Лингвофорум

Наскільки я розумію, сьогодні у Львові переважно розмовляють більш-менш літературною мовою. Але певно деякі місцеві особливості все ж збереглися. Ось саме вони мені й цікавлять. Тобто мовні цікавинки, слова, обороти, фонетичні особливості, що притамані більшості сучасних львів'ян. Був би дуже вдячний хоча б за невеликий перелік, або корисні посилання.

http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=20544

http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/gwara.htm

Ці сайти застарілі, бо славетна львівська гвара вже давно не існує. Моє покоління (70-х років) ще чуло від старших такі слова як бамбетель або гранда, але самі ми вже їх не вживали.
Я не знаю, чи можна мене вважати сучасним львів'янином, бо я виїхав зі Львова 17 років тому, але деякі слова моєї молодості можу пригадати.

Отож прошу дуже:

Поперше, два коронні слова - файно та ліпше (замість "добре" і "краще")

І два коронних побажання:
Най тебе шляк трафить
Най тебе качка копне

А також:
Фрезура - зачіска
Колєґа/колєжанка - приятель/приятельниця
Феранка - занавіска
Аґрафка - англійська булавка
Імпреза - бенкет, урочистий захід, гулянка, з дуже широким значенням, найліпше перекладається англійським словом party
Вар'ят - божевільний
Звар'ювати - збожеволіти
Ровер - велосипед
Брама - під'їзд, вхід до будь-якого будинка ("Я мешкаю в п'ятій брамі, а вона в восьмій")
Баняк - каструля (особливо, велика)
Зара' - замість "зараз"

Таких специфічних слів було багато, але я на разі всі не згадаю. Як щось згадаю, обов'язково напишу.

І на останнє, типове львівське прощання:
Тримайся пензля!

Андрусяку, вельмі дякую, друге з наведених посилань я й сам знайшов, але дуже сумнівно, що всі ці слова зараз активно вживаються. Ось Elik мої сумніви підтвердив. Тож хотів був побачити такий собі дайджест саме сучасних особливостей.

Elik, вам також спасибі.

Цитата: Elik от января  4, 2009, 14:44Поперше, два коронні слова - файно та ліпше (замість "добре" і "краще")

А у сенсі "ОК", "домовилися" все ж таки кажуть добре, або також файно? Скажімо, "ага, добре, чекатиму о пя'тій на зупинці", там також файно чи ні?

Шляк та пензля – це що? Або хто...  :-[

А "нелітературні" вирази можете пригадати? Ну на кшталт "як ся маєш". Він, здається поширений і далеко за межами Львова, але все одне ставити "ся" перед дієсловом за сучасної нормою неможна. До речі, чи у Львові так кажуть: "я ся подивив", "що там ся стало", тощо?
І ще, чи дійсно там кажуть "шо", так само як на сході?

Цитата: Elik от января  4, 2009, 14:44
Колєґа/колєжанка - приятель/приятельниця

Чув по телевізору, що львів'яни і зараз так кажуть.

Цитата: Elik от января  4, 2009, 14:44
Ровер - велосипед

Ровер ровером пів-України називає... :)

Цитата: Alessandro от января  4, 2009, 20:40
Андрусяку, вельмі дякую, друге з наведених посилань я й сам знайшов, але дуже сумнівно, що всі ці слова зараз активно вживаються. Ось Elik мої сумніви підтвердив. Тож хотів був побачити такий собі дайджест саме сучасних особливостей.

Elik, вам також спасибі.

Цитата: Elik от января  4, 2009, 14:44Поперше, два коронні слова - файно та ліпше (замість "добре" і "краще")

А у сенсі "ОК", "домовилися" все ж таки кажуть добре, або також файно? Скажімо, "ага, добре, чекатиму о пя'тій на зупинці", там також файно чи ні?

Шляк та пензля – це що? Або хто...  :-[

А "нелітературні" вирази можете пригадати? Ну на кшталт "як ся маєш". Він, здається поширений і далеко за межами Львова, але все одне ставити "ся" перед дієсловом за сучасної нормою неможна. До речі, чи у Львові так кажуть: "я ся подивив", "що там ся стало", тощо?
І ще, чи дійсно там кажуть "шо", так само як на сході?

