чи логічно буде вживати "закін" замість "закон" по аналогіі до "нарід"-"народ" ?
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
http://slovnyk.net/?swrd=%ED%E0%F0%B3%E4
http://google.com/search?hl=ru&rls=en&q=%2B%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B4&btnG=%D0%9F%D0%BE%D0%B8%D1%81%D0%BA&lr=
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
IamRORY, с юбилейным постом! :UU:
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
Чому ж
безграмітно? Навчити людей
міжна всьому.
Тільки якщо ви будете вживати "оболость" замість "область" по аналогії до "голова" - "глава".
Цитата: 5park от мая 22, 2009, 15:10
Тільки якщо ви будете вживати "оболость" замість "область" по аналогії до "голова" - "глава".
Чому? На мою думку, слова
закон та
народ сприймаються не як запозичення, але як аналогічні форми.
Цитата: Hworost от мая 22, 2009, 15:00
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
IamRORY, с юбилейным постом! :UU:
Спасибо!
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 15:06
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
Чому ж безграмітно? Навчити людей міжна всьому.
Міжна звичайно, та чи воно їм треба?
Кажуть, що по деяких говіврках так і є «закін». Цілком логічно. Часто в самого проривається. :tss:
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
Приєднуюся до привітання Hworost'a :)
щодо слова "нарід" - не згоден. Є воно, довгий час було літературним, навіть у наукових текстах уживалося. Зараз ненормативне, але це тимчасово, бо так, усе ж таки, вимовляє купа українофонів.
"Закін" - хоч і логічне утворення (Фасмер його наводить як укр. паралелю до рос. слова "закон", але з иншим значенням), але виглядає штучним уже хоча б тому, що так ніхто не говорить. Мова повинна йти за реальним мовленням її носіїв, а не штучними конструкціями її реформаторів.
Цитата: ПРОВІД от мая 22, 2009, 14:56
http://slovnyk.net/?swrd=%ED%E0%F0%B3%E4
http://google.com/search?hl=ru&rls=en&q=%2B%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B4&btnG=%D0%9F%D0%BE%D0%B8%D1%81%D0%BA&lr=
:no: Йшлося про літературну мову.
СЛОВНИК.НЕТ
Тлумачний словник української мови онлайн, містить близько 220 000 словникових статей та близько 19 000 фразеологізмів. У словнику представлено активну лексику української літературної мови, терміни, номенклатурні та складноскорочені слова, слова історичного фонду, що свого часу належали до широковживаних, найбільш відомі у вжитку слова, пов'язані з релігійними та філософськими поняттями, найуживаніші архаїзми, лексичні діалектизми та найпоширеніші неологізми, що з'явилися протягом останніх років. Словник розраховано на широке коло людей, що вивчають українську мову, послуговуються нею у повсякденному житті, цікавляться українською культурою.
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 15:21
Мова повинна йти за реальним мовленням її носіїв, а не штучними конструкціями її реформаторів.
вони мову в тааке болото заведуть ...
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 15:21
Йшлося про літературну мову.
А вона в себе включає лише правила написання за чинним правописом четвертої редакції? ;)
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 15:16
Чому? На мою думку, слова закон та народ сприймаються не як запозичення, але як аналогічні форми.
Цікаво, як сприйняв це автор теми. Як аналогічні форми, чи як русизми?
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 15:21
Йшлося про літературну мову.
А де її можна стріти? У виданнях "Критики" - одна мова, у виданнях львівського "Літопису" - інша. Якою мовою написано таке речення, я взагалі вагаюся сказати: «Гей ти, дзюрко! Хочеш мого патика собі в кунку, нє? Цього тобі треба, пичодайко?». Подейкують, що там по щось нецензурне, але хто його зна?
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 15:21
Мова повинна йти за реальним мовленням її носіїв, а не штучними конструкціями її реформаторів.
А чому не йде? А то так і живемо - від одного реформатора до
слідуючого.
