допоможiть знайти походження слова "дякувати", звiдки воно таке взялося?
Данке шон, панi, за запитання :)
Цитата: чума от сентября 2, 2008, 19:36
допоможiть знайти походження слова "дякувати", звiдки воно таке взялося?
Цитировать
WORD: дя́ковать
GENERAL: "благодарить", дя́ка "благодарность", зап., южн. (Даль), укр. (по)дя́ка - то же, дя́кувати "благодарить". Через польск. dzięk м., dzięka ж. "благодарность", dziękować "благодарить" (с XIV в.) из ср.-в.-н. dank "благодарность" danken "благодарить"; см. Брюкнер 112; Бернекер 1, 193 и сл.
Цікаво: а литовське
dėkoti теж германізм? Як Роман таке неподобство пояснить? Він стверджував, що у литовскій германізмів майже немає, особливо у базовій лексиці... :???
Украинску не володею, говорити приходиться забавным суржиком.
Водповедьте мени, коли ласка: чому нимецький -an- дав в польской -ę- (в ческой -ě- < -'a-), а не носове -õ- > u, алебо я чогось пропустив.
Цитата: Алексей Гринь от апреля 2, 2009, 00:04
Украинску не володею, говорити приходиться суржиком.
Водповедьте мени, коли ласка: чому нимецький -an- дав в польской -ę- (в ческой -ě- < -'a-), а не носове -õ- > u, алебо я чогось пропустив.
А чому у литовській
ė? :donno: Це ще більш дивно... 8-)
Цитата: "Nekto" от
А чому у литовській ė? :donno: Це ще більш дивно...
Пужлива для Романа весть - до знаёмства с белорусами/поляками у литовцев не було культуры дякування.
Цитата: Алексей Гринь от апреля 2, 2009, 00:08
Цитата: "Nekto" от
А чому у литовській ė? :donno: Це ще більш дивно...
Пужлива для Романа весть - до знаёмства с белорусами/поляками у литовцев не було культуры дякування.
:D :P
Фамилия Хазах откуда?
На счёт дякоти, дякавоти (dėkoti, dėkavoti), также включая и германских аналогов, можно запросто произвести из литовского ,,dang(/a)us jums/jūsų/jumi", но это некошерно (не по христиански).
Цитата: Karakurt от октября 8, 2011, 18:09
Хазах
Цитироватьхаз
I. "край ткани; позумент; лента для обшивки сарафана" (Барсов, Даль), арханг. (Подв.). Согласно Миклошичу (см. Мi. ТЕl., Nachtr. 2, 122), из араб.-тур. hazz "надрез, зарубка". Горяев (ЭС 394) считает источником перс. hеz "шелковая и шерстяная ткань".
________________________________________
хаз
II. "щеголь", олонецк. (Кулик.), "искусный работник", смол. (Добровольский). Неясно. Ильинский (ИОРЯС 20, 4, 154) сравнивает с хо́зать "бить". Сомнительно.
________________________________________
хази́ть
I."жить пышно, мотать", перм., тверск., шенкурск. (Даль, Подв.), ха́зить "франтить", олонецк. (Кулик.), ха́зиться "стараться", смол. (Добровольский). От хаз I,
________________________________________
ха́зить
II. "реветь, орать, кричать", яросл. (Волоцкий), хази́ть, хазе́ть -- то же, вятск. (Васн.). Недостоверно сравнение с хо́зить "бить" (Ильинский, ИОРЯС 20, 4, 154). Возм., связано с хази́ть II.
Маю свою версію слова ДЯКУЮ . У церкі ходить людина і бирає гроші на потреби общини . Дияконос ( латиною) той, що ходить по діагоналі. Дяк збирає подаяння . Трансформувалося з часом в подяку. Дяк приносить подаяння , ПОДЯКУ. Подяка Богу. Дякувати.
Цитата: Віктор от июня 18, 2016, 12:15
Маю свою версію слова ДЯКУЮ . У церкі ходить людина і бирає гроші на потреби общини . Дияконос ( латиною) той, що ходить по діагоналі. Дяк збирає подаяння . Трансформувалося з часом в подяку. Дяк приносить подаяння , ПОДЯКУ. Подяка Богу. Дякувати.
Ну і як сакральна подяка Богу (що мала матеріальне вираження) трансформувалась в усну подяку звичайній людині? Потім, незрозуміло, чому подаяння дякові стало дякою, а, наприклад, подаяння музикам не стало музикою чи музою — де ще приклади такого словотвору?
Споріднені слова в інших мовах (польській, литовській, німецькій, англійській...) також від наших дяків пішли?
Возможно, офтоп.
В латышском языке имеются: dēka "богатое всякими интересными моментами приключение, авантюра", dēkot "принимать участие в dēke, искать приключения", dēkainis "искатель приключений". Слова, якобы, от и.-е. *dhеH- "класть".
Цитата: Python от июня 18, 2016, 13:07
Цитата: Віктор от июня 18, 2016, 12:15
Маю свою версію слова ДЯКУЮ . У церкі ходить людина і бирає гроші на потреби общини . Дияконос ( латиною) той, що ходить по діагоналі. Дяк збирає подаяння . Трансформувалося з часом в подяку. Дяк приносить подаяння , ПОДЯКУ. Подяка Богу. Дякувати.
Споріднені слова в інших мовах (польській, литовській, німецькій, англійській...) також від наших дяків пішли?
Dankon очевидно тоже.
Популярна версія ніби первинно з німецької, а далі через польську.
Але то не так.
Бо носові голосні вже зникли в Х столітті.
Якби слово було запозичене з польської після Х століття, то воно би звучало як денкувати.