"файно" у сенсі "ОК" - кажуть. "Ну тоді файно, буду чекала".

"Шляк трафив" - це польський вираз (szlak (by go) trafil), докладного перекладу не знаю. Приблизний переклад: "шоб тебе шляк трафив" = "шоб ти здох". Але докладніше треба кого иншого попитати.

Щодо пензля - то я чув "пензлює" (Он диви-но як пензлює (попензлювала)) - у сенсі "ходить вихляючи стегнами" чи щось подібне

"Ся" доволі свобідно використовується відокремлене від дієслова, але радше у формі "си". Я чув таке: "Йой, Ромцю, ту таке си робит!"

Крім того, чув досить часто майбутній час за польською моделлю (буду+робив): "Як будете перейшли на другий бік вулиці, то лікарню не минете".

Щодо "шо", то є і "шо" і "ше" (=ще).

Крім того, замість вказівного займенника середнього роду "те" вживається "то". Замість "все" часто можна почути "всьо".

Продовжую згадувати молодість  :'(

На рахунок "файно" та "ся". Типовий діалог львівських батярів:
-Як ся маєш?
-Файно, курва.

На рахунок шляка. Шляк - то, прошу пана, інсульт. Від німецького schlag - удар.

На рахунок пензля. То зі старого львівського анекдоту. Один маляр другому кричить: Мисько, я забираю драбину! Тримайся пензля!

Конструкцію типа "буду робив" у Львові вважали "рогульскою", тобто сільскою, і вишукане паньство так нігди не казало (нігди - то николи). Так само ніхто не вживав форму "робитиму". Вона мені досі ріже вухо і звучить дуже штучно. Говорили тільки "буду робити".

Те саме було і з відокремленням "ся". Так говорили тільки на селі. Міські ставили "ся" після дієслова, як має бути. А вирази типа "як ся маєш", "що си робе?" або "та ти ся диви!" чи "я си бою" вживали тільки іронічно.

Про "що". Дехто вживав також слово "же", як і у польскій мові: "Я знаю, же він не приїде", але то теж було ознакою невисокої культури.

Я згадав ще три полонізми дуже поширені у Львові:
Тішитися - бути радим, радіти
Легковажити - ігнорувати, не придавати уваги (від польського lekcewazyc)
Змучитися - втомитися (ще казали "я си змучив")

Замість "те" дійсно вживалося "то", а замість "все" - "всьо".

І ще два моїх улюбленних львівських слова:
Вважай! - обережно! (Також у конструкціях типа "Вважай на калюжу!" - "Обережно, калюжа!")
Майстер - водій автобуса чи трамвая

Ще згадав!

Кобіта - жінка (в значенні особи жіночої статі, а не дружини: "Моя жінка є файна кобіта")
Зле - погано (особливо в плані здоров'я - "Мені так зле, же зара' помру")
Ніц - нічого
Мешти - взуття (також "шкари", але то вже жаргонізм)
Майтки - труси
Сподні - брюки
Канапка - тост з сиром, а також диван
Фест! - Класс! Супер! ("Як справи? -Всьо фест.")

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:28На рахунок пензля. То зі старого львівського анекдоту. Один маляр другому кричить: Мисько, я забираю драбину! Тримайся пензля!

А, зрозуміло... А я подумав був, що один до одного звертається словом пензля.  :D

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:28Конструкцію типа "буду робив" у Львові вважали "рогульскою", тобто сільскою, і вишукане паньство так нігди не казало (нігди - то николи). Так само ніхто не вживав форму "робитиму". Вона мені досі ріже вухо і звучить дуже штучно. Говорили тільки "буду робити".

А, оце цікаво... Бо я навпаки вважав, що "буду робити" – це суржик, поки мені тут на форумі нещодавно не розтлумачили, що воно також цілком літературне.

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:28Про "що". Дехто вживав також слово "же", як і у польскій мові: "Я знаю, же він не приїде", але то теж було ознакою невисокої культури.

Маю знайомого, що каже же, та завше. Але його родина перед війною мешкала десь під Перемишлем, тобто західніше тільки поляки. До речі, "тільки", чи "тільку"/"тілько"?

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:28Майстер - водій автобуса чи трамвая

А у сучасних маршрутках також так кажуть, Андрусяку, чи знаєте?