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 15:27
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 15:21
Йшлося про літературну мову.
А вона в себе включає лише правила написання за чинним правописом четвертої редакції? ;)
:negozhe: Я ж не про правопис писав. На кожному етапі розвитку мови, тим більше літературної, є ті чи інші периферійні явища. Так, я теж зустрічав написання
нарід (зокрема, у публіцистиці), але щоразу в мене складалося враження про умисність, підкресленість такого вживання. Так само і я інколи "викаблучуюсь" та в російськомовному тексті вживаю "дедина", маючи на увазі домоволідіння діда, або відмінюю "пальто" чи "кофе". Потенційно таке слововживання можливе, але у серйозній бесіді я так ніколи не скажу.
Кстати, Венцковский писал ô, ê везде, где ему положено было быть по этимологии: слôвникъ, бôгъ, нарôдъ и т. д.
заки̊н, нари̊д
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 16:05
Кстати, Венцковский писал ô, ê везде, где ему положено было быть по этимологии: слôвникъ, бôгъ, нарôдъ и т. д.
В минулому подібні форми вживались частіше, ніж у наш час. Навіть Максимович писав «Бôгъ», тоді як зараз цей варіант практично зник у центрально-східних областях. «Біг» замість «Бог» сприймається сьогодні не як українська мова, а як дуже українська.
Цитата: Python от мая 22, 2009, 19:07
В минулому подібні форми вживались частіше, ніж у наш час. Навіть Максимович писав «Бôгъ», тоді як зараз цей варіант практично зник у центрально-східних областях. «Біг» замість «Бог» сприймається сьогодні не як українська мова, а як дуже українська.
Але все ж таки "Біг" дуже часто кажуть! А особливо, коли вживають фразеологізми штибу "помагай Біг", чи утворені від нього слова штибу "спасибі" чи "дайбі".
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 20:31
Але все ж таки "Біг" дуже часто кажуть! А особливо, коли вживають фразеологізми штибу "помагай Біг", чи утворені від нього слова штибу "спасибі" чи "дайбі".
У
дайбі,
спасибі,
помагайбі кінцевий
г зник, через що ці форми збереглися.
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 21:26
У дайбі, спасибі, помагайбі кінцевий г зник, через що ці форми збереглися.
Я часто чую "помагай Біг" із кінцевим -г.
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 21:28
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 21:26
У дайбі, спасибі, помагайбі кінцевий г зник, через що ці форми збереглися.
Я часто чую "помагай Біг" із кінцевим -г.
Думаю, це гіперкорекція. Якщо вдуматись, що може значити вираз
помагаи бѣгъ?
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 21:34
Думаю, це гіперкорекція. Якщо вдуматись, що може значити вираз помагаи бѣгъ?
Гадаю, що все ж таки "Помагай бôг", просто той, хто так записав, безсистемно використовував різні літери на позначення [і], то й помилився. Здається, у 17-18 ст. таких помилок було досить багато в текстах більш-менш живою мовою. Це звідки саме?
ну, не може ж там справді бути "бѣгъ", до чого він тут :)
який же цей ікавізм непослідовний ...
«Спасеть же біг тебе, бабусю! —
Троянки вголос загули.—
Такої б ради, пайматусю,
Ми ізгадати не могли».
І зараз приступили к флоту,
І принялися за роботу:
Огонь кресати і нести
Скіпки, тріски, солому, клоччя;
Була тут всяка з них охоча,
Пожар щоб швидше розвести.
Іван Котляревський - Енеїда
Якщо ми вже й клясиків своїх забуваєм, не к добру це.
Біг! Закін! Нарід! :UU:
ось ше слівце стрілось :
протиречити
ну як ? незвично ?
то звикайте :)
Цитата: riwnodennyk от мая 23, 2009, 08:08
«Спасеть же біг тебе, бабусю! —
Беги, бабуся, беги.
