Лингвофорум

Микола Генрих Абель (Niels Henrik Abel) родив ся 25. серпня 1802. р. в селї Findoe в Норвеґії, де батько єго був протестанцким пастором. Дитячі лїта перевів Абель в Gierrestadt, сусїдній парохії, де вже в р. 1803. перенїс ся єго отець. І ту розпочалось образованє малого хлопця під проводом самого батька і тревало до р. 1815, поки він не вступив до школи катедральної в Християнії. Ту зразку не виріжняв ся він від своїх співучеників; аж коли в р. 1818. Holmboe зістав іменований професором в тій власне школї, тодї на окремих годинах, які сей професор призначив на вправлюванє своїх учеників в розвязуваню проблємів з альґебри і ґеометриї, показавсь вперве талан Абеля, і від тодї став він розвиватись безпримірно скоро. Вже тодашні єго поступи казали догадуватись в нїм ґенїя. Проф. Holmboe зайняв ся ним і поза годинами шкільними перейшов з ним основи рахунку ріжничкового і інтеґрального Айлєра (Euler). Відтак Абель ішов вже дальше самостійно, читав працї Lacroix'а, Francoeur'а, Poisson'а, Gauss'а, Lagrange'а і сам став пробувати сил своїх. Скінчивши школу катедральну вже по смерти свого батька вступив він на унїверзитет в Християнії, а що батько не оставив средств на єго образованє, то деякі з поміж професорів зложились, щоби дати Абелеви можність незалежного істнованя, конечного для так визначного талану. По двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию в висотї 200 Sp. річно. І ту стипендию побирав він через два роки аж до правильного укінченя студий унїверзитетских.
В тім часї працював Абель з великим запалом і написав кілька розправ друкованих в «Magazin für die Naturwissenschaften» в Християниї. Перша з них друкована в р. 1820. має заголовок: «Allgemeine Methode Functionen einer variablen Grösse zu finden, wenn eine Eigenschaft dieser Functionen durch eine Gleichung zwischen zwei Variablen ausgedrükt ist». І вже тодї займав ся він справою розвязки альґебраічної рівнаня пятого степеня; раз навіть здавалось єму вже, що найшов розвязку, та на жаль спостеріг похибку в своїй роботї. Але се єго не зразило, і він постановів собі або дїйти до розвязки або показати, що розвязка є неможлива. Се послїдне вдалось єму і він в р. 1824. оголосив в Християнії свій доказ під заголовком: «Mèmoire sur les équations algébriques où on démontre l'imposibilité de la résolution de l'équation générale du cinquième degré». Так розяснив Абель се питанє в теориї рівнань альґебраічних, питанє найважнїйше, яке було до розвязаня в аналїзї, як каже Legendre.
З огляду на ту визначну дїяльність наукову надав ряд Абелеви на єго просьбу стипендию 600 Sp. річно на протяг двох років, щоби єму уможливити дальше фахове образованє на заграничних унїверзитетах. Абель хотїв зразу їхати прямо до Парижу, але що разом їхали і другі єго краяни і вибирали Берлїн, то і він поїхав разом і не жалував сего, бо там познакомив ся з Crelle'ом, що став відтак єго щирим приятелем і був ним аж до смерти. Дневник «Crelle's Journal», якого перший зошит вийшов з початком р. 1826. в часї побуту Абеля в Берлїнї, причинив ся немало до лїтерацкої слави Абеля. Він був одним з найдїяльнїйших співробітників сеї часописи і в кождім зошитї була бодай одна або дві єго розвідки; а кожда з них причинила ся немало до піднесеня поваги сеї часописи.
З кінцем лютого р. 1826. покинув Абель Берлїн і на Липск, Фрейбурґ, Дрезно і Прагу поїхав до Відня; по місяцю, десь з кінцем мая, виїхав він з Відня до Італїї та Швайцариї, а в липни був вже в Парижи, де задержав ся на довше, бо до сїчня 1827 р. Ту познакомив ся він з многими математиками, а між ними і з Cauchy'ом. Відтак побув єще в Берлїнї та Копенгазї, а в маю був вже з поворотом в Християнії. Ту старав ся він о катедру математики на унїверзитетї, але обі катедри, які були, були на сей час занятї, а нової для Абеля ряд не хотїв утворити. І так оставав він без місця аж до р. 1828, коли то поручено єму заступство проф. Hansteen'а на час подорожи сего до Сибериї. Вже тодї був Абель членом королївскої академії наук в Throndhjem.
Приятелї Абеля в Нїмеччинї звернули увагу пруского мінїстра просьвіти на визначний талан Абеля і спонукали, що ряд згодив ся запросити єго на берлїньский унїверзитет.  В тім самім часї кількох членів королївскої академії наук в Парижи звернули ся до короля шведского з просьбою, щоби покликав Абеля на унїверзитет в Штокгольмі, та пруский ряд поспішив ся. Crelle дістав припорученє поспитати Абеля, чи евентуально приняв би запрошенє, а по прихильній єго відповіди мав остаточно уложити ту справу і стягнути Абеля до Берлїна. Єще того самого дня сповнив Crelle припорученє, та на жаль було за пізно — лист прийшов вже по смерти. Невпинна праця послїдних років, а також журба о завтра підкосили і так не сильне здоровлє Абеля. В грудни 1828. р. серед лютої зими виїхав він до гути желїзної в Froland коло Arendal, де була єго наречена панна Кетр (пізнїйше панї Keilhau); там захорував в сїчни 1829. р. і мимо усяких старань и заходів нареченої і властителїв гути помер на чахотку дня 6. цьвітня 1829.
Можна сьміло сказати про него: Коли-б був пожив довше, то не одно ще були-б про него почули. То, що Абель оставив по собі, дає повне право до такого висказу. Вистане згадати доказ про неможливість альґебраічної розвязки рівнань загальних степеня висшого чим четвертий, єго працї над функциями елїптичними, які властиво він сотворив разом з Jacobi'м, розправу про загальні прикмети функций переступних і т. д., щоби бачити, що не сказалось за богато. Се все є працї, що далеко розширили границї аналїзи.

