Лингвофорум

Чому хінді українською гінді, а не гинді? Адже ɦɪndi же!

Транслітерували з англійської, ІМГО.

Цитата: Svidur от декабря  5, 2011, 10:58
Транслітерували з англійської, ІМГО.

хоч не ґінді  :)

Цитата: Svidur от декабря  5, 2011, 10:58
Транслітерували з англійської, ІМГО.

Ні, з російської.

Цитата: Dana от декабря  5, 2011, 11:07

Цитата: Svidur от декабря  5, 2011, 10:58
Транслітерували з англійської, ІМГО.

Ні, з російської.

Відколи російське х стало нашим г?

Цитата: DarkMax2 от декабря  5, 2011, 11:07
Відколи російське х стало нашим г?

Тьху, перепрошую. Тоді насправді з англійської.

Сумно, що так вийшло, адже слово складається з самих українських звуків!

Підтвердження арійськости української мови  :green: :green:

DarkMax2, отже це Ви виправили в українській Вікіпедії гінді на гинді?
P.S. Писав, пишу й писатиму хінді ;)

Цитата: Yitzik от декабря  5, 2011, 13:14
DarkMax2, отже це Ви виправили в українській Вікіпедії гінді на гинді?
P.S. Писав, пишу й писатиму хінді ;)

Виправив. А пишете ви невірно :) це російське спотворення.

Треба визначатися!
Або гиндик, гинди, гиндиянці, або індик, інди, індиянці

Цитата: DarkMax2 от декабря  5, 2011, 10:45
Чому хінді українською гінді, а не гинді? Адже ɦɪndi же!

Тому що гінді, як і інші пізні запозичення, регулюється правилом дев'ятки, яке вимагає писати И лише після Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р.

Цитироватьіндиянці

Те ж правило вимагає зберігати І навіть після згаданих дев'яти літер, якщо після нього йде голосна чи Й, тому лише індіянці/індіанці.

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 13:38

Цитироватьіндиянці

Те ж правило вимагає зберігати І навіть після згаданих дев'яти літер, якщо після нього йде голоса чи Й, тому лише індіянці/індіанці.

Для мене - це слово церковного вжитку, тому індиянці і ніяк інакше!  :green:

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 13:34
регулюється правилом дев'ятки

Це правило, висмоктане з пальця, реально корисне тільки для латинізмів. Якщо англійська мова розрізнює звуки [і] та [ɪ], чому це не передавати на письмі? Що ж до протиставлення на кшталт Рудольф Дізель - дизель-двигун, то це вже взагалі верх маразму.

Цитата: DarkMax2 от декабря  5, 2011, 13:22
А пишете ви невірно :) це російське спотворення.

Мені на це наплювати. Я ж не складатиму іспитів на атестат, - дякувати Небу, ще в 1984-ому отримав.

Цитата: Yitzik от декабря  5, 2011, 13:49

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 13:34
регулюється правилом дев'ятки

Це правило, висмоктане з пальця, реально корисне тільки для латинізмів. Якщо англійська мова розрізнює звуки [і] та [ɪ], чому це не передавати на письмі? Що ж до протиставлення на кшталт Рудольф Дізель - дизель-двигун, то це вже взагалі верх маразму.

:+1:

Цитата: Yitzik от декабря  5, 2011, 13:49

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 13:34
регулюється правилом дев'ятки

Це правило, висмоктане з пальця, реально корисне тільки для латинізмів. Якщо англійська мова розрізнює звуки [і] та [ɪ], чому це не передавати на письмі? Що ж до протиставлення на кшталт Рудольф Дізель - дизель-двигун, то це вже взагалі верх маразму.

За радянською нормою, правило дев'ятки стосувалось лише загальних назв. У наш час існує тенденція до поширення його й на власні.

Щодо фонетичної точності — ІМНО, це не задача транслітерації взагалі (тільки якщо ми не збираємось кожні 10 років переписувати словники від того, що комусь там щось не так почулось). Абсолютної точності досягти неможливо, тому більше значення має незмінність схеми транслітерації. Існує ціла купа засвоєних запозичень, де И стоїть на місці [iː] — ви ж не пропонуєте переписувати словники через те, що їх нетак запозичили?

Sirko, звідки цитата?

Хіба ми «гінді» запозичили не з гінді?

Цитата була написана желехівкою і стосується желехівки чи якогось із її різновидів. Однак, правило щодо І перед голосними в запозиченнях лишилось у загальних рисах незмінним (якщо не брати до уваги нерозрізнюваність І та Ї після приголосних у сучасному правописі).

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 14:02
Абсолютної точності досягти неможливо, тому більше значення має незмінність схеми транслітерації. Існує ціла купа засвоєних запозичень, де И стоїть на місці [iː] — ви ж не пропонуєте переписувати словники через те, що їх нетак запозичили?