І ще... Чи звертаються там до незнайомих людей на пан/пані? Ну, там на вулиці, або в транспорті.

Цитата: Alessandro от января  4, 2009, 23:00
Маю знайомого, що каже же, та завше. Але його родина перед війною мешкала десь під Перемишлем, тобто західніше тільки поляки. До речі, "тільки", чи "тільку"/"тілько"?

Точно! Казали не "завжди", а "завше". І багато хто говорив "тілько", але то вже віддавало селом. І ще не "вчора", а "вчера", за наголосом на першому складі.

Пан/пані також вживали досить часто, наскільки то можна було робити за часи радянської влади. До продавщиць завше звертались "пані", а до торгівок на базарі - "ґаздинько".

І ще одна львівська особливість - лаялися завжди на курву та дупу. Слова б.. та ж.. взагалі не вживали.

І ще два слова згадав!
Рура - труба
Кулка - шина

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:28Те саме було і з відокремленням "ся". Так говорили тільки на селі. Міські ставили "ся" після дієслова, як має бути.

....

Змучитися - втомитися

...

Вважай! - обережно!

"Ся" після дієслова "як має бути"? До чого тут "має бути"? Серед людей, які так говорили, саме так і "мало бути". І чим сільська мова гірша від міської? Вона, навпаки, у деяких випадках архаїчніша - через те, що менш внормована.
"Змучений"  = "втомлений" скрізь по Україні.
"Вважай" - також вживається у центральній Україні.

Цитата: Alessandro от января  4, 2009, 23:00
Чи звертаються там до незнайомих людей на пан/пані? Ну, там на вулиці, або в транспорті.

Цілком живе звертання.  :yes:

Ще один цікавий фонетичних феномен: вставка /р/ у слові "вистачати" - на Галичині кажуть "вистарчати" (хоча теж саме й у польській мові).

Дуже дякую... Я от днями буду у Львові, до того нігди там не бував, тож хочу трохи попрактикуватися.  :) Бо взагалі в мене досить добре виходить імітувати акценти та говірки.

Цитата: andrewsiak от января  4, 2009, 23:31
І чим сільська мова гірша від міської?

Та нічим вона не гірша. Але пан Alessandro питався саме про львівську говірку, тому я і вказав, що багато "західняньских" діалектизмів у Львові вважалися сільськими і тому "культурні люди", як вони себе вважали, ці слова або граматичні конструкції не вживали.

І ще одне слово згадав:
Течка - невелика сумка, портфель

Мені зі Львова запамяталось тільки "вісімдесять" замість "вісімдесят", а ще "елегантсько"/"елегантське", більш нічого особливого не почув.
Всякі "ровери", дійсно пів України говорить, а ще багато: "завше", "зле", "ніц". Я бачу тут половину наведених Elikом слів вжижвають Брати Гадюкіни, через що хочеться навести цілу пісню:

Стара кав'ярня, в центрі Львова,
Я зайшов туди раптово
Ти сиділа за столічком, в далині,
Філіжанку з порцеляни елегантсько-двома пальцями,
Ти тримала, ... і посміхалась мені.

Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твоїх очей.
Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твоїх уст.
Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твого бюсту.
Роксоляно, Роксоляно, і тих шальоних ночей.

Потім ми шпацирували, пили пиво з дерунами
і горілку і шампану й каберне.
Потім, ніц не пам'ятаю, рано очі відкриваю
а біля ліжка - чорне твоє комбіне.

А на третій-понеділок шось ми в споднях засвeрбіло
я пахвину аж до виразки роздер.
Сіру-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив,
Роксоляно, із ким тобі добре тепер?

Як вона цікаво відноситься до львівської мови?

Поперше, шановний ou77, ви не зовсім точно написали слова пісні, а саме в тих дрібницях і полягає її, перепрошую за мій їдиш, цимес.
Отож, правильні слова моєї улюбленої пісні:

Стара кав'ярня, в центрі Львова,
Я зайшов сюда раптово
Ти сиділа за столічкем, в глибині,
Філіжанку з порцеляни аліґанцько, двома пальцями,
Ти тримала і посміхалась мені.

Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твоїх очей.
Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твоїх уст.
Роксоляно, Роксоляно, мені бракує твого бюсту.
Роксоляно, Роксоляно, і тих шальоних ночей.