Спасибі. А чий це приклад?

Цитата: Sandar от августа 25, 2014, 23:00
Спасибі. А чий це приклад?

Автор Клим Глїбовицкий.

Виникли в мене два запитання:
1. Звідки там росіянізми? Це є вплив «язиччя»?
2. Чи зможе цей текст зрозуміти Ellidi?

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 01:58Звідки там росіянізми?

Українізмів, може, не придумали ще тоді.

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
з висотї

:???

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
талан Абеля [...] визначного талану. [...] на визначний талант Абеля [...]

:-\

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 01:58
1. Звідки там росіянізми? Це є вплив «язиччя»?

Під «язичієм» розуміють давню літературну мову Галичини (власне, староукраїнську чи її різновид — звідси велика кількість спільних із російською церковнослов'янізмів та архаїзмів), що в москвофільських колах набула ознак російської зразка ХІХ ст., хоча, в принципі, будь-який текст максимовичівкою чи подібним правописом може сприйматись як «язичіє» (навіть якщо лексично він наближений до простонародної мови того часу). Це не точне поняття, а ярлик.

А тенденція до ширшого порівняно зі Східною Україною використання русизмів в літературі Галичини справді існувала: якщо для східняка актуальнішим було відрізнення себе від росіян (що сприяло використанню полонізмів замість русизмів), то для галичан актуальнішою була проблема польської присутності, тому русизми їм могли здаватись більш українськими. Власне, частина з того, що ми сприймаємо як русизми — питома лексика, що через подібність до російської стала жертвою пуристичних гіперкорекцій.

Цитата: Python от августа 26, 2014, 02:52
[...] власне, староукраїнську чи її різновид — звідси велика кількість спільних із російською церковнослов'янізмів та архаїзмів [...] в принципі, будь-який текст максимовичівкою чи подібним правописом може сприйматись як «язичіє» (навіть якщо лексично він наближений до простонародної мови того часу). Це не точне поняття, а ярлик.

Староукраïньскѫ мълвѫ hє такѫ выража нє испѡльнъï ис росиискоѭ цсл. чи дрєвьнъï слова – цсл. слова бо значѧ [вънѣчьнѥ] шарованьѥ на мълвѫ, а нє творѧ ѥѥ цѣлък. Из историографичьноhо глѧду бѫ и характєризовали, алє нє из суто лингвистичьноhо.

