У всіх на слуху заяложені фрази про милозвучність української мови. А це дійсно так? Чи, може, ми просто тішимо себе, говорячи про милозвучність?
Все суб'єктивно мабуть. Мені милозвучна.
По-всякому буває. Залежить від мовної майстерності конкретного мовця.
Чомусь пригадується прочитаний колись приклад: якомусь іноземцю пропонувалися російські слова з метою виявити, яке з них наймилозвучніше. Іноземцю (він не володів рос. мовою) найбільше припало до душі слово "говядина". :)
Цитата: Python от ноября 23, 2013, 22:18
По-всякому буває. Залежить від мовної майстерності конкретного мовця.
+100. Як носіями фольклору, гарними оповідачами бувають лиш окремі особи, так і гарними мовцями є незначна кількість людей. Часто ці групи співпадають, але не завжди.
1.Викладав інформатику на початкових класах. Якось по закінченню назустріч йде студентка, на привітання відповідаю українською.
- А Ви викладали російською.
- Ну ви ж не мовники.
Переходить на українську, вона з Поліг. В російській ніякого акценту, а в українській обертони неміряні.
- Сонце, говори українською, тебе хлопці любитимуть.
Під Новий рік знову зустріч. Відповідні поздоровлення і зниженим тоном
- А я заміж виходжу.
_ Щасти.
2.Кажуть, що опитування чужих дало найкраще українське слово ПЕРЕКОТИПОЛЕ.
3.Якось балакав по мобілці і вимкнув звук. Говорила якась чужа жіночка - артикуляція жахлива.
Перевірте.
4.Мені здається, що присутній якийсь внутрішній резонанс-відгук на звучання мови.
Іспанська мені завжди звучала. Звучить грецька, португальська, італійська. Тигриня - був дипломник Фіцумберхан. Не звучить англійська.
5.Стикався з таким явищем. Його можна назвати принципом консервації своєї мови. Чужу мову сприймають погано. Точно були такі іноземці - дві кубінки, кубінець, монгол. Заувага, що вони тупі не приймається - спеціалізація кібернетика і успішні.
Цитата: Python от ноября 23, 2013, 22:18
По-всякому буває. Залежить від мовної майстерності конкретного мовця.
Згоден. Від ви́мог та листо́падів вуха в'януть.
Цитата: DarkMax2 от ноября 25, 2013, 14:15
Цитата: Python от ноября 23, 2013, 22:18
По-всякому буває. Залежить від мовної майстерності конкретного мовця.
Згоден. Від ви́мог та листо́падів вуха в'януть.
Ви просто з природною мовою рыдко стикаєтесь
Цитата: Swet_lana от ноября 23, 2013, 22:06
У всіх на слуху заяложені фрази про милозвучність української мови. А це дійсно так? Чи, може, ми просто тішимо себе, говорячи про милозвучність?
Милозвучність - конкретна вимірювана величина. Правда, вимірюють її по-різному.
http://www.ucl.cas.cz/eufonometr/PDF/measuring_euphony.pdf
Euphony in World Languages (https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=10&cad=rja&ved=0CIcBEBYwCQ&url=http%3A%2F%2Fwww.degruyter.com%2Fdg%2Fviewjournalissue.articlelist.resultlinks.fullcontentlink%3Apdfeventlink%2F%24002fj%24002flinpo.2010.52.issue-1%24002fv10122-010-0008-8%24002fv10122-010-0008-8.pdf%3Ft%3Aac%3Dj%24002flinpo.2010.52.issue-1%24002fissue-files%24002flinpo.2010.52.issue-1.xml&ei=4O6ZUu2pMcTx4QSO7YGYAQ&usg=AFQjCNFxWTcRN5j3xCFRxmdvsOmnB5607A&sig2=R71IKLAYS9cV2AHCBvap6Q&bvm=bv.57155469,d.bGE)
Так, за Тамбовцевим, мелодійність української мови, яку він вимірює за відношенням кількості голосних та сонорних до кількості інших звуків становить 63,62%, а німецької - 63,9%. :D Ще один Ківалов.
Цитата: http://trypillia.narod.ru/articles/mylint.htmВ.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови закон урівноваження кількості голосних і приголосних звуків у мовленнєвому потоці[31].