Цитата: ПРОВІД от мая 23, 2009, 10:08
ось ше слівце стрілось :
протиречити
ну як ? незвично ?
то звикайте :)
Протиріччя - хоч як неоковирний москалізм :no:
Суперечність
аж ніяк :
http://slovnyk.net/?swrd=%CF%F0%EE%F2%E8%F0%B3%F7%F7%FF
Цитата: ПРОВІД от мая 23, 2009, 10:08
ось ше слівце стрілось :
протиречити
ну як ? незвично ?
то звикайте :)
Праслав. *reťi, rekǫ. Слово *rěčь имело долгий гласный (как в итеративе), однако производный от него глагол *rěčiti, значивший то же самое, что корневой *reťi, смешивался с последним, откуда форма *rečiti.
Цитата: ПРОВІД от мая 23, 2009, 11:10
аж ніяк :
http://slovnyk.net/?swrd=%CF%F0%EE%F2%E8%F0%B3%F7%F7%FF
У слові
річчя голосний
і може походити як від ѣ, так і від е: *речьје > *рēчје > ...
Цитата: ПРОВІД от мая 23, 2009, 11:10
аж ніяк :
http://slovnyk.net/?swrd=%CF%F0%EE%F2%E8%F0%B3%F7%F7%FF
У сучасній мові - позаяк є. :yes:
Но часто виника вражіння, шчо цей ВТССУМ робили з єдною метою - набрать якомога більше слів, а в наших умовах значить перш за все москалізмів та інших покручів, та слава Богові і нині рідковживаних цікавих слів теж трохи є, наприклад «рівноденник» (http://www.slovnyk.net/?swrd=%F0%B3%E2%ED%EE%E4%E5%ED%ED%E8%EA) :dayatakoy: За словником синонімів Святослава Караванського «протиріччя» іде з позначною «запозичання».
Цитата: Алексей Гринь от мая 23, 2009, 10:08
Цитата: riwnodennyk от мая 23, 2009, 08:08
«Спасеть же біг тебе, бабусю! —
Беги, бабуся, беги.
+10 :E:
Бабусю спасуть тôлькô етимологічні правописні системи.
Цитата: Python от мая 23, 2009, 21:00
Цитата: Алексей Гринь от мая 23, 2009, 10:08
Цитата: riwnodennyk от мая 23, 2009, 08:08
«Спасеть же біг тебе, бабусю! —
Беги, бабуся, беги.
+10 :E:
Бабусю спасуть тôлькô етимологічні правописні системи.
До речі, про Бога чи біг йдеться у віршику? :???
Цитата: Nekto от мая 23, 2009, 23:25
До речі, про Бога чи біг йдеться у віршику?
Ну, Котляревський то мав на увазі Бога :) Тілько у фраґменті поеми, а не віршику...
Цитата: Conservator от мая 23, 2009, 23:46
Цитата: Nekto от мая 23, 2009, 23:25
До речі, про Бога чи біг йдеться у віршику?
Ну, Котляревський то мав на увазі Бога :) Тілько у фраґменті поеми, а не віршику...
Так, зрозуміло, але у комуняцькій офографії ім'я Бога написали з маленької літери... :down:
У сучаснôй орѳографіи̂ можно ўзяти якогось mr. Big'а й перекласти як «пан Біг», а далѣ спробуй зрозумѣй, що малось на увазѣ ;)
Цитата: Nekto от мая 23, 2009, 23:49
Так, зрозуміло, але у комуняцькій офографії ім'я Бога написали з маленької літери...
Ага, і створили цим різночитання... :(
Але ж це фразеологізм, а не реальне звернення до Бога у формі молитви абощо. Може, дійсно варто в такому випадку писати з малої?
Цитата: Python от мая 23, 2009, 23:54
У сучаснôй орѳографіи̂ можно ўзяти якогось mr. Big'а й перекласти як «пан Біг», а далѣ спробуй зрозумѣй, що малось на увазѣ
Якщо писати "ґ" на мѣсцѣ "g", то такои̂ проблемы не выникне. У цему выпадку, принаймнѣ.
