Протягом ХХ-ХХІ ст. українська мова пройшла складний шлях, що зачепив не лише її лексику, а й граматику. І хоча, формально, такі граматичні явища, як, наприклад, вокатив, нікуди з мови не зникали, вони встигли пережити період занепаду й відродження, що потягло за собою переобтяженість їх додатковим стилістичним забарвленням.
Клична форма. В радянський період сформувалась виразна тенденція до витіснення її називним відмінком, тому не сприймається нейтрально, як решта відмінків іменників — навіть незважаючи на її «відродження» в роки Незалежності. Суб'єктивно, звертання в кличному відмінку — це або щось глибоко домашньо-інтимне, або якась офіційщина, або щось урочисто-піднесене, або закос під фольклорних персонажів. Для нейтрального звертання в неофіційній ситуації кличний відмінок малопридатний — бо несе цей надмірний відтінок урочистості.
Наказова форма дієслів для першої особи множини. Є два випадки, де вона все ще обмежено використовується: урочисті промови («Об'єднаймо зусилля в прагненні до мети...») та наукові роздуми («уявімо, що дві прямі пертинаються під прямим кутом...»). Наказ чи пропозиція до своєї групи людей на практиці здебільшого реалізується за домогою «давайте», що не має цієї стилістичної маркованості.
Давноминулий час. Здебільшого його обходять увагою. І хоча це інколи досить зручний засіб деталізації хронологічної послідовності подій, частіше він сприймається як розмовний, простонародний засіб мовлення. Чи не єдиний випадок застосування плюсквамперфекту в офіційно-діловому стилі — «Акт проголошення незалежності України» 1991 року («Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом...»).
Двоїна. Була нормативною до відомої реформи 30-х років (коли також з українського алфавіту було викреслено літеру ґ), до нашого часу офіційних спроб відродити її так і не було (не рахуючи любительських популяризаторських досліджень). Продовжує вживатись у діалектах, але сприймається як ненормативне, суто розмовне явище, часом навіть як щось комічне.
Питання ось у чому: яким чином усі ці засоби, присутні в українській мові, застосувати так, щоб вони означали лише те, що мають означати, без додаткового емоційного навантаження, яке в загальному випадку небажане?
Робити вид, що ти не помічаєш реакції околишних істот, якщо ця реакція у них з "додатковим емоційним наванта́жанєм"
Цитата: Sandar от октября 1, 2014, 22:08
Робити вид, що ти не помічаєш реакції околишних істот, якщо ця реакція у них з "додатковим емоційним наванта́жанєм"
Коли сам усвідомлюєш (чи навіть несвідомо відчуваєш) це додаткове емоційне навантаження, важко переконати інших, що його нема.
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:12
Цитата: Sandar от октября 1, 2014, 22:08
Робити вид, що ти не помічаєш реакції околишних істот, якщо ця реакція у них з "додатковим емоційним наванта́жанєм"
Коли сам усвідомлюєш (чи навіть несвідомо відчуваєш) це додаткове емоційне навантаження, важко переконати інших, що його нема.
А не треба їх переконовати, треба казати, прикидаючись, що його нема.
Да, сам його відчуваєш. Але ж сьвідомо вдаєшся до певної штучної поведінки. Ти вибираєш штучьносьть. Щоб з часом вона перетворилась на звичьносьть і натуральносьть.
("о" в відомих словах читати правильно :umnik: )
В індивідуальному порядку зробити щось штучне натуральним досить складно. От якби тисячі людей вкраплювали в свою суржикасту розмовну мову вокатив чи наказові дієслова першої особи (типу «Наташо, покрасьмо завтра наш дом у синьо-жовтий цвєт») ::)
Те ж саме з просуванням двоїни й плюсквамперфекту в мову наукових праць, ділових документів та рефератів.
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:32
В індивідуальному порядку зробити щось штучне натуральним досить складно. От якби тисячі людей вкраплювали в свою суржикасту розмовну мову вокатив чи наказові дієслова першої особи (типу «Наташо, покрасьмо завтра наш дом у синьо-жовтий цвєт») ::)
Те ж саме з просуванням двоїни й плюсквамперфекту в мову наукових праць, ділових документів та рефератів.
Да, хочеться. ::)
Хлопці, ви чого гальмуєте? В МОЇЙ мові є засоби і я їх використовую. їх обмеження тільки за законами мови, а не за невіглаством сторонніх людей. Чого б це я прикидався?
Якщо тут двоїна:
Сидить баба у рові - одне око, дві брові. То які ж там дві брови у бандурки.
Хлопче, соплі підбери! І як тут вставити називний?
Сфотографуймо світ разом! Скільки не казав їм, висить до сих пір сфотографуємо. Клієнтів втратите!
Зловив був білого амура на 4 кг!!! Та як же тут ще скажеш? А ще доконаний вид "Як знайшли-сте, то віддайте! А ви ж моє тинди-ринди не займайте..."
Чого ви оглядаєтесь і ведетеся на дурниці?
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:03
Для нейтрального звертання в неофіційній ситуації кличний відмінок малопридатний — бо несе цей надмірний відтінок урочистості.
Ну тут не погоджусь. Цілком вживане і в побуті.
Цитата: oveka от октября 1, 2014, 22:50
А ще доконаний вид "Як знайшли-сте, то віддайте! А ви ж моє тинди-ринди не займайте..."
Ого! І це теж Схід? Я думав, воно тільки в західняків збереглося...
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:01
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:03
Для нейтрального звертання в неофіційній ситуації кличний відмінок малопридатний — бо несе цей надмірний відтінок урочистості.
Ну тут не погоджусь. Цілком вживане і в побуті.
Певне, в столиці з цим сутужніше. Тут навіть правильно будувати відмінки з чергуванням приголосних багато хто соромиться.
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:04
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:01
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:03
Для нейтрального звертання в неофіційній ситуації кличний відмінок малопридатний — бо несе цей надмірний відтінок урочистості.
Ну тут не погоджусь. Цілком вживане і в побуті.
Певне, в стлиці з цим сутужніше. Тут навіть правильно будувати відмінки з чергуванням приголосних багато хто соромиться.
Це як?
