третій [tret'yj] ???
синій [syn'yj] ???
Трэ́т'ий, сы́ний. Trét'ij, sýn'ij.
Вроде так.
В этой книге http://www.alba-books.com/index.php?go=products&id=4402
утверждается, что в подобных прилагательных возможно тоже произношение и [y] после мягкого согласного. :what:
Цитата: ldtr от декабря 8, 2011, 00:40
В этой книге http://www.alba-books.com/index.php?go=products&id=4402
утверждается, что в подобных прилагательных возможно тоже произношение и [y] после мягкого согласного. :what:
Может быть, в данном случае гласный несколько наближен к [и].
Остаётся ждать специалистов :-)
Якось грубо звучить. Мені стандартний третій подобається більше.
Цитата: ldtr от декабря 8, 2011, 00:08
третій [tret'yj] ???
синій [syn'yj] ???
Спробував так вимовити - не витанцьовується.
Ще потренуюсь.
ну "синьий океан" як раз вимовляється і дає відмінність від "синій хмарці", а ось з "третій" різниця не така чітка.
Вимовити вийшло, але у нас так не вимовляють і такого ніколи не чув.
Якби було так сказане, то звернув би увагу ще й як.
Різниця дрібна і неважлива, як на мене.
Цитата: DarkMax2 от декабря 9, 2011, 11:00
Різниця дрібна і неважлива, як на мене.
Різниця існує. На Слобожанщині таки справді можна почути "третьий, синьий" себто зберігається м'якість кінцевої приголосної основи, а "и" цілком законно з'являється на місці давнього "и". Тим часом в деяких говірках Галичини вживається ще більш послідовний з точки зору тотального зтвердіння перед усіма колишніми "и" варіант "третий, синий". Ну а далі відповідно "третого" і тп.
Цитата: pisarczuk от декабря 10, 2011, 22:53
Цитата: DarkMax2 от декабря 9, 2011, 11:00
Різниця дрібна і неважлива, як на мене.
Різниця існує. На Слобожанщині таки справді можна почути "третьий, синьий" себто зберігається м'якість кінцевої приголосної основи, а "и" цілком законно з'являється на місці давнього "и". Тим часом в деяких говірках Галичини вживається ще більш послідовний з точки зору тотального зтвердіння перед усіма колишніми "и" варіант "третий, синий". Ну а далі відповідно "третого" і тп.
Цікаво. Шкода, що «Атлас української мови» якось обійшов питання м'якої групи прикметників. Хотілось би глянути.
я з Слобожані, до речі. Різниця є, проте її відображення лише внесе плутанину, мені здається. Занадто нечітка вимова у нас, носіїв.
Татусин кулінар. Фото зроблено мною у Харкові. Автори зробили помилку у написі через те, що і та ьи є алофонами.
Цитата: синявський. _ § 117. Вимова звуків і й и не завсіди відповідає правописним і й и, а до того обидва ці звуки визначаються ще й літерою ї.
1. Правописне наголошене і в назвуці в деяких народніх словах вимовляється як и: інший, іноді, інде, істик, іскра, іграшка, ірод, іч вимовляються як ,,инший"..., хоч, треба сказати, це одна з можливих вимов, бо вимовляються вони й з і.
2. Правописне і та ї вимовляються близько до и (йи) в таких випадках, коли вони в певних закінченнях, аналогічних до закінчень із и:
а) у всіх м'яких прикметниках відповідно до твердих закінчень: синій, безкраїми... (вимовляються ,,синьий", безкрайими" — див § 52)
б) у наростках -їна, -їха, -їще, -їсько, -їк, -їн, -їкий, їнський, -їстий: Україна (виїмовл. ,,Украйина"), Солов'їха, гноїще, боїсько, покоїк, Маріїн, солов'їний, український, троістий... (поріївн. долина, багнище, столик, Ганнин, качиний, ганцюристий...)
в) у дієслівних закінченнях без наголосу: стоїмо (вимовл. ,'стойимо"), го'їти, озброївся... (але під наголосом стоїть, напоїти... з йі).