Незмінність жодного значення не має, тому її й немає. Слова написані за хаотичними правилами, і тільки окремі букви чомусь підганяють під штучні правила, з яких з'являються винятки то тут то там. А взагалі старі слова можна лишати як є, а нові запозичувати як краще.

ЦитироватьПисати і перед й після девʼятки -  новітня совіцька вигадка. Завжди було и!

Дивлячись яке «завжди» ми беремо — правило дев'ятки досить пізнє. Крім того, І перед Я в наведених прикладах розглядається як І перед голосною (діяґноза, діяметральний та ін. — індіянець підпадає під цю ж закономірність).  З іншого боку, в давнішій лексиці ми маємо такі слова, як диявол, диякон, але то вже інший пласт запозичень, що регулюється іншими правилами.

Цитата: Drundia от декабря  5, 2011, 18:56

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 14:02
Абсолютної точності досягти неможливо, тому більше значення має незмінність схеми транслітерації. Існує ціла купа засвоєних запозичень, де И стоїть на місці [iː] — ви ж не пропонуєте переписувати словники через те, що їх нетак запозичили?

Незмінність жодного значення не має, тому її й немає. Слова написані за хаотичними правилами, і тільки окремі букви чомусь підганяють під штучні правила, з яких з'являються винятки то тут то там. А взагалі старі слова можна лишати як є, а нові запозичувати як краще.

Власне, хаотичність правил значною мірою пов'язана з їх періодичною зміною. Щодо кращості — як на мій смак, надмірне икання в запозиченнях робить мову менш милозвучною. Але це мій смак, а комусь воно може й подобатись. То за якими критеріями обирати краще?

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 19:08

ЦитироватьПисати і перед й після девʼятки -  новітня совіцька вигадка. Завжди було и!

Дивлячись яке «завжди» ми беремо — правило дев'ятки досить пізнє. Крім того, І перед Я в наведених прикладах розглядається як І перед голосною (діяґноза, діяметральний та ін. — індіянець підпадає під цю ж закономірність).  З іншого боку, в давнішій лексиці ми маємо такі слова, як диявол, диякон, але то вже інший пласт запозичень, що регулюється іншими правилами.

(https://lh4.googleusercontent.com/oQ8KmgyB5x2rgwvpGaPCRR03G3yZXDWoNObbzcJUEoBzC8D49iIwokBvcsTuAJxY7TZ_OS1qv4mLjbjGhf3lLoGYoIDx9aJpv7A=w1024)
Наросток -ія після девʼятки пишеться -ия
Індия і, відповідно, індиянець.

Sirko, це Ви цитуєте правопис желехівкою?

Так, це граматика руської мови Смаль-Стоцького і Ґартнера. Літера І там не помʼякшуюча!

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 19:08
З іншого боку, в давнішій лексиці ми маємо такі слова, як диявол, диякон, але то вже інший пласт запозичень, що регулюється іншими правилами.

Власне воно не реґулюється, правило сформоване на підставі того, як склалося.

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 19:15
Власне, хаотичність правил значною мірою пов'язана з їх періодичною зміною. Щодо кращості — як на мій смак, надмірне икання в запозиченнях робить мову менш милозвучною. Але це мій смак, а комусь воно може й подобатись. То за якими критеріями обирати краще?

Ніхто не каже, що нам треба надмірне икання. Але коли і/и залежить від написання через дефіс чи разом в мові-джерелі — то не дуже добре, особливо коли такі написання можуть бути паралельними, а може в нас їхнє окремо перетвориться на разом, от і думай потім — боді-ґард чи бодиґард. Те що це є проблемою видно хоча б із ситуації з префіксами:
ді/ди якось тримається на дев'ятці.
трі/три схиляється до три, бо гомонімія.
анти, мульти тільки з и.
квазі тільки з і.
Те саме з будь-якою початковою частиною складних слів — самі проблеми.

Цитата: Sirko от декабря  5, 2011, 19:23
Наросток -ія після девʼятки пишеться -ия
Індия і, відповідно, індиянець.

У наведених прикладах, однак, ми бачимо такі слова, як комісія, цивілізація, провінція. Правило про І перед голосними має вищий пріоритет, ніж дев'ятка. Тим більше, у мові-джерелі ніякого j після і там нема (а правило звертає увагу саме на мову джерела).

Цитата: Python от декабря  5, 2011, 21:45

Цитата: Sirko от декабря  5, 2011, 19:23
Наросток -ія після девʼятки пишеться -ия
Індия і, відповідно, індиянець.

У наведених прикладах, однак, ми бачимо такі слова, як комісія, цивілізація, провінція. Правило про І перед голосними має вищий пріоритет, ніж дев'ятка. Тим більше, у мові-джерелі ніякого j після і там нема (а правило звертає увагу саме на мову джерела).

В дужках подано рівнозначний "шкільний" варіянт. А з огляду на те, що лїтера І тут непомʼякшуюча, то в сучасній правописи варіянт з лїтерою И буде пріоритетнїйшим.