Цитата: Sandar от октября 1, 2014, 23:05
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:04
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:01
Цитата: Python от октября 1, 2014, 22:03
Для нейтрального звертання в неофіційній ситуації кличний відмінок малопридатний — бо несе цей надмірний відтінок урочистості.
Ну тут не погоджусь. Цілком вживане і в побуті.
Певне, в стлиці з цим сутужніше. Тут навіть правильно будувати відмінки з чергуванням приголосних багато хто соромиться.
Це як?
Типу «У вазоч
кі стояли хризантеми» чи «На якій маршрут
кі поїдемо?» — сказати правильно чогось бояться.
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:14
Типу «У вазочкі стояли хризантеми» чи «На якій маршруткі поїдемо?» — сказати правильно чогось бояться.
В мене таке з давальним відмінком ::)
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:21
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:14
Типу «У вазочкі стояли хризантеми» чи «На якій маршруткі поїдемо?» — сказати правильно чогось бояться.
В мене таке з давальним відмінком ::)
Ви усвідомлюєте, що це відхилення — отже, проблема не в незнанні. Тоді в чому?
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:25
Ви усвідомлюєте, що це відхилення — отже, проблема не в незнанні. Тоді в чому?
Звичніше мені для+родовий.
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:30
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:25
Ви усвідомлюєте, що це відхилення — отже, проблема не в незнанні. Тоді в чому?
Звичніше мені для+родовий.
А літературно правильна форма давального в Вашому середовищі нормально сприймається, чи як щось книжне?
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:42
Цитата: LUTS от октября 1, 2014, 23:30
Цитата: Python от октября 1, 2014, 23:25
Ви усвідомлюєте, що це відхилення — отже, проблема не в незнанні. Тоді в чому?
Звичніше мені для+родовий.
А літературно правильна форма давального в Вашому середовищі нормально сприймається, чи як щось книжне?
Загалом так. Але в чоловічому роді на -ові нормально, а на -у щось не наше.
Двоїна вже в ваші любі 20-ті була лютою архаїкою. Давно минулий час відверто стилістично марковане явище. Несе у собі просто "граничну" невизначеність! "Читав був". Коли читав? Бачиться у цьому така невпевненість. А ось просто читав - впевнено, чітко.
А от яким боком кличний відмінок Ви в один ряд з цією фігнею поставили, мені не зрозуміло. У ньому тільки боротьба -гу проти -же підходить під назву теми. Олегу проти маркованого Олеже.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Двоїна вже в ваші любі 20-ті була лютою архаїкою.
Люди й зараз говорять так часто. Просто навіть не усвідомлюють цього.
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 00:35
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Двоїна вже в ваші любі 20-ті була лютою архаїкою.
Люди й зараз говорять так часто. Просто навіть не усвідомлюють цього.
У масштабах країни треба про норму літературну розмірковувати. Що у Вашому Поліссі екзотики багато я сумнівів не маю.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:41
Що у Вашому Поліссі екзотики багато я сумнівів не маю.
В нас Мале Полісся. Екзотики мало.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Давно минулий час відверто стилістично марковане явище. Несе у собі просто "граничну" невизначеність! "Читав був". Коли читав? Бачиться у цьому така невпевненість. А ось просто читав - впевнено, чітко.
Я б сказав, давно минулий час у багатьох випадках вказує не стільки на більш давній час дії, скільки на відсутність її продовження чи наслідків потім. У згаданому вище «Акті...»: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною...» вказує на відсутність цієї небезпеки на момент прийняття Акту, тоді як «яка нависла над Україною» можна розтлумачити і як вказівку на небезпеку, що все ще загрожує державі.
За цим принципом, «читав був» — отже, або так і не встиг дочитати й кинув, або прочитав і забув.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:41
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 00:35
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Двоїна вже в ваші любі 20-ті була лютою архаїкою.
Люди й зараз говорять так часто. Просто навіть не усвідомлюють цього.
У масштабах країни треба про норму літературну розмірковувати. Що у Вашому Поліссі екзотики багато я сумнівів не маю.
Я ще в 80-ті на Правобережжі чув двоїну — мабуть, трохи рано її поховали офіційно. Що не у всіх діалектах вона збереглася — безумовно, але це не настільки архаїка й екзотика, як здебільшого змальовують.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
А от яким боком кличний відмінок Ви в один ряд з цією фігнею поставили, мені не зрозуміло. У ньому тільки боротьба -гу проти -же підходить під назву теми. Олегу проти маркованого Олеже.
Ну, насправді тут два маркування: «рідне-домашнє» проти «врочисто-офіційного». Повністю безбарвний лише називний відмінок.
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:13
Я ще в 80-ті на Правобережжі чув двоїну — мабуть, трохи рано її поховали офіційно. Що не у всіх діалектах вона збереглася — безумовно, але це не настільки архаїка й екзотика, як здебільшого змальовують.
Я вчора чув від досить таки молодої особи. :eat:
Цитата: oveka от октября 1, 2014, 22:50
А ще доконаний вид "Як знайшли-сте, то віддайте! А ви ж моє тинди-ринди не займайте..."
До речі, в чому різниця між «знайшли» й «знайшли-сте»? Чи є ще якісь приклади вживання подібних форм?
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:17
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
А от яким боком кличний відмінок Ви в один ряд з цією фігнею поставили, мені не зрозуміло. У ньому тільки боротьба -гу проти -же підходить під назву теми. Олегу проти маркованого Олеже.
Ну, насправді тут два маркування: «рідне-домашнє» проти «врочисто-офіційного». Повністю безбарвний лише називний відмінок.
То Ваші особисті таракани. "Пане Президенте" марковане хіба що повагою.
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:08
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Давно минулий час відверто стилістично марковане явище. Несе у собі просто "граничну" невизначеність! "Читав був". Коли читав? Бачиться у цьому така невпевненість. А ось просто читав - впевнено, чітко.
Я б сказав, давно минулий час у багатьох випадках вказує не стільки на більш давній час дії, скільки на відсутність її продовження чи наслідків потім. У згаданому вище «Акті...»: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною...» вказує на відсутність цієї небезпеки на момент прийняття Акту, тоді як «яка нависла над Україною» можна розтлумачити і як вказівку на небезпеку, що все ще загрожує державі.