Або то дуже давнє запозичення або з праслов'янської.
Цитата: R от апреля 13, 2019, 13:48
Популярна версія ніби первинно з німецької, а далі через польську.
Але то не так.
Бо носові голосні вже зникли в Х столітті.
Якби слово було запозичене з польської після Х століття, то воно би звучало як денкувати.
Або то дуже давнє запозичення або з праслов'янської.
Субституция anC → сразу с рефлексами праслав. *ę имеется и в других заимствованиях. Обязательная праславянскость тут не требуется.
Цитата: R от апреля 13, 2019, 13:48
Бо носові голосні вже зникли в Х столітті.
У польській же ніби не зникали — просто перемішались між собою. Чи вони на якийсь час повністю зникли, а тоді знову якимось чином виникли на місці історичних юсів?..Перепрошую, неуважно прочитав повідомлення . Ототожнення польських носових зі східнослов'янськими он/ен більш типове для сучасності. Тоді як у минулому при міжслов'янських запозиченнях дуже часто відбувалась адаптація звуків за зразками етимологічних відповідностей — подібно до того, як у русизмах ми позбуваємось акання, замінюємо проривне Г фрикативним, м'які приголосні перед Е — твердими, подекуди з'являється ікавізм, і т.д. Ймовірно, польські носові при запозиченні східними слов'янами зазнавали схожої трансформації.
Цитата: Python от апреля 13, 2019, 14:14
Цитата: R от апреля 13, 2019, 13:48
Бо носові голосні вже зникли в Х столітті.
У польській же ніби не зникали — просто перемішались між собою. Чи вони на якийсь час повністю зникли, а тоді знову якимось чином виникли на місці історичних юсів?..
Так він же й пише: аби було запозичення з польскої, воно було б "денкувати", а не "дякувати". В східнослов'янській зникли, і в запозиченнях вже не могли давати "я".
Цитата: Python от апреля 13, 2019, 14:14
У польській же ніби не зникали
Я б навіть сказав розпались на голосний і приголосний, і збереглись тільки на письмі.
Наприклад слово Венгрия з польської, а Угорщина ні. Якраз тому що ен не перейшло в у.
Пензель також з польської.
Цитата: Lodur от апреля 13, 2019, 14:26
В східнослов'янській зникли
До речі, а чи справді зникли? Тут на форумі колись згадували про «польські юси» в деяких західноукраїнських діалектах, що збереглися до нашого часу.
Цитата: Python от апреля 13, 2019, 14:41
До речі, а чи справді зникли? Тут на форумі колись згадували про «польські юси» в деяких західноукраїнських діалектах, що збереглися до нашого часу.
Навіть в львіській говірці польської мови носові голосні зникли.
В гірських говірках польської мови зникли.
Цитата: R от апреля 13, 2019, 15:22
в львіській говірці польської мови носові зникли.
Що з'явилось на їх місці?
W gwarze lwowskiej nie występowały samogłoski nosowe ę, ą. W ich miejscu wymawiane były samogłoski e, o lub połączenia tych samogłosek z spółgłoską nosową (en, on), np. giemby, zomb, piniondz. W nieakcentowanych sylabach samogłoski nosowe ulegały ścieśnieniu do i, y, u[5], np. świntegu, w rynkawi, pinkny. Ścieśnieniu mogły ulegać także samogłoski e, o przed spółgłoską nosową[18], np. pińć, kuń.
Wymowa ą w wygłosie była zbliżona do wymowy o (np. chco, so, z nio), często jednak dźwięk ten był[18], zwłaszcza w pozycji nieakcentowanej[5], podwyższony w kierunku u, ale niekoniecznie z nim tożsamy (np. mówiu, przed wojnu, jednu nogu)[18]. Samogłoska ę w wygłosie była wymawiana na trzy sposoby: bez nosowości (np. w morde), bez nosowości z dodatkowym podwyższeniem do i, y (np. umry, idy, ja tenskni) lub w połączeniu ze spółgłoską nosową m z lub bez podwyższenia (np. proszem, boim si, widzym, pójdym)[19]. Niektóre samogłoski w nagłosie mogły być wymawiane z dodaną jotą, np. Jagnieszka, Jewcia. Nagłosowe o[20], a zwłaszcza wykrzyknik o! często ulegał labializacji, np. Ta ło wyskoknuł bez łokno[21].
Regularnie mieszano i ujednolicano końcówki ą i ę w odmianie przymiotnika, zaimka, liczebnika w połączeniach z rzeczownikiem rodzaju żeńskiego, np. dostać czerwony czapeczki, dawał upolowane dziczyzne[19].
W niektórych wyrazach istniała tendencja do wypadania samogłosek, przede wszystkim w śródgłosie i nagłosie wyrazów, np. Taliany (Italiany), tyligencja (inteligencja), drechtur (dyrektor). Niektóre wygłosowe grupy spółgłoskowe bywały rozbijane przez wtórną samogłoskę, która w pozycji nieakcentowanej zwykle przechodziła w i, y, np. termumetyr, wiatyr, tryjatyr (teatr), kiosyk, Józyk, czosnyk[22].
(wiki/pl) Gwara_lwowska (https://pl.wikipedia.org/wiki/Gwara_lwowska)
Цитата: R от апреля 13, 2019, 14:37
Я б навіть сказав розпались на голосний і приголосний, і збереглись тільки на письмі.
Слав. *N > пол. /N/. Нет причин думать, что в праславянском была синхронная назализация.
Цитата: Алексей Гринь от апреля 2, 2009, 00:08
о знаёмства с белорусами/поляками у литовцев не було
Это какое конкретно время?