ЦитироватьА з огляду на те, що лїтера І тут непомʼякшуюча, то в сучасній правописи варіянт з лїтерою И буде пріоритетнїйшим.

Це вже випадає із системи, оскільки непом'якшуючу І прийнято позначати ідентично до пом'якшуючої (чи, скоріш, навпаки: І збергає графічну форму твердої І, а не м'якої Ї). До уваги береться якість голосної, а не твердість чи м'якість попередньої приголосної.

ЦитироватьВ дужках подано рівнозначний "шкільний" варіянт.

Який, однак, суперечить написаному безпосередньо над ним правилу. Може, то малась на увазі можлива типова помилка?

Цитата: Python от декабря  6, 2011, 12:41

ЦитироватьВ дужках подано рівнозначний "шкільний" варіянт.

Який, однак, суперечить написаному безпосередньо над ним правилу. Може, то малась на увазі можлива типова помилка?

Правило 6 не може протирічити правилу 3. Думка про помилкові варіянти  в дужках може спасти лише тому, хто цього дуже хоче. Але чомусь в дужках відсутні дияґноза, авдиєнція, диєцезія. Лишень -ия. Тому, що це можливе написання, яке відповідає правилу 3.

Цитата: Python от декабря  6, 2011, 12:34

ЦитироватьА з огляду на те, що лїтера І тут непомʼякшуюча, то в сучасній правописи варіянт з лїтерою И буде пріоритетнїйшим.

Це вже випадає із системи, оскільки непом'якшуючу І прийнято позначати ідентично до пом'якшуючої (чи, скоріш, навпаки: І збергає графічну форму твердої І, а не м'якої Ї). До уваги береться якість голосної, а не твердість чи м'якість попередньої приголосної.

До уваги має братися все. І те, що І не помʼякшує приголосну сьогодні можна виразити лишень літерою И. А відстань між И та І менша за відстань між варіянтами вимови Е, О, У...

(http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0d/Ukrainian_vowels.svg/250px-Ukrainian_vowels.svg.png)

ЦитироватьІ те, що І не помʼякшує приголосну сьогодні можна виразити лишень літерою И.

У наш час це взагалі не позначається ніяким чином. Хоча в ряді випадків тверда чи напівм'яка вимова є орфоепічною нормою. Ми не пишемо «вил», «биб» замість «віл», «біб», хоча й м'якість попередньої приголосної там відсутня.
Що ж стосується іншомовної І після Д, Т, З, С, Ц, до нашого часу вона вже цілком перейшла у м'яку, або ж пом'якшується нерегулярно. Просто ці приголосні фіксованої твердості не мають, як і відсутня особлива граматико-фонетична роль іншомовної І, а тому ототожнення ІЯ в словах Азія та сіяч — лише справа часу.

ЦитироватьА відстань між И та І менша за відстань між варіянтами вимови Е, О, У...

Менша, але таки ж є. І ця різниця є змістотворчою (бік і бик, рів і рив, кіт і кит та ін.), що теж не сприяє їх взаємозамінності.

Власне кажучи, до И наближається переважно лише кінцева І в закінченнях прикметників. Для серединної твердої І характерне якраз посилення якісних відмінностей — вона може вимовлятись навіть дещо тонше, ніж звичайне м'яке І.

Цитата: Sirko от декабря  6, 2011, 05:33
А з огляду на те, що лїтера І тут непомʼякшуюча, то в сучасній правописи варіянт з лїтерою И буде пріоритетнїйшим.

Ну, Синявський зазначав, що в іншомовизмах є більша тенденція до м'якої вимови.

Цитата: Sirko от декабря  6, 2011, 13:45
А відстань між И та І менша за відстань між варіянтами вимови Е, О, У...

Ви б ще на луркмор послалися...

Цитата: Drundia от декабря  6, 2011, 17:53

Цитата: Sirko от декабря  6, 2011, 05:33
А з огляду на те, що лїтера І тут непомʼякшуюча, то в сучасній правописи варіянт з лїтерою И буде пріоритетнїйшим.

Ну, Синявський зазначав, що в іншомовизмах є більша тенденція до м'якої вимови.

Цитата: Синявський5. Неусталена вимова ндт перед і в словах чужомовного походження, напр., компанія (з твердим н, але також і з м'яким, і ця остання вимова — новіша —здається, перемагає), комедія, демократія, дієта, Нібур, Дітман, Тіроль тощо. У кожному разі тверда вимова тут можлива. Що всі інші приголосні — як у вкраїнських, так і запозичених словах — перед і не м'якшаться, або принаймні м'якість їх невиразна і невелика, видно, між іншим, з того, що інші приголосні перед такими приголосними не м'якшаться, або хоч не м'якшаться так очевидно, як вони м'якшаться перед м'якими н д т л, напр.: Ользі (порівн. гульні з зовеш м'яким л перед ні), кінці (порівн. дранті), під сіном (порівн. під лісом), пенсія, конференція... (де н таке ж, як і в гарантія, коли вимовляти т перед і твердо, але не таке, як у м'якій вимові — ,,ґараньтьія").
До речі, і в таких закінченнях чи взагалі звукосполученнях звичайно не скорочується: сесія, імперія, соціяльний і т. ін. за винятком тільки деяких слів, коли й письмо інше як кар'єра, бар'єр, мільйон тощо.