Потім ми шпацерували, пили пиво з дерунами
і шампана, і горілку, і каберне.
Потім, ніц не пам'ятаю, рана очі відкриваю
а біля ліжка - чорне твоє комбіне.

А в наступний понеділок щось ми в споднях засвeрбіло
я пахвину аж до виразки роздер.
Сіро-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив...
Роксоляно, з ким тобі файно тепер?

ЦитироватьЯк вона цікаво відноситься до львівської мови?

То є дуже вдала пародія на мову певної групи львів'ян, що намагалися розмовляти "як вишукане паньство" і для того вставляли слова з "панської мови", тобто польскої. Наприклад, "столічкем", "філіжанку", "шальоних". Більшість львів'ян таких слів не вживала.
А цимес цієї пісні полягає саме в тому, что такий аліґанцький пан, що розмовляє такою вишуканою мовою, підхопив простий пролетарський трипер.

Цитата: "Elik" от
шановний ou77, ви не зовсім точно написали слова пісні

Насправді я скопіював з інтернету, не дуже вглядаючись у зміст, правда те ще не було слова "раптово" замітив:(

До речі, згадав ще одне файне львівське слово: ґречний. Найліпше воно перекладається як "вихований", "ввічливий".

Той пан, же здибався з Роксоляною, дуже ґречно розмовляв, але від триперу то його не врятувало ;D

Взагалі, похоже всі ці слова польського чи словацького походження, чи є просто ізолексемами (чи як правильно) а є щось тільки львівське?

Цитата: ou77 от января 10, 2009, 13:53
Взагалі, похоже всі ці слова польського чи словацького походження, чи є просто ізолексемами (чи як правильно) а є щось тільки львівське?

Майже всі ці слова є польського походження, або кальками з польскої (наприклад, "легковажити" або "тішитися"), що є результатом майже 700-літнього польського впливу на західноукраїнськи говірки. Але на заході України мова ніколи не доходила до стану суржика, як то трапилося на сході. Так, в українській мові львів'ян було багато запозичень з польскої і навіть з російської, але все ж таки базовий словник та граматика залишалися чисто українськими. Такі слова як "філіжанка" та "шальоний" вживали тільки "занадто ґречні пани".

А словацька мова дійсно звучить досить зрозуміло для людини, що володіє українською і польскою мовами, але то ще не дає засновів казати, що вона якимсь чином вплила на українську.

Щойно повернувся зі Львова... Дуже приємні враження від міста та його мешканців. Тре ще буде влітку туди поїхати...
Всьо, завше, брама, колєґа, файно – чув практично від усіх... Вчера, зара, скілько, тілько – також чув, але частіше все ж вчора, зараз, скільки, тільки.
Вже на зворотньому шляху у потязі Львів-Київ поруч зі мною їхав такий собі вуйко трохи пролетарського вигляду з двома доньками. Ось він казав і "вчера", і "буду ходив", і "ти ся диви". А доньки, до речі, до нього зверталися на ви, що у великих містах зараз трапляється дуже рідко. То може він не зі Львова, а з якогось містечка...


Стосовно філіжанки... Я думав, що шлях запозичень був такий: арабська > турецька/кримськотатарська > українська > польска. Тобто це україньске запозичення у поляків, а не навпаки. Бо саме українці, а не поляки найтісніше контактували з кримцями та турками. Чи я помиляюся?

Цитата: Alessandro от января 14, 2009, 13:49
Стосовно філіжанки... Я думав, що шлях запозичень був такий: арабська > турецька/кримськотатарська > українська > польска. Тобто це україньске запозичення у поляків, а не навпаки. Бо саме українці, а не поляки найтісніше контактували з кримцями та турками. Чи я помиляюся?

Колись у газеті бачив вірш про філіжанку і filcan -- в інеті вдалося знайти тільки 4 рядки, а там, здається, було більше.

Ти, друже, кажеш «філіжанка», а я кажу «фільджан» -
В той посуд наливаєш каву, яку я зву «каве».
Згадавсь катран, їстивне зілля, а він у нас татран.
Чи не рідня дві наші мови? – дух спільності живе!
(Шер'ян Алі, переклад Миколи Мірошниченка)

Польський етимологічний словник указує, що пол. filiżanka, а також хорватське / сербське fildžan і болгарське филджан походять від турецького слова fincan (народна форма filcan).