   Про тєкст максимовичѡвъкоѭ тєжє спѡрьнє.

Цитата: Python от августа 26, 2014, 02:52
А тенденція до ширшого порівняно зі Східною Україною використання русизмів в літературі Галичини справді існувала: якщо для східняка актуальнішим було відрізнення себе від росіян (що сприяло використанню полонізмів замість русизмів), то для галичан актуальнішою була проблема польської присутності, тому русизми їм могли здаватись більш українськими.

Про наохрьстьнѫ дѣѭ ѥ право, протє

Цитата: Python от августа 26, 2014, 02:52
Власне, частина з того, що ми сприймаємо як русизми — питома лексика, що через подібність до російської стала жертвою пуристичних гіперкорекцій.

Ото-съï слова из тєкста, hє ото: *«образованє», *«средств», *«зложились», *«другі» ("*" - тъчьно истєкста) – я имѫ hє росиискъï. Ато сѫть пак питомъï украïньскъï?  :??? Було б' навєсти изразъкы хымерьных пуристичьных правък чьто до 'т'сих слѡв.  :umnik:

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 02:51

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
талан Абеля [...] визначного талану. [...] на визначний талант Абеля [...]

:-\

Також в текстї "тодї" і "тоді".
:donno:

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:44

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 02:51

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
талан Абеля [...] визначного талану. [...] на визначний талант Абеля [...]

:-\

Також в текстї "тодї" і "тоді".
:donno:

В Християниї і в Християнії.
:donno:

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 02:51

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
талан Абеля [...] визначного талану. [...] на визначний талант Абеля [...]

:-\

А, ни, то ѥ видъко, хыба скану, бо: (І вже тодї займав ся він справо[..] розвязки), (рівнаня пятого степеня), (дїйти дл розвязки) то чьто.

ЦитироватьПо двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию з висотї 200 Sp. річно.

Хто і на що дав?

Цитироватьдїйти

Ув...

:-[

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:51

ЦитироватьПо двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию з висотї 200 Sp. річно.

Хто і на що дав?

Там пишє.

Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:54
Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

:3tfu:

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:54

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:51

ЦитироватьПо двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию з висотї 200 Sp. річно.

Хто і на що дав?

Там пишє.

Уряд Норвегіі на внесенє... чого?
Що таке сенат?
На внесок сенатові?
Для заплати за студїі у унїверситетї?
Унїверситет...
Тпфу...
Сенат академічний (унїверситетска влада) подав клопотанє до уряду (неважно якого) про призначенє стипендїі студентові? А уряд клопотанє задовольнив?

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:55

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:54
Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

:3tfu:

:what:

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:01

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:54

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:51

ЦитироватьПо двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию з висотї 200 Sp. річно.

Хто і на що дав?

Там пишє.

Уряд Норвегіі на внесенє... чого?
Що таке сенат?
На внесок сенатові?
Для заплати за студїі у унїверситетї?
Унїверситет...
Тпфу...
Сенат академічний (унїверситетска влада) подав клопотанє до уряду (неважно якого) про призначенє стипендїі студентові? А уряд клопотанє задовольнив?

жах! внесенє = предложение, пропозиция.
ряд: я не совсем уверен, что это уряд - это может быть нечто вроде "коллегии~состава [университета]".

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:02

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:55

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:54
Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

:3tfu:

:what:

Ну, коли нє тѧмишь...  :donno:

ряд таки вероятно, что «уряд». Тогда, в общем, да: Сенат академии вынес предложение о начислении ему стипендии. И предложение было одобрено.  :yes:

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 04:05

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:01

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:54

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:51

ЦитироватьПо двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию з висотї 200 Sp. річно.

Хто і на що дав?

Там пишє.

Уряд Норвегіі на внесенє... чого?
Що таке сенат?
На внесок сенатові?
Для заплати за студїі у унїверситетї?
Унїверситет...
Тпфу...
Сенат академічний (унїверситетска влада) подав клопотанє до уряду (неважно якого) про призначенє стипендїі студентові? А уряд клопотанє задовольнив?

жах! внесенє = предложение, пропозиция.
ряд: я не совсем уверен, что это уряд - это может быть нечто вроде "коллегии~состава [университета]".

