Лингвофорум

Цитата: Un Ospite от октября  1, 2023, 16:54Тоді не потрібна окрема літера для "и" - при чому як у варіанті з пом'якшеними приголосними (ļ ņ), так і у вашому варіанті з i.
з окремими м'якими літерами: ļito = літо, liv = лив, șiți = сіті, sitij = ситий, siți = ситі.
з "i-пом'якшувальним": liito = літо, liv = лив, siitii = сіті, sitij = ситий, sitii = ситі.

Якщо i суміщує функції и та ь, то триокий = triokij = трьокий, трьома = trioma = триома.
Краще або i=и, y=ь, yi=і (triokij, tryoma, tryijka, tryiod),
      або i=ь, y=и, iy=і (tryokyj, trioma, triyjka, triyod).

Цитата: Un Ospite от октября  1, 2023, 16:54Усі ці ļ та ņ не обов'язково включати в склад абетки, можна просто вважати їх різновидами однієї літери.

Літер на клавіатурі від того не меншає. В гіршому випадку, розробник клавіатурної розкладки розмістить на ній лише ті літери, які в алфавіті формально є, тому такі літери не в складі алфавіту — чудовий спосіб перехитрити самих себе. Подібний досвід ми вже мали з апострофом, якого довгий час не було на українській розкладці (але там хоч на англійську можна було перемкнутися, щоб надрукувати його).

Усе дивуюсь, що люди досі винаходять велосипед. Адже можна однаково передавати Ь та Й літерою J. В українській мові є асиміляція за м'якістю для одних приголосних і ствердіння в інших, а тому різночитання в більшості ситуацій не буде. Для префіксів же, де немає асиміляції, можна використовувати апостроф.
Kinj

Цитата: Python от октября  1, 2023, 16:10Якщо це українська мова, то система з м'яким знаком дозволяє пом'якшувати всі приголосні в однаковий спосіб і при цьому не надто роздувати алфавіт.

Так а чим принципово відрізняється діакритичний знак пом'якшення від окремої літери? Усі ці ļ та ņ не обов'язково включати в склад абетки, можна просто вважати їх різновидами однієї літери. Як, наприклад, у романських мовах: у французькій мові вживаються символи é ê è ë, але вони не вважаються окремими літерами, до складу абетки не входять, і в алфавітних списках (у словниках, довідниках) йдуть разом з літерою е.

Цитата: Python от октября  1, 2023, 16:10Тоді було б логічно писати не n', ń, ň чи ņ, а ni — не лише перед голосними, а й у кінцевій позиції.

Тоді не потрібна окрема літера для "и" - при чому як у варіанті з пом'якшеними приголосними (ļ ņ), так і у вашому варіанті з i.
з окремими м'якими літерами: ļito = літо, liv = лив, șiți = сіті, sitij = ситий, siți = ситі.
з "i-пом'якшувальним": liito = літо, liv = лив, siitii = сіті, sitij = ситий, sitii = ситі.

Цитата: Un Ospite от октября  1, 2023, 14:40М'який знак не потрібен.

Якщо це українська мова, то система з м'яким знаком дозволяє пом'якшувати всі приголосні в однаковий спосіб і при цьому не надто роздувати алфавіт. Тому, наприклад, Ь є в драгоманівці, за основу якої було взято сербську кирилицю (в якій Ь нема). Маючи Ь, можна обійтися без йотованих. Без Ь доводиться конструювати йотовані-диграфи, бо інакше м'яких приголосних з діакритиками вийде забагато (хоча навіть самостійно м'яких зубних приголосних виходить 7, а часом навіть 8 — це все додаткові літери в алфавіті й на клавіатурі). Якщо диграфи можуть плутатися з самостійними літерами, доведеться придумувати якийсь протез, щоб їх розрізняти. Якщо ж, уявімо, літера І використовується ЛИШЕ в диграфах ia, iu, ie, io (а самостійна голосна І передається якось інакше), то чим вона є по суті, як не тим же м'яким знаком з драгоманівки? Тоді було б логічно писати не n', ń, ň чи ņ, а ni — не лише перед голосними, а й у кінцевій позиції.

Цитата: Un Ospite от октября  1, 2023, 14:40Ліпше вже взяти для пом'якшення i, а для йотованих j, як у сусідніх слов'янських мовах.

Точніше, в сусідній слов'янській мові — з усіх латинографічних слов'янських мов, таке збочення є лише в польській. Чехи, словаки, хорвати й словенці передають м'якість приголосної перед голосною так само, як м'якість приголосної в інших позиціях.

