Лингвофорум

Розглянемо українські прізвища:
Чорновіл, Білокінь, Кривоніс.

При відмінюванні в останньому складі кореня відбувається чергування і/о:
Чорновола, Білоконя, Кривоноса.

Переклад російською у називному відмінку, гадаю, має бути таким:
Чорновил, Билокинь, Крывонис.
Тобто, українською і російською має звучати однаково.

Як відмінюватимуться ці прізвища в російській з огляду на те, що там подібне чергування голосних поза нормою?

Покликати Чорновола = Позвать Чорновила (чи Позвать Черновола?)

А якщо взяти такі прізвища як Кіт або Ніс. З ними ще складніше.

Принагідно вимальовується ще одне питання:

Кривоніс - Крывонис чи Кривонис?
Чорний - Чорный чи Чёрный?

Цитата: riaРозглянемо українські прізвища:
Чорновіл, Білокінь, Кривоніс.

При відмінюванні в останньому складі кореня відбувається чергування і/о:
Чорновола, Білоконя, Кривоноса.

Переклад російською у називному відмінку, гадаю, має бути таким:
Чорновил, Билокинь, Крывонис.
Тобто, українською і російською має звучати однаково.

Це не так. Річ у тім, що такі українські прізвища (тобто такі, що мають очевидну семантику), звичайно перекладаються російською послівно згідно норм російського словотворення: Черновол, Белоконь, Кривонос.

Цитата: riaЯк відмінюватимуться ці прізвища в російській з огляду на те, що там подібне чергування голосних поза нормою?

Якщо триматися російської норми (а це, гадаю, і слід робити - інакше матимемо нагадувати собі ж: medice, cure te ipsum), то все цілком зрозуміло: жодних підстав для чергування нема.

Але, якщо вже гіпотетично припустити, що прізвища передано як є (тобто Чорновил, Билокинь, Крывонис), то знов-таки підстав для чергування не виникає - словозміна має відбуватися згідно норм російської морфології (тобто Чорновила, Билокиня, Крывониса).

Пор.: якщо взяти якогось російського Терещенка, то ми ж його провідмінюємо, без жодних вагань. І навпаки, нашого Терещенка росіяни не відмінюватимуть, бо це виходить поза їх норми.

Цитата: DigammaРіч у тім, що такі українські прізвища (тобто такі, що мають очевидну семантику), звичайно перекладаються російською послівно згідно норм російського словотворення: Черновол, Белоконь, Кривонос.

Але все ж таки доводилося чути вiд росiйських журналистiв "Вячеслав Черновил". Хоча я розумiю, що орiєнтуватися на журналистiв у наш час небезпечно.

Цитата: iskender

Цитата: DigammaРіч у тім, що такі українські прізвища (тобто такі, що мають очевидну семантику), звичайно перекладаються російською послівно згідно норм російського словотворення: Черновол, Белоконь, Кривонос.

Але все ж таки доводилося чути вiд росiйських журналистiв "Вячеслав Черновил". Хоча я розумiю, що орiєнтуватися на журналистiв у наш час небезпечно.

Так я ж нічого проти не маю (більш того, як на мене, безпосередня транслітерація називного відмінка була б найкращим варіантом) - я лише казав про стандартне відтворення українських прізвищ.

Цитата: DigammaАле, якщо вже гіпотетично припустити, що прізвища передано як є (тобто Чорновил, Билокинь, Крывонис), то знов-таки підстав для чергування не виникає - словозміна має відбуватися згідно норм російської морфології (тобто Чорновила, Билокиня, Крывониса).

З огляду на це маємо відмінювати
Нис - Нису (для прізвища Ніс)
Кит - Киту (для прізвища Кіт)?
Щось зовсім негарно :(

Гадаю, варіант
Нис - Носу,
Кит - Коту
має право на існування при передачі російською.

