З дитинства чув слово згуба лише в приказці радянського періоду "Куба - наша згуба", вочевидь тут воно вживалось, як щось, що нас згубить. Але тепер ледь не щодня стикаюсь з цим словом у соцмережах у значенні загубленої речі, тварини тощо. Чи може "згуба" вживалась у цьому значенні і раніше, а я не помічав?
Соцмережі - вони такі. Он, непозбувну́ бентегу як зафорсили! А по-людським мало б бути непозту́бня бентежність. Їм що незвичніше - тим краще.
Хоча в словнику прикладів вдосталь.
ЗГУ́БА, и, жін., розм.
1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).
2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230).
3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190).
♦ Доводити (довести) до згуби див. доводити.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.
Цитата: DarkMax2 от марта 12, 2021, 16:23
Соцмережі - вони такі. Он, непозбувну́ бентегу як зафорсили! А по-людським мало б бути непозту́бня бентежність. Їм що незвичніше - тим краще.
Хоча в словнику прикладів вдосталь.
ЗГУ́БА, и, жін., розм.
1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).
2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230).
3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190).
♦ Доводити (довести) до згуби див. доводити.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.
А, ну значить було.
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
ГУБИТИ, гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех.
1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Іван Франко, I, 1955, 238); Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 60); * Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 131);
// Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Панас Мирний, I, 1954, 256); Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 9).
2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 122); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 131); Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183);
// Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). Старого любить — тільки дні губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 110); Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Юрій Яновський, I, 1954, 55);
// Переставати пам'ятати, швидко забувати. Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам'ятав ще з десятирічки (Юрій Яновський, II, 1954, 81).
3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. Злодія не бити — доброго губити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); [Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Леся Українка, II, 1951, 288);
// Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. В очі любить, а за очі губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 155); — Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 109);
// розм. Робити поганий вплив на кого-небудь. [Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Олександр Корнійчук, II, 1955, 139).
♦ Губити голову див. голова.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 186.
ЗГУБИТИ, згублю, згубиш; мн. згублять; док., перех.
1. Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; протилежне знайти. — Ось на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); — Чи це ти не оддала мені ключів, чи я їх де згубила? — спитала Онися Степанівна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199); Тут я згубила тоді свою обручку (Леся Українка, III, 1952, 522); Обмацую ноги — ну, так і є, згубив калошу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240).
♦ Згубити з очей кого, що — перестати бачити кого-, що-небудь. Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать чадацького узбека Саїд Алі Мухтарова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21); Стежку згубити — збитися з дороги, заблудити. Ішов [Іван] спустілий, не чуючи землі під ногами, згубивши стежку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344).
2. Втратити, не зберегти щось належне, притаманне кому-, чому-небудь. При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої (Леся Українка, IV, 1954, 132); Мости затріщали, згубивши опору (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 213);
// Втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості, почуття, думки і т. ін. [Корж:] Ти навіки честь свою згубила (Степан Васильченко, III, 1960, 55); У офіцерів були згаслі очі і непевні рухи людей, що згубили позу і характер (Олександр Довженко, I, 1958, 171); Він давно вже згубив свій спокій (Борис Грінченко, I, 1963, 257); Вчепившись за якусь думку, він боявся згубити її (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100); — А з нашого берега, як на зло, ніхто навіть не свисне. Чи вони не бачать, чи, може, й надію згубили на своїх розвідників (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 54).
♦ Згубити очі: а) втратити зір, осліпнути. Мені відчинив сліпий дідок, що колись згубив очі на музичній фабриці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); б) засоромитися, зніяковіти. — Як твої справи? — сказав мені Олекса. — Тезиси готові? Я, згубивши очі, почав нишпорити по кишенях, шукаючи міфічні тезиси (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 36); Згубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) — те саме, що Загубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) див. загубити. Тут їй воля, тут би їй вибрикувати, а вона останній розум згубила (Марко Вовчок, I, 1955, 270).
3. розм. Не зберегти в пам'яті; забути. Вулиці я не згадаю, номер будинку згубила Пам'ять моя непокірна (Василь Еллан, II, 1958, 216).
♦ Згубити лік див. лік 1.
4. Призвести до загибелі, позбавити життя; убити. Не помирилися царі за царства, вельможі за панства, пани за підпанства — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ (Панас Мирний, I, 1954, 359);
// Те саме, що занапастити 2. [Антоніо:] Гай, гай, маестро!.. Чи я ж повірю, щоб справді ви могли згубити в пущах Нової Англії талант ваш? (Леся Українка, III, 1952, 114);
♦ Згубити голову див. голова; Згубити з світу — заподіяти кому-небудь смерть, погубити когось. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй (Українські народні казки.., 1951, 166); — В них нема ні до кого жалощів. Їм що бабку, що гриба зорвати, що чоловіка з світу згубити... — так обурювавсь Опанас (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 335).