І що міняє твоя заувага?
Уряд на [задоволення] клопотання сената академічного надав (призначив) стипендїю.
Чо жах?

Ничь.

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 04:06

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:02

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 03:55

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:54
Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

:3tfu:

:what:

Ну, коли нє тѧмишь...  :donno:

Слухай, я не поняв, шо за патос? Ти все тямиш? Ти не знаєш форми "будь ласков"? Таким чином — ти не тямиш, а я ж таку форму знаю. Чи, може, я не тямлю, шо в тебе в голові? Ну, то я не провидець.

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:25
Ти не знаєш форми "будь ласков"? Таким чином ти не тямиш, а я таку форму знаю.

И я можѫ казати так.

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 04:28

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 04:25
Ти не знаєш форми "будь ласков"? Таким чином ти не тямиш, а я таку форму знаю.

И я можѫ казати так.

Загадочний Елїшуа.
Не поймеш, коли сам собі щось пише, а коли варто уважити і можна відповісти. ;D

пф.  :what:

Вибачте, шановне паньство. Ту в мене було багато обдруківок. Щойно я їх виправив.

Цитата: Sandar от августа 26, 2014, 03:54
Тарасе, дай лїнка, будь ласков.

http://books.google.com/books?id=IGgDAAAAYAAJ&printsec=frontcover#v=onepage&q=Абель&f=false
Отам власне перша сторінка.