За цим принципом, «читав був» — отже, або так і не встиг дочитати й кинув, або прочитав і забув.
До речі, а що скажете про "читав було" та "нависла було"?
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 01:19
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:13
Я ще в 80-ті на Правобережжі чув двоїну — мабуть, трохи рано її поховали офіційно. Що не у всіх діалектах вона збереглася — безумовно, але це не настільки архаїка й екзотика, як здебільшого змальовують.
Я вчора чув від досить таки молодої особи. :eat:
Мода. Кнайпи, філіжанки тощо повилазити там, де їх з роду не було.
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:30
Цитата: oveka от октября 1, 2014, 22:50
А ще доконаний вид "Як знайшли-сте, то віддайте! А ви ж моє тинди-ринди не займайте..."
До речі, в чому різниця між «знайшли» й «знайшли-сте»? Чи є ще якісь приклади вживання подібних форм?
-сте то двоїни закінчення. Давньоруське.
ЦитироватьВсеволод і Мстислав стояста й познаста брата своєго
От Вам і "жива" двоїна. Не упізнали!
До речі, за логікою має бути знайшосте, чи якось так.
ЦитироватьАндрій Хвиля так пояснює мотиви правописних новацій: "За старим українським правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали українську літературну мову від живої української мови..."
:eat: До речі, пан з боротьбистів, яких так поважає Консерв. Репресований. Треба буде ознайомитись з його діяльністю, як буде час.
Цитата: DarkMax2 от сентября 30, 2014, 13:18
Делает ли украинский язык умнее? (http://hvylya.net/analytics/culture/delaet-li-ukrainskiy-yazyik-umnee.html)
Цитата: Сергей ШинкаренкоНа территории Московии, и тем более за ней (на восток), «руський» был чужым языком. А для того, чтобы аборигены усваивали чужой язык, структура такого языка обычно упрощается.
Стаття, звісно, маячня, але ця фраза дуже цікава, якщо розглянути її в контексті нашої розмови про "репресовані" провінціал-архаїзми та українізації доби "світанку комунізму". Чи не виявилося в її ході, що пересічному люду далекий такий "щиро український" Харківських правопис? Чи не потребувала норма спрощення задля популяризації? Особливо в русифікованих містах.
Хочу двоїни з творів класиків! Накидайте.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
Мода. Кнайпи, філіжанки тощо повилазити там, де їх з роду не було.
Шось на туди. Вона навряд чи усвідомлювала, що використовувала двоїну.
У дитинки одна руця, друга руця - дві руці. Скажете тут дві руці то двоїна? Ні, у даному випадку множина, бо не від рук, а від руць. :) Не усюди те "не усвідомлювала" реальне. Може це Ви не усвідомили чогось? Га? ::)
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
-сте то двоїни закінчення. Давньоруське.
Тут дієслово в другій особі, а отже це не двоїна, а множина. В давньоукраїнській двоїна другої особи — ѥста, двоїна третьої особи — ѥстє, множина другої особи — ѥстє.
Цитата: Kaze no oto от октября 2, 2014, 11:13
двоїна третьої особи — ѥстє, множина другої особи — ѥстє.
Мдя... як усе "підступно" :-)
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 11:11
У дитинки одна руця, друга руця - дві руці. Скажете тут дві руці то двоїна? Ні, у даному випадку множина, бо не від рук, а від руць. :) Не усюди те "не усвідомлювала" реальне. Може це Ви не усвідомили чогось? Га? ::)
До чого тут руця, Максе? :fp: Там про хату йшлося.
Цитата: Борис РОГОЗА, газета Хрещатикформа Олеже (як і княже) — архаїчна і доречна в творах із життя минулих епох. У сучасному мовленні нормативні форми такі: Олегу, князю. Називний відмінок іменника, тобто Олег, неприйнятний в українському звертанні.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 14:03
[У сучасному мовленні нормативні форми такі: Олегу, князю. Називний відмінок іменника, тобто Олег, неприйнятний в українському звертанні.
Олегу :uzhos:
А до кого зараз
князю звертатись. До князя Ліхтенштейну?
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 14:06
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 14:03
[У сучасному мовленні нормативні форми такі: Олегу, князю. Називний відмінок іменника, тобто Олег, неприйнятний в українському звертанні.
Олегу :uzhos:
Олеже :uzhos:
Те -же вуха дуже ріже.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 14:07
Те -же вуха дуже ріже.
Не ріже. Офіціозно дуже звучить просто. А Олегу взагалі шось не туди.
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 14:12
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 14:07
Те -же вуха дуже ріже.
Не ріже. Офіціозно дуже звучить просто. А Олегу взагалі шось не туди.
У мене навпаки сприймається.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
Мода. Кнайпи, філіжанки тощо повилазити там, де їх з роду не було.
Двоїна явно не з цього ряду.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
То Ваші особисті таракани. "Пане Президенте" марковане хіба що повагою.
Але таке звертання обмежене ситуаціями, де його застосовують на практиці — годиться для інтерв'ю чи публічної промови. «Пане» в побутових ситуаціях практично не чую.
Цитата: Python от октября 2, 2014, 15:09
«Пане» в побутових ситуаціях практично не чую.
А у Львові наприклад?
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 15:22
Цитата: Python от октября 2, 2014, 15:09
«Пане» в побутових ситуаціях практично не чую.
А у Львові наприклад?
Там мерзенна манера говорити в третій особі про присутнього.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 15:25
Там мерзенна манера говорити в третій особі про присутнього.
Кличний відмінок в третій особі? :what:
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 15:30
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 15:25
Там мерзенна манера говорити в третій особі про присутнього.
Кличний відмінок в третій особі? :what:
Ні, його невикористання. "Чи бажає пан/пані" тощо.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 15:36
Ні, його невикористання. "Чи бажає пан/пані" тощо.
Та ніхто там так зараз не каже.
Двоїну не вживаю. Все решта з початкового повідомлення — легко, без відчуття стилістичного забарвлення. У старшого сина у класі був хлопець Олег, удома у того розмовляють українською, так його мати до нього зверталась "Олеже". Мені вуха не ріже.