5. Марно, даремно витратити. Скільки ви ночей не доспали, скільки голову собі нашкрябали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима — во тьмі?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.
Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
Такое же основное значение у восточнолатышского глагола (iz)gubeit'.
Gubti в литовском языке "клониться, сгибаться". Gubt(i) в латышском языке "согнуться; погрузиться (например, в жидкость); потерять часть обьём". Балт. guba "копна, куча".
Tys Pats, можно узнать, как переводится ваш ник?
Понял, спасибо. По-русски в этом смысле тоже употребляется «сам» в роли существительного.
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.
Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".
Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.
Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".
В основному, я б сказав би 90% випадків, вживають саме у значенні "потерять".
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»). Якщо ж «потерять» стосується випадку, коли річ або абстрактна можливість просто стала недоступною чи була марно витрачена, то це «втратити» («потерять работу» — «втратити роботу», «потерять жилье» — «втратити житло», «потерять год жизни» — «втратити рік життя», або, краще, «змарнувати рік життя»).
Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.
Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".
В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.
Цитата: LUTS от марта 18, 2021, 14:48
Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.
Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52
Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?
Потерять
Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".
В основному, я б сказав би 90% випадків, вживають саме у значенні "потерять".
В нас такого нема.
Цитата: Sandar от марта 19, 2021, 22:28
В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.
Тобто, якшо сказати "я згубив ключа", то ти подумав би, що його звели з світу Божого? Мабуть і уваги не звернув би.
Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»)
Зверни увагу, що я казав про "згубити", а не про "загубити".
Цитата: Sandar от марта 19, 2021, 22:28
В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.
У СЛУМ, судячи зі словарної статті вище, так, як в Луця, чого я ніяк не очікував:
Цитата: DarkMax2 от марта 12, 2021, 17:59
ЗГУБИТИ, згублю, згубиш; мн. згублять; док., перех.
1. Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; протилежне знайти. — Ось на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); — Чи це ти не оддала мені ключів, чи я їх де згубила? — спитала Онися Степанівна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199); Тут я згубила тоді свою обручку (Леся Українка, III, 1952, 522); Обмацую ноги — ну, так і є, згубив калошу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240).
♦ Згубити з очей кого, що — перестати бачити кого-, що-небудь. Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать чадацького узбека Саїд Алі Мухтарова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21); Стежку згубити — збитися з дороги, заблудити. Ішов [Іван] спустілий, не чуючи землі під ногами, згубивши стежку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344).
2. Втратити, не зберегти щось належне, притаманне кому-, чому-небудь. При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої (Леся Українка, IV, 1954, 132); Мости затріщали, згубивши опору (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 213);
// Втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості, почуття, думки і т. ін. [Корж:] Ти навіки честь свою згубила (Степан Васильченко, III, 1960, 55); У офіцерів були згаслі очі і непевні рухи людей, що згубили позу і характер (Олександр Довженко, I, 1958, 171); Він давно вже згубив свій спокій (Борис Грінченко, I, 1963, 257); Вчепившись за якусь думку, він боявся згубити її (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100); — А з нашого берега, як на зло, ніхто навіть не свисне. Чи вони не бачать, чи, може, й надію згубили на своїх розвідників (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 54).
♦ Згубити очі: а) втратити зір, осліпнути. Мені відчинив сліпий дідок, що колись згубив очі на музичній фабриці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); б) засоромитися, зніяковіти. — Як твої справи? — сказав мені Олекса. — Тезиси готові? Я, згубивши очі, почав нишпорити по кишенях, шукаючи міфічні тезиси (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 36); Згубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) — те саме, що Загубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) див. загубити. Тут їй воля, тут би їй вибрикувати, а вона останній розум згубила (Марко Вовчок, I, 1955, 270).
3. розм. Не зберегти в пам'яті; забути. Вулиці я не згадаю, номер будинку згубила Пам'ять моя непокірна (Василь Еллан, II, 1958, 216).
♦ Згубити лік див. лік 1.
4. Призвести до загибелі, позбавити життя; убити. Не помирилися царі за царства, вельможі за панства, пани за підпанства — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ (Панас Мирний, I, 1954, 359);
// Те саме, що занапастити 2. [Антоніо:] Гай, гай, маестро!.. Чи я ж повірю, щоб справді ви могли згубити в пущах Нової Англії талант ваш? (Леся Українка, III, 1952, 114);
♦ Згубити голову див. голова; Згубити з світу — заподіяти кому-небудь смерть, погубити когось. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй (Українські народні казки.., 1951, 166); — В них нема ні до кого жалощів. Їм що бабку, що гриба зорвати, що чоловіка з світу згубити... — так обурювавсь Опанас (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 335).