Цитата: Kaze no oto от августа 25, 2014, 22:50
Микола Генрих Абель (Niels Henrik Abel) родив ся 25. серпня 1802. р. в селї Findoe в Норвеґії, де батько єго був протестанцким пастором. Дитячі лїта перевів Абель в Gierrestadt, сусїдній парохії, де вже в р. 1803. перенїс ся єго отець. І ту розпочалось образованє малого хлопця під проводом самого батька і тревало до р. 1815, поки він не вступив до школи катедральної в Християнії. Ту зразку не виріжняв ся він від своїх співучеників; аж коли в р. 1818. Holmboe зістав іменований професором в тій власне школї, тодї на окремих годинах, які сей професор призначив на вправлюванє своїх учеників в розвязуваню проблємів з альґебри і ґеометриї, показавсь вперве талан Абеля, і від тодї став він розвиватись безпримірно скоро. Вже тодашні єго поступи казали догадуватись в нїм ґенїя. Проф. Holmboe зайняв ся ним і поза годинами шкільними перейшов з ним основи рахунку ріжничкового і інтеґрального Айлєра (Euler). Відтак Абель ішов вже дальше самостійно, читав працї Lacroix'а, Francoeur'а, Poisson'а, Gauss'а, Lagrange'а і сам став пробувати сил своїх. Скінчивши школу катедральну вже по смерти свого батька вступив він на унїверзитет в Християнії, а що батько не оставив средств на єго образованє, то деякі з поміж професорів зложились, щоби дати Абелеви можність незалежного істнованя, конечного для так визначного талану. По двох роках ряд на внесенє сенату академічного надав єму надзвичайну стипендию в висотї 200 Sp. річно. І ту стипендию побирав він через два роки аж до правильного укінченя студий унїверзитетских.
В тім часї працював Абель з великим запалом і написав кілька розправ друкованих в «Magazin für die Naturwissenschaften» в Християниї. Перша з них друкована в р. 1820. має заголовок: «Allgemeine Methode Functionen einer variablen Grösse zu finden, wenn eine Eigenschaft dieser Functionen durch eine Gleichung zwischen zwei Variablen ausgedrükt ist». І вже тодї займав ся він справою розвязки альґебраічної рівнаня пятого степеня; раз навіть здавалось єму вже, що найшов розвязку, та на жаль спостеріг похибку в своїй роботї. Але се єго не зразило, і він постановів собі або дїйти до розвязки або показати, що розвязка є неможлива. Се послїдне вдалось єму і він в р. 1824. оголосив в Християнії свій доказ під заголовком: «Mèmoire sur les équations algébriques où on démontre l'imposibilité de la résolution de l'équation générale du cinquième degré». Так розяснив Абель се питанє в теориї рівнань альґебраічних, питанє найважнїйше, яке було до розвязаня в аналїзї, як каже Legendre.
З огляду на ту визначну дїяльність наукову надав ряд Абелеви на єго просьбу стипендию 600 Sp. річно на протяг двох років, щоби єму уможливити дальше фахове образованє на заграничних унїверзитетах. Абель хотїв зразу їхати прямо до Парижу, але що разом їхали і другі єго краяни і вибирали Берлїн, то і він поїхав разом і не жалував сего, бо там познакомив ся з Crelle'ом, що став відтак єго щирим приятелем і був ним аж до смерти. Дневник «Crelle's Journal», якого перший зошит вийшов з початком р. 1826. в часї побуту Абеля в Берлїнї, причинив ся немало до лїтерацкої слави Абеля. Він був одним з найдїяльнїйших співробітників сеї часописи і в кождім зошитї була бодай одна або дві єго розвідки; а кожда з них причинила ся немало до піднесеня поваги сеї часописи.
З кінцем лютого р. 1826. покинув Абель Берлїн і на Липск, Фрейбурґ, Дрезно і Прагу поїхав до Відня; по місяцю, десь з кінцем мая, виїхав він з Відня до Італїї та Швайцариї, а в липни був вже в Парижи, де задержав ся на довше, бо до сїчня 1827 р. Ту познакомив ся він з многими математиками, а між ними і з Cauchy'ом. Відтак побув єще в Берлїнї та Копенгазї, а в маю був вже з поворотом в Християнії. Ту старав ся він о катедру математики на унїверзитетї, але обі катедри, які були, були на сей час занятї, а нової для Абеля ряд не хотїв утворити. І так оставав він без місця аж до р. 1828, коли то поручено єму заступство проф. Hansteen'а на час подорожи сего до Сибериї. Вже тодї був Абель членом королївскої академії наук в Throndhjem.
Приятелї Абеля в Нїмеччинї звернули увагу пруского мінїстра просьвіти на визначний талан Абеля і спонукали, що ряд згодив ся запросити єго на берлїньский унїверзитет.  В тім самім часї кількох членів королївскої академії наук в Парижи звернули ся до короля шведского з просьбою, щоби покликав Абеля на унїверзитет в Штокгольмі, та пруский ряд поспішив ся. Crelle дістав припорученє поспитати Абеля, чи евентуально приняв би запрошенє, а по прихильній єго відповіди мав остаточно уложити ту справу і стягнути Абеля до Берлїна. Єще того самого дня сповнив Crelle припорученє, та на жаль було за пізно — лист прийшов вже по смерти. Невпинна праця послїдних років, а також журба о завтра підкосили і так не сильне здоровлє Абеля. В грудни 1828. р. серед лютої зими виїхав він до гути желїзної в Froland коло Arendal, де була єго наречена панна Кетр (пізнїйше панї Keilhau); там захорував в сїчни 1829. р. і мимо усяких старань и заходів нареченої і властителїв гути помер на чахотку дня 6. цьвітня 1829.
Можна сьміло сказати про него: Коли-б був пожив довше, то не одно ще були-б про него почули. То, що Абель оставив по собі, дає повне право до такого висказу. Вистане згадати доказ про неможливість альґебраічної розвязки рівнань загальних степеня висшого чим четвертий, єго працї над функциями елїптичними, які властиво він сотворив разом з Jacobi'м, розправу про загальні прикмети функций переступних і т. д., щоби бачити, що не сказалось за богато. Се все є працї, що далеко розширили границї аналїзи.

А яке відношення той текст має до діалекту галичан? Не бачу.

Цитата: LUTS от августа 26, 2014, 11:54
А яке відношення той текст має до діалекту галичан? Не бачу.

Но є деякі особливості...

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 12:07

Цитата: LUTS от августа 26, 2014, 11:54
А яке відношення той текст має до діалекту галичан? Не бачу.

Но є деякі особливості...

..., на имѧ: ... ?

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:14
..., на имѧ: ... ?

Та ось, хоча б, займенникі «се», «сей».

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 12:19

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:14
..., на имѧ: ... ?

Та ось, хоча б, займенникі «се», «сей».

Ты про чьто?

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:21
Ты про чьто?

