А что за написание через є?
Цитата: Вадимий от августа 25, 2012, 21:21
А что за написание через є?
Украинский язык ведь.
Лолшто?
Я говорю, почему Киев написан как Києв? Разве правильно не Київ?
Цитата: Вадимий от августа 25, 2012, 21:25
Я говорю, почему Киев написан как Києв? Разве правильно не Київ?
У даному випадку буде "до Києва". Тому що це така норма українського правопису.
Цитата: Вадимий от августа 25, 2012, 21:25
Я говорю, почему Киев написан как Києв? Разве правильно не Київ?
Только в именительном падеже.
Цитата: Nekto от августа 25, 2012, 21:19
Джерело? :)
Я чому цікавлюсь... Думав відкрили десь сайт Музею історії Києва, але де? :srch:
Цитата: Вадимий от августа 25, 2012, 21:25
Лолшто?
Я говорю, почему Киев написан как Києв? Разве правильно не Київ?
В данном случае, мы наблюдаем черодавние
ї (в закрытом слоге) с
є (в открытом). Поэтому
Київ, Київський, но
Києва, Києвом, у Києві.
Ух ты, уже три ответа.
Спасибо!
А можно ещё примеры такого чередования?
Примеров с чередованием конкретно є/ї найти сложновато — главным образом, из-за довольно редкого появления этих букв (при том, что такое чередование происходит лишь с є/ї на месте исторического е — є вставного происхождения или ї на месте ѣ, и так не чередуются) — мне лишь Почаїв/Почаєва вспоминается. Аналогичная эволюция звука происходила и во флексиях, но там соответствие є/ї в разных падежах (напр., країв/краєві; или даже вариантах падежа: у своїм/у своєму) трудновато назвать чередованием в обычном смысле.
Хотя чередование о/і и е/і по аналогичной схеме происходит достаточно часто: кіт/кота, рік/року, піч/печі, сім/семи, Львів/Львова, Канів/Канева (кстати, обратите внимание на формообразующий суффикс -ів, -їв в названиях городов — чередование в нем происходит практически всегда).
Цитата: Python от августа 25, 2012, 21:47
В данном случае, мы наблюдаем черодавние ї (в закрытом слоге) с є (в открытом). Поэтому Київ, Київський, но Києва, Києвом, у Києві.
Исключение: кровосісі.
Спасибо!
Винниченко й Петлюра чергували не завжди
(Мова і правопис зберігається з оригіналу)
Повідомлення Генерального Секретаріяту Української Центральної Ради в справі самовільного виступу Полуботківців у Києві, в липні 1917 року
Вістник Українського Військового Генерального Комітету"
Київ, липень (іюль) 1917 р. ч. 5-6.
Од Генерального Секретаріяту
Юрба салдатів-українців, зложена з поодиноких осіб перехожих команд, числом до 5000, що пробували на розпреділітельному пункті у Києві, а потім самовільно перейшла до казарми 1-го Запасного Українського полку, вночі з 4 на 5 липня, в зв'язку з подіями в Петрограді, одібрала рушниці 1-го Запасного Українського полку і рушила до Київа. Дорогу неслухняним самовільникам заступили козаки 1-го козачого ім. Богдана Хмельницького полку, умовляючи їх не чинити ґвалту, але тих умовлянців юрба не послухала і почала стріляти в повітря, загрожуючи стріляти і в козаків полку. Прийшовши до міста, натовп оточив арсенал, здобув звідтіль рушниці й иньшу зброю, заарештував начальника міліції Лєпарського і коменданта міста Київа Цицовича і поставив свою варту біля деяких державних установ і будинків. Коли про подію з донесеннів командира козацького ім. Богдана Хмельницького полку довідався Генеральний Секретаріят Української Центральної Ради і Український Військовий Генеральний Комітет, то зразу ж вжито було відповідних заходів, щоб припинити бешкет.
Про те доведено було до відома українців вояків Київського гарнізону, та про необхідність спокою привернути Київу. Однодушно вчинок ґвалтівників був засуджений і одностайне українці вояки разом з иншими частинами гарнізону виступили в обороні революції та порядку. Одночасно з сими заходами Генерального Секретаріяту в справі утихомирення бунтівників було вжито заходів також з боку Київського Виконавчого Комітету Громадських Організацій і Комітету Рад Роб. і Салдатських Депутатів. Але порозумівшись між собою і скупчивши сили в однім центрі — Центральній Раді, куди переїхав з двірця заступаючий Н-ка Округи, Генеральному Секретаріятові і громадським організаціям удалось зразу ж спинити небезпечний рух закаламученої юрби. Частину вартівників заарештовано й однято в їх зброю; варти розставлені ними, біля державних установ замінено вартою од козачого ім. Гетьмана Богдана Хмельницького полку й инших частин, більша ж частина, під впливом умовляннів, повернула до казарм.