5. Марно, даремно витратити. Скільки ви ночей не доспали, скільки голову собі нашкрябали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима — во тьмі?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.
Тобто вказане, як перше значення.
Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»). Якщо ж «потерять» стосується випадку, коли річ або абстрактна можливість просто стала недоступною чи була марно витрачена, то це «втратити» («потерять работу» — «втратити роботу», «потерять жилье» — «втратити житло», «потерять год жизни» — «втратити рік життя», або, краще, «змарнувати рік життя»).
Дуже цікаво. У російській аналогічної пари немає. Можна сказати, що "загубити" наближається до одного зі значеннь "забыть", але лише наближається (та й там, де "забыл" майже напевно буде "забув", а не "загубив").
При цьому іноді російським відповідником до "втратити" може бути не тільки (а іноді стилістично й не стількі) "потерять", а й "упустить": "упустить возможность" - "втратити нагоду/можливість", "упустить шанс" - "втратити шанс" і т.ін. От такі відносини між парами "загубити/втратити" та "потерять/упустить" (мабуть, тут є ще якісь дієслова, що входять до цих відносин в обох мовах. А, може, й ні).
Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:28
(мабуть, тут є ще якісь дієслова, що входять до цих відносин в обох мовах. А, може, й ні).
Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
або, краще, «змарнувати рік життя»
А, ну так, ти ж як раз й згадав одне з таких дієслів - "змарнувати". Як я розумію, його використання в українській дещо більш вузьке, ніж у "втратити"? Але нагоду, можливість та шанс, мабуть, можна саме змарнувати.
Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:19
Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»)
Зверни увагу, що я казав про "згубити", а не про "загубити".
В моєму випадку, «згубити» може мати й значення «загубити», хоча в обох значеннях (і загубити якусь річ, і звести когось зі світу) сприймається як надто літературне, тому перебуває переважно в пасиві. При цьому, ні «згубити», ні «загубити» значення «втратити» не мають.
Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:32
А, ну так, ти ж як раз й згадав одне з таких дієслів - "змарнувати". Як я розумію, його використання в українській дещо більш вузьке, ніж у "втратити"? Але нагоду, можливість та шанс, мабуть, можна саме змарнувати.
Змарнувати — витратити намарне. Тобто, йдеться про щось, що в вже в людини було, але було використано без користі. Цим відрізняється від рос. «упустить», яке стосується, скоріш, втраченої миті, невпійманої нагоди, нереалізованої можливості — чогось, що було в людини лише потенційно, але так їй по-справжньому і не дісталось. Утім, «змарнувати потенціал» можна сказати. От «змарнувати шанс» — вже, мабуть, незовсім.
Цитата: Python от марта 20, 2021, 00:54
Змарнувати — витратити намарне. Тобто, йдеться про щось, що в вже в людини було, але було використано без користі. Цим відрізняється від рос. «упустить», яке стосується, скоріш, втраченої миті, невпійманої нагоди, нереалізованої можливості — чогось, що було в людини лише потенційно, але так їй по-справжньому і не дісталось. Утім, «змарнувати потенціал» можна сказати. От «змарнувати шанс» — вже, мабуть, незовсім.
Дякую, цікаво.
От футбольні коментатори іноді кажуть про втрачений гольовий шанс, що гравець/команда "змарнував/змарнувала нагоду/можливість/момент". Чи то мені здається? Ні, начебто кажуть. Хоча, може, "змарнувати можливість" не кажуть, тільки про нагоду чи момент. Частіше, звичайно, "втратив нагоду/можливість/момент/шанс" (чи кажуть про шанс "змарнувати", не можу згадати. Коли писав свій пост вище, відчув, що з цим словом й мені якось не дуже приємно використовувати дієслово "змарнувати"). Російським аналогом майже завжди виступає "упустить возможность/момент/шанс" (але не "потерять", воно тут не підходить). Для тебе таке вживання є природнім (я про "змарнувати") чи ні?
Якщо в гравця був момент (короткий проміжок часу), який можна було використати з користю, то, мабуть, його можливо й змарнувати. Так само, як і більший проміжок часу (скажімо, змарнувати рік підготовки). Хоча тут важко сказати, є цей момент у спортсмена/команди насправді, чи його ще треба вловити, щоб він був.
Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:16
Хоча тут важко сказати, є цей момент у спортсмена/команди насправді, чи його ще треба вловити, щоб він був.
Поясни, будь ласка, що ти тут мав на увазі.
Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 01:20
Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:16
Хоча тут важко сказати, є цей момент у спортсмена/команди насправді, чи його ще треба вловити, щоб він був.
Поясни, будь ласка, що ти тут мав на увазі.
Можливість змарнувати визначається тим, чи є змарновувана сутність у людини насправді. Природа ж моменту дещо невизначена. З одного боку, «в гравця був момент» сказати можна. З іншого, «гравець (не) вловив момент» — теж можливе поєднання, але це вказує на те, що момент був під контролем гравця лише потенційно.