Отже, формальним вираженням милозвучності української мови є передусім чергування голосних і приголосних. Це особливо характерне для української мови явище виражається, зокрема, в:
варіативності "префіксів-прийменників" в / у, і / й, з / із / зі / зо, до / д (д мені – Ю.Федькович), під / піді, над / наді, перед / переді, від / віді / од / оді, о / об (о шостій – об одинадцятій), такождіалектн. к / ік / ку, коби / коб тощо,
чергуванні і / й, у / в (що належать до кореня) на початку складу, який збігається з початком слова (імовірний / ймовірний, учити / вчити),
чергуванні і / й, у / в на межі префікса й кореня (іменування / найменування, научати / навчати),
варіюванні зворотної частки (постфікса) ся / сь, часток же / ж, б / би, лише / лиш, хоча / хоч,
наявності чи відсутності протетичного приголосного (вулик / улик – "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького),
варіюванні дієслівних форм робимо / робим, ходити / ходить (що теж відноситься до милозвучності[32]),
варіюванні прикметникових форм, а також і займенникових та числівникових прикметникового оформлення у червоному / у червонім, у тому / у тім, в одному / в однім,
варіюванні форм гуляє / гуля, білії / білі (стилістично забарвлене)[33],
варіюванні прислівникових форм знов / знову, позад / позаду, поперед / попереду, відтіля / відтіль,
вставних і, о, е у сполученні приголосних[34];
приставному і у словах зі складними звукосполученнями: Ільвів, ізнайти.
Вираження явища милозвучності у власних назвах є особливо показовим: Улас / Влас і навіть Україна / Вкраїна / Украйна (пор. вище Ільвів).
Лично мне, когда девушка говорит с украинским акцентом, это кажется эротичным ;)
У твердженні Віктора Антоновича приваблює те, що стоїть за звуками та їх кількістю - побудова звукового ряду, наявні для цього ресурси у мові. І в українській це мовцеві надано. Розважайся!
Цитата: Sirko от ноября 30, 2013, 17:16
В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови закон урівноваження кількості голосних і приголосних звуків у мовленнєвому потоці
Ось це твердження завжди викликало в мене сумніви. Хіба збалансоване за голосними й приголосними «абабагаламага» звучить краще, ніж «поезія» (зіяння!) чи «самоствердження» (збіги приголосних!)? Звичайно, на оцінку впливає зміст слів, але візьмімо для аналогічного порівняння слова «побудова» та «неотенія» й «роздратування» — ефект той же. По-моєму, повноголосі слова самі по собі інколи навіть менш милозвучні.
Ось і я про це. Є засоби милозвучності.
Але наявність цих засобів ще не ґарантує самої милозвучності.
Не подобаються слова типу упровадження замість впровадження.
Цитата: Python от ноября 30, 2013, 17:41
Цитата: Sirko от ноября 30, 2013, 17:16
В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови закон урівноваження кількості голосних і приголосних звуків у мовленнєвому потоці
Ось це твердження завжди викликало в мене сумніви. Хіба збалансоване за голосними й приголосними «абабагаламага» звучить краще, ніж «поезія» (зіяння!) чи «самоствердження» (збіги приголосних!)? Звичайно, на оцінку впливає зміст слів, але візьмімо для аналогічного порівняння слова «побудова» та «неотенія» й «роздратування» — ефект той же. По-моєму, повноголосі слова самі по собі інколи навіть менш милозвучні.
"абабагаламага" незбалансоване за критерієм частотності звуків а, б, г, а "поезія" - збалансоване
ЦитироватьEuphony in general is based on the deviation in the distribution of certain sounds from the extent
of language probability. For this reason, Altmann proposes the following procedure as one of the possible
ways of quantifying euphony (or one of its possible manifestations). The algorithm is based on the known
frequency of individual sounds in the language and proceeds with each individual line. Based on its
frequency, the probability of its repetition – or the probability that the given sound will occur x-times or
more times is computed for each repetition in each line.
If the probability is < 0.05 (i.e. the conventional significance level α), the given repetition of the sound is
considered to be euphonically relevant and is assigned a euphonic coefficient ε based on the subtraction of
these two values.
Читал на каком-то форуме, один комментатор, видимо с Украины, написал: "украинский язык второй по певучести в мире!". В чём певучесть измерял - непонятно )