Лингвофорум

Привіт всім!
Вітаю зі зявленням форуму!

У слова "цілувати" є варіант "цюлувати", а от у слова "цінувати" нема, хоча слова досить подібні.

Цікаво звідки взялося те "ю" на місці ятя, можливо це та сама гармонія голосних: http://lingvoforum.net/index.php/topic,5617.0.html але тоді чому немає в "цінувати"

І чи знає хто ще такий перехід "і" (краще з ятя) в "ю"? в інших словах?

В мене в голові є ідея про різні яті які в "цілувати" і "цінувати", та різне походження "ц" але здається, відповідь лежить не так глибоко...

я вважаю, що в слові "цюлувати" ['у] ("ю") з'явилося через загальну тенденцію до огублення голосних в сусідстві з твердим [л]. Хоча я особисто "цюлувати" ніколи не чував.

У нас на Воліні саме так і говорили "цюлувати" а ще (мені здається чимсь подібне слово) "боцюн"...

А можете, пане Андресяк, навести ще приклад де би "і" з ятя переходило в "ю" перед "л"/(певно і "в")?

Ще є таке слово "жувати", рос. "жевать", др. рус. "жьвати", здається мені, тут було щось подібне до "цюлувати" vs. "цілувати"?

Цитата: ou77 от февраля 26, 2007, 23:30
Ще є таке слово "жувати", рос. "жевать", др. рус. "жьвати", здається мені, тут було щось подібне до "цюлувати" vs. "цілувати"?

Так, цілком імовірно. Хоча інших таких прикладів не можу придумати. Хіба що давній суфікс -ивати (скачивати > скочувати)...

Тобто вплив наступного "в" і напевно що обовязково після палаталізованих приголосних (тих що утворилися в результаті словянських палаталізаційних процесів).
Чи може тут бути вплив також польської мови?

Та ні польська тут ні до чого. Це суто українське.

Треба ще набрати фактичного матеріалу, бо ж не всі  Vв/Vл (де V - голосний) перейшли в ув/ул...

Подивився на дієслова  з закінченням на "-вати" часто вони тяжіють до "-увати":
"воювати", "зятювати", "милувати", "настукувати", "викрикувати", "маркувати", "піддакувати", тощо. Певно то є ітератив.

Похоже є слова зі звуками після яких обовязково вживається "у": "межувати", "плювати", "кочувати", "лупцювати", "бушувати", "ночувати", тощо. Що не завжди є ітеративом.

Є винятки "вживати", "наливати" тощо.

І слова зі звуками де не повинно бути "у" (також не ітератив)Ж "дівати", "зівати", "співати", нагрівати", "затівати", "кивати", тощо.

Думка до кінця не оформилася, поправте мене?

Цікаво походження закінчення дієслів з "вати", невже з "яти"?

та ні "яти" тут ні до чого. Був такий давньоруський суфікс -ивати/-ывати, який в українській дав -увати.

Ну тобто дослідження дієслів що кінчаються на "-вати" не дає матеріалу до дослідження ссуву до "у" в словах "цюлувати"/"жувати":(

Цитата: ou77 от февраля 27, 2007, 14:21
Ну тобто дослідження дієслів що кінчаються на "-вати" не дає матеріалу до дослідження ссуву до "у" в словах "цюлувати"/"жувати":(

Та либонь ні.
Про "цюлувати" - можу сказати лише, що "ю" там під впливом "у" наступного складу, а про "жувати" - що там "у" аналогічного походження, що постало з "у" основи теперішнього часу - "жую, жуєш, і т.ін.", так як і
плевати > плювати, бо плюю.

Насправді не факт, є ж ціла низка дієслів на "-увати" (ітерит якщо я таки не помиляюся) про які я вже писав, і всі вони в теперішньому часі мають "-ую" так можливо по аналогії до них? або все таки під впливом "в"? ну або і те і не, тобто в дієсловах на "-увати" було від "в" а вже "жувати" по аналогії або зразу під впливом "в"

Ну або "-ивати/-ывати" перейшло в "-увати" зовсім не під впливом "в" а якраз під впливом основи теперішнього часу?

Що первинне? і звідки дійсно в теперішньому часі там "у" взялося, також і в російській мові, було таке в др. руській?

Ще є таке слово "дзюрка" vs. "дірка", думаю також в тему?

а ще "фіра", у нас завжди говорилась "фура", правда, в Грінченкові  "фури" не знайшов:(

"Дзюрка" - це слово з північних діалектів, у якому відбите білоруське дзекання.
Чергування ж звуків [і]/[у] в "дзюрка-дірка", "фура-фіра" банально пов'язане з тим, що коли давньоукраїнський [о] зазнавав перехода в [і], то він проходив через стадію [у], яка у деяких словах зберіглася. Таке [у] подекуди змішувалося з питомим [у], яке іноді перейшло в [і]:  за мужь >  заміж (замість замуж), або дуброва > діброва (замість дуброва).

Резюмуючи,
Фура - це "недорозвинена" фіра. Так само, як збережені у лемківських говірках "муст" (міст), "вюв" (вів) і т.ін.

ПС. Шевельова, все ж таки, треба читати, бо він це все пояснює...

аще до цього ж "шкура" vs. "шкіра"
Між іншим - всюди присутнє "р", може закрите "о" не перейшлов "і" через "р" особливо через те що в нашій говірці не буває мякого "р" а "і" можливо заставило би "р" трошки пом'якшитися...

А у Лемків може і інша причина:)
я ще чув, правда не впевнений що від лемків "кулько" замість "скільки"

Еще "заміж" из "замуж"

Цитата: andrewsiak от февраля 28, 2007, 10:05
плевати > плювати, бо плюю.

Плювати < плівати < пльвати.

Цитата: Verzähler от апреля  6, 2007, 16:02

Цитата: andrewsiak от февраля 28, 2007, 10:05
плевати > плювати, бо плюю.

Плювати < плівати < пльвати.

Безапилляционно! :)
Нет, первое объяснение верное. Здесь "ю" появилось из "е" вследствии аналогии с личными формами. Плюю, значит плювати (было плевати, как в других славянских языках)

Цитата: 7UP от апреля  6, 2007, 16:07
Нет, первое объяснение верное. Здесь "ю" появилось из "е" вследствии аналогии с личными формами. Плюю, значит плювати (было плевати, как в других славянских языках)

Если вы понимаете, о чем пишете, то хорошо. Однако же *pľьvati. Русская и украинская формы производные от нее.

Цитата: Verzähler от апреля  6, 2007, 17:45

Цитата: 7UP от апреля  6, 2007, 16:07
Нет, первое объяснение верное. Здесь "ю" появилось из "е" вследствии аналогии с личными формами. Плюю, значит плювати (было плевати, как в других славянских языках)

Если вы понимаете, о чем пишете, то хорошо. Однако же *pľьvati. Русская и украинская формы производные от нее.

О чем я и пишу. Изменение ь > е произошло еще до распада древнерусского языка. Так что pľьvati > плевати и далее в русском сохраниение "е" и его изменение в "ю" в кураинском. Так что я понимаю, о чем пишу.

Цитата: 7UP от апреля  6, 2007, 20:53
Изменение ь > е произошло еще до распада древнерусского языка. Так что pľьvati > плевати

В безударном слоге слабый ь>е только в русском (наряду с его выпадением: крьстити > кстить): пльвати > плевати. В западных наречиях ь в этом положении развился в и: пльвати > пливати (а ъ в ы: яблъко>яблыко против рус. яблоко). Украинская форма плювати может быть аналогией еще древнерусского времени, то есть пльвати непосредственно дало плювати по аналогии с плюю, а может быть, и более позднего времени, то есть пльвати сначало плівати и только потом плювати по аналогии.

В тата селі (Копіївка) "цюлювати" і "дюрка".

В русских говорах тоже есть цуловать и цаловать