По-львівськи             По-нашому
Того року                   Цього року
Буду брала                 Буду брати
Ровер                          Велосипед
Цукорок                      Цукерка
Забава                         Гулянка
Бавитись                     Гратись

а ще буває у львівян ритм мови інший - щось подібне до польської, моя дружина - росіянка практично все розуміє, коли я розмовляю з дітьми, чи з родичами, а тут сіли в поїзд Москва-Львів, зайшли в ресторан, підійшла офіціантка, стала розказувати що в них є, дружина каже - зрозуміла тільки два слова...

Просодія, таки так.

"Сіру-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив"

Серо-ртутной мазью лечат не гонорею a.k.a. триппер, а лобковых вшей, в широких массах известных под названием "м*ндавошки". Это так, к слову.

Цитата: Doctor от июня 13, 2014, 01:00
"Сіру-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив"

Серо-ртутной мазью лечат не гонорею a.k.a. триппер, а лобковых вшей, в широких массах известных под названием "м*ндавошки". Это так, к слову.

Мандавошки весело живут, мандавошки песенку поют

Не знаю, чи то саме львівська особливість, але я на днях як гуляв з одними львівськими панами, то в мене шаблон розбився від їхніх часових виразів.
п'я́ть по́ казалося в значенні «п'ять по сьомій» (година була відома). Для Ужгорода навіть повна формула з по чудернацька*, а скорочену я взагалі тоді не зрозумів. Ну і ще шо цікавеньке я дізнався: львів'яни кажуть шо і шойно, але щодня (в Ужгороді щойно, але стиль у нього не розмовний).
*льв. п'ять по сьомій ~ ужг. сім ноль-пять 

Раз я вже тут, то перерахую, шо з вищесказаного зустрічається в Ужгороді.

Цитата: engelseziekte от февраля 11, 2015, 01:14
п'я́ть по́ казалося в значенні «п'ять по сьомій» (година була відома).

Прийменник без іменника? Криво, згоден.

Цитата: engelseziekte от февраля 11, 2015, 01:14
вчера — явний діалектизм, а фест я сто років не чув

Вечірка, вечорниці? Хм, це ж патті. А фест - це ярмарок.

Цитата: engelseziekte от февраля 11, 2015, 01:14
вісімдесять

сто-п'ятсот :) тридев'ять (http://sum.in.ua/s/trydev.jatj) :)

ЦитироватьТРИ́ДЕВ'ЯТЬ, тридев'яти і тридев'ятьох, числ. кільк. У старовинній лічбі дев'ятками — число 27.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 256.

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 10:39
вчера

Вчора.

Цитата: LUTS от февраля 19, 2015, 11:10

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 10:39
вчера

Вчора.

А, тоді до чого тут фест?

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 11:14

Цитата: LUTS от февраля 19, 2015, 11:10

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 10:39
вчера

Вчора.

А, тоді до чого тут фест?

Ні до чого. Це інше слово з іншим значенням.

Цитата: Ярослав Витив, частный гид экскурсовод во Львове от
Опереточный репертуар пользовался особой популярностью оккупантов: "Цыганский барон" и "Лилик" Й.Штрауса...

http://tinyurl.com/px5bw58

Гид хренов... Не удосужился перевести.

(http://vmiremusiki.ru/wp-content/uploads/2012/03/%D0%9B%D0%B5%D1%82%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%8F-%D0%BC%D1%8B%D1%88%D1%8C.jpg)

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 11:14А, тоді до чого тут фест?

Старші повідомлення ви принципово не читаєте? :)

Цитата: DarkMax2 от февраля 19, 2015, 11:14
А, тоді до чого тут фест?

фест=фист=сильно, дуже

Цьоця. "Кава з дустом" - так львів'яни з насмішкою називали каву з молоком. Для молоді - "дуст" - це ДДТ, отрута-інсектицид, заборонений ще у 1970-х рр. Його знаходять у печинках пінгвінів в Антарктиді.

Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

Цитата: engelseziekte от июня 13, 2015, 19:13
Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

Хм, здається, ця штука доволі поширена.

Цитата: engelseziekte от июня 13, 2015, 19:13
Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

Ну да. Навіть для когось.  :) А це щось незвичне?

