Львівський мовознавець Ірина Фаріон — кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і прикладної лінгвістики Національного університету «Львівська політехніка» у статті "Природа мовного престижу" (Вісник Львів. ун., Серія філол. 2004. Вип.34. Ч.ІІ. С.24-30) -- http://www.franko.lviv.ua/faculty/Philol/www/visnyk/34_2/farion.doc -- пише:
Цитировать"Мова долає своїх суперників не тому, що має найбільшу кількість носіїв; не тому, що її лексико-граматична структура найдосконаліша; не тому що вона функціонує в державі з розвинутою політико-економічною системою, – а лише тому, "що її (себто мови – І.Ф.) носії войовничіші, фанатичніші і підприємливіші" (А.Мартіне). Із цього переліку ознак, які пропонує А.Мартіне, я навмисне вилучила "культурніші", позаяк історія спростовує її беззастережну обов'язковість..."
Як уважаєте, у львівського лінгвіста є підстави для вільної ревізії класичного положення А. Мартіне?
Само положение Мартине спорно.
Wolliger Mensch, не подарите ли ссылку на соответствующий труд Мартине? :)
Хотя бы печатную. Дабы можно было самостоятельно убедиться в предполагаемой небесспорности этой шикарной квадриги -- "воинственность, фанатизм, предприимчивость, культурность". Уж больно она смахивает на гумилевскую пассионарность, на каковую сегодня уповают на моей приемной родине...
Это было мое мнение. В качестве довода могу привести пиджины и креольские языки, которые появляются вопреки тезису Мартине. С другой стороны, фанатичность и энтузиазм многих эсперантистов не дает никаких видимых плодов.
Надзвичайно продуктивна думка!
Вона примиряє нас із можливої недосконалістю формули Мартіне: мова здатна здолати своїх суперників і в тому випадку, якщо не буде їх розглядати як суперників.
І якщо це так, то пані Фаріон лукавить; занадто навіть для жінки...
:)
Спочатку треба окреслити - що для мови є суперник?
Наприклад, для французької мови англійська мова - безперечно є суперником. Але чи можна казати, що англійська мова перемогла французьку? Чи можна казати, що вона перемогла завдяки тому, що її носії більш "войовничі, фанатичні, підприємливі". Я думаю, це фраза Мартіне - не більш як красиве спрощення. Все набагато складніше.
Я щось пропустив, чи може вже хтось з мовознавців визначив закони виникнення розвитку та смерті мов?
Всі ці квазінаукові розумування розбиваються об стіну історичного досвіду.
Хіба ж носіям латинської мови бракувало всіх вищеперераховних ознак?
Мабуть ні, просто з падінням Римської імперії розвалилося структурне середовище функціонування даної мови.
І знову ж таки, чому політико-економічна система взагалі викреслюється з чинників? Я думаю, вона не менш важлива, ніж підприємливість