Я про галицькі особливості. А ти?
Може я щось невірно зрозумів...

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 12:26

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:21
Ты про чьто?

Я про галицькі особливості. А ти?
Може я щось невірно зрозумів...

Ото я проних пътѫ... А чьто «сє, сьи»? Ну, заимєникы...

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 12:19

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:14
..., на имѧ: ... ?

Та ось, хоча б, займенникі «се», «сей».

В Шевченка теж "се", "сей".  :donno:

Цитата: LUTS от августа 26, 2014, 12:31

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 12:19

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 12:14
..., на имѧ: ... ?

Та ось, хоча б, займенникі «се», «сей».

В Шевченка теж "се", "сей".  :donno:

Ото.

Но добре.
Ще закінчення -нє замість -ння.

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 15:10
Но добре.
Ще закінчення -нє замість -ння.

Тє самє.

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 15:30
Тє самє.

Що, й це в Шевченка є?

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 15:51

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 15:30
Тє самє.

Що, й це в Шевченка є?

Не пам'ятаю, але це не суто галицьке. Таке багато де є.

ЦитироватьЗападная подгруппа южноукраинского наречия имеет значительно меньшее распространение, чем восточная, и по сравнению с последней отличается в основном:

окончанием -є вместо -я и отсутствием долготы согласного (в правописании — двойного согласного) в словах типа |життя|, |весілля|, |зілля|, выговаривающихся вследствие этого как |житє|, |весілє|, |зілє|;

падежными окончаниями имен существительных: |батькови|, |ковальови|, |коньом|, |земльою|, |на поли|, вместо |батькові|, |ковалеві|, |конем|, |землею|, |на полі|;

Вибачте, що російською.

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 15:51

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 15:30
Тє самє.

Що, й це в Шевченка є?

По-пьрвъшє, «й це» то чьто? Чьто такоhо ѫ фонитичьных варьянтах, нє так значьных тут: [ɛ̞~ɜ̞~ɘ~ɘ̞/ɘː], «а» ѥ фонитичьно-графичьнє выраженьѥ тоhо [..jɘ̞/ɘː], ото жє ниякых морфологичьно рѡзьных твар нѣ-ту.
По-другє, чьто Шьвьчєнъко? Рєфлєкс [~^jɛ] ѥ и инъдє мимо Галичины - Кыѥвьщина, Полѣсьѥ.
По-трьтьѥ, лапь!, Галичинѣ отє *-ie hє [-jɛ] ѥ из *-ie [-jɘ̞ː] так само, hе и инъдєжє нынѣ мълвѧть «занижєно», то бо то [-jɘ̞ː] (сѫч. граф. -а/-я), а ста [-jɛ] чєрєз тє, ожє маижє вьсельяка голосъка подобѣ «/jа/» [jɐ, jæ, ɘ/ галичьскому говорѣ ста «вышьшє» артикулацьѥѭ (xépuca [`ʃɛpkɑ], донɛжɛ [`ʃe̝pka, `ʃipka] при [`ʃɐpkɑ~`ʃæpkɑ] та [`ʃapkɑ~`ʃɑpkɑ] ажь [`ʃɒpkɒ!] инодɛ). При тому, дѡистьныи рєфлєкс [-jɛ] ѥ нє там, на Галичинѣ, а Кыѥвьщинѣ та Полѣсьѣ.

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 16:21

ЦитироватьЗападная подгруппа южноукраинского наречия имеет значительно меньшее распространение, чем восточная, и по сравнению с последней отличается в основном:

окончанием -є вместо -я и отсутствием долготы согласного (в правописании — двойного согласного) в словах типа |життя|, |весілля|, |зілля|, выговаривающихся вследствие этого как |житє|, |весілє|, |зілє|;

падежными окончаниями имен существительных: |батькови|, |ковальови|, |коньом|, |земльою|, |на поли|, вместо |батькові|, |ковалеві|, |конем|, |землею|, |на полі|;

Вибачте, що російською.

Не беда, что по-русски, скорее беда, что такие описания весьма топорны. Всё сложнее, пестрее, и я считаю, что в таких случаях невозможно так подавать образцы, кириллическими буквами.

