці е>і після зубних писалось «ї», а не «і». (Слід зауважити, однак, що пом'якшуюче «і», воно ж «ї» в желехівці, можливе лише після зубних приголосних, у решті випадків розрізнення за м'якістю не буває).
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы"
Що ми розуміємо під нерегулярністю? Якщо, скажімо, в якомусь діалекті на місці нормативного «і», що розвинулось з «о», сформувався якийсь інший звук (ы, ü — неважливо, але в межах діалекту скрізь однаковий), і він повторюється в усіх словах такого типу, то правильніше говорити про регулярність такого фонетичного розвитку, хоч і відмінного від власне ікавізму. Нерегулярність — це коли в межах одного діалекту співіснують слова з ікавізмом та без, що вийшли зі схожих історичних прототипів — з цієї точки зору, більш східняцьке «мед», «народ», «сім», «стіл», «од» порівняно з більш західняцьким «мід», «нарід», «сім», «стіл», «від» виглядає як нерегулярність.
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
Дуже часто "о" ... навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
Тю, так половина України так говорить — практично все Правобережжя. Для мого слуху (хоча я родом з Черкащини й західніше Умані ніколи не їздив) мова з пом'якшуючим і<о звучить надто плоско, спрощено — так, ніби її вчили іноземці по книжках. Хоча, наприклад, на Слобожанщині та Лемківщині твердість перед і<о занепала — можна припустити, що таке фонетичне спрощення пов'язане з тісним контактом з мовами (російською та польською), де непом'якшуючого «і» нема, тоді як у центрі ця фонетична деталь збереглась відносно добре (при тому, що самі носії дуже часто навіть не усвідомлюють, що так говорять).
Якраз на Лемкивщині той "і" котрий від "о" нічого не помякшує, і дуже часто він або "и" або "ы".
А той "і" котрий помякшує він або від ять, або замість звука "и"
ходїлї, робїлї, прїшлї, але ходити, робити, прити (без й).
От перехід "и" в "і" з помякшенням приголосних, дуже подібне на запозичення. Але то вже не ікавізм.
До речі, в лемківській говірці відсутнє укання, і той "о" котрий традиційно переходить в "у" там може перейти в "и" або "ы".
Дякыю замість дякую, преночийте замість переночуйте, парібок (з наголосом на і) замість парубок.
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Просто на западе по географическим причинам местами имело место значительно более автономное развитие говоров, на востоке исключавшееся.
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы", а навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Тільки ять завжди переходить і помякшує.
Что значит, икавизм не больше регулярный?! — Он везде регулярен, где имело место такое историко-фонетическое развитие, равно как и развитие
ō > у равным образом регулярно в тех говорах, где было такое развитие.
Что вы дальше написали — :fp: Ощущение, что вы не в ладах с компаративистикой.