Цитата: Conservator от мая 23, 2009, 23:57
Ага, і створили цим різночитання...
Рôзночитаннє було й ранѣше: на початку речення що Бôг, що бѣг — однаково Біг.
найлєпше ўзагалє позбутись того ікавизму ...
http://lingvoforum.net/index.php/topic,16620.0.html
Цитата: ПРОВІД от мая 24, 2009, 07:25
найлєпше ўзагалє позбутись того ікавизму ...
http://lingvoforum.net/index.php/topic,16620.0.html
И це я чую ôд того, кому не подобається, коли ёго ни̂к записують без икави̂зму :green:
Python
повторюю : моє псевдо - не од укр. слова ‹провід› !
Цитата: ПРОВІД от мая 25, 2009, 08:46
повторюю : моє псевдо - не од укр. слова ‹провід› !
Від providentio?
Цитата: Conservator от мая 25, 2009, 11:38
Цитата: ПРОВІД от мая 25, 2009, 08:46
повторюю : моє псевдо - не од укр. слова ‹провід› !
Від providentio?
Я тоже об этом подумал, хотя вашего языка, к сожалению, не знаю.
чесно говоря , от фонаря :)
просто гарно звучить .
давайте ще рідина писати замість родина :D
Чого це раптом? Там же відкритий склад, тоді як О ікавізується в закритому. Ще, звичайно, досить часто ікавізація О відбувається у відкритому складі, якщо наступна голосна входить до суфіксів -ок, -оч, -ець, -еч, в яких голосна може випадати при словозміні, але тут немає й цього.
Бо І популярне ;)
Надмірний ікавізм савндз ґуд як засіб ілбанізації. А то набридло вже те все калькування російських ілбанізмів. Якісь бідне на гіпірікавізм повідімління вийшло...
прочитав їбланізмів :D
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 15:06
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
Чому ж безграмітно? Навчити людей міжна всьому.
Це якось наш прем'єр-міністр Азаров якось сказав "кровосіси", та й "Вечірній квартал" його так пародіює.
Але насправді, чому ікавізм в українській непослідовний?
1) Не у всіх випадках відбувався розвиток о>і (там, де о викло пізніше, переходу в і здебільшого нема).
2) У діалектах, з яких формувалась українська мова, ікавізм розвивався різними темпами, проявлявся в різних випадках чи не виник узагалі. При їх контакті могли зберігатись як ікавізовані варіанти слів, так і неікавізовані. У ряді випадків ікавізм розвинувся за аналогією, без послідовного фонетичного переходу о>...>і — також досить нерегулярно.
3) У пізніх запозиченнях ікавізму здебільшого нема (за винятком запозичень із російської назразок «вертоліт», де ікавізм добудовано за аналогією зі спільнокореневими українськими словами). У запозиченнях з неслов'янських мов (крім давніх запозичень давньоруського й староукраїнського періоду) ікавізму не буває.
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 15:06
Цитата: IamRORY от мая 22, 2009, 14:54
Логічно... але абсолютно безграмотно, тим більше, що в українській немає слова нарід.
Чому ж безграмітно? Навчити людей міжна всьому.
Воллигер вам надо судиться с Азароввым за право приоритета в изобретении этих слов ;)
Кстати в можна скорее всего такое членение мо-жна а не мож-на
Цитата: Wolliger Mensch от мая 22, 2009, 16:05
Кстати, Венцковский писал ô, ê везде, где ему положено было быть по этимологии: слôвникъ, бôгъ, нарôдъ и т. д.
а кто это?