Цитата: Digammaбезпосередня транслітерація називного відмінка була б найкращим варіантом

Не лише найкращим, а й єдино прийнятним.
Інакше доведеться згадувати Сашка Гарматкіна :)

Цитата: riaЗ огляду на це маємо відмінювати
Нис - Нису (для прізвища Ніс)
Кит - Киту (для прізвища Кіт)?
Щось зовсім негарно :(

Гм... Але ж відмінювання має відбуватися за правилами російської мови, чи не так? Інакше давайте-но почнемо розрізняти українського Іваненка та російського Іваненко? (тут так само відмінювання відбуватиметься за правилами вже української попри походження носія прізвища) Або ще гірше, почнемо писати листа не Саакашвілі, а Саакашвіліс (або Саакашвілс - залежно від конструкції)...

Цитата: ria

Цитата: Digammaбезпосередня транслітерація називного відмінка була б найкращим варіантом

Не лише найкращим, а й єдино прийнятним.
Інакше доведеться згадувати Сашка Гарматкіна :)

Якщо чесно, я категорично проти закидів на кшталт цього: копіювання поведінки сусіда не завжди є прийнятним. Крім того, ви істотно перебільшуєте: росіяни ж Миколу Вересня не називають Николаем Сентябрёвым - йдеться переважно про прізвища, що мають відмінність у голосному завдяки історичному переходові...

Цитата: Digamma

Цитата: riaЗ огляду на це маємо відмінювати
Нис - Нису (для прізвища Ніс)
Кит - Киту (для прізвища Кіт)?
Щось зовсім негарно :(

Гм... Але ж відмінювання має відбуватися за правилами російської мови, чи не так? Інакше давайте-но почнемо розрізняти українського Іваненка та російського Іваненко? (тут так само відмінювання відбуватиметься за правилами вже української попри походження носія прізвища) Або ще гірше, почнемо писати листа не Саакашвілі, а Саакашвіліс (або Саакашвілс - залежно від конструкції)......

Ваші аргументи абсолютно слушні.
Проте:
якщо у Іваненка змінюємо лише закінчення, то у випадку Кота йдеться про зміни у корені.

Цитата: DigammaЦе не так. Річ у тім, що такі українські прізвища (тобто такі, що мають очевидну семантику), звичайно перекладаються російською послівно згідно норм російського словотворення: Черновол, Белоконь, Кривонос

І ті люди потім жаліються, що українською їх називають, скажімо, Володимир, а не Владімір!

Цитата: riaякщо у Іваненка змінюємо лише закінчення, то у випадку Кота йдеться про зміни у корені.

Це зрозуміло, але ж це суто українська риса (чергування у корені), тож російська, з урахуванням її морфології, тут не може адаптуватися безпосередньо. Тому, вочевидь, росіяни мають або брати Кіт у називному, або Кот, але подальше відмінювання не буде змінювати кореневого голосного. Особисто мені, як я вже говорив, більш до вподоби припала б транслітерація українського іменного відмінка, але в російській вже так повелося, що йде калькування (утім, в такого калькування є історичне підґрунтя - гадаю, що прізвище Ніс набагато старше за українське чергування і ми маємо на це зважати).

Цитата: ЗайдаІ ті люди потім жаліються, що українською їх називають, скажімо, Володимир, а не Владімір!

Перепрошую, але це не пов'язані речі. Прізвища та імена передаються не однаково: імена, зазвичай, перекладаються зі споріднених мов (і тут претензії, як на мене, дійсно необґрунтовані); прізвища ж передають набагато складніше - маєте врахувати те, що деякі саме з цих найдавніших прізвищ напевно існували ще за давньоруських часів. Принаймні я вважаю таку передачу обумовленою історично.

Проблема перекладу (Чорновол чи Чорновил) пов'язана з переходом в українськiй мовi давнiх о та e в i в закритому складi, тодi як у росiйськiй та iнших слов'янських мовах цього нема. На мою думку, правильнiшим був би переклад зi збереженням давнього написання, тим бiльше, так роблять при перекладi назв українських мiст (Львiв - Львов, Київ - Киев, Тернопiль - Тернополь i т.д.).

На жаль, дiючий український правопис не розрiзняє i за походженням на письмi(у словах "нiс" i "дiд" вона виглядає однаково, хоча в першому випадку вiдбувається чергування з о), i навiть в українськiй мовi дуже часто роблять грубi помилки, забуваючи про чергування ("Бiлозiра", "Косiва", "Пономарiва" - з точки зору логiки мови, це абсурд, але журналiсти мислять iнакше).