З огляду на стан річей, по згоді з Генеральним Секретаріятом, для заведення порядку, Виконуючий обовязки Командуючого Київської Військової Округи призначив члена Генерального Військового Комітету генерала Л. Кондратовича.
Повідомляючи про сумний і недопустимий вчинок ґвалтівників українців, Генеральний Секретаріят повідомляє громадян міста Київа і цілої України, що він, беручи після Універсалу Центральної Ради й Деклярації Російського Тимчасового Уряду, в свої руки владу, і обороняючи інтереси революції на Україні, не допустить, щоб волю і громадський лад ким би то не було порушувано. Закликаюючи громадян до спокою, до біжучої праці, Генеральний Секретаріят разом з тим повідомляє, що він зуміє дати раду тим, хто йде всупереч волі наших найвищих установ і заважає їм працювати на добро України та революції.
Голова Генерального Секретаріяту
В. Винниченко
Генеральний Секретарь в справах військових
С. Петлюра
Чередование е~і в большинстве случаев самовыпилилось: ср. село ~ сел, хотя сільский (отдельная лексема), хотя школа ~ шкіл. Суффикс -ів — один из его сохранившихся форпостов.
Втім, есть один случай, где ять был переосмыслен как ê: ведмідь ~ ведмедя.
хрін ~ хрону
Цитата: Python от августа 25, 2012, 22:20
Примеров с чередованием конкретно є/ї найти сложновато — главным образом, из-за довольно редкого появления этих букв (при том, что такое чередование происходит лишь с є/ї на месте исторического е — є вставного происхождения или ї на месте ѣ, и так не чередуются) — мне лишь Почаїв/Почаєва вспоминается. Аналогичная эволюция звука происходила и во флексиях, но там соответствие є/ї в разных падежах (напр., країв/краєві; или даже вариантах падежа: у своїм/у своєму) трудновато назвать чередованием в обычном смысле.
Хотя чередование о/і и е/і по аналогичной схеме происходит достаточно часто: кіт/кота, рік/року, піч/печі, сім/семи, Львів/Львова, Канів/Канева (кстати, обратите внимание на формообразующий суффикс -ів, -їв в названиях городов — чередование в нем происходит практически всегда).
Зміїв - Змієва :???
Цитата: Vertaler от августа 26, 2012, 14:41
Чередование е~і в большинстве случаев самовыпилилось: ср. село ~ сел, хотя сільский (отдельная лексема)
село ~ сіл же.
http://www.slovnyk.ua/?swrd=село (http://www.slovnyk.ua/?swrd=%F1%E5%EB%EE)
Цитата: Python от августа 26, 2012, 20:43
Цитата: Vertaler от августа 26, 2012, 14:41
Чередование е~і в большинстве случаев самовыпилилось: ср. село ~ сел, хотя сільский (отдельная лексема)
село ~ сіл же.
http://www.slovnyk.ua/?swrd=село (http://www.slovnyk.ua/?swrd=%F1%E5%EB%EE)
Блин. :wall: Всё-таки это величайшая трагедия, что я даже годика не поучился в украинской школе. В разговоре, может, и «сіл» сказал бы. Не знаю.
Цитата: Sirko от августа 26, 2012, 11:26
Винниченко й Петлюра чергували не завжди
У випадку
Київа, чергування фонетично меш помітне на слух унаслідок ненаголошеної позиції
є, де воно скидається на
ї — ймовірно, саме в цьому й причина такого написання в деяких джерелах. Із цієї ж серії — помилкове
маїмо, граїмось замість
маємо, граємось. У літературну норму, до речі, написання ненаголошеного
є як
ї теж увійшло — у слові
її перша літера мала б бути
є (і в желехівці так і писали, до речі), але ненаголошена позиція зробила свою чорну справу.
Слияние И и Е в безударных слогах - украинская норма же, нет?
Цитата: Iskandar от августа 26, 2012, 21:09
Слияние И и Е в безударных слогах - украинская норма же, нет?
Загалом, так. Але таке злиття не вважається обов'язковим при вимові (якщо ненаголошене
е вимовляється чітко як
е, це не помилка) і не передається на письмі (так само, як і російське акання).
Цитата: Conservator от августа 26, 2012, 22:17
Цитата: Iskandar от августа 26, 2012, 14:43
хрін ~ хрону
"хріну" кажуть не рідше
Від діалекту залежить. Мені, наприклад, звичніше «хрону». Хоча тут був історичний
ѣ — чергування взагалі не мало б бути, якби не аналогія з
ô, що чергується.