Цитата: Дарій от июля 20, 2023, 08:17а,і,у,е,о,и = a,i,u,e,o,y
Й = Ýý (И та Й відрізняються так само як y та ý)
Ь = Jj
я,ю,є,ё можна передати двома способами
1) Пом'якшення попередньої приголосної = ьа,ьу,ье,ьо = ja,ju,je,jo
2) На початку слова чи після апострофу = йа,йу,йе,йо = ýa,ýu,ýe,ýo
Доречі, у латинці апостроф не потрібен, просто пишіть як чуєте.
Ї = Ї

Ліпше вже взяти для пом'якшення i, а для йотованих j, як у сусідніх слов'янських мовах.
Ja pju konjak i jim piure. Spivajuţ solovji.
А от ï вживати як раз для тих рідкісних випадків, коли іа, іо, іу вимовляються роздільно: radïo, pïanino, patrïot, Mïus (річка у Донецькій області). [ji] записуємо через ji, окрім одного винятку - назви Ukraïna та похідних (ukraïneç, ukraïnka, ukraïnofobija).

М'який знак не потрібен. Пом'якшення перед голосною позначаємо через i, а ті лічені фонеми, які можуть пом'якшуватись на кінці слова або в суфіксі, краще помічати діакритикою:
дь = ḑ  (miḑ)
зь = ȥ  (zaporiȥka)
ль = ļ  (biļ)
нь = ņ  (kiņ)
сь = ș  (siļșka)
ть = ț  (puț)
ць = țș або ç в залежності, чи ми беремо для "ц" окремий символ.

Кому/седиль я вважаю дуже зручною для написання від руки, бо її можна писати, не відриваючи руки від аркуша, як хвістик у кирилічних "ц" або "щ".

Цитата: Дарій от июля 20, 2023, 08:17а,і,у,е,о,и = a,i,u,e,o,y
Й = Ýý (И та Й відрізняються так само як y та ý)
Ь = Jj
я,ю,є,ё можна передати двома способами
1) Пом'якшення попередньої приголосної = ьа,ьу,ье,ьо = ja,ju,je,jo
2) На початку слова чи після апострофу = йа,йу,йе,йо = ýa,ýu,ýe,ýo
Доречі, у латинці апостроф не потрібен, просто пишіть як чуєте.
Ї = Ї

Б,Д,Ф,Х,К,Л,М,Н,П,Р,Т,В = B,D,F,Н,K,L,M,N,P,R,T,V
З,Ц,С,Г = Zz,Cc,Ss,Gg
Ж,Ч,Ш,Ґ = Žž,Čč,Šš,Ĝĝ / Zx,Cx,Sx,Gx
Щ = ŠČšč = W (Дуже зручно)

Зручно, що більшість літер з діакритиками можна замінювати диграфами з літер базової латиниці. Але Ýý такої заміни не має — якщо в інших випадках диграф утворюється за допомогою X, то було б логічно, щоб замість Ý можна було писати Jx чи Yx.

Чи існують мінімальні пари, де б різниця між [в] та [ў] була змістотворчою? Як відомо, [в] виникає в складі перед голосною, а [ў] — в інших позиціях. Утім, є випадки, де В, що належить префіксу, йде перед голосною наступної морфеми («вочевидь», «напівіндивідуальний» тощо) — схоже, що на межі морфем В може читатись як [ў]. Теоретично, можуть існувати омоніми чи омографи, що відрізняються належністю В перед голосною до попередньої чи наступної морфеми — якщо такі пари справді існують, розрізнення [в] та [ў] на письмі може мати сенс, але поки що не можу знайти прикладів такого явища.

З іншого боку, українська кирилиця чудово обходиться без окремої літери Ў, однієї В цілком достатньо, тому з двох латинських V та W одна зайва. При цьому, всі поголовно українські латиниці використовують диграфи, для утворення яких краще б узяти не літеру, що може читатися самостійно (як це зазвичай робиться, але потім такий диграф треба якось відрізняти від двох окремих літер), а якусь невикористовувану літеру. Якщо V відповідає кириличній В, то W піде на роль німої літери для утворення різноманітних диграфів (SW — Ш, AW — Я тощо).

Цитата: Дарій от июля 20, 2023, 08:17Щ = ŠČšč = W (Дуже зручно)

Не згоден, може виникати плутанина.
Доцільніше літерю W позначати звук [ў]. Наприклад, wčora, wnoči.

Й = Ý - досить логічно.
Хоча в інщих слов'янських мовах J звичніше таки для Й.