Мені «Олегу» ріже.
Не аргумент :)
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 11:11
У дитинки одна руця, друга руця - дві руці. Скажете тут дві руці то двоїна? Ні, у даному випадку множина, бо не від рук, а від руць. :) Не усюди те "не усвідомлювала" реальне. Може це Ви не усвідомили чогось? Га? ::)
Чорт!
Дві руц`і, а не дитяче "р`уці".
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта
Я думаю це нехороша форма. Ну, як поняти "все решта"? Або просто "решта", або "все остальне". :donno:
Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 11:47
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 11:11
У дитинки одна руця, друга руця - дві руці. Скажете тут дві руці то двоїна? Ні, у даному випадку множина, бо не від рук, а від руць. :) Не усюди те "не усвідомлювала" реальне. Може це Ви не усвідомили чогось? Га? ::)
До чого тут руця, Максе? :fp: Там про хату йшлося.
Дві хаті?
Дві хачі! >( :green:
Цитата: Sandar от октября 3, 2014, 01:09
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта
Я думаю це нехороша форма. Ну, як поняти "все решта"? Або просто "решта", або "все остальне". :donno:
Мені пофіг. Я так балакаю. Зрештою, вважаю, що непогано відчуваю мову, хоч вона мені й нерідна. (І без того вже дехто мене в жидобандерівці записує).
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
"Пане Президенте" марковане хіба що повагою.
Колись я працював музикою в естрадно-симфонічному оркестрі Національної телерадіокомпанії України. У посвідченні перед прізвищем було слово
пан.
Цитата: Yitzik от октября 3, 2014, 16:02
Цитата: Sandar от октября 3, 2014, 01:09
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта
Я думаю це нехороша форма. Ну, як поняти "все решта"? Або просто "решта", або "все остальне". :donno:
Мені пофіг. Я так балакаю. Зрештою, вважаю, що непогано відчуваю мову, хоч вона мені й нерідна. (І без того вже дехто мене в жидобандерівці записує).
Смисла в такій формі нема. Мало того, що слово несловяньске, так іще непонятне "все" і "решта" в називнім відмінку. Неузгоджено.
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта з початкового повідомлення — легко, без відчуття стилістичного забарвлення.
Решта — відмінюється. Отже — решту з початкового повідомлення. Без "все".
Або — все остальне з початкового повідомлення. Без "решта".
Цитата: Kaze no oto от октября 2, 2014, 11:13
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
-сте то двоїни закінчення. Давньоруське.
Тут дієслово в другій особі, а отже це не двоїна, а множина. В давньоукраїнській двоїна другої особи — ѥста, двоїна третьої особи — ѥстє, множина другої особи — ѥстє.
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 11:18
Цитата: Kaze no oto от октября 2, 2014, 11:13
двоїна третьої особи — ѥстє, множина другої особи — ѥстє.
Мдя... який я "підступний" :-)
:)
Цитата: Sandar от октября 4, 2014, 04:03
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта з початкового повідомлення — легко, без відчуття стилістичного забарвлення.
Решта — відмінюється. Отже — решту з початкового повідомлення. Без "все".
Або — все остальне з початкового повідомлення. Без "решта".
Не бачу нічого протиприроднього в звороті «все решта». Ще — «всі решта». Хоч воно й було запозичене, вже давно засвоїлось як збірне слово, що може узгоджуватись не як однина, а як множина (напр., «решта депутатів голосували проти»). «Все решта» — можливо, трохи інший випадок, але в мовній практиці справді є такий зворот.
Дуже актуальне питання!
Наприклад як бути з вокативом у лаянці?
Особисто мені важко сказати щось типу "Підаре" або "суко". Зразу виникає перед очима фраза типу "вельмишановний пане, підаре" :green:
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 00:55
"суко"
Нагуглюється купа демотиваторів :donno:
Цитата: Python от октября 5, 2014, 02:07
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 00:55
"суко"
Нагуглюється купа демотиваторів :donno:
Ну це вже з одного боку вторинний стьоб коли форма яка сприймається як в нормі ввічлива використовується як образлива а із іншого боку вплив російських сленгів типу падонківського
Плюс я ж кажу особисто про себе
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:16
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:17
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
А от яким боком кличний відмінок Ви в один ряд з цією фігнею поставили, мені не зрозуміло. У ньому тільки боротьба -гу проти -же підходить під назву теми. Олегу проти маркованого Олеже.
Ну, насправді тут два маркування: «рідне-домашнє» проти «врочисто-офіційного». Повністю безбарвний лише називний відмінок.
То Ваші особисті таракани. "Пане Президенте" марковане хіба що повагою. Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:08
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 00:29
Давно минулий час відверто стилістично марковане явище. Несе у собі просто "граничну" невизначеність! "Читав був". Коли читав? Бачиться у цьому така невпевненість. А ось просто читав - впевнено, чітко.
Я б сказав, давно минулий час у багатьох випадках вказує не стільки на більш давній час дії, скільки на відсутність її продовження чи наслідків потім. У згаданому вище «Акті...»: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною...» вказує на відсутність цієї небезпеки на момент прийняття Акту, тоді як «яка нависла над Україною» можна розтлумачити і як вказівку на небезпеку, що все ще загрожує державі.
За цим принципом, «читав був» — отже, або так і не встиг дочитати й кинув, або прочитав і забув.
До речі, а що скажете про "читав було" та "нависла було"?Цитата: LUTS от октября 2, 2014, 01:19
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:13
Я ще в 80-ті на Правобережжі чув двоїну — мабуть, трохи рано її поховали офіційно. Що не у всіх діалектах вона збереглася — безумовно, але це не настільки архаїка й екзотика, як здебільшого змальовують.
Я вчора чув від досить таки молодої особи. :eat:
Мода. Кнайпи, філіжанки тощо повилазити там, де їх з роду не було.
Цитата: Python от октября 2, 2014, 01:30
Цитата: oveka от октября 1, 2014, 22:50
А ще доконаний вид "Як знайшли-сте, то віддайте! А ви ж моє тинди-ринди не займайте..."
До речі, в чому різниця між «знайшли» й «знайшли-сте»? Чи є ще якісь приклади вживання подібних форм?