Синявський казав це лише про н, т, д - як про НОВУ тенденцію.

Навіть якщо виводити назву «Галичина» від галлів (хоча існують і інші етимології), слід змиритися з тим фактом, що Г/H в цій назві виникло вже в українській мові чи, якщо точніше, протоукраїнських діалектах, разом з переходом праслов'янського g в українське дзвінке фрикативне h. Кельто-слов'янський контакт міг відбутись лише в ті далекі часи, коли Г ще не набуло сучасного українсько-чесько-білоруського звучання..

Цитата: Predrag от января 17, 2013, 18:54
Росіяни просто переклали анломовний варіант: hindi на свою мову, не заглиблюючись у англомовну фонетику, де "і" вимовляється як "и". Тобто, не спрінг (spring) - а спр[іи]нг. Щось, на межі звуків [і] та [и]...

:fp: То есть в веке так 19-м английский был так актуален для русских? Или в начале 20-го?
З.Ы. А та іи є у слові синіий :)

ЦитироватьДобре. Всього-навсього дайте відповідь своєму співрозмовнику: чому "хінді", а не "хинді"?

Тому що всі вже звикли до такого варіанту, і він відповідає правилам, до яких ми звикли. Якщо ж ми візьмемось підганяти всі засвоєні запозичення до варіанту, який максимально збігається зі звучанням у мові, з якої походить слово, то доведеться переписувати всі словники, вносити зміни в книжки, видані раніше, і т.д. Але це ще не найгірше: більшість із нас не зможе грамотно записати українською добру половину запозичень (яких у сучасній українській мові не так вже й мало, і при цьому багатьом з нас невідомо, де давньогрецьке слово, де новогрецьке, де латинське, де англійське — фонетика цих мов не ідентична).

Не перетворюйте спілкування в офф-топ.

Я теж хочу дійти Істини, панове. Ні Ви, ні Ваш товариш, на жаль, не привели достойних аргументів і фактів, щоб когось переконати. Бо, як очевидно, самі ще у пошуках.

Візьмемо "Індію". Чому, не вимовляти "Индія", бо ж, певно, має прямий зв,язок з "гинді" ? :-)

Ці речі Вами не роглянуті, тому не варто поводитися як експерт. Давайте приймати думку кожного.

"...і він відповідає правилам, до яких ми звикли""

Ваш товариш доводить, що ніяких правил не існує і "росіяни не розрізняють и/і, тому у них хинди (хінді), а ми наслідуємо".

Тоді вже Гиндія, якщо Вам так кортить звести все до спільного шаблону. Проблема в тому, що ці назви прибули до української мови різними шляхами через кілька неспоріднених між собою мов, а безпосередній українсько-індійський контакт відбувся вже тоді, коли обидві назви вже було більш-менш засвоєно, й мало вплинув на українську мову.

Це етимологія, а не шаблон, пане :-) Усім світом визнано, що  мова "Гінді" походить назви країни "Індія", яка у свою чергу бере початок від давньоіранської назви річки - Інд, у долині якої селилися арії.

А те, що в українську мову вони прийшли (були перекладені) в основному через британську/російську - це й так зрозуміло...

Цитата: Python от января 17, 2013, 19:06Якщо ж ми візьмемось підганяти всі засвоєні запозичення до варіанту, який максимально збігається зі звучанням у мові, з якої походить слово, то доведеться переписувати всі словники, вносити зміни в книжки, видані раніше, і т.д.

Цей аргумент завжди мене просто вбиває. Навіщо вносити зміни в книжки, видані раніше? Просто дозволити ще одне нормативне написання, яке з часом матиме всі шанси витіснити застаріле.

Ми ж у "Слово о полку Ігоревім" не вносимо змін ніби, не міняємо архаїзмів.

Цитата: Artemon от января 18, 2013, 01:32

Цитата: Python от января 17, 2013, 19:06Якщо ж ми візьмемось підганяти всі засвоєні запозичення до варіанту, який максимально збігається зі звучанням у мові, з якої походить слово, то доведеться переписувати всі словники, вносити зміни в книжки, видані раніше, і т.д.

Цей аргумент завжди мене просто вбиває. Навіщо вносити зміни в книжки, видані раніше? Просто дозволити ще одне нормативне написання, яке з часом матиме всі шанси витіснити застаріле.

Ми ж у "Слово о полку Ігоревім" не вносимо змін ніби, не міняємо архаїзмів.

