Чи повністю вони є взаємозамінними з закінченнями -у/-ю? Раніше мені здавалося, що -ові вживається лише з іменниками, що позначають людей чи істот; нещодавно я прочитав, що це закінчення є припустимим для більшості іменників II відміни чоловічого роду, але лише для деяких (яких?) - середнього... Конкретніше стосовно іменників чоловічого роду зазначено, що іменники на "-ин" не можуть мати "-ові"; чи це стосується лише власних назв, чи й загальних так само(напр., "млинові" - помилка? ) ?
Буду дуже вдячний панству, якщо допоможете мені розіратися в цій ситуації.
Заразом спитаю: чи є взагалі такий варіант закінчення є питомо українським/слов'янським?
ЦитироватьКонкретніше стосовно іменників чоловічого роду зазначено, що іменники на "-ин" не можуть мати "-ові"
Схоже, мова йшла лише про слова з суфіксом -ин, які, власне, є присвійними прикметниками чи початково були ними. «Синові» чи «млинові» — ніби цілком прийнятні форми, хоча, знову ж, -ові більш асоціюється з істотами.
Наскільки я можу зрозуміти, чіткої логіки у вживанні того чи іншого закінчення тут нема — є лише загальні тенденції.
Цитировать§ 49. Давальний відмінок
У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.
1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м'якій після приголосного), -єві (у м'якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2б): будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові, піонерові, робітникові, розумові, велетневі, журавлеві, каменеві, секретареві, товаришеві, шахтареві, добродієві, краєві, носієві, Сергієві, солов'єві. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.
Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.
Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а потім — -у (-ю): Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру.
2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають:
а) Іменники середн. роду: місту, селу, святу; прізвищу, знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.
б) Іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев, -ин, -ін (-їн): Київ — Києву, Колгуєв — Колгуєву, Лебедин — Лебедину, Лермонтов – Лермонтову, Львів — Львову, острів — острову, Пушкін — Пушкіну, рів — рову, Харків — Харкову.
Правило є правило, але описуване мовне явище настільки нерегулярне, що академікам, які намагаються описати правилами реальну картину мови, нескладно щось дописати від себе, а щось не взяти до уваги.
«Уникнення одноманітних відмінкових закінчень» — ІМНО, частково висмоктано з пальця, тоді як кореляцію між істотами/неістотами й -ові/-у взагалі оминули увагою (хоча там скоріш переважання того чи іншого закінчення, ніж чітка залежність).
Цитировать§ У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.
У мене ж було питання властиво з цього приводу: що це за "деякі" слова? За яким принципом дібрані?
Цитата: Python«Уникнення одноманітних відмінкових закінчень» — ІМНО, частково висмоктано з пальця
Як жорстка вимога правопису - згоден, хоча, мушу визнати, особисто мені таке чергування навіть до вподоби з погляду милозвучності. Нічого не маю проти "-ові" як такого, але мені цікаво (нагадую другу частину запитання), наскільки давнім є це мовне явище?
В нас в селах завжди -ові
Цитата: LUTS от июля 10, 2012, 19:53
В нас в селах завжди -ові
Тобто для всіх іменників II відміни? А "-у/-ю" взагалі не вживається?
Цитата: benda от июля 10, 2012, 20:23
Цитата: LUTS от июля 10, 2012, 19:53
В нас в селах завжди -ові
Тобто для всіх іменників II відміни? А "-у/-ю" взагалі не вживається?
Практично ні. Принаймні згадати такого не можу.
http://www.chdu.edu.ua/uploads/um/praci/92(105)/92-17.pdf
ЦитироватьВисвітлюючи нормативні аспекти сучасної української мови, Б. Антоненко-Давидович зауважує, що основними закінченнями в давальному відмінку однини є -ові (-еві, -єві).
Цитата: Граматика руської мовиВідм. 3-ий одн. кінчить ся правильно на -ови (на Українї -ові). Окрім того подибуєть ся деколи, особливо під впливом церкви, закінченє -у, н. пр. Богу, духу (побіч Богови, духови). Однак закінченю -ови противлять ся іменники з ненаголошеним наростком -ов, -ів, і довші слова, закінчені на ненаголошене -ов, н. пр. Кракову, Києву, болиголову. Также і гнїв має 3-ий відм. гнїву).
