http://www.unipo.sk/public/media/13286/Rusínsky spisovný jazyk na Slovensku.pdf (http://www.unipo.sk/public/media/13286/Rus%C3%ADnsky%20spisovn%C3%BD%20jazyk%20na%20Slovensku.pdf)
В статті наведено "помилки", яких припускаються в русинській пресі. Переважна їх більшість свідчить про те, що автори воліють писати за правилами українського правопису! :D
Ось найтиповіші "помилки"
1. Заміна і/и (і наспак)
2. Заміна далшых гласных
3. Заміна ы/и, главно у поужывателїв, котры мають фіксовану україньску высловность:
4. Заміна гласных и/е
5. Недотримованя історічных алтернацій гласных (під впливом выходословацькых діалектів і западной ґрупы русиньскых діалектів), або наспак, алтернованя під впливом україньского языка, котре не є природне про русиньскы діалекты і русиньскый язык
6. Неправилно вжыте мягке л в словах, в котрых під впливом западного языкового ареалу тото ствердло у высловности, зато го так і позначуєме в писаній подобі
7. Eпентетічне л, котре у поєдных словах не вжывають передовшыткым в западных русиньскых діалектах
8. Недотримованя правопису суфікса -ьск-, як і дакотры припады непомягшованя согласных р, с, н, aбо наспак, дакотры поужывателї языка вызначують мягость на писмі там, де ся консонант не помягшує у высловности, напр.
9. Заміны согласных в словах тіпу: діскусія – діскузія, крестины – хрестины, хрестити, кафедра – катедра.
10. Недотримованя алтернацій, котры суть выслїдком історічных палаталізацій
11. Недотримованя далшых історічных алтернацій. Уведеме пару прикладів, при котрых суть поужывателї списовной нормы часто в ділемі, ці ся в данім слові алтернує, або нїт. В такім припадї собі мож помочі аналоґіов, т. є. подобным словом, в котрім сьме сі істы, же алтернація проходить
12. В русиньскім языку сьме прияли норму, же ґрупы согласных -стн-, -стл-, -ждн-, -рдц, -рнц- не будеме в писаній подобі спрощовати так, як то є в україньскім правописї
13. Прияли сьме і норму, же в русиньскім языку будеме хосновати фонетічный прінціп при писаню префіксів рос-, роз-, бес-, без-.
14. К правопису з роздїловыма знаками ь і ъ.
І т. д.
Переважна частина описаного в цьому списку пов'язана не з упливом українського правопису, а з діалектними відмінностями. Але й тривале вивчення на Східній Словаччині саме української мови (за часів ЧССР) теж поки ще дає про себе знати.
Гарно дякую за посилання :-)
Люди пишуть, як говорять. Український правопис виявляється ближчим до живої мови, аніж русинський. Тобто кодифікація на основі рідного діалекту кодифікаторів виявилася контрпродуктивною. Пряшівський русинський правопис повторює помилки галицько-русинського 150-річної давності. Вигадують ровера, яким ніхто не зможе їхати.
І звідкіля раз у раз виникає "україньска высловность", коли вона ген аж за Житомиром? Може, тут "україньска"=немадярська?
То, може, щось негаразд із правописом, а не з носіями мови?
Прийнялисьте недолугі норми і дивуєтеся, що їх ніхто ся не дотримує! :D
Так чому? Переважно дотримуються — стаття, бачте, розглядає помилки, але не вказує на їх частотність. Поки ніби нормально на тому роверові їдуть.
«Україньсков высловностёв», ІМХО, чи то спекулюють (хоча не бачу адекватної мети) чи це просто від незнання — те ж и/ы перед шиплячими — питання діалекту, звісно. Але тут питання в тім, що який правопис не приймай, нерепрезентована частина все одно де-не-де робитиме «помилки». Можна собі уявити, як у їхніх школах «по жы, чы, шы пиште ы» :) Це, видав, невідворотнє.
Чинна норма, в принципі, своє завдання виконала й суспільство навколо себе згуртувала — що для говорів під загрозою зникнення корисно.
Мені здається, з такою неоднорідністю фонетики діалектів було б варто не рівняти все під один діалект, а звернути увагу на етимологічну кирилицю, доповнивши її кількома орфоепічними нормами. Шкода, що в наш час подібні системи вважаються неактуальними — для розвитку спільної писемної мови це було б корисно.
Саме у випадку пряшівської русинської (окремо) неоднорідність не настільки велика, щоб залучати етимологію. Етимологічні правописи — це чудово, але як вони полегшать, скажімо, вищезгадане питання вибору ы/и після ж, ч, ш?
Якщо шиплячі історично були м'якими, то, ймовірно, поява Ы після них — вторинне фонетичне явище. Порівняйте, для прикладу, фонетичну білоруську орфографію й значною мірою етимологічну російську.
Безперечно, однак проблеми це не вирішить. Нормою буде «жы» — писатимуть «жи», а як «жи» — то «жы».