От завдяки такому підходу різні покручі і викривляють нашу історію.

Цитата: Predrag от января 18, 2013, 01:41От завдяки такому підходу різні покручі і викривляють нашу історію.

Дякую вам за улесливі слова. Світ міняється, і мова повинна мінятися разом з ним. Хто не міняється, той відстає. :)

Нумо, хто перший у прірву :)
Просто не бачу практичної вигоди від змін заради змін. Шкода від форсованих змін очевидна: труднощі в користуванні раніше виданою літературою, проблеми пошуку в мережі і т.п. Звичайно, це природньо, що слова з часом змінюються, але в чому сенс копати цю прірву (на яку зазвичай ідуть століття) прискореними темпами, виконувати п'ятсотрічний план за одну п'ятирічку?

Нічого доброго від цих змін немає. Слово втратило силу, натомість - пустощі, пустота...

Цитата: Python от января 18, 2013, 01:59Просто не бачу практичної вигоди від змін заради змін.

Якщо по-простому, то є певний сенс називати речі своїми іменами. Якщо нідерландці називають свою країну Нідерланди, навіщо плодити сутності з Голандією?

Цитата: Python от января 18, 2013, 01:59Звичайно, це природньо, що слова з часом змінюються, але в чому сенс копати цю прірву (на яку зазвичай ідуть століття) прискореними темпами, виконувати п'ятсотрічний план за одну п'ятирічку?

Ну мене, власне, тому й короблять усі ці причитання в стилі "доведеться все міняти". Коли англійська мова витісняла французьку з міжнародного вжитку, хіба вона робила це рвучко? Коли зараз українська мова повертає собі втрачені позиції, хіба вона робить це силоміць і прискореними темпами? Та ні, приблизно як і російська розповсюджувалася свого часу.

Тому ні про яку п'ятирічку не йдеться. Про насаджування - також. Скоріше навпаки, насаджування йде з того боку, який, посилаючись на вікові традиції, забороняє мені писати "Киргизстан" замість "Киргизія". Хіба така традиція розумна?

Бачу, Ви тут занадто розумні. Але мудрості - як кіт наплакав. Зробіть щось таке, за щоб Вам можна було подякувати. Тоді матимете право на критику, а поки що не бачу жодної користі з Ваших балачок.

Цитата: Predrag от января 17, 2013, 17:06
Панове, топонім "Галичина" - явно не українського походження.

Ви про місто Галич чули коли-небудь? Чули ж мабуть. А пишите нісенітницю.

Добродію, це Ви пишете нісенітницю. За Вами, назва Галичина утворилась від міста Галич??!

Цитата: Predrag от января 17, 2013, 19:35Це етимологія, а не шаблон, пане :-) Усім світом визнано, що  мова "Гінді" походить назви країни "Індія", яка у свою чергу бере початок від давньоіранської назви річки - Інд, у долині якої селилися арії.

Для Iндiї "Iндiя" та "Iнд" - екзонiми з iранської. Рiка Iнд у всiх без винятку iндоарiйских мовах зветься "Сiндху", а Iндiя - "Бхарата Варша" ("Бхарат Варш"). ::)

Цитата: Lodur от января 19, 2013, 09:47

Цитата: Predrag от января 17, 2013, 19:35Це етимологія, а не шаблон, пане :-) Усім світом визнано, що  мова "Гінді" походить назви країни "Індія", яка у свою чергу бере початок від давньоіранської назви річки - Інд, у долині якої селилися арії.

Для Iндiї " Iндiя" та "Iнд" - екзонiми з iранської. Рiка Iнд у всiх без винятку iндоарiйских мовах зветься "Сiндху", а Iндiя - "Бхарата Варша" ("Бхарат Варш"). ::)

Пропоную нову назву: Сіндху́ія.

Цитата: Wolliger Mensch от января 19, 2013, 09:50Пропоную нову назву: Сіндху́ія.

(http://s12.rimg.info/63654036e4cdd7fce29bf54890eb0719.gif)

Сіндхуя, пане Вольф Мессінг, думаю Вам якраз підійде.. А щодо плем,я галілуяків, чи не так? Я б хотів торкнутись глибше. Отож, я Вас уважно слухаю.

Цитата: Artemon от января 19, 2013, 01:51
Якщо по-простому, то є певний сенс називати речі своїми іменами. Якщо нідерландці називають свою країну Нідерланди, навіщо плодити сутності з Голандією?

Простіше запам'ятати, що Нідерланди й Голландія — одне й те ж, ніж перейменувати голландський сир на нідерландський. Зайві сутності можуть створювати якісь труднощі лише на етапі вивчення мови, але з точки зору людини, що ними користується постійно, відмова від цих сутностей так само створює труднощі. Самоназва голландців (а так само німців, англійців, китайців) взагалі не має значення, якщо ми безпосередньо з ними не спілкуємось їхніми мовами — зрештою, й вони не зобов'язані транскрипційно відтворювати нашу самоназву в своїх мовах.