Для мене дуже, бо в нас тільки з простим давальним.

Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися
1. про тварин: лежати, валятись [на спині];
2. (метафорично) про людей: лежати, валятися, відпочивати:

ЦитироватьВІТАЮ!!!! НЕХАЙ ВСІ ПРЕДСТАВНИКИ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ КАБАЮТЬСЯ БІЛЯ ТВОЇХ НІЖОК!!!!!! )))) 8 мар 2011

Ґуґл знаходить дуже мало, але все зі Львова +1 попадання з області.

"най тебе качка копне — чув як качка би тя копнула"
Грізна погроза!!! Качка годна сернути на поважну відстань, копаючи...
Мільйон разів чув лагідну погрозу: мачка, тобто кицька би тя копнула.

Цитата: engelseziekte от июня 14, 2015, 20:00
Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися

В словарях есть?

Цитата: Elik от января  4, 2009, 22:41
Кобіта - жінка

Від польського Kobieta.
Яке походження слова?

Цитата: DarkMax2 от октября 28, 2016, 11:35
Від польського Kobieta.
Яке походження слова?

Свого часу це слово не було нейтральним.

Цитата: Mirosława Siuciak i Joanna Przyklenk от
Ustalenie pochodzenia wyrazu kobieta jest niezwykle skomplikowane i pozostaje do dzisiaj kwestią nierozstrzygniętą. Wśród etymologów nie wypracowano dotąd jednego stanowiska, stąd też możemy spotkać różne próby interpretacji. Jedną z nich jest dopatrywanie się w wyrazie kobieta zapożyczenia z języka niemieckiego (staroniemieckie kebse, gebette 'towarzyszka łoża, małżonka, konkubina'). Mniej prawdopodobne wydaje się tłumaczenie A. Brücknera (zob. Słownik etymologiczny języka polskiego), że słowo to pochodzi od staropolskiego wyrazu kob 'chlew': wówczas oznaczałoby 'osobę zajmującą się hodowlą świń, trzody chlewnej'. Brückner dopatruje się też wspólnego rdzenia w formach kobieta i kobyła. Inni etymolodzy zauważają z kolei w wyrazie kobieta prasłowiański rdzeń *kobь oznaczający 'wróżbę z lotu ptaków" i przypisują temu słowu znaczenie 'wieszczka, wróżka', a ponieważ w wielu językach słowiańskich kobieta oznacza 'małżonkę, osobę zamężną' próbuje się wyjaśnić pierwotne znaczenie tego słowa jako 'wywróżona, obiecana na żonę' (F. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego). Chociaż dokładnie nie wiadomo, jaka jest etymologia słowa kobieta, to z całą pewnością możemy stwierdzić, że jeszcze w XVII w. było to określenie obraźliwe i stosowane było jako wyzwisko, głównie w środowisku mieszczańskim. W zachowanych tekstach białogłowy skarżyły się: dla większego zelżenia kobietami nas zową (M. Bielski: Sejm niewieści, 1586). O pejoratywnym zabarwieniu słowa kobieta w XVI i XVII w. świadczy też fakt, że występowało ono zawsze z takimi epitetami, jak wszeteczna, plugawa, nikczemna, szpetna. Swój obelżywy charakter słowo to straciło niepełna 150 lat temu, dopiero bowiem od połowy XVIII wieku wyraz kobieta zaczął być używany w znaczeniu neutralnym. W funkcji dzisiejszego znaczenia tego słowa występowały w języku staropolskim wyrazy, takie jak żona, białogłowa, niewiasta, które później (około XVIII wieku) zostały wyparte przez słowo kobieta, kiedy utraciło ono negatywne konotacje. W staropolskich tekstach powszechnie używane były wyrazy białogłowa i niewiasta – dzisiaj mają one charakter archaiczny, ale choć wyszły z powszechnego użycia, są nadal zrozumiałe dla ludzi posługujących się językiem polskim. Wyraz niewiasta zachował się zresztą w języku religijnym, w tłumaczeniach Biblii, w których niezwykle rzadko stosuje się słowo kobieta. Natomiast wyraz żona stosunkowo wcześnie nabrał w polszczyźnie znaczenia 'kobieta zamężna', chociaż w wielu innych językach słowiańskich utrzymał się w swojej pierwotnej funkcji semantycznej – żena 'kobieta, osoba płci żeńskiej' (w czeskim, słowackim, rosyjskim, chorwackim i in.).

