Лингвофорум

Найефективніше енергію сонця використовує цукрова тростина.
А білок найефективніше виробляють дріжджі.

Травна система корови до перетравлювання тих інфузорій, мабуть, краще пристосована. Щось мені не хочеться перевіряти на собі їстівність вмісту коров'ячого складного шлунку... Якщо вже класти щось собі до рота в космосі, то краще те, що люди в принципі їдять і не в космосі.

З іншого боку, корів у космосі теж можна вирощувати. Або посадити пілотувати розумну генетично модифіковану корову

Коли коровам досить інфузорій, то нащо людям молюски?

Цитата: Волод от июля  4, 2023, 13:16інфузорій їдять космонавти.

Теоретики космонавтики інколи пишуть про інфузорій як джерело «м'яса» на самозабезпечуваній космічній станції. А чи колись хтось куштував тих інфузорій? Як вони на смак — на що це взагалі схоже? Чи нема якихось смакових недоліків? Як їх узагалі готувати?

Справді, недоліком хлорофільного фотосинтезу є використання лише невеликої частини спектру світла — решта світлової енергії відкидається. Якщо зробити сонячні батареї, що захоплюватимуть більшу частину сонячного випромінювання, то використання електричної енергії для синтезу органіки було б більш ефективними, ніж пряме захоплення сонячного світла рослинами. У далекому космосі, де сонячного світла обмаль, основним джерелом енергії космічного апарату стає ядерний реактор — знову ж, електрика стає найдоступнішим варіантом. Можна переробляти електрику на світло лише потрібного діапазону, що засвоюється рослинами. Або ще проводились експерименти з біосинтезу органіки під дією електрики — якщо цей напрям матиме розвиток, то можна вирощувати електросинтезуючі бактерії, що здійснюватимуть первинний синтез органіки, і згодовувати їх, наприклад, молюскам, щоб отримати харч, придатний для споживання людиною.

Згоден на якийсь комбінований компромісний варіант, наприклад на кшталт  «шлунка корови». Тобто якісь прості молекули синтезуються хімічно, на них вирощують бактерію, бактерію їсть інфузорія, інфузорій їдять космонавти.

Якби ще та абіогенна органіка була їстівною. Якісь прості молекули синтезувати відносно просто — але ж ми їмо білки, жири, вуглеводи, а часом і вітаміни — абіогенний синтез усього цього високомолекулярного добра супроводиться величезною кількістю побічного продукту, який треба якось відокремлювати й переробляти на щось більш корисне — усе це додаткова маса космічного апарату. Білки так узагалі тільки нанороботами синтезувати можна — структура молекул заскладна для синтезу шляхом простого змішування реактивів у колбі. Поки що найдоступніший такий наноробот — рибосома в живій клітині.

Я все ж вважаю, що вирощування «картоплі» в невагомості – це не найкращий варіант забезпечення космонавтів харчами. Краще було б синтезувати органіку абіогенними засобами.