Цитата: Pawlo от февраля 22, 2014, 02:12Воллигер вам надо судиться с Азароввым за право приоритета в изобретении этих слов ;)
Кстати в можна скорее всего такое членение мо-жна а не мож-на
Дело не в членении. «Безграмітно» и «міжна» как раз получились бы в случае последовательного икавизма. WM хорошо подстебнул :)
Цитата: Conservator от мая 23, 2009, 23:57
Цитата: Nekto от мая 23, 2009, 23:49
Так, зрозуміло, але у комуняцькій офографії ім'я Бога написали з маленької літери...
Ага, і створили цим різночитання... :(
Але ж це фразеологізм, а не реальне звернення до Бога у формі молитви абощо. Може, дійсно варто в такому випадку писати з малої?
я зазвичай коли пишу "Дай Боже, "Слава Богу" ы т п тримаю в головы иы буквальний сенс ы використовую як фраазеологызм.
тому думаю що в такому випадку велика літера цілком логічна
Цитата: engelseziekte от февраля 22, 2014, 02:14
Цитата: Pawlo от февраля 22, 2014, 02:12Воллигер вам надо судиться с Азароввым за право приоритета в изобретении этих слов ;)
Кстати в можна скорее всего такое членение мо-жна а не мож-на
Дело не в членении. «Безграмітно» и «міжна» как раз получились бы в случае последовательного икавизма. WM хорошо подстебнул :)
чому ж якщо мо-жна то ікавізму не мо бути бо склад відкритий
цікаво як би це слово сказав Закарпатський Азаров?
Цитата: Pawlo от февраля 22, 2014, 02:20чому ж якщо мо-жна то ікавізму не мо бути бо склад відкритий
Сполуки -жн- не могло бути, ці приголосні розділяв редукований
ь. Редуковані впали,
о перед зниклим редукованим змінилось.
Цитата: Pawlo от февраля 22, 2014, 02:20цікаво як би це слово сказав Закарпатський Азаров?
Мüжна. А так у Закарпатті кажуть «мож».
Тобто грубо кажучі Мюжна але з твердим м?
Так, але дуже грубо. Ви точно знаєте цей звук. Це як міжна з огубленням на і.
Цитата: engelseziekte от февраля 22, 2014, 02:29
Мüжна.
Это только в центральной части. В остальном Закарпатье там [у].
Цитата: Wolliger Mensch от февраля 22, 2014, 11:39Это только в центральной части. В остальном Закарпатье там [у].
Да, а в горной [і]. Я намеренно выбрал самый «колоритный» вариант.
а самый распостраненный какой?
Цитата: Pawlo от февраля 26, 2014, 05:10а самый распостраненный какой?
[у] > [ÿ] > [і]
Дякую
Скажіть, а чому сон, а не сін?
Чи існує взагалі якесь правило розвитку ікавізму?
Цитата: Dana от февраля 28, 2014, 02:19Скажіть, а чому сон, а не сін?
Чи існує взагалі якесь правило розвитку ікавізму?
Бо
сънъ. Ікавізм на місці *ъ може бути тільки за пізнішою аналогією (напр. кріт, пліт).
Цитата: Python от мая 22, 2009, 19:07
«Біг» замість «Бог» сприймається сьогодні не як українська мова, а як дуже українська.
Цитата: Conservator от мая 22, 2009, 20:31
Але все ж таки "Біг" дуже часто кажуть!
А я ніколи не чув...
Цитата: From_Odessa от февраля 28, 2014, 04:03
А я ніколи не чув...
У Львові казали (або й ще кажуть) Біг. Звідти
бігме <
Біг мені свідок.
Цитата: Dana от марта 1, 2014, 07:30
Звідти бігме < Біг мені свідок.
Дуже цікаво. Я ніколи не зустрічав. Це слово, як я розумію, сформувалося так само, як російське "спасибо"?
Цитата: Dana от марта 1, 2014, 07:30У Львові казали (або й ще кажуть) Біг. Звідти бігме < Біг мені свідок.
ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».
Цитата: engelseziekte от марта 1, 2014, 08:22
ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».
А приклади вживання там є?