http://poradniajezykowa.us.edu.pl/baza_archiwum.php?POZYCJA=100&AKCJA=&TEMAT=Etymologia&NZP=&WYRAZ=

st.pol. kob → chlew (jedna z możliwości; obrządzanie świń należało do obowiązków kobiecych) lub st.pol. koba → kobyła, albo jeszcze inne. Dziwna końcówka ,,-ieta" zgadza się z końcówkami ówczesnych (XVI w.) imion ,,Bieta", ,,Elżbieta", ,,Greta", ,,Markieta". Słowo ,,kobieta" weszło w użycie dopiero w XIX wieku, wypierając określenie ,,niewiasta". Wcześniej było mianem obelżywym, uwłaczającym; w okresie między 1550–1700 obecnym prawie wyłącznie w tzw. literaturze sowizdrzalskiej, fraszkach.

(wikt/pl) kobieta (https://pl.wiktionary.org/wiki/kobieta)

Можливо угро-фінського походження, як можливо і «chabeta».

Порівняйте з англійським словом «jade».

Дякую. Так і думав, що з кобилами пов'язано.

Скоріш з негідницями поганими, відьмами і т.д..

В українській мові схожий корінь має лише коба/кобень. Але до чого тут відлога?

Кобеняки і інші спідниці, сукні, каптани мають тюркське-іранське походження,
Вони не мають відношення до наприклад естонського «kõbide».

Цитата: Волод от октября 28, 2016, 13:58
Кобеняки і інші спідниці, сукні, каптани мають тюркське-іранське походження,
Вони не мають відношення до наприклад естонського «kõbide».

Запозичення з фіно-угорських не характерні для польської.

http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_2/072_079.pdf

Цитата: Волод от октября 28, 2016, 14:13
http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_2/072_079.pdf

Ой, яке там усе сумнівне. Та і порівняння з угорською більше натякають на адстрат/суперстрат, а не субстрат.
Стаття фігня, як на мене. Та ж свиня лоха підозріло схожа на роху нашу. ІМХО, звуконаслідування, а не фінщина.

Цитата: DarkMax2 от октября 28, 2016, 14:20

Цитата: Волод от октября 28, 2016, 14:13
http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_2/072_079.pdf

Ой, яке там усе сумнівне. Та і порівняння з угорською більше натякають на адстрат/суперстрат, а не субстрат.
Стаття фігня, як на мене. Та ж свиня лоха підозріло схожа на роху нашу. ІМХО, звуконаслідування, а не фінщина.

Льоха, взагалі-то (польське L читається завжди м'яко). В українській це слово також є (полонізм?).

Цитата: Python от октября 28, 2016, 15:55

Цитата: DarkMax2 от октября 28, 2016, 14:20

Цитата: Волод от октября 28, 2016, 14:13
http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_2/072_079.pdf

Ой, яке там усе сумнівне. Та і порівняння з угорською більше натякають на адстрат/суперстрат, а не субстрат.
Стаття фігня, як на мене. Та ж свиня лоха підозріло схожа на роху нашу. ІМХО, звуконаслідування, а не фінщина.

Льоха, взагалі-то (польське L читається завжди м'яко). В українській це слово також є (полонізм?).

Здається, там було L з рискою.

Цитата: DarkMax2 от октября 28, 2016, 16:50

Цитата: Python от октября 28, 2016, 15:55

Цитата: DarkMax2 от октября 28, 2016, 14:20

Цитата: Волод от октября 28, 2016, 14:13
http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Studia_Linguistica_2/072_079.pdf

Ой, яке там усе сумнівне. Та і порівняння з угорською більше натякають на адстрат/суперстрат, а не субстрат.
Стаття фігня, як на мене. Та ж свиня лоха підозріло схожа на роху нашу. ІМХО, звуконаслідування, а не фінщина.

Льоха, взагалі-то (польське L читається завжди м'яко). В українській це слово також є (полонізм?).

Здається, там було L з рискою.

Завантажив pdf — ні, без риски.