Схоже, вони механічно описали відмінності желехівки від сучасного (в основі своїй східноукраїнського) правопису й перенесли їх на фонетику (хоча відмінності могли бути й суто орфографічними — те ж подовження приголосних, наприклад, у межах східноукраїнських правописів передавалось по-різному чи не передавалось узагалі).

Цитата: Граматика руської мовиМова.
Все, що ми́слимо, мо́жемо ви́разити і дру́гим лю́дям ви́явити, видаючи́ із се́бе ро́том пе́вні зву́ки. Сей ви́раз ми́слий зву́ками назива́ємо мо́вою. Лю́ди, що жию́ть при ку́пі, виража́ють звича́йно свої ми́сли одна́ково, і длято́го розумі́ють себе́ докладно: а́ле чим да́льші лю́ди від се́бе і чим ме́ньше ма́ють із собо́ю ді́ла, тим часті́йше поди́буємо взагалі́ відмі́ни в вира́жуваню, так що чим раз тя́жше, ба і неможли́во бува́є їм порозумі́ти ся.Ві́дти беру́ть ся у рі́жних наро́дів рі́жні мо́ви, н. пр. українська, по́льська, роси́йська, нїме́цька.
Все ж таки́ мо́ви сусїдних місце́востий або і то́ї само́ї місце́вости ча́сто стоя́ть від се́бе дале́ко: є воно́ так длято́го, що цїлі́ наро́ди, роди́ни або поодино́кі лю́ди жию́ть поміж чужи́ми наро́дами порозки́дувані, н. пр. поміж Украї́нцями Мадя́ри, Вірме́ни, Нї́мці, Поля́ки, Москалї́, Жиди́.
Ко́жда мо́ва зміня́є ся з часо́м пово́ли і без переста́нку, так що на́ша вла́сна мо́ва, чим давні́йша, тим ме́ньше для нас зрозумі́ла. Да́вні мо́ви, що ни́ми вже жа́ден на́рід не гово́рить, і котрі́ задля то́го вже не зміня́ють ся, назива́ють ся ме́ртвими, н. пр. лати́нська, євре́йська, церко́вно-словя́нська.
Осьвіче́ні наро́ди та́кже і пи́шуть своє́ю мо́вою, і в тій пи́саній мо́ві прийма́є ся з часо́м яка́сь одна́ устано́ва, чим та мо́ва бі́льше або ме́ньше відступа́є від звича́йної мови. Отся́ письме́нна мо́ва спі́льна цїло́му на́родови: відмі́ни на́родної мо́ви як до око́лиць назива́ють ся го́ворами, н. пр. гу́цульський, бойківський, ле́мківський го́вір.

Типові риси:
жиють (живуть)
частійше (частіше)
зміняє ся (змінюється)
длятого, задля того (тому)
при купі (у купі)
мадяри (угорці)
москалі (росіяни)
жиди (євреї)
кожда (кожна)
поволи (повільно)
від себе (одна від одної)
є (-)
росийська (російська)
часо́м/ча́сом
давнійша/давніша
ме́ньше/менше
осьвіче́ні/осві́чені

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 15:51

Цитата: Elischua от августа 26, 2014, 15:30
Тє самє.

Що, й це в Шевченка є?

Якщо не помиляюсь, Шевченко тут наслідував російську орфографію (хоча сучасного зловживання словами на -ння в Шевченка, зрозуміло, не було — важко знайти приклад, щоб сказати точно).

Цитата: Python от августа 26, 2014, 02:52

Цитата: Kaze no oto от августа 26, 2014, 01:58
1. Звідки там росіянізми? Це є вплив «язиччя»?

Під «язичієм» розуміють давню літературну мову Галичини (власне, староукраїнську чи її різновид — звідси велика кількість спільних із російською церковнослов'янізмів та архаїзмів), що в москвофільських колах набула ознак російської зразка ХІХ ст., хоча, в принципі, будь-який текст максимовичівкою чи подібним правописом може сприйматись як «язичіє» (навіть якщо лексично він наближений до простонародної мови того часу). Це не точне поняття, а ярлик.

