Десь шість чи сім років тому почув. А може й прочитав, не пам'ятаю вже. "Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, золотисто-рудуватий, що з труби зверта від хати..."
Чомусь запам'яталось. Хто автор - не знаю, як там далі буде - теж не знаю. Гугль нічого не знаходить, знайомі такого вірша згадати не можуть.
ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ
Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
Не стрічали ми.
Проти сонця дим,
Проти зимнього патлатий,
Що з труби зверта від хати,
Й понад садом молодим
Тане, тане дим...
Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
Проти сонця він - як синій.
Гілля до землі звиса, -
Ох, яка ж краса!..
Павло Тичина