Цитата: Dana от марта 1, 2014, 12:08А приклади вживання там є?
Нема, тільки етимології.
Цитата: engelseziekte от марта 1, 2014, 08:22
Цитата: Dana от марта 1, 2014, 07:30У Львові казали (або й ще кажуть) Біг. Звідти бігме < Біг мені свідок.
ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».
Слово утворене лексико-синтаксичним способом (у результаті стягнення двох слів в одне) від "БОГ ЙМЕ" (тобто МАЄ ВІРУ, ВІРИТЬ СКАЗАНОМУ) ??
Вікісловникhttp://uk.wiktionary.org/wiki/бігме (http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%BC%D0%B5)
-----------
Клинописний знак, який прочитується як ме, шумерологи до сьогодні не можуть збагнути: не знають ні його етимології, ні значення. Оскільки цей знак стоїть поруч зі знаком "таблички", то загалом науковці прочитують їх як "таблички Ме". Насправді це шумерське слово означає знання. Порівняймо українські відповідники: бігме - бог знає, відьме - та, що відає знаннями, мейдан - площа моління, майдан, де людина отримує знання, меса - знання, месія - той, хто сіє знання, менас - мудрець, буквально "знання наші", меценас - тотожне попередньому визначенню, ні бе ні ме - той, що не говорить і не знає нашої (шумерської!) мови, ніх(о)чеме - нікчема, тобто той, хто не хоче отримати знань, німець -той, що не знає нашої мови ...
«Новий світ», №9-10, вересень –жовтень 2011 р.http://www.ukrainica.org.ua/ukr/content/3075 (http://www.ukrainica.org.ua/ukr/content/3075)
Цитата: Dana от марта 1, 2014, 12:08
Цитата: engelseziekte от марта 1, 2014, 08:22
ЕСУМ наводить «біг мене побий», «біг мені допоможи».
А приклади вживання там є?
Приклади вживання іменника у книжках:
http://tinyurl.com/ogf446n
----------
Бігматися, -маюся, -єшся, гл. Божиться. Фр. Пр. 36. Та не бігмайся, бо гріх. Шейк.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко :[url]http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2053-bighmatysja.html#show_point[/
url]
-------------
Приклади вживання дієслова у книжках:
Як сподівалися, пошукуваного ми там не застали і з нічим вийшли з хати, бо господар бігмався. що не має поняття, де можна віднайти брата.
-------------
Весною заїздив до Тунця його свояк (перекладачем, у прифронтовій зоні), то бігмався , що більшовики вже й одягаються по-старому, як за царя.
------------
Парафіяни ж їжилися-дригоніли під парасолями, цератами, хлорвініловими плівками. Ішли домів лихі, дарма що відправляв молоденький красень Патер, і бігмалися: дощ солоний.
----------
Найішлися такі, що бачили, так бодай говорять ще й бігмаються. Інші сміються.
--------------
І б'єшся в груди, бігмаєшся, на колінах повзаєш, що всю роботу на свої плечі візьмеш, а її, любаску, на руках носитимеш, всі примхи вдовольнятимеш.
Цитата: ПРОВІД от мая 22, 2009, 14:19
чи логічно буде вживати "закін" замість "закон" по аналогіі до "нарід"-"народ" ?
ЦитироватьЗа́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли законюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. І. 234, 224.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 48.
Закон та закін не тотожні.
ЦитироватьЗа́ко́н, -ну, м.
1) Зародышъ. Конст. у. там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у.
2) Законъ. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.
3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. МПр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. в зако́н увести́:
а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219.
б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. у зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. Cм. еще закін.
Тобто причастя можна назвати закін та закон, але інші значення закону назвати "закін" не можна.
"і вмре не введена в закон" - тобто поза причастям / без причастя.
Думка служна, щоб усвідомлювати собі, чому чогось вимовляють. Одначе, це складно на основі теперішнього зросійщення, додатком, де Кремлю вигідно війна в Україні.