-сте то двоїни закінчення. Давньоруське.
ЦитироватьВсеволод і Мстислав стояста й познаста брата своєго
От Вам і "жива" двоїна. Не упізнали!
До речі, за логікою має бути знайшосте, чи якось так.
ЦитироватьАндрій Хвиля так пояснює мотиви правописних новацій: "За старим українським правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали українську літературну мову від живої української мови..."
:eat: До речі, пан з боротьбистів, яких так поважає Консерв. Репресований. Треба буде ознайомитись з його діяльністю, як буде час.
Я Хвилю не дуже поважаю. А от свідчення Івана Огієнка що правопис 1929р теж був складений під певним плітичним тиском(з боку світлої пам'яті Миколи Скрипника) доволі суттєвим вважаю
Цитата: DarkMax2 от октября 2, 2014, 08:34
Цитата: DarkMax2 от сентября 30, 2014, 13:18
Делает ли украинский язык умнее? (http://hvylya.net/analytics/culture/delaet-li-ukrainskiy-yazyik-umnee.html)
Цитата: Сергей ШинкаренкоНа территории Московии, и тем более за ней (на восток), «руський» был чужым языком. А для того, чтобы аборигены усваивали чужой язык, структура такого языка обычно упрощается.
Стаття, звісно, маячня, але ця фраза дуже цікава, якщо розглянути її в контексті нашої розмови про "репресовані" провінціал-архаїзми та українізації доби "світанку комунізму". Чи не виявилося в її ході, що пересічному люду далекий такий "щиро український" Харківських правопис? Чи не потребувала норма спрощення задля популяризації? Особливо в русифікованих містах.
З одного боку я з вами згоден!
З іншого сумніваюся що сталінський режим реально мав на меті популяризувати українську мову.
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 00:55Особисто мені важко сказати щось типу "Підаре" або "суко". Зразу виникає перед очима фраза типу "вельмишановний пане, підаре" :green:
Кажуть, у нас місцеві з вокативами матюкаються. Ну і я собі можу уявити лише «ти ху́ю» в місцевому контексті.
Цитата: engelseziekte от октября 4, 2014, 10:43
Цитата: Yitzik от октября 3, 2014, 16:02Цитата: Sandar от октября 3, 2014, 01:09Я думаю це нехороша форма.
Мені пофіг. Я так балакаю.
;up: Право на ідіолект.
Коли я коментую ідіолект, я не посягаю на право. Носій ідіолекта може мене послати, може поговорити про те, що я рішив прокоментовати. Право тут при чом?
Цитата: Python от октября 4, 2014, 21:19
Цитата: Sandar от октября 4, 2014, 04:03
Цитата: Yitzik от октября 2, 2014, 17:17
Все решта з початкового повідомлення — легко, без відчуття стилістичного забарвлення.
Решта — відмінюється. Отже — решту з початкового повідомлення. Без "все".
Або — все остальне з початкового повідомлення. Без "решта".
Не бачу нічого протиприроднього в звороті «все решта». Ще — «всі решта». Хоч воно й було запозичене, вже давно засвоїлось як збірне слово, що може узгоджуватись не як однина, а як множина (напр., «решта депутатів голосували проти»). «Все решта» — можливо, трохи інший випадок, але в мовній практиці справді є такий зворот.
"Все решта" це неусвід`омляна калька із давно засв`ояного і маючого широкий вжиток у мовнöй практиці вислову "все остальне". А "все решта" появилося через незнанє понятя "решта" тими, хто привик до "всього остального" і під впливом антисуржикізму грубо переніс понятя "решти" в свою мову.
"Все решта" — неузгодженöсть і безглуздє. Просто "решта" — нормальне слово. Я давно перевчився із рöдного "остального" на літературну "решту".
Цитата: Sandar от октября 5, 2014, 04:22Носій ідіолекта може мене послати, може поговорити про те, що я рішив прокоментовати.
От у цьому і право.
Цитата: Sandar от октября 5, 2014, 04:30
"Все решта" це неусвід`омляна калька із давно засв`ояного і маючого широкий вжиток у мовнöй практиці вислову "все остальне". А "все решта" появилося через незнанє понятя "решта" тими, хто привик до "всього остального" і під впливом антисуржикізму грубо переніс понятя "решти" в свою мову.
"Все решта" — неузгодженöсть і безглуздє. Просто "решта" — нормальне слово. Я давно перевчився із рöдного "остального" на літературну "решту".
Так ні, «все решта» жило в мові ще до антисуржикової паніки. Ви розглядаєте «решту» як звичайний іменник і тому вважаєте за необхідне узгодити з ним «усе». А насправді і «все», і «решта» стосуються якоїсь абстрактної сукупності чогось і узгоджуються не між собою, а з цим відсутнім словом.
Утім, «все решта» не в ролі слова в називному відмінку мені теж трохи вуха ріже. Тоді вже «все решту», якщо в знахідному відмінку.
Додам, «остальне» (явно русизм ХХ (максимум, ХІХ) століття, що не змішався з власне українським «останнє») не могло з'явитись в українській мові раніше за «решту» (запозичену в староукраїнський період). Розвиток «решти» як збірного слова також, очевидно, пов'язаний із давністю його появи в українській мові.
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 04:14
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 00:55Особисто мені важко сказати щось типу "Підаре" або "суко". Зразу виникає перед очима фраза типу "вельмишановний пане, підаре" :green:
Кажуть, у нас місцеві з вокативами матюкаються. Ну і я собі можу уявити лише «ти ху́ю» в місцевому контексті.
"Курво", "мандо" ще чув.
Цитата: LUTS от октября 5, 2014, 13:23
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 04:14
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 00:55Особисто мені важко сказати щось типу "Підаре" або "суко". Зразу виникає перед очима фраза типу "вельмишановний пане, підаре" :green:
Кажуть, у нас місцеві з вокативами матюкаються. Ну і я собі можу уявити лише «ти ху́ю» в місцевому контексті.
"Курво", "мандо" ще чув.
ІМНО, «простонародний» вокатив на -о, -у, -ю в низькому стилі виглядає органічніше, ніж «високий» на -е, -є. «Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 11:57
Цитата: Sandar от октября 5, 2014, 04:22Носій ідіолекта може мене послати, може поговорити про те, що я рішив прокоментовати.