Цитата: Python("Бiлозiра", "Косiва", "Пономарiва" - з точки зору логiки мови, це абсурд, але журналiсти мислять iнакше).

Не існує ніякої логіки мови, та це взагалі не логіка, а фонетика/фонологія. Процес, що ви описуєте, називається морфологічна аналогія та він буває в усіх мовах.
Щодо самого переходу, то після того, як закінчується дія фонетичного закону (наприклад, о,е > і), настає стадія морфологічного чергування. На цій стадії вже немає фонетичного переходу, нові слова можуть мати (у цьому випадку) е/о в закритому складі (наприклад: пост).

Справдi, в нових словах чергування не вiдбувається, але бiльшiсть iз них є запозиченими, тодi як наведенi прiзвища мають українське походження - принаймнi, лiтера i з'явилась у них вже в українськiй мовi. У спорiднених з ними українських словах, а також у суфiксах, що використовуються в цих прiзвищах, чергування вiдбувається. Крiм того, все ще зберiгаються певнi фонетичнi вiдмiнностi мiж i, утвореної з о, та i, утвореної з "ятi" - у першому випадку попередня приголосна залишається твердою чи напiвпом'якшеною, i ще на початку ХХ ст. їх розрiзняли на письмi.

Цитата: Digamma от августа  4, 2005, 18:31
Це зрозуміло, але ж це суто українська риса (чергування у корені), тож російська, з урахуванням її морфології, тут не може адаптуватися безпосередньо.

Ще раз виступлю на захист вживання в російській мові відмінникових форм прізвищ, притаманних українській  :wall:

Противники відмінювання Рябовил - Рябоволу - Рябоволом в російській вважають єдино можливим лише формальний принцип відмінювання.
Але ж, якщо так само міркувати стосовно передачі російських прізвищ українською, то Толстой має відмінюватися так, як і Цой, адже прикметникові форми чоловічого роду не мають закінчення ой в українській.
Толстой має формальні риси іменника, так само, як, скажімо, ковбой!

Отже, форми Рябовилу, Рябовилом, мають таке саме право на існування, як і форми Толстою, Толстоєм!   8-)

Чому пану на прізвище Толстой можна залишатися Толстим,
а товарищу по фамилии Рябовил нельзя оставаться Рябоволом?
:eat:

Цитата: ria от марта 16, 2006, 19:31
Толстой має формальні риси іменника, так само, як, скажімо, ковбой!
Отже, форми Рябовилу, Рябовилом, мають таке саме право на існування, як і форми Толстою, Толстоєм!   8-)

Саме так відмінюється це прізвище, наприклад, по-сербськи: Толстој, Толстоја, Толстоју, Толстоја, Толстој, Толстојем, о Толстоју. Подібно до цього й в інших мовах слов'янських.

як правильно відмінюється Муць Павло

По-моєму так:
Н. Муць Павло
Р.З. Муця Павла
Д. Муцю Павлу / Муцеві Павлові
О. Муцем Павлом
М. Муцеві Павлові/Муцю Павлу

К. Муцю Павле

Я довго сумнівався "Муцю" чи "Муце" в кличному відмінкові:(

«Муце» — точно не підходить. Я взагалі не можу знайти приклад слова, де «-ць» в називному давало б «-це» в кличному. Тільки «хлопець» - «хлопче», та й то, тут уже чергування ц/ч. Крім того, «Муць» виглядає як зменшувальна форма, а в цьому випадку закінчення «-е» в кличній формі не може бути.

Точно, точно, була ще думка про "Муче"

Цитата: ria от июля 16, 2005, 01:17
Переклад російською у називному відмінку, гадаю, має бути таким:
Чорновил, Билокинь, Крывонис.
Тобто, українською і російською має звучати однаково.