Щоб знайти служну відповідь на таке міркування, слід застановляти, що у слові нарід, буває голосівка -і- у закртому складі, вимовляючи її закрито.
Хоч на письмі виглядає подібно, а при іменнику закон вимовляють голосівку -о- відкрито, як у родовому на-ро-ду.
Коли ж вимовляти останній склад у іменнику закон закрито, як "за-кін", то цього звучало хіба як за конем, що б ти уважав прислівником з огріхом, що не написали як "законником", чи так подібно ~:{) Без жарту, цього вимагало б пом'якшення приголосівки -н-. Стараючись вимовляти "закін", легко помічати, що мимовільно хочеш пом'якшати останню приголосівку -н.
Слід брати під увагу, що московське наріччя чи "російська мова", як тепер знічев'я кажуть, походить з штучно-книжної мови, з церковно-слов'янської, не маючи природні правила. Українська, навиворіт, витончилася тисячоліттями на основі природних правил мови, що лише пізніше засмічували з церковно-слов'янізмами.
Цього собі кріпко усвідомлювати, коли хочеш для себи відкривати рідну мову свого народу.
Коли ж вимовляти такий похідний словотвір як у-за-ко-ни-ти, то ясно, що не можна передати на письмі та аж не можна вимовляти "закін".
Правило переходу i/o від закритого до відкритого складу підлягає основному правилу звідки даний словотвір походить, отримавши свого значіння.
Та тут наразі зупиняюся, не збираючись тепера поясняти звідки походить іменник закон ~:{)
https://twitter.com/HajdyDoBajdy
Можу додати щодо таких слів як "СЛОН", то служно запитувати, чому в називному не СЛІН. От, тут природно висловляти слін та в родовому буває також дуже природно, коли -і- з заскритого складу переходить на голосівку -о- в відкритому складі, вимовляючи -о- відкрито. Та, дійсно, у одних з перших словників так зазначено, що написати в називному СЛІН.
Про словотворчість української мови свідчить і слово "БОҐ", що має в україській мові спражню подобину БІГ, у родовому БОГА. Крізь сполітичене мовознавсто ніхто не помічає, що в українській мові маємо слово ЧОРТ.
От, і не потрібно бути "великим вченим", здогадуючись, що слово БІГ утворено від назви для барви БІЛА та ЧОРТ від назви для для барви ЧОРНА. Та тут зв'язується, що маємо слово ПЕКЛО від пекти :)
Що в інших "слов'янських" мовах мають книжну подобину БОҐ у називному, походить від того, що через вплив латинської мови на церковно-слов'янську перетворили вихідну приголосівку -Г- на -Ґ-. Чому уникають звук чи звукозміну І/О, виникло, можливо, крізь цю обставину, що звукозміна І/О не особливо українським явищем, а походить від індо-европейської родини мов. І тут навіть викрили в 2003 р., що існувала вже перед(Proto)-індо-евроейська мова, яка на письмі передала звукозміну від закритого до відкритого складу.
Та знаємо, що грецькі говори постали, шутчно відрізняючись від індо-европейського загалу. От, і Рим заснули потомки з індо-европейських мов.
Крізь наполітиченість не помічаємо, що слово ВОЛҐА походить від україснької мови для зазначення вологости, тобто ВОЛОГА. Передаючи слово ВОЛОГА з закритим складом, тоді має воно подобину ВІЛЬГА. Цебто можна вживати ВОЛОГА або ВІЛЬГА. Такий вибір пригодиться при вихідному словотворі, коли вживати ВІЛЬГОРОД, бо "ВОЛОГОРОД" аж таки не звучить, хоч можна ж вживати.
От, тут помітно, що при появі мовних явищ впливає як звучить, тобто милозвучність, а не суто штивність з якихось правил. Та тут маєш одну причину, чому мови, які походять з книжних мов, керуються більше правилами без уваги щодо вимовности, тощо.