От у цьому і право.
...І може просто проіґнорувати.
Взагалі, мені здається, що ревнителі «чистоти» укр. мови тим самим активно сприяють її маргіналізації.
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:26
ІМНО, «простонародний» вокатив на -о, -у, -ю в низькому стилі виглядає органічніше, ніж «високий» на -е, -є. «Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
Ви весь вокатив на -е, -є вважаєте "високим" чи лише лайку?
Цитата: LUTS от октября 5, 2014, 13:33
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:26
ІМНО, «простонародний» вокатив на -о, -у, -ю в низькому стилі виглядає органічніше, ніж «високий» на -е, -є. «Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
Ви весь вокатив на -е, -є вважаєте "високим" чи лише лайку?
Мабуть, увесь. Можливо, через те, що вокативу на -е, -є в своїй місцевій розмовній мові практично не застав.
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:36
Цитата: LUTS от октября 5, 2014, 13:33
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:26
ІМНО, «простонародний» вокатив на -о, -у, -ю в низькому стилі виглядає органічніше, ніж «високий» на -е, -є. «Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
Ви весь вокатив на -е, -є вважаєте "високим" чи лише лайку?
Мабуть, увесь. Можливо, через те, що вокативу на -е, -є в своїй місцевій розмовній мові практично не застав.
Ну коли моя тітка двоюрідна наказує синові: "Йване, виженеш корову й натреш свиням", то не думаю, що це високий стиль.
Цитата: LUTS от октября 5, 2014, 13:46
Ну коли моя тітка двоюрідна наказує синові: "Йване, виженеш корову й натреш свиням", то не думаю, що це високий стиль.
Саме такі кличні форми чув рідко — частіше в книжках, ніж в реалі. При цьому, в нас полюбляли зменшувально-пестливі форми імен (за нашою моделлю чи за російською) — кличний відмінок від них практично завжди закінчується на -у/-ю. Для таких імен, як Петро чи Павло, замість кличного відмінку використовували називний.
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:26
«Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
"Гей, підаре, йди-но сюди" - ні?
Цитата: Python от октября 5, 2014, 14:09
Для таких імен, як Петро чи Павло, замість кличного відмінку використовували називний.
Петре, Павле не також не чув.
Цитата: DarkMax2 от октября 5, 2014, 14:41
Цитата: Python от октября 5, 2014, 13:26
«Суко» — лайка, «підаре» — оксюморон.
"Гей, підаре, йди-но сюди" - ні?
Шось якось воно не дуже.
Цитата: DarkMax2 от октября 5, 2014, 14:41"Гей, підаре, йди-но сюди" - ні?
Знайдено ідеальну цитату з українського дубляжу. Ще б «мерщій» туди чи шось таке.
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 15:34
Цитата: DarkMax2 от октября 5, 2014, 14:41"Гей, підаре, йди-но сюди" - ні?
Знайдено ідеальну цитату з українського дубляжу. Ще б «мерщій» туди чи шось таке.
Іноді буває такий дубляж коли зовсім втрачається враження що це щось іноземне. занадто поукраїнений. але це нечасто буває
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 16:02Іноді буває такий дубляж коли зовсім втрачається враження що це щось іноземне. занадто поукраїнений. але це нечасто буває
Коли в дитинстві дивився телебачення, то бував такий дубляж, що втрачалося враження, що це щось земне. Занадто українсько-інопланетне. І це часто.
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 16:26
Цитата: Pawlo от октября 5, 2014, 16:02Іноді буває такий дубляж коли зовсім втрачається враження що це щось іноземне. занадто поукраїнений. але це нечасто буває
Коли в дитинстві дивився телебачення, то бував такий дубляж, що втрачалося враження, що це щось земне. Занадто українсько-інопланетне. І це часто.
можна приклади?
Може теж колись бачив
З прикладами не допоможу, це просто усталений стереотип. Якраз зі словами-маркерами типу «мерщій», «конче» тощо і побудовою фраз типу «гей, мерзотнику, ходи-но сюди, татко повернувся». Напевно щось американське.
Цитата: Python от октября 5, 2014, 12:54
Цитата: Sandar от октября 5, 2014, 04:30
"Все решта" це неусвід`омляна калька із давно засв`ояного і маючого широкий вжиток у мовнöй практиці вислову "все остальне". А "все решта" появилося через незнанє понятя "решта" тими, хто привик до "всього остального" і під впливом антисуржикізму грубо переніс понятя "решти" в свою мову.
"Все решта" — неузгодженöсть і безглуздє. Просто "решта" — нормальне слово. Я давно перевчився із рöдного "остального" на літературну "решту".
Так ні, «все решта» жило в мові ще до антисуржикової паніки. Ви розглядаєте «решту» як звичайний іменник і тому вважаєте за необхідне узгодити з ним «усе». А насправді і «все», і «решта» стосуються якоїсь абстрактної сукупності чогось і узгоджуються не між собою, а з цим відсутнім словом.
Утім, «все решта» не в ролі слова в називному відмінку мені теж трохи вуха ріже. Тоді вже «все решту», якщо в знахідному відмінку.
Я Вас не поняв. Я щитаю, що з «рештою» треба всьо узгоджовати як із будь яким іншим словом.
Цитата: Yitzik от октября 5, 2014, 13:29
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 11:57
Цитата: Sandar от октября 5, 2014, 04:22Носій ідіолекта може мене послати, може поговорити про те, що я рішив прокоментовати.
От у цьому і право.
...І може просто проіґнорувати.
Взагалі, мені здається, що ревнителі «чистоти» укр. мови тим самим активно сприяють її маргіналізації.
При чому тут чистота, подивіться яким суржом я пишу. Просто не понятно, шо таке "все решта". Це невозможно поняти.
Ну, значить, ми один одного "не поняли".
В кінці кінців, зовсім не про це слово йшлося.
Мені, от, ріже вухо відсутність кличного відмінка в перекладах фільмів, коли кажуть: «Це ти, Джон?» — не можу чути, душа вимагає казати «Джо́не».