Минуло 5 років, і я прийшов до висновку, що переклад таких прізвищ – менше зло, ніж їх транслітерація. З обговорення "Чорновил или Черновол" (http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%83%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5:%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB,_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) на російськомовній вікіпедії:

Хочу поделиться ценным опытом в отношении практики передачи фамилий наиболее приближённо к украинскому оригиналу. До 28 лет я носил фамилию "Рябовол" (писалось одинаково как по-русски, так и по-украински). Знаю, что мой прадед был укр. Рябовіл и только деду записали в паспорте укр. Рябовол (вероятно, осуществив обратный перевод с русского). Решив восстановить историческую справедливость, я отправился в загс и довольно долго пообщавшись с начальницей (дело было в Днепропетровске), убедил её принять моё заявление об изменении фамилии. Свидетельство об изменении имени (выписанное только по-украински) гласит, что я "був Рябовол, став Рябовіл". В то время я был абсолютно уверен, что по-русски в паспорте меня должны записать как "русск. Рябовил", т.к. считал вариант "Рябовол" искажением фамилии. Когда я получил новый паспорт, там было записано "укр. Рябовіл / русск. Рябовол". Я настоял переделать паспорт и получил другой, уже с "укр. Рябовіл / русск. Рябовил". И вот тут я столкнулся с неприятной вещью. Никого и никогда я не смог приучить склонять фамилию, как того требует её внутренний закон: "Рябовил - Рябоволу". Все склоняли: Рябовилу. Даже люди, которые старались мне угодить, постоянно забывали о чередовании гласных. Т.е. такая "украинизация" русского написания фамилии ударила по её же украинской сущности. Сейчас я на собственном опыте пришёл к выводу, что наиболее правильным будет вариант "укр. Рябовіл / русск. Рябовол". В конце концов, украинское "віл" произошло от "волъ". Сергій Рябовіл 21:02, 23 ноября 2009 (UTC)

Цитата: ria от марта 16, 2006, 19:31
Але ж, якщо так само міркувати стосовно передачі російських прізвищ українською, то Толстой має відмінюватися так, як і Цой, адже прикметникові форми чоловічого роду не мають закінчення ой в українській.
Толстой має формальні риси іменника, так само, як, скажімо, ковбой!

Там само (http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%83%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5:%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB,_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87):

Кстати, недавно я нашёл опровержение своего контраргумента по поводу Толстого. Хотя прилагательных на "ой" в украинском действительно нет, но есть местоименее "той", которое склоняется по парадигме прилагательного (той - того - тому)... Сергій Рябовіл 21:02, 23 ноября 2009 (UTC)

Підкажіть, як правильно провідміняти прізвище "Сталін"?

Цитата: Digamma от июля 16, 2005, 05:41
І навпаки, нашого Терещенка росіяни не відмінюватимуть, бо це виходить поза їх норми.

О! Сразу видно человека, никогда не читавшего русской грамматики.

Цитата: Люша от мая 27, 2010, 10:21
Підкажіть, як правильно провідміняти прізвище "Сталін"?

Сталін, Сталона...

(http://www.kinomania.ru/pics/portrets/6/6e.jpg)

Цитата: Wolliger Mensch от мая 27, 2010, 12:45

Цитата: Digamma от июля 16, 2005, 05:41
І навпаки, нашого Терещенка росіяни не відмінюватимуть, бо це виходить поза їх норми.

О! Сразу видно человека, никогда не читавшего русской грамматики.

Зачем размениваться на мелочи - подумаешь, худлит!

Цитата: Люша от мая 27, 2010, 10:21
Підкажіть, як правильно провідміняти прізвище "Сталін"?

Так само, як «Ленін», «Путін», «Пушкін» та ін.
http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-4.html#toc197

Почему никогда не читавшего? Просто  "Теперь это не считается нормативным", как пишут на грамота.ру (http://gramota.ru/biblio/magazines/gramota/kultura/28_616 (http://gramota.ru/biblio/magazines/gramota/kultura/28_616)).

Цитата: Чайник777 от мая 27, 2010, 13:17
Почему никогда не читавшего? Просто  "Теперь это не считается нормативным", как пишут на грамота.ру (http://gramota.ru/biblio/magazines/gramota/kultura/28_616 (http://gramota.ru/biblio/magazines/gramota/kultura/28_616)).

«По строгим нормам литературного языка это распространяется и на фамилии украинского происхождения с конечным -ко (среди которых много на -енко): Короленко, Макаренко, Франко, Квитко, Шепитько, Бондарсо, Семашко, Горбатко, Громыко.

Примечание. Известно, что в литературном языке прошлого века такие фамилии могли склоняться по первому склонению: Короленки, Короленке, Короленкой. Теперь это не считается нормативным».

