Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор Волод
 - августа 20, 2024, 15:19
Цитата: Python от августа 20, 2024, 12:03може прирощуватись -у (стрибу-стрибу, скрипу-скрипу)
:green: Те, що давальний відмінок – це дієслово, і так зрозуміло.
 «я трамваю містом», «я пляжу літо»
Автор Python
 - августа 20, 2024, 12:03
А ще до вигуків може прирощуватись -у (стрибу-стрибу, скрипу-скрипу), що зовні нагадує закінчення іменників, яке буває і в кличному відмінку. Утім, мабуть, це щось інше, бо -е, властиве кличному відмінку багатьох іменників, подібним чином не виникає.
Автор Python
 - августа 20, 2024, 11:00
Цитата: Волод от июня 28, 2024, 02:27Ну, я теж маю фантазії, що це дієслово.
Якщо знати, з якого боку сова натягується на глобус. Звертання має багато спільного з вигуком, який ніби теж не член речення.  Хоча от вигуки можуть використовуватись у ролі дієслів («Чашка дзень, а кішка стриб», «Він туп-туп до кладки та й шубовсть у воду») чи прирощувати до себе дієслівні закінчення («гетьте», «киште», «нате»; таку ж вигуково-дієслівну природу має «нуте» та популярне в наш час «нумо», утворені від «ну», «ану» — вигуки, що набули ролі підсилювальних часток, а з «нумо» вже дехто ліпить модальне дієслово).

Якщо використовувати кличний відмінок як вигук у дієслівній ролі, то ніби виходить вигукоподібне дієслово зі значенням казати відповідне звертання, кликати когось («Вона діду-діду, а дід мовчить»). Хоча це можна й розглядати як цитовану пряму мову.

Утім, мабуть, слід розрізняти дієвигуки наказові й розповідні. І якщо розповідні досить легко зробити  з вокативу, то наказові (до яких можуть прирощуватись закінчення множинних імперативів) з вокативу ніби не утворюються.

Не розглядаю тут випадки, коли від вигуку утворилось повіноцінне дієслово шляхом додавання суфіксів (стукати, хлюпатися і т.п.). Хоча, наприклад, «панькатися» скидається на таке утворення від звертання «пане/пані».
Автор Волод
 - августа 20, 2024, 10:49
Мова ж про рід, а не про особу.

Олено, ти  :green:  чув, що ...????
Автор Python
 - августа 20, 2024, 09:26
Цитата: Волод от августа 20, 2024, 06:15
Цитата: Python от августа 20, 2024, 03:44хіба що може впливати на зміст другої особи — і ось там узгодження за числом таки присутнє, бо не можна сказати «Пані та панове, ти мене чуєш?»).

 А рід не узгоджують?
Ніби так, але з цим трохи складніше: словоформ, у яких би одночасно був і рід, і особа, в літературній українській мові нема (хіба що діалектний передмайбутній час: «будеш робив», «будеш робила»).
Автор Волод
 - августа 20, 2024, 06:15
Цитата: Python от августа 20, 2024, 03:44хіба що може впливати на зміст другої особи — і ось там узгодження за числом таки присутнє, бо не можна сказати «Пані та панове, ти мене чуєш?»).

 А рід не узгоджують?
Автор Python
 - августа 20, 2024, 04:43
Отже, є слово «звуть», якому може підпорядковуватись або цитована пряма мова (в якій може міститися кличний відмінок), або орудний відмінок. Називний у підпорядкуванні — пізніше нововведення, функціонально це майже та ж пряма мова; власне, й поставити узгоджене з цим називним питання для визначення зв'язків ми не можемо: «Мене звати (хто?) Петро» — одразу випирає неузгодженість. Пряма мова — початково незовсім законний засіб мови, що вимагає певної зміни регістру, перетворює речення на виставу одного актора. Здебільшого її уникали, замінюючи непрямим описом сказаного (не  «Я назвався: «Петро», а «Я назвався Петром»).
Автор Python
 - августа 20, 2024, 03:44
Цитата: DarkMax2 от июня 27, 2024, 20:55Клична форма виводить із узгодження іменники, а не узгоджує їх із іншими словами в реченні.
Чому ж, іменник у кличному відмінку може мати у своєму підпорядкуванні означення й додатки, а то й цілі підрядні речення: «Любий друже!», «Авторе попереднього повідомлення, випрате граматичні помилки», «Вітаю тебе, далекий нащадку, що читає це послання з минулого!»

Правильніше сказати, виводить з підпорядкування іншим членам речення. Звертання перебуває в цій ієрархії десь паралельно з підметом і присудком, з якими, проте, не узгоджується й не взаємодіє (хіба що може впливати на зміст другої особи — і ось там узгодження за числом таки присутнє, бо не можна сказати «Пані та панове, ти мене чуєш?»).
Автор Python
 - августа 20, 2024, 03:32
Цитата: Волод от апреля 30, 2024, 13:01Питання щодо орудного відмінка залишимо поза увагою.
А дарма. Орудний відмінок має схильність перетворюватись у прислівник чи виконувати  обставинну роль у реченні. «Як тебе звуть?» теж натякає на обставину.

Звідки називний замість орудного чи кличного? Просто це базова форма, яку і самому утворювати простіше, і від якої будувати відмінки зручніше, і яку всі намагаються дізнатися в першу чергу. Загалом, один із проявів чуми невідмінюваності: відвикши робити непрямий відмінок у певних випадках, потім складно повернутися до нього.
Автор Python
 - июля 5, 2024, 16:27
Якщо кличний відмінок винести в пряму мову, то керує. Мене звуть: «Петре!»