Зустрічне питання: чи можна російською сказати «игрок упустил год подготовки»? Якщо так, то що ця фраза означатиме? «Гравець змарнував рік підготовки» означатиме, що в гравця був цілий рік, відведений на підготовку (тренування та ін.), але він або використовував його неналежним чином (цілий рік імітував діяльність чи готувався неправильно), або зробив потім якусь помилку, через що вся ця підготовка стала марною тратою часу, або ж ця підготовка стала марною з незалежних від нього причин.
Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:53
Можливість змарнувати визначається тим, чи є змарновувана сутність у людини насправді. Природа ж моменту дещо невизначена. З одного боку, «в гравця був момент» сказати можна. З іншого, «гравець (не) вловив момент» — теж можливе поєднання, але це вказує на те, що момент був під контролем гравця лише потенційно.
Щодо футбольної лексики, то "не вловив момент" у таких випадках ніколи не кажуть. Й для мене звучить в такому сенсі незвичайно й неприродньо. Під моментом мається на увазі ситуація, в якій гравець мав достатньо для того, щоб забити гол (чи команда мала). Ступінь достатнього може бути різною, але якщо епізод називають "моментом" (тобто "гольовим моментом", де слово "гольовий" може випадати), то вважають, що при правильних діях вже ніхто не міг завадити забити гол (або завадити могли лише дуже ефективними, рідкими, дуже класними протидіями). Й про це кажуть "втратити момент" або "змарнувати момент". Якщо взяти фразу "вловити момент" або "не вловити момент" щодо футбола, то особисто у мене виникає думка, що мається на увазі зовсім інше: ситуація, в якій гравець не встиг зрозуміти, що можна щось зробити. Наприклад, якщо суперник забарився, можна було відібрати м'яч, але гравець пропустив цю мить, не вступив у двобій, не почав пресингувати, атакувати супротивника. Або ж при захисті власних воріт упустив мить, коли можна було завадити супернику. Щось таке. Хоча зазвичай так не кажуть, я не пам'ятаю, щоб чув таке. Скоріш, скажуть, "втратив мить" чи щось таке.
Якщо аналізувати, то можна сказати, що є ситуації, де можна сказати й "втратив момент", й "не вловив момент". Наприклад, якщо гравець наблизився до воріт, була мить, коли можна було з дуже гарної позиції бити, але він забарився, й ситуація стала такою, що йому вже самому забити важко, а партнери всі в не дуже вигідних позиціях. Можна сказати, що він втратив момент, можна сказати, що не вловив момент, коли треба було бити. Але, повторюсь, так не кажуть. Можуть сказати, наприклад, так: "Ось була мить, коли можна було з десяти метрів спокійно розстрілювати дальній кут, але він цього не зробив, змістився вже до лицьової, а відтуди забити практично нереально, й вже накривали його, тому момент він втратив".
Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:53
Зустрічне питання: чи можна російською сказати «игрок упустил год подготовки»? Якщо так, то що ця фраза означатиме? «Гравець змарнував рік підготовки» означатиме, що в гравця був цілий рік, відведений на підготовку (тренування та ін.), але він або використовував його неналежним чином (цілий рік імітував діяльність чи готувався неправильно), або зробив потім якусь помилку, через що вся ця підготовка стала марною тратою часу, або ж ця підготовка стала марною з незалежних від нього причин.
Думаю, що можна сказати, але, скоріш за все, так не скажуть. Й я відчуваю, що щось в цій російській фразі не те. Скоріш за все, скажуть "игрок потерял год подготовки" (й це буде означати або те, що він з якихось причин не готовувся [причому це могли бути суб'єктивні причини, в тому числі й те, що він просто не працював]; або те, що він готовувся неправильно; або те, що результати підготовки з якихось причин втрачені [але саме втрачені, а не то, що він підготувався, а потім готовий не взяв участь у змаганні. У такому разі навряд чи так скажусь. Скоріш за все скажуть, що "готовился зря", "подготовка не имела смысла" й так далі]. Але останній варіант [результати підготовки втрачені] найменш ймовірний. В такому разі, думаю, скоріш скажуть, що "результаты подготовки потеряны", "год подготовки пошел насмарку" i т.п.).
Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:53
Зустрічне питання: чи можна російською сказати «игрок упустил год подготовки»?
Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 02:13
Думаю, що можна сказати, але, скоріш за все, так не скажуть
Хоча зараз подумав й вирішив, що все ж таки можуть сказати, нічого вже дуже особливого в цьому не буде. А означате це, скоріш за все буде, що гравець або з якихось причин не міг готовутися на протязі цього року, або що він готовувся неправильно, або що приєднався до підготовки пізніше за інших. Щось таке.