Слава богу, Еськова не норматив.

Цитата: Python от мая 27, 2010, 13:12

Цитата: Люша от мая 27, 2010, 10:21
Підкажіть, як правильно провідміняти прізвище "Сталін"?

Так само, як «Ленін», «Путін», «Пушкін» та ін.
http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-4.html#toc197

Сталона, Ленена, Путена, Пушкона.

Цитата: Drundia от мая 27, 2010, 19:45
Путена

Чому не Путона? :)

Щоби з вами не плутати :)

Вельмишановні добродії! прошу допомогти перекласти прізвище Сингаївська на російську. якщо проводити паралель, маю проблеми з перекладом редакторів прізвища англійською.
то правильно буде Сингаевская, Сингаивская, Сингаивска, Сингаевска?
до слова: історія з паспортом п. Рябовола/Рябовіла абсолютно нагадує мою.

Цитата: Алуся от января 21, 2011, 17:51
Вельмишановні добродії! прошу допомогти перекласти прізвище Сингаївська на російську. якщо проводити паралель, маю проблеми з перекладом редакторів прізвища англійською.
то правильно буде Сингаевская, Сингаивская, Сингаивска, Сингаевска?
до слова: історія з паспортом п. Рябовола/Рябовіла абсолютно нагадує мою.

Сынгаивская.

Є на Житомирщині село Сингаївка , назва якого передається російською як Сингаевка. Було б логічно застосувати той же принцип і до спорідненого прізвища — Сингаевская.

Судячи з результатів гуглопошуку, варіант «Сингаевский» явно поширеніший, ніж інші:
Сынгаивский: 361
Сингаивский:  2,440
Сынгаевский: 14,600
Сингаевский: 27,200

ЦитироватьСингаивска, Сингаевска

Це точно не підходить. При передачі прикметникових прізвищ закінчення змінюються відповідно до мови, на яку ми перекладаємо.

Цитата: Python от января 21, 2011, 19:14
Є на Житомирщині село Сингаївка , назва якого передається російською як Сингаевка. Було б логічно застосувати той же принцип і до спорідненого прізвища — Сингаевская.

Не вижу никакой логики. Одно дело — топоним, совсем другое — личное имя.

Але ж при  передачі українських прізвищ російською мовою зберігається етимологічний принцип, що ми бачимо на прикладі прізвищ, утворених від загальних назв (напр., Чорновіл -> Черновол).

Цитата: Python от января 21, 2011, 19:55
Але ж при  передачі українських прізвищ російською мовою зберігається етимологічний принцип, що ми бачимо на прикладі прізвищ, утворених від загальних назв (напр., Чорновіл -> Черновол).

Какова этимология фамилии Сингаївський?

Важко сказати — ні імен, ні загальних назв зі схожим звучанням в сучасній українській мові нема. Але, судячи з існування населених пунктів з назвою «Сингаї», -їв є суфіксом як у «Сингаївському», так і в «Сингаївці». Український суфікс -ів/-їв відповідає російському -ов/-ев.

Цитата: Python от января 22, 2011, 08:36
Важко сказати — ні імен, ні загальних назв зі схожим звучанням в сучасній українській мові нема. Але, судячи з існування населених пунктів з назвою «Сингаї», -їв є суфіксом як у «Сингївському», так і в «Сингаївці». Український суфікс -ів/-їв відповідає російському -ов/-ев.

Таким образом, максимум, что можно «выжать», — это два суффикса — -ев- и -ск-, то есть, — Сынгаевская. Не понятно, откуда вдруг и вылупилось в русском варианте. Кто сказал, что там не др.-русск. сынъ в первой части?

І потім коли буде потреба передати назад, буде Сингаєвська...

ЦитироватьКто сказал, что там не др.-русск. сынъ в первой части?

[псевдонаука]
Теоретично, можливий і такий варіант. Уявімо, що існували якісь «сини гаїв» (лісові ельфи?). В такому разі, першим з'явилось прізвище, яке можна розтлумачити як «син гаївський», що злилося в одне слово, і вже потім від нього пішли назви сіл...
[/псевдонаука]

Але я більш схильний вважати, що корінь «сингай» має неукраїнське походження. З якої мови — сказати важко. Навряд чи це дзонг-ке( http://www.peoples.ru/state/politics/jigme_wangchuk/ ) чи корейcька ( http://foto-planeta.com/np/12499/singay.html ), але...

