Власне, пробую вчити польську: читаю літературні твори в перекладі на польську. Весь час ловлю себе на думці, що то щось схоже на староукраїнську: якщо корні такі самі то прийменники якісь старі, або прийменники звичайні, а корні старі...
Якщо вам здається, то вам здається
Староукраїнська мова таки справді рясніла полонізмами, що в сучасній українській літературній мові не збереглися. Розрив літературної традиції очистив мову не лише від церковнослов'янщини, а й від цих полонізмів.
До речі, десь зустрічав, що полякам, які вчать українську (сучасну), вона здається схожою на старопольську. Логічно: контакт між мовами відбувався в період Речі Посполитої, коли старо- обох мов було сучасністю, згодом частина спільних рис стала архаїкою в одній мові, але збереглася в другій — бачачи сучасний стан мови-сусідки, кожен упізнає в ній відображення своєї власної мови в часи міжмовного контакту.
А от мені польська мова здалась такою слов'янською-слов'янською. Я була просто зачарована нею. Щоправда, я почала із казок Андесена.
Я вас зараз всіх нокаутую. :) Коли я почала вивчати польську, вона мені взагалі видалась конлангом. (Не в образу полякам.) :)