Цитата: Python от января 19, 2013, 14:32
Простіше запам'ятати, що Нідерланди й Голландія — одне й те ж, ніж перейменувати голландський сир на нідерландський.

Голландских сыров — вагон с тележкой. Среди них могут быть и действительно голландские.

Цитата: Lodur от января 19, 2013, 09:47
Рiка Iнд у всiх без винятку iндоарiйских мовах зветься "Сiндху", а Iндiя - "Бхарата Варша" ("Бхарат Варш").

Синдгу, Бгарат.

Цитата: LUTS от января 19, 2013, 03:26

Цитата: Predrag от января 19, 2013, 03:17
Добродію, це Ви пишете нісенітницю. За Вами, назва Галичина утворилась від міста Галич??!

Це не по-моєму. Це загальноприйнята, очевидна версія, на відміну від ваших галів.

Ось уривок із книги івано-франківського ученого, викладача історії і філософії Олега Гуцуляка:

  Самі групи кельтів-носіїв латенської культури (з ІІІ ст. до н.е.) чим далі на схід були нечисельнішими (племена, роди), вони замешкали серед місцевого населення, зумовили сильний вплив своєю вищою матеріальною культурою і виробничими навиками у порівнянні з розвитком місцевого населення. Кельти занесли на Балкани латенську археологічну культуру, осіли на Буковині, Галичині, у Трансільванії та Олтенії, поступово змішуючись із місцевим населенням. Саме вони зумовили значний вплив на місцеві культури, сприяли подальшому розвиткові чорної металургії та обробці заліза, принесли гончарний круг, сало та фібули.

Як зауважує Н.С. Широкова, значні конгломерати кельтів, озброєних залізною зброєю та зі стадами великої рогатої худоби і супутніми групами ремісників та ковалів, найінтенсивніше проникали в Україну з 390 до 207 рр. до н.е.. Наприклад, бiля Мукачевого в Закарпатті містився кельтський металургiйний центр (другий за величиною у Європi), опiдум-городище Галiш і Ловачка (ІІІ ст. до н.е. - ІІІ ст.н.е.). Тут робилися монети, тут же знайдено близько тисячі iнструментiв, майстернi (ювелiрнi, кузнi), ножицi для стрижки овець, окуття гiрських човнiв, коси, зернотерки, мечi, млинки, ковадла, щити, фiбули, срiбнi монети.
 
"...Внаслідок такого взаємопроникнення у ІІІ-ІІ ст. до Р.Х. складається кельто-слов'янська етнічна група з явною перевагою кельтських рис. В.В. Седов вважає, що найсильніший вплив кельтів на слов'ян відбувався у ІІ ст. до Р.Х. Він був настільки імпульсивним і визначальним на подальший розвиток слов'янського етносу, що у археологічній науці він складає цілу нову "Пшеворську культуру"... Внаслідок такого входження кельтів у території слов'ян пройшла асиміляція кельтського населення. Поглинання слов'янами кельтів відбувалося, як вважають дослідники, до V ст. Р.Х., після чого кристалізувалася суто слов'янська культура... На середньому Дністрі в курганах поблизу сіл Новосілки, Серватинці, Завадівці поруч з кельтськими знахідками зустрічається скіфська кераміка... На кельтській пам'ятці біля с. Бовшів окрім кельтської кераміки зустрічається кераміка фракійського гальштату... В похованні біля с. Колоколин разом з кельтськими речами присутня кераміка липицької культури... У пшеворських могильниках, поблизу сіл Гринів, Звенигород і інших присутні кельтські фібули, нові види кельто-слов'янської зброї: двосічні мечі, наконечники списів, півсферичні умбони щитів, остроги, нові види сокир, бритв, ножів та інших як військових, так і громадсько-господарчих речей поруч з місцевою керамікою... Дослідження останніх десятиріч показали, що слов'янське ковальське ремесло І тис. Р.Х. по своїх особливостях і технологічній культурі було найближчим до металообробної системи і виробництва кельтського світу (а не римського чи скіфського світів, -- О.Г.) ... Кельтські старожитності в Подніпров'ї відзначаються непоодинокими знахідками, ... що дає право вважати, що кельти мали тут свої торгово-економічні, а можливо і політичні опорні пункти ... в ІІІ-ІІ ст. до Р.Х.... Кельтський світ ... збагатив слов'ян металургійною, сільськогосподарською та політичною термінологією, зокрема словами: коньк, коназ, конязь, князь... ".