Цитата: Wolliger Mensch от июня 14, 2015, 21:52

Цитата: engelseziekte от июня 14, 2015, 20:00
Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися

В словарях есть?

Можливо це не одне слово а два?
«коб + ятися»
«коб» = «тільки»
«ятися» = «годити»

«коб» + «ятися» = «тільки годити»

;D

"Коб хліб та одежа, то їв би лежа."
Коб це коли б.

Цитата: engelseziekte от июня 14, 2015, 20:00
Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися
1. про тварин: лежати, валятись [на спині];
2. (метафорично) про людей: лежати, валятися, відпочивати:

ЦитироватьВІТАЮ!!!! НЕХАЙ ВСІ ПРЕДСТАВНИКИ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ КАБАЮТЬСЯ БІЛЯ ТВОЇХ НІЖОК!!!!!! )))) 8 мар 2011

Ґуґл знаходить дуже мало, але все зі Львова +1 попадання з області.

ковбатися?

ЦитироватьКОВБАНИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм.

1. Качатися в ковбані (у 1 знач.). Ковбаняться свині в грязюці (Словник Грінченка); — А де ти тоді був? Ковбанився, як кнур, під лісами та під шинками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 434).

2. Борсатися в ковбані (у 2 знач.). Передні з лейтенантом уже ковбанилися під мостом, прориваючись на допомогу лівим бійцям саперів (Іван Ле, Право.., 1957, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 202.

ЦитироватьКОВБА́НЯ, і, жін.

1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 206);  * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).

2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. — Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс, — сказала Ватя, — там-таки чимала ковбаня (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Максим Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 202.

ЦитироватьКОБ, КОБИ, діал.
......................................
2. спол. Аби (у 1 знач.), тільки б. Коби зуби, то хліб буде (Словник Грінченка); За роботою діло не стало, коби здоров'я, о. воно в останні дні взяло та й схибило трохи (Леся Українка, V, 1956, 423).
.........................

http://sum.in.ua/s/kob

Цікава тема.
Була я в цьому році у Львові. Вимова у львів"ян така, що мені навіть і відтворити її важко.
Я там, звичайно, розмовляла українською.
Один дядько у мене спитав:
- А ви, мабуть, із східної України?
А я: А що, так чутно?
- Так, дуже.

Так і не вдалося мені повторити їхню вимову.

Цитата: Swet_lana от ноября  1, 2016, 18:11
Цікава тема.
Була я в цьому році у Львові. Вимова у львів"ян така, що мені навіть і відтворити її важко.
Я там, звичайно, розмовляла українською.
Один дядько у мене спитав:
- А ви, мабуть, із східної України?
А я: А що, так чутно?
- Так, дуже.

Так і не вдалося мені повторити їхню вимову.

хехе. дякую за анекдот. (в хорошому сенсі)

Мій чоловік взагалі не розмовляє українською. Хоча все розуміє, іноді тільки запитує, що означає те чи інше слово.
Ми у Львові домовились, що говорити з місцевими буду я. Замаскувалися, так би мовити.
І що б ви думали. У поїзді ми їхали в купе з сімейною парою, розговорилися. Чоловік мій зразу ж признався, що українською не балака. Зате любить українські пісні, і розказав, як співав їх, живучи у далекому Сибіру.
Ну нічого, люди нормально сприйняли його розповідь. Щоправда, ми не призналися, звідки ми.

(У Львові ми не признавалися, що з Донецька, у Донецьку мовчимо, що були у Львові. Партизани.)

Цитата: Swet_lana от декабря 19, 2016, 20:55
Мій чоловік взагалі не розмовляє українською. Хоча все розуміє, іноді тільки запитує, що означає те чи інше слово.
Ми у Львові домовились, що говорити з місцевими буду я. Замаскувалися, так би мовити.
І що б ви думали. У поїзді ми їхали в купе з сімейною парою, розговорилися. Чоловік мій зразу ж признався, що українською не балака. Зате любить українські пісні, і розказав, як співав їх, живучи у далекому Сибіру.
Ну нічого, люди нормально сприйняли його розповідь. Щоправда, ми не призналися, звідки ми.

(У Львові ми не признавалися, що з Донецька, у Донецьку мовчимо, що були у Львові. Партизани.)

То й шо? Наче він один такий. :donno: