Лингвофорум

Пропоную у цій темі зібрати і обговорити творчість українських письменників, які у своїх творах у той чи інший спосіб засуджували єврофашизм, європейську зверхність, ксенофобію тобто ставший притчех во язицех (ще з часів старожитнього Риму) сумнозвісний євроцентризм. Вважаю цю тему особливо актуальною для нашого непростого часу, коли з українського народу намагаються штучно зробити ледь не тотальних єврофілів, в т.ч. в рамках нашого форуму. Пора повернути цій темі критичність, нагадавши, що не всі українці на одне лице.

Першим можна згадати творчість Василя Симоненка, напр. вірш "Жорна":

Цитата: http://ogo.ua/articles/view/2013-05-08/40123.html
Хай сатаніють виродки од крику –
нас не знобить од їхньої хули:
нам жорна ті із кам'яного віку
на танках варвари з Європи привезли.

І то для них таки й була наука,
коли — у всього світу на виду, —
немов у жорнах, дужі наші руки
перемололи варварську орду.

Також можна згадати Платона Воронька, Миколу Негоду, Олеся Гончара та ін.
http://ogo.ua/articles/view/2013-05-08/40123.html

Красиво.

Цитата: Wolliger Mensch от января 28, 2014, 14:36
Красиво.

Так. Дякую. Недаром Василь Симоненко один з найшанованіших україномовних поетів. З його віршів мені дуже подобається ось цей, теж певною мірою по темі, можливо тому, що у мене теж предки з простих християн Полтавщини, місцевих мужиків-гречкосіїв, які віками живучи на рідній землі знати не знали ніякої Європи, для них джерелом одкровення були Бог, власне життя і щирі люди навколо:

Цитата: http://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=103
Мій родовід
Вельможі пихаті і горді
Плетуть родоводів в'язь:
В одного — прапрадід став лордом,
В іншого — прадід князь.

Баньки уп'явши в минуле,
Гордо ця знать рече:
— Про нас хрестоносці чули...
— В нас Рюрика кров тече...

— Мій предок вогнем і залізом
Титул собі добув...

— А мій тисяч сорок зарізав,
За це і в пошані був...

Нічого собі родоводи!
Та киньте свій ґвалт і крик:
Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,
Коли повідомлю вас,
Що предок мій споконвіку
Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,
Віками пер соху-плуг.
Хіба ж для історії мало
Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,
Бо я — знатніший од вас.
Звиняйте за грубе слово —
Я з вами свиней не пас!

:up:

Т. Г. Шевченко

О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах. Царю! царю!
І Бог не розлучить
Нас з тобою. Кайданами
Скований зо мною
Навік-віки.

Д. Павличко

Московська ненажерлива держава
Ковтнула сто народів і земель;
У нутрощах зробилася тіснява
(А там ще й тьма така, хоч в око стрель!),
І тріснула, немов живіт удава, —
Даруйте за негарну паралель, —
Отож усі сьогоднішні страждання
Росії-матушки — з переїдання.

Ридає у Кремлі синедріон,
Самодержавний плач далеко чути;
Ті звинувачують ще царський трон,
А ті — генсеків царські атрибути;
Але імперія — то скорпіон,
Здихає він од власної отрути:
За жертвою жене повзуча мста
І жалить з лютістю свого хвоста.

Імперія лежить. Ніхто не в силі
Її зарити в землю, бо вона
Велика дуже. Де, в якій могилі
Вміститись може злість її чумна?
Вона ще дихає, і сопух гнилі
Виходить з неї, наче із багна,
Де сталінські нещадні живолупи
Своїх товаришів скидали трупи.

Мов кінь здихаючий, ногами б'є
Держава Коби, Берії, Крючкова,
І тому, хто за волю повстає,
Чоло стинає крицяна підкова;
Чечня стікаю кров'ю — це ж моє
Розбите серце! Правда канчукова,
Нового хана передсмертний сказ
Гарчить у танках — їде на Кавказ.

Чи ж довго ще здихатиме потвора,
Грузька, живуча й труйна падлина?
Де ж та Росія, мудра і сувора?
Чому дракона не доб'є вона?
Невже з Чечні, неначе з тренажора,
Зійде потуга люта і страшна,
Щоб повернути вогнебризні пащі
На наші землі вільні і болящі?

Ну що ж, як оживе стара чума
І кинеться на нас дракон з грізьбою,
Тоді рятунку іншого нема,
Як тільки брати непомильну зброю,
Тримати меч руками обома,
До смерті встояти на полі бою,
Перемогти!.. Не говори брехні,
Ніхто не переможе в тій війні.

Народе Пушкіна, не йму я віри,
Що вбивцею зробився розум твій,
Що ти забув Гулаги і Сибіри,
Де в душу вив арктичний буревій,
Що знову поведуть тебе вампіри
На братозгубний і ганебний бій;
Ні, ще засяє твій високий ґеній
Над хмарами фашистських неврастеній!