Також зафіксована писемними джерелами римська факторія Karrodounon (кельт. karr- "камінь") цілком контамінується з Кам'янцем-Подільским (на місці якого також фіксуються Птолемеєм Camenae), а також, можливо, це загальна назва для тутешніх факторій, що в пізніші часи дало місцеві топоніми з коренем "городен-/городн-" (Городенка, Городниця, різні сільські присілки Городища). Чекають також своєї локалізації сусідні Карродунону кельтські факторії (Маетоніум, Вібантаваріум і Ерактон), згадані Птолемеєм. За деяким археологічними даними кельти (носії латенської культури) освоїли не тільки українські Потисся, Верхнє Подністров'я та Подунав'я, але й просунулися безпосередньо у Середнє Подніпров'я (бронзова маска із с. Пекарі біля Канева, кремаційне поховання біля гирла Прип'яті в с. Залісся та ін.). "... Порівняно скромний обсяг археологічного матеріалу з території Правобережної України не йде ні у яке порівняння зі значною кількістю збережених тут гіпотетично кельтських топонімів... Зокрема, вражає виявлення кельтських етимологій для 54 лексичних основ 230 назв селищ на витоках річок України... Виявлення кельтських топонімів у багатьох випадках підтверджується очними свідченнями на місці ... Як один з прикладів К. Тищенко наводить гідронім Радоробель (Житомирська обл.), який він виводить від кімрського (валлійського) rhaedrawl - "порожиста, каскадна; гучна, як водоспад". Під час спеціального топонімічного відрядження було підтверджено, а згодом і завірено відповідним науково-дослідним актом, що біля гирла висохлої річки Родоробель характер течії р. Уборть свідчить про наявність порогу, бо вода вирує і шумить".

Археологічні дані про перебування кельтів на території України та Білорусі з кожним роком все збільшуються. Як зауважує К. Тищенко, "... раніше на землях деревлян була поширена зарубинецька культура з сильним латенським (кельтським) впливом", а надалі стала субстратом для милоградської культури, носії якої розглялаються М. Брайчевським як безпосередні предки літописних деревлян і сусідували останні (атрибуйовані К. Тищенком як "кельто-неврське" утворення) з "кельто-балтійським племенем ятвягів та "нурцями-кельтами землі Болохівських князівств", де наявна "Деревська волость з м. Деревич і р. Деревна. Власне, це і є південна околиця Деревлянської землі".

   Культова сакральна мова праслов'ян, на думку Є. Лазарєва, збереглася до ХІХ ст. в районі Мещери (Волго-Окського межиріччя) у формі таємної мови мандрівних "коробейників" (міняйл товару на товар) -- "офенська", "афінська" мова чи просто "феня" ("ботать на фєнє"), в якій, поряд з іншими мовними пластами, виділяється й суто кельтський. Та й у самій кельтській традиції під цією назвою виступає "мова феніїв" (ірл. berla na fene), відокремленої від решти особливої групи мандрівних воїнів (ірл. fianna < дв.-ірл. fine < venja "спорідненість, рід"), очолені героєм Фінном ("білий", "світлий"; у валлійців Уельсу -- Гвін ап Нуд), вони ж "фенни" античних писемних джерел, як носії культури західнобалтійських курганів так і, на наш погляд, "кривичі" давньо-руських літописів (ірл. craobh [kri:v] "дерево, гілка", кімр. cryf, cryfaidd "міцний, сильний, кріпкий" ~ слов. "деревляни/кривичі", балт. "крів-крівайтіс", Крієву-калнс "Кривицька гора" (найвища вершина Курляндії), литов. krievs "росіянин, східний слов'янин", пізньо-латин. arborici) та полянська фратрія "хорив" (дв.-корн. erw, дв-бретон. ero, кімвр. erw "оранка, поле, борозна").
   
Як вважається, слідами кельтського перебування на Прикарпатті є скельні ритуальні комплекси - Вижницьке святилище, Писаний камінь, Лисівський камінь та інші, де на вершинах відкрито круглі заглиблення, кількість яких вказує на їх календарно-культовий зміст, та зображення "солярних знаків" кельтського типу (трискелії, спіралі, кола та колеса). Також, на думку Г.Ю. Марченка, відомий Збруцький ідол (знайдений на Тернопільщині під горою Соколиха) є прямим аналогом кельтської стели зі святилища Ентремонт (ІІІ-ІІ ст. до н.е.) на півдні Франції, кельтський Вюртемберзький ідол з двома головами, Беблігенський ідол з обличчям за стилем виконання дуже подібним до Збруцького ідола, та членований на яруси кельтський стовп із Вальденбуха, а також Ставчанський ідол черняхівської культури. До цього цікаво додати археологічні дані М. С. Бандрівського про кельтський гальштат в Прикарпатті. Можливо, що початково етнонім "хорвати", який локалізується тут писемними джерелами, походить від кельтського означення жителів гір (ірл. crwth "гора").

   

Цитата: Python от января 19, 2013, 14:32Простіше запам'ятати, що Нідерланди й Голландія — одне й те ж, ніж перейменувати голландський сир на нідерландський.