Цитата: Yitzik от октября 5, 2014, 23:12
Ну, значить, ми один одного "не поняли".
В кінці кінців, зовсім не про це слово йшлося.
Мені, от, ріже вухо відсутність кличного відмінка в перекладах фільмів, коли кажуть: «Це ти, Джон?» — не можу чути, душа вимагає казати «Джо́не».
От наприклад в дублюванні "Зоряної брами" кличний відмінок точно був
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 16:44
«гей, мерзотнику, ходи-но сюди, татко повернувся».
Ось ідеальна цитата українського дубляжу ;up:
Цитата: Yitzik от октября 5, 2014, 23:12
Мені, от, ріже вухо відсутність кличного відмінка в перекладах фільмів, коли кажуть: «Це ти, Джон?» — не можу чути, душа вимагає казати «Джо́не».
Мені його відсутність ріже вухо не більше, ніж присутність. А ось неправильна побудова («Використовуй силу, Люке») — в подібних випадках дуже ріже.
Цитата: LUTS от октября 5, 2014, 23:45
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2014, 16:44
«гей, мерзотнику, ходи-но сюди, татко повернувся».
Ось ідеальна цитата українського дубляжу ;up:
Сприймаю це як умовність жанру. Зрештою, якщо в дубляж піде «настоящий суржик», який ми чуємо в реалі, ми ж самі почнемо спершу гиготіти, а потім плюватися на такий переклад.
Цитата: Python от октября 6, 2014, 01:48Сприймаю це як умовність жанру. Зрештою, якщо в дубляж піде «настоящий суржик», який ми чуємо в реалі, ми ж самі почнемо спершу гиготіти, а потім плюватися на такий переклад.
У контексті бойовиків з «мерзотниками» все ж більше підходить легкий sourge, ніж рафініруване шось.
Цитата: engelseziekte от октября 6, 2014, 01:54
Цитата: Python от октября 6, 2014, 01:48Сприймаю це як умовність жанру. Зрештою, якщо в дубляж піде «настоящий суржик», який ми чуємо в реалі, ми ж самі почнемо спершу гиготіти, а потім плюватися на такий переклад.
У контексті бойовиків з «мерзотниками» все ж більше підходить легкий sourge, ніж рафініруване шось.
Дууже легкий. Бо як їм скажеш, що треба на суржику, вони спеціально почнуть вклинювати русизми, де в живій мові їх нема. Додайте до цього літературну дикцію озвучувача (в реалі, можливо, російськомовного) — в результаті, це буде що-завгодно, тільки не суржик. Була колись на українському радіо постановка на «сучасну» тематику, де був присутній «суржикомовний» персонаж — звучало ну дуже нереалістично.
А так, коли все йде на літературній мові, до цього звикаєш. Не ріже ж нам слух, що п'яниці й волоцюги в творах української класики балакали не на суржику.
Цитата: Python от октября 6, 2014, 02:12
Цитата: engelseziekte от октября 6, 2014, 01:54
Цитата: Python от октября 6, 2014, 01:48Сприймаю це як умовність жанру. Зрештою, якщо в дубляж піде «настоящий суржик», який ми чуємо в реалі, ми ж самі почнемо спершу гиготіти, а потім плюватися на такий переклад.
У контексті бойовиків з «мерзотниками» все ж більше підходить легкий sourge, ніж рафініруване шось.
Дууже легкий. Бо як їм скажеш, що треба на суржику, вони спеціально почнуть вклинювати русизми, де в живій мові їх нема. Додайте до цього літературну дикцію озвучувача (в реалі, можливо, російськомовного) — в результаті, це буде що-завгодно, тільки не суржик. Була колись на українському радіо постановка на «сучасну» тематику, де був присутній «суржикомовний» персонаж — звучало ну дуже нереалістично.
А так, коли все йде на літературній мові, до цього звикаєш. Не ріже ж нам слух, що п'яниці й волоцюги в творах української класики балакали не на суржику.
В "Сімпсонах" до речі, ціла сім'я суржиком балакає.
Цитата: engelseziekte от октября 6, 2014, 01:54
Цитата: Python от октября 6, 2014, 01:48Сприймаю це як умовність жанру. Зрештою, якщо в дубляж піде «настоящий суржик», який ми чуємо в реалі, ми ж самі почнемо спершу гиготіти, а потім плюватися на такий переклад.
У контексті бойовиків з «мерзотниками» все ж більше підходить легкий sourge, ніж рафініруване шось.
Чо рафініроване? Як це рафініроване?
Які ще марковані граматичні форми пригадує шановне панство?
Цитата: Pawlo от октября 10, 2014, 19:25
Цитата: Python от октября 10, 2014, 11:37
В мене це звучало б приблизно так:
да/добре, мам, я зараз/щас вимкну світло
До речі чогось, мабуть це моя особиста риса, оцей російський нововокатив по відношенню до батьків спримається як трохи зневажливий чи фамільярний. Невживаю його.
Не знаю чого так склалось. Можливо від фільмів
Продовжу тут, бо питання стосується більше граматики й стилістики. Особливої зневажливості не помічаю (російських серіалів не дивлюсь — можливо, тому :) ) — скоріш, неформальність. Правильний вокатив у даному контексті був би вже для мене, мабуть, надто глибоко-емоційним — коли збираєшся лише вимкнути світло, лізти в душу якось недоречно. Ну а називний звучить, конкретно в цьому випадку, надто по-російськи (що неовокатив також російський, менш помітно — він асоціюється не з власне російською мовою, а лише з її «молодіжним» лексичним пластом (прикол, класно, глюк і т.д.), що вільно проникає з російської в українську, не створюючи відчуття іншомовності).
Цитата: Pawlo от октября 7, 2014, 02:21
Які ще марковані граматичні форми пригадує шановне панство?
Загальновідомий приклад — дієприслівники, в розмовній мові практично не вживаються.
Цитата: Python от октября 12, 2014, 00:56
Цитата: Pawlo от октября 7, 2014, 02:21
Які ще марковані граматичні форми пригадує шановне панство?
Загальновідомий приклад — дієприслівники, в розмовній мові практично не вживаються.
Чого це? Дуже вживаються.