Вельмишановне панство, щиросердно вдячна за допомогу, цікавинки, дискусію.

Взагалі то призвіща на -ский з самого початку були звязані з топонімами (жах, а не слово вийшло), через те думаю, що ідея Pytona вірна про:

Цитата: Python от января 21, 2011, 19:14
Є на Житомирщині село Сингаївка , назва якого передається російською як Сингаевка. Було б логічно застосувати той же принцип і до спорідненого прізвища — Сингаевская.

В этом году учитель украинского языка решил изменить нашу фамилию. До этого была Осіпова сейчас только Осипова и ни  как иначе. Это по моему две разных фамилии, но ей не докажешь. Хотя не все учителя укр. языка так считают, как правильно-подскажите пожалуйста.  Спасибо.

У правилах сказано:

Цитата: http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-4.html#toc199
6. Російська літера и передається:
а) Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Ігнатьєв, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.
б) Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Гур'їн, Ізмаїлов, Ільїн.
в) Літерою и:
1) Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов; це стосується й прізвищ інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв; Цицерон, Чиковані тощо; також Чингісхан, але перед голосним пишеться і: Жіоно, Тиціан.
2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов'янських мов: Борисов, Ботвинник, Вавиловський, Виноградов, Глинка, Данилов, Казимирський, Кантемир, Кирилов, Кисельов, Миронов, Митрофанов, Мишкін, Никифоров, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Писарев, Смирнов, Тимофєєв, Титов, Тихомиров, але: Нікітін, Ніколаєв, Філіппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.
3) У префіксі при: Прибилкін, Привалов, Пришвін.
4) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бєликов, Голик, Котельников, Крутиков, Новиков; Гнідич, Григорович, Кулинич, Станюкович, Трублаєвич; Голицин, Палицин; Радищев, Татищев.

В даному випадку, вибір літери залежить від того, чи є основа, з якої утворено прізвище, спільною для української й російської мов. Ім'я Осип в українській мові є (хоча зараз частіше використовується варіант Йосип), тому правильним варіантом буде «Осипова».

З іншого боку, вчителька української мови — не працівник паспортного столу, і якщо в українському паспорті записано «Осіпова», у неї просто нема повноважень змінити прізвище на правильне. З точки зору документоводства, це справді два різні прізвища, хоч одне з них і виникло як помилка транслітерації.

Пора вже до ладу це документоводство довести. Щоби такі «різні прізвища» були однаковими.

Цитата: Wolliger Mensch от января 22, 2011, 10:46

Цитата: Python от января 22, 2011, 08:36
Важко сказати — ні імен, ні загальних назв зі схожим звучанням в сучасній українській мові нема. Але, судячи з існування населених пунктів з назвою «Сингаї», -їв є суфіксом як у «Сингївському», так і в «Сингаївці». Український суфікс -ів/-їв відповідає російському -ов/-ев.

Таким образом, максимум, что можно «выжать», — это два суффикса — -ев- и -ск-, то есть, — Сынгаевская. Не понятно, откуда вдруг и вылупилось в русском варианте. Кто сказал, что там не др.-русск. сынъ в первой части?

"Сынга" — це чорна качка (дивіться у Даля). Може це вістяцький (хантийський) слід в історії України? :)
Мені здається, що російські варінати "Сингаи", "Сингаевка" — це піддані псевдоестетиазції "Сынгаи", "Сынгаевка".
Погоджуюся з Wolliger Mensch і Python щодо однозначності суфіксів та закінчення - "-евская".

Якось запам'ятав, що від "австрійських" прізвищ на -ів не утворюється жіноча форма. А про саме відмінювання не замислювався.
Підгледів: чергується і/о за правилами.

---

§ 102. Відмінювання прізвищ
...
3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за такими зразками: /127/
...
Прокопів

Прокопов-а (-пів-а)

Прокопов-у (-пів-у)

Прокопов-а (-пів-а)

Прокопов-им (-пів-им)

...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у)

Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів

---

http://litopys.org.ua/pravopys/rozdil4.htm