Цитата: Sirko от января 28, 2014, 21:53
Д. Павличко

Московська ненажерлива держава
Ковтнула сто народів і земель;
У нутрощах зробилася тіснява
(А там ще й тьма така, хоч в око стрель!),
І тріснула, немов живіт удава, —
Даруйте за негарну паралель, —
Отож усі сьогоднішні страждання
Росії-матушки — з переїдання.

О, наивысшие авторитеты нации в ход пошли. :)
от  того же автора

Цитировать
І на Схід дивились галичани.
На Москву дивись в надії, Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія

Если серьезно, то исследованием фашизма занимался Беляев, автор "Старой крепости".

Цитата: Sirko от января 28, 2014, 21:53
Д. Павличко

Московська ненажерлива держава
Ковтнула сто народів і земель;
У нутрощах зробилася тіснява
(А там ще й тьма така, хоч в око стрель!),
І тріснула, немов живіт удава, —
Даруйте за негарну паралель, —
Отож усі сьогоднішні страждання
Росії-матушки — з переїдання.

Трохи щось ви не в той степ. Хоч з іншого боку Російська імперія - це теж один з проявів євроцентризму, згадайте що в ній найважливіші рішення приймали люди європейського походження, освіти і світогляду, які знову ж таки намагались підійти до місцевих середньоєвразійських реалій з власними западенськоєвразійськими мірками. В деякому сенсі протистояння України (мужицько-християнсько-козацької) і Росії (Російської імперїі) можна розглядати у контексті протистояння стара християнсько-скіфоординська Русь vs. нова Русь (європеїзована, облатинена, онімечена і т.д.).

Цитата: piton от января 28, 2014, 22:43
Если серьезно, то исследованием фашизма занимался Беляев, автор "Старой крепости".

Він правда російськомовний. Ну в цілому мабуть теж підійде. Взагалі цікаво, хто перший на Україні почав осмислювати євроцентризм. Чи можемо ми сюди віднести православних полемістів, які писали твори проти латинства у 15-17 ст., напр. Івана Вишенського http://litopys.org.ua/index.html?

Цитата: Сергий от января 28, 2014, 14:46
Недаром Василь Симоненко один з найшанованіших україномовних поетів.

в пляні техніки віршування відверто слабкий, щоправда.

з шістдесятників найкрутіші - Стус та Світличний. і ранні Драч та Коротич нівроку.

Цитата: Conservator от января 28, 2014, 22:55

Цитата: Сергий от января 28, 2014, 14:46
Недаром Василь Симоненко один з найшанованіших україномовних поетів.

в пляні техніки віршування відверто слабкий, щоправда.

з шістдесятників найкрутіші - Стус та Світличний. і ранні Драч та Коротич нівроку.

Ну не за одну техніку цінують, а й за смисли і в цілому теж.  :what:

Сергий, вірш Чичибабіна про Львів тобі сподобається. я його друзям-львів'янам зачитував, їх доставило.

історія людини, яку Львів не прийняв, бо надто европейський. хоча не знаю, як таке може бути - Львів насправді дуже космополітичний, азійського там аж ніяк не менше, ніж у Чичибабіновому Харкові.

Цитата: Сергий от января 28, 2014, 22:56
Ну не за одну техніку цінують, а й за смисли і в цілому теж.

без доброї техніки жодні смисли поезію поезією не зроблять.

на жаль, Симоненко цього не розумів. не його вина, звісно, але його вірші виглядають по-учнівському.

Цитата: Conservator от января 28, 2014, 23:00
Сергий, вірш Чичибабіна про Львів тобі сподобається. я його друзям-львів'янам зачитував, їх доставило.

історія людини, яку Львів не прийняв, бо надто европейський. хоча не знаю, як таке може бути - Львів насправді дуже космополітичний, азійського там аж ніяк не менше, ніж у Чичибабіновому Харкові.

спасибі! так чудовий вірш і в цілому мені зрозумілий.  :UU:

А ось українська православна духовна поезія 16 століття:

Цитата: http://litopys.org.ua/index.html
Навернѣться, бѣгуны, ко церкви восточной,
пріидите къ матери святой, непорочной,
Не шукайте Христа на Западѣ, въ Римѣ,
и явился нам бог наш во Ієрусалимѣ.

Цитата: http://litopys.org.ua/index.html
Горе оным, иже церков изражають
и за имѣнія вѣру продавають,
...
Оставляють Восток и бѣгуть на Запад
и многими вожами поспѣшными во ад.
...
До всякои єреси ради ся злѣпити,
а святую вѣру хотять развратити.

Я. Галана не забываем.