Таким чином саме москвофіли знищили староукраїнську(західноруську) мову своєю спробую використати її як інструмент обмосковлення.
А жаль
Було б цікаво глянути якби виглядала українська і без перериву літературної традиції і без обмрсковлення

Цитата: Sirko от августа 26, 2014, 21:33
Типові риси:
жиють (живуть)
частійше (частіше)
зміняє ся (змінюється)
длятого, задля того (тому)
при купі (у купі)
мадяри (угорці)
москалі (росіяни)
жиди (євреї)
кожда (кожна)
поволи (повільно)
від себе (одна від одної)
є (-)
росийська (російська)
часо́м/ча́сом
давнійша/давніша
ме́ньше/менше
осьвіче́ні/осві́чені

Дєякъï ѫзоры испѡрьны сѫть чьто до ïх мєџованья. То бо то марьно ѥ гранити: частійше:частіше, давнійша:давніша, ѥ бо ту рѡзьница вымълвы – нє словоставу, кыи ѥ обудє тотожьн, ато: частѣишѥ, дє одина вымълва ѥ [ʧɘ`sce̝ɩʃɛ~ʧɘ`sci̝ɩʃɛ], а друга [ʧɘ`sce̝ːʃɛ~ʧɘ`sci̝ːʃɛ] – пьрвъша ѥ «чѵтъка» вымълва, або по-фонима, друга ѥ «мазана» або «глаџона» сѡ замѣстьноѭ дълготоѭ. Тє самє ис давнійша:давніша – один твар давьнѣиша, рѡзьнъï вымълвы.
Тє жє до меньше:менше. Тсє сѫть нє рѡзьнъï твары, алє рѡзьнъï вымълвы тоhо самого твара: мьньшѥ. Просто, инодє «н» доста инєрциинѫ мѧкѡсть ѡд «ш», а инодє оста «нєѫражѵн»: [`mɜnʂɛ] : [`mɜɲʃɛ]. Дорєчи, сѭды жє и [`mɜɲʧɛ~`mɜnʧɛ].
Таи освѣдъчѥнъï – осє ѥ основыи твар, лишьнѥ сѫть мѣны вымълвы. Инъшъï замѣтъкы добрѣ лучи.

Різниця вимови в тому числі й відрізняє одну говірку від іншої.
В осьвіче́ні мався на увазі наголос, бо с мʼяке в обох випадках.

Коли говоримо про рѡзьнъï вымълвы (або рєфлєкси, або алофони) фоним – то ѥ рѡзьница мєџи говоры, алє тодѣ рѡзьница бѣ лишь «чѵтъка, пофонима» вымълва проти «бѣглоѥ, мазаноѥ, глаџоноѥ» вымълвы. Шьло бы про такъï рѡзьницы вымълвы hє орьл о [ɔ`rɜl] проти [ɔ`rɜw] проти [`ɒrəl], або грєбень о [`ɰrɜbe̝n^j] п"ти [rɐbe̞n^j] п"ти [`ɰrebin^j] – то бѫ ужє рѡзьницы вымълвы по говорѣх.

Цитата: Sirko от августа 28, 2014, 20:36
В осьвіче́ні мався на увазі наголос, бо с мʼяке в обох випадках.

Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

Цитата: Elischua от августа 28, 2014, 21:11
Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

Де його немає?

Цитата: Kaze no oto от августа 28, 2014, 21:20

Цитата: Elischua от августа 28, 2014, 21:11
Нє вьсѭды (по говорѣх) там ѥ мѧкыи [s^j].

Де його немає?

Багато дє. Ба и ѫмєџи одиноhо говору можє бути [s^j] чи и [ɕ], а можє нє бути – тсє нѣ рєфлєкс, а лишь бѡчьныи алофон або т.зв. замѣстьна мѧкѡсть.

Цитата: Elischua от августа 28, 2014, 21:17
Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

Дуже по-чеському.
Хіба в нас не "казал ѥс"/"казали ѥстє"?

Просто богемізм.

Цитата: Sirko от августа 30, 2014, 08:31

Цитата: Elischua от августа 28, 2014, 21:17
Чому ѥстє просто нє казал на википѣдьѭ?

Дуже по-чеському.
Хіба в нас не "казал ѥс"/"казали ѥстє"?

Чьто правьда тако кажѫть на чєхах, хоча т'сє бѣ ѫгрьскоhо »Maga« ради, ис чешьскоѥ пак личих. Бѣ ино пыт.