Цитата: § 52
Наведені в попередньому § зразки відмінювання прикметників із відокремленими закінченнями цілком вичерпують зорову, графічну
сторону відмінювання українського прикметника, показуючи між іншим, що на письмі можна вбачати три роди закінчень: одно твердих прикметників (гарний...) і два м'яких (синій... і безкраїй...). Але коли ©зяти на увагу, що, напр., закінчення -його і ього, -ім і -їм це не по два звукових закінчення в кожній парі, а тільки різні написи через те, що раз закінчення іде після голосного (безкрайого, на безкраїм), а другий іде госля м'якого приголосного' (синього, на синім), і що власне відрізняються ці прикметники тільки основами, а не закінченнями (безкрай-ого, на безкрай-ім — синь-ого, на синь-ім), то стане ясно, що й м'яких прикметників не два розряди звуковими закінченнями, а тальки один, і що в самих закінченнях на письмі м'які прикметники різняться супроти твердих тим, що в них і або ї відповідно до и в твердих. Та тільки й це, зорове й графічне, розрізнення прикметників не дозволяє говорити за два роди закінчень звукових в українських прикметниках через ^те, що м'які прикметники вимовляються достеменно з таким закінченням, як і тверді, себто не тільки в тих випадках, коли, напр., в них я відповідає а твердих (синя — гарна) тощо, а і в тих, коли там і (ї) відповідно до и твердих (синій — гарний, синіх — гарних...). Поправна, чиста вимова таких українських прикметників ясно свідчить, що тут завсіди и після м'якого приголосного
синій з синім синіх синіми безкраїй з безкраїх
вимовляється
синьий з синьим синьих синьими безкрайий з безкрайих і т. ін.
Отже,щодо вимови, то українські прикметники поділяподіляються на тверді й м'які тільки тим, що в перших твердий приголосний перед закінченням, у м'яких — м'який, а самі ж закінчення однакові.
Пам'ятаю як плутався свого часу з і/и, бо слабо їх розрізняв у м'якій формі. Писав інколи і замість и. Розумію авторів "татусІного кулінара".
Та просто люди не знають як слід української мови, їм що татусин, що татусін, що татусів...
Хотілося вигукнути "Звичайно!" Але в тому то й річ, що те, що нібито повинно б бути звичайним, себто повага до законів мови, трапляється дедалі рідше й рідше. Пам'ятаю, як приїхавши в 2011 на свою історичну батьківщину Дніпропетровщину, на вокзальній площі в місті Дніпрі бачу таке оголошення: "В нашому торгівельному центрі самі дешеві фотоапарати!" Я, що останні 60 з гаком років мешкаю в Росії, довго не міг второпати, чого то вони так пишаються тим, що в них немає фотоапаратів за середню ціну, а може й дорогих, аж поки до мене дійшло, що для них просто не існує форми суперлативу "найдешевші", а замість того вони тулять оте незграбне "самі дешеві".
Все життя вимовляв "синьий", "третьий" і "безкрайими". В наростках наголошена <ї> в мене /йі/, а ненаголошена ближче до /йи/: соловйіха, гнойіще, бойисько, Марійин, соловйіний, украйінський, тройістий, вибойина. Щодо дієслів, теж кажу "стойимо", "йимо", "гойиться" і "озбройився". Вимовити напружене "ї" в ненаголошеному складі таких дієслів мені було б тяжко. З іншого боку, слово "виїв" тяжіє до "вийів", можливо через асоціацію з "поїв" (?), де наголос падає на <ї>...
Схоже, що різниця між "м'який + і" та "м'який + и" зникає подібно до того, як зникла різниця між "ніс" та "нїс" (зате абсолютно не потрібний апостроф перед "ї" залишився). Або, судячи з впливу наголосу на вимову слів з <ї> в моєму випадку, це позиційні алофони.
Третий, трета, третому, третого.
Цитата: фсезнальний от января 4, 2025, 03:48Схоже, що різниця між "м'який + і" та "м'який + и" зникає подібно до того, як зникла різниця між "ніс" та "нїс"
Десь зникла, а десь не зникла — від регіону залежить. Судячи з того, що різниця йи/йі в желехівці не відображалась графічно, в тих діалектах вона почала зникати раніше, ніж ніс/нїс. Звісно, в тих, хто вчить мову з нуля, здебільшого нема ні того, ні того — бо в сучасних підручниках ці явища не висвітлюються.
Цитата: фсезнальний от января 4, 2025, 03:48Все життя вимовляв "синьий", "третьий" і "безкрайими". В наростках наголошена <ї> в мене /йі/, а ненаголошена ближче до /йи/: соловйіха, гнойіще, бойисько, Марійин, соловйіний, украйінський, тройістий, вибойина. Щодо дієслів, теж кажу "стойимо", "йимо", "гойиться" і "озбройився". Вимовити напружене "ї" в ненаголошеному складі таких дієслів мені було б тяжко. З іншого боку, слово "виїв" тяжіє до "вийів", можливо через асоціацію з "поїв" (?), де наголос падає на <ї>...
Початково воно залежало від етимології (напр., «безкрайий степ», але в «безкрайій долині», «пойів хліба», але «пойив гостей»).
Цитата: фсезнальний от января 4, 2025, 03:48Все життя вимовляв "синьий", "третьий" і "безкрайими".
Про що й писав Синявський.