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 02:49
Цитата: Python от октября 12, 2014, 00:56
Цитата: Pawlo от октября 7, 2014, 02:21
Які ще марковані граматичні форми пригадує шановне панство?
Загальновідомий приклад — дієприслівники, в розмовній мові практично не вживаються.
Чого це? Дуже вживаються.
Та ну? Де?
Дієприслівник в прицинпі дуже книжний. В розмовній російській його теж практично не чути
Коли описуют дію чи стан у деякий момент.
Стоячи, лежачи, сидячи, тримаючи
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 03:08
Коли описуют дію чи стан у деякий момент.
Стоячи, лежачи, сидячи, тримаючи
Спробував це уявити в побутовій розмові. Ні укр ні рос ні на суржику природним не здалось
А ще є «навсидячки», «навстоячки», «навкарачки» :)
Цитата: oveka от октября 1, 2014, 22:50
Хлопці, ви чого гальмуєте? В МОЇЙ мові є засоби і я їх використовую. їх обмеження тільки за законами мови, а не за невіглаством сторонніх людей. Чого б це я прикидався?
Я теж вживаю різноманітні граматичні форми слів, та своїх синів навчив рідній мові. Наприклад, такі форми дієслів як: читатимемо, робитимете.
Для «читати мемо» треба особлива інтонация. Наголос і на «а», і на «о».
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 03:32
А ще є «навсидячки», «навстоячки», «навкарачки» :)
Це вже просто прислівники.
Щодо «сидячи», «стоячи» і т.д. згоден — справді, є в розмовній мові. Але вже, наприклад, «йдучи», «пишучи» і т.д. надто літературні.
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 03:08
Коли описуют дію чи стан у деякий момент.
Стоячи, лежачи, сидячи, тримаючи
Точно. Туплю.
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 09:11
Для «читати мемо» треба особлива інтонация. Наголос і на «а», і на «о».
От ніколи не чув, що в нашій мові у слові може бути подвійний наголос. У наведених прикладах наголошується лише корінь слова. Щодо вказаного вами наголоса на О, то тут наявний вплив якихось галицько-гуцульських говірок, де так і кажуть - зробимО, прийдемО і т. ін.
Цитата: LUTS от октября 12, 2014, 14:51
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 14:49
зробимО, прийдемО і т. ін.
:what: Не чув.
Так усього ж почути і неможливо! Ось я летів до України з мешканкою одного села на Галичині, так вона казала, що говірки різняться навіть у сусідніх селах! У її селі кажуть "кишенькИ", а у сусідньому - "кашанькИ".
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 14:56
Так усього ж почути і неможливо! Ось я летів до України з мешканкою одного села на Галичині, так вона казала, що говірки різняться навіть у сусідніх селах! У її селі кажуть "кишенькИ", а у сусідньому - "кашанькИ".
Ну це не лише на Галичині. В нас так само.
Цитата: LUTS от октября 12, 2014, 15:02
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 14:56
Так усього ж почути і неможливо! Ось я летів до України з мешканкою одного села на Галичині, так вона казала, що говірки різняться навіть у сусідніх селах! У її селі кажуть "кишенькИ", а у сусідньому - "кашанькИ".
Ну це не лише на Галичині. В нас так само.
А "у вас" - це де? Я сам родом зі Слобожанщини.
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 15:59
А "у вас" - це де? Я сам родом зі Слобожанщини.
Північ Хмельницької області. Але по-різному говорити в сусідніх селах можуть будь-де.
Цитата: LUTS от октября 12, 2014, 16:01
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 15:59
А "у вас" - це де? Я сам родом зі Слобожанщини.
Північ Хмельницької області. Але по-різному говорити в сусідніх селах можуть будь-де.
Згоден. Тут ми незгірші од тієї Англії! :-)
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 14:49
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 09:11
Для «читати мемо» треба особлива інтонация. Наголос і на «а», і на «о».
От ніколи не чув, що в нашій мові у слові може бути подвійний наголос. У наведених прикладах наголошується лише корінь слова. Щодо вказаного вами наголоса на О, то тут наявний вплив якихось галицько-гуцульських говірок, де так і кажуть - зробимО, прийдемО і т. ін.
Хм... Вибачте, я страшно некоректно сформулював свою думку. Тут я просто міркував, як правильно вимовляти такі громіздкі слова. В моєму місті так не кажут, для мого акцента це дуже складні слова. Кажут:"Б'дем читати, б'дем робити..."
А як вимовити оті форми, не розділивши слово на двоє... Якось не по-нашому.
Да... Ну, як в мене так виходит не тримати своі думки в належній формі... Увів чоловіка в оману.
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 17:04
Цитата: Игорь1963 от октября 12, 2014, 14:49
Цитата: Sandar от октября 12, 2014, 09:11
Для «читати мемо» треба особлива інтонация. Наголос і на «а», і на «о».
От ніколи не чув, що в нашій мові у слові може бути подвійний наголос. У наведених прикладах наголошується лише корінь слова. Щодо вказаного вами наголоса на О, то тут наявний вплив якихось галицько-гуцульських говірок, де так і кажуть - зробимО, прийдемО і т. ін.
Хм... Вибачте, я страшно некоректно сформулював свою думку. Тут я просто міркував, як правильно вимовляти такі громіздкі слова. В моєму місті так не кажут, для мого акцента це дуже складні слова. Кажут:"Б'дем читати, б'дем робити..."
А як вимовити оті форми, не розділивши слово на двоє... Якось не по-нашому.
Да... Ну, як в мене так виходит не тримати своі думки в належній формі... Увів чоловіка в оману.
Шановний Сандаре, це ж цілком зрозуміло, що і у вас і в мене можуть бути різні мовні навички. Я родом з Харкова, в нас побутує суржик або цілком російська. Я ж рідної мови ніколи не цурався, а останніх десять років перед еміграцією лише нею й говорив. Попервах важкувато було переходити з розмовної російської, подумки навіть перекладав фрази (доречі, як було і тут з англійською), але через кілька місяців я вже легко говорив українською, вживаючи усе її словникове багатство. Цьому ж і обох синів навчив, так само як і наших козацьких пісень.
Тому для нас і не є складними фрази типу: збирАтимемося разОм. :-)