Прим. Правильне тепер в 3-ім відм. закінченє -ови взяте від давних пнїв з коротким у у визвуку. Воно, можна сказати, зовсїм виперло закінченє у, уживане колись у пнїв з коротким о у визвуку, як більше характеристичне для сего відмінка. Звук і в -ові пояснюєть ся анальоґією до рибі.
Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 20:34
http://www.chdu.edu.ua/uploads/um/praci/92(105)/92-17.pdf
ЦитироватьВисвітлюючи нормативні аспекти сучасної української мови, Б. Антоненко-Давидович зауважує, що основними закінченнями в давальному відмінку однини є -ові (-еві, -єві).
Цитата: Граматика руської мовиВідм. 3-ий одн. кінчить ся правильно на -ови (на Українї -ові). Окрім того подибуєть ся деколи, особливо під впливом церкви, закінченє -у, н. пр. Богу, духу (побіч Богови, духови). Однак закінченю -ови противлять ся іменники з ненаголошеним наростком -ов, -ів, і довші слова, закінчені на ненаголошене -ов, н. пр. Кракову, Києву, болиголову. Также і гнїв має 3-ий відм. гнїву).
Прим. Правильне тепер в 3-ім відм. закінченє -ови взяте від давних пнїв з коротким у у визвуку. Воно, можна сказати, зовсїм виперло закінченє у, уживане колись у пнїв з коротким о у визвуку, як більше характеристичне для сего відмінка. Звук і в -ові пояснюєть ся анальоґією до рибі.
Щиро дякую за відповідь. Якби лишень Ви пояснили ще, що за деякі слова (див. повідомлення від 20:44), я був би вповні щасливий :)
Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 20:53
Цитата: benda от июля 10, 2012, 20:39
Щиро дякую за відповідь. Якби лишень Ви пояснили ще, що за деякі слова (див. повідомлення від 20:44), я був би вповні щасливий :)
Усі слова, окрім на -ов/-ів. :)
Ні, дивіться, будь ласка: у наведеному Вами правилі сучасного правопису в п. 2, б) позначено не лише -ов/-ів, а й -ин/-ін. Але що цікавить мене більше, так це п. 2, а) де йдеться про те, що
Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 19:01
2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають:
а) Іменники середн. роду: місту, селу, святу; прізвищу, знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.
От хотілося б дізнатися, як "вирахувати" оці деякі слова середнього роду?
Для середнього роду паралельне вживання закінчення -ові радше виключення.
Цитата: Граматика руської мовиВ 3-ім відм. одн. уживаєть ся вже также деколи закінченє мужеських іменників -ови: лихови=лиху, дитяткови, містови...
Цитата: Синявський2. Навпаки, звичайне і нормальне закінчення для іменників ніякого роду -у (у твердих і мішаних іменниках) та -ю
(у м'яких): дереву, селу, дворищу, лицю, обличчю, знанню, підзамчю, подвір'ю і т. ін. і тільки зрідка -ов/ — головним чином у назвах живих істот на -ко: ягняткові, дитяткові, навіть і лихові, серцеві, сонцеві тощо.
В кожному випадку приклади підозріло однакові, мабуть ними все й обмежується...
Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 21:42
Для середнього роду паралельне вживання закінчення -ові радше виключення.
Цитата: Граматика руської мовиВ 3-ім відм. одн. уживаєть ся вже также деколи закінченє мужеських іменників -ови: лихови=лиху, дитяткови, містови...
Цитата: Синявський2. Навпаки, звичайне і нормальне закінчення для іменників ніякого роду -у (у твердих і мішаних іменниках) та -ю
(у м'яких): дереву, селу, дворищу, лицю, обличчю, знанню, підзамчю, подвір'ю і т. ін. і тільки зрідка -ов/ — головним чином у назвах живих істот на -ко: ягняткові, дитяткові, навіть і лихові, серцеві, сонцеві тощо.
В кожному випадку приклади підозріло однакові, мабуть ними все й обмежується...
Дійсно, скидається на те. Дякую Вам за лікнеп)