Давно думаю і не знаходжу віповіді на питання виникнення рухливого наголосу у деяких (здебільшого двоскладових словах), які, як на мене додають співучості "солов'їній".
Приклади (як не дивно, з різних частин мови):
ношу/ношу
хожу/хожу
верну/верну
знайду/знайду
візьму/візьму
зійде/зійде
було/було (була/була)
(по)тримай/(по)тримай
його/його
баби/баби
річки/річки
церкви/церкви
півні/півні (півнів/півнів)
(навіть корови/корови. якщо вважати -оро- за розширений дифтонг)
Цей лист може ся нескінченно продовжувати (зараз більше нічого в голову не йде, але мені ся було згадувало багато інших).
Діалектні варіанти наголосу, допустимі в літературній мові - як можна пояснити їхнє виникнення історично? ;)
Цитата: andrewsiakЦей лист може ся нескінченно продовжувати (зараз більше нічого в голову не йде, але мені ся було згадувало багато інших).
Чи не найпершими у переліку мусять йти особові займенники.
Цитата: andrewsiakДіалектні варіанти наголосу, допустимі в літературній мові - як можна пояснити їхнє виникнення історично? ;)
Та біс його знає де й коли воно з'явилося. Для цього треба давні вірші вивчати. Мо хто й вивчав?
Цитата: andrewsiakДавно думаю і не знаходжу віповіді на питання виникнення рухливого наголосу у деяких (здебільшого двоскладових словах), які, як на мене додають співучості "солов'їній".
Приклади (як не дивно, з різних частин мови):
ношу/ношу
хожу/хожу
верну/верну
знайду/знайду
візьму/візьму
зійде/зійде
було/було (була/була)
(по)тримай/(по)тримай
його/його
баби/баби
річки/річки
церкви/церкви
півні/півні (півнів/півнів)
(навіть корови/корови. якщо вважати -оро- за розширений дифтонг)
Цей лист може ся нескінченно продовжувати (зараз більше нічого в голову не йде, але мені ся було згадувало багато інших).
Діалектні варіанти наголосу, допустимі в літературній мові - як можна пояснити їхнє виникнення історично? ;)
Бувають діалекти української мови з фіксованим наголосом. Наприклад лемківський діалект передбачає наголос завжди на передостанній склад (як у польській мові).
Цитата: ЗайдаЦитата: andrewsiakЦей лист може ся нескінченно продовжувати (зараз більше нічого в голову не йде, але мені ся було згадувало багато інших).
Чи не найпершими у переліку мусять йти особові займенники.
Точно! Як я то забув? :dunno:
Цитата: andrewsiak от июля 30, 2005, 02:57
баби/баби
річки/річки
церкви/церкви
півні/півні (півнів/півнів)
(навіть корови/корови. якщо вважати -оро- за розширений дифтонг)
Тут точно протиставлення називного множини: "річк
и" до родового однини: "р
ічки".
А в початку списку важче, кажуть, що "другий варіант" є вірним (н
ошу, х
оджу, etc) нормальним українським наголосом (дактилічним чи що) а от перший варіант (нош
у, хож
у, etc) є впливом російської...
Хоча у нас (на Волині) так і говорили, і для мене було дивно почути на Поділлі (Вінниця) другий варіант.