Щось мені підказує, що зв'язок голандського сиру з Голандією нині переважно етимологічний. :)

Цитата: Python от января 19, 2013, 14:32Самоназва голландців (а так само німців, англійців, китайців) взагалі не має значення, якщо ми безпосередньо з ними не спілкуємось їхніми мовами — зрештою, й вони не зобов'язані транскрипційно відтворювати нашу самоназву в своїх мовах.

От знову ви про зобов'язання. Хіба я кажу про зобов'язання?

Довелося помандрувати якось Південною Америкою. У них Україна називається Ucrania (ну от чомусь так). Чесно скажу, якось різонуло. Так само, думаю, і багатьом нашим гостям ріжуть слух наші назви їхніх країн. Хіба українська фонотактика забороняє Нідерланди? Зробили б людям приємне, тю...

Ніхто не забороняє називати Нідерланди Нідерландами — ця назва так само всім зрозуміла. Але де-факто в половині випадків ми називаємо цю країну Голландією, і якось ліквідувати цю назву буде проблематично.

ЦитироватьДовелося помандрувати якось Південною Америкою. У них Україна називається Ucrania (ну от чомусь так). Чесно скажу, якось різонуло.

То й що? Не бачу, чим «Укранія» гірша за «Юкрейн». Хай хоч Russia Minima звуть — нас це не обходить. У Німеччини взагалі цікава ситуація: що не сусід, то має окрему назву для цієї країни (Germania, Alemania, Vokietija, Německo, Tyskland) — і німців це хвилює? Всі знають, що таке Німеччина, а як її назвати — діло десяте.

Р.Ѕ. Більше того, той фат, що народи світу не перейменовують Німеччину на Дойчлянд, якраз і свідчить про те, що Німеччина для них — не просто назва, а цілісне поняття. Бірму на М'янму чи Заїр на Конго перейменувати значно простіше — бо для більшості це просто якась країна десь далеко в тропіках.

Правильно  ;up: Я за екзоніми! За Татарщину та Зирянщину! За чемерисів!

Цитата: Artemon от января 21, 2013, 02:17
Ucrania (ну от чомусь так)

Фр. Aquitaine, Ucraine.
Исп. Аquitania, ?

Ουκρανία ще є ::)

Цитата: DarkMax2 от января 21, 2013, 15:38
Ουκρανία ще є ::)

Греки вообще странные. В Античности и Средневековье — богатейшая культура, сейчас ничего своего. Даже термины на базе древнегреческого заимствуют из западноевропейских языков.

Цитата: Wolliger Mensch от января 21, 2013, 15:40

Цитата: DarkMax2 от января 21, 2013, 15:38
Ουκρανία ще є ::)

Греки вообще странные. В Античности и Средневековье — богатейшая культура, сейчас ничего своего. Даже термины на базе древнегреческого заимствуют из западноевропейских языков.

А я думал у них пуризм  :o

Цитата: DarkMax2 от января 21, 2013, 15:43
А я думал у них пуризм  :o

Пуризм пуризму рознь. Их пуризм формальный. Более того, этот формальный пуризм стал ловушкой: привыкнув заимствовать слова, облачая их в «местную» форму, притупилось осознание, что язык наводнён заимствованиями.

Цитата: Artemon от января 19, 2013, 01:51
  Коли зараз українська мова повертає собі втрачені позиції, хіба вона робить це силоміць і прискореними темпами? 

так вже зо три роки як не повертає :'(  :'(  :'(

Цитата: Pawlo от марта  7, 2013, 22:02

Цитата: Artemon от января 19, 2013, 01:51
  Коли зараз українська мова повертає собі втрачені позиції, хіба вона робить це силоміць і прискореними темпами? 

так вже зо три роки як не повертає :'(  :'(  :'(

ну й не втрачає принаймні, слава Богу.

дай Бог звісно. Невідомо що ще може прийнята наша влада на шкоду мові

Так повертає чи втрачає?

Ну до приходу до влади нинішнього отстойника достойника повертала потроху потім було роки зо два стабільності а тепер нажаль з ухваленням нового закону про мови потроху рзпочався новий тур русифікації. 

А мені здається, що вона й не вщухала.
Завжди прикро чути, з якою кількістю русизмів розмовляють сучасні галичани.

П.С. Тема пішла в офтоп...

То не страшно модератор свій ;). Правда пане Пютоне? :yes:
Або мігруймо у мою тему про майбутнє мови я її позавчора створив
На певних рівнях так невщухала але були і позитивні зрушення а зараз баланс остаточно похилився.

А де ви її створили?

Українська мова майбутнього. Соціальний вимір (http://lingvoforum.net/index.php/topic,56479.0.html)

"Хінді українською"?
Будемо записувати хіндійські тексти українською кириличною абеткою замість деванаґарі? :)

Цитата: BobBib от сентября 30, 2013, 04:22
"Хінді українською"?
Будемо записувати хіндійські тексти українською кириличною абеткою замість деванаґарі? :)

Давайте!