Ответ

Внимание! Пока вы просматривали тему, появилось 82 новых ответа. Возможно, вы захотите изменить свое сообщение.

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.

Имя:
E-mail:
Тема:
Иконка:

Вложение:
(Удалить вложение)
(Добавить ещё)
Доступные типы файлов: patch, txt, png, pdf, gif, py, gif, djvu, warning
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3, максимальный размер всех файлов — 300 Кбайт, максимальный размер одного файла — 100 Кбайт
Обратите внимание: вложения не будут видны, пока модератор не одобрит их.
Визуальная проверка:
√49 Напишите ответ строчными буквами:
«Сто одёжек, все без застёжек» — что это?:

подсказка: нажмите alt+s для отправки или alt+p для предварительного просмотра сообщения


Сообщения в этой теме

Автор: Python
« : Октября 5, 2021, 11:59 »

Оно деякі автори словників іншомовних слів примудряються подавати арабські ориґінали кирилицею, але навіть не повідомляють про те, яку систему використовують.
З латиницею та ж проблема, наскільки мені відомо. Чим, наприклад, користувались диктатори арабських держав та їхні родичі, що понавідкривали рахунків на своє ім'я в різних транслітераціях і продовжували користуватись ними, навіть коли потрапили в опалу, і західні банки почали їх блокувати.
Краще покажіть щоб сплутувались слова, а не букви.
Найпростіше цього досягти, пишучи капсом: РАКЕТАM (ракетам/paketam), BIK (вік/bik) тощо.
Але навіть і в звичайному тексті з латинко-кириличною мішаниною безперестанку тикаєшся в неіснуючі слова, які, звичайно, виправляються (бо таких слів нема, або вони не вписуються в контекст), але все одно сповільнюють читання («сіра — це sira чи ціпа? Чи є таке слово — «ціпа»? Ціп, ціпом... Ціпа чи ціпу?.. Ні, тут узагалі про пташечок…»). Крім того, в наш час будь-яка комбінація букв може бути торговою маркою і/або абревіатурою — от звідки нам знати, що СНІССО — це chicco, а не «Служба науково-інформаційних системних стратегічних обчислень» чи, там, «Семенченко Наталія Іванівна, Семенченко Сергій Олександрович»?

І так, латиниця — це бездонний колодязь варваризмів, кожен з яких читається за правилами своєї мови.  В міжкириличні запозичення ця мода — змішувати кириличні правописи різних мов — поки що не проникла, та й правила читання в них розійшлись не так далеко, але будь-яка комбінація літер, подібних до латинських, вже цілком може бути й таким варваризмом — сама мода на ці варваризми змушує обережніше читати слова, які не містять специфічно-кириличних гліфів, що теж може сповільнити читання. Більше латиничних слів у кирилиці — більше варіантів спіткнутись на рівному місці. Повний перехід на латиницю, що цікаво, теж від цього не рятує: англійська мода на таку передачу запозичень вже проникає і в мови з суто фонетичними латиницями, тож варіантів спіткнутись ставатиме лише більше. Поки що дислексією хворіють переважно лише англофони, але, з приведенням інших латиниць до стану англійського хаосу, ця хвороба має поширитись і на їх носіїв.
Автор: Drundia
« : Октября 4, 2021, 17:37 »

Латиницю з кирилицею змішувати неможливо: або ми отримаємо засилля «фальшивих друзів читача» (Н/H, P/Р тощо), або, якщо замість гражданки й антикви взяти устав і готику, отримаємо суміш графічно різнорідних елементів.
Краще покажіть щоб сплутувались слова, а не букви.

Кирилицю складно доетимологізувати далі, ніж до праслов'янського стану мови, недалеко від якого вона виникла.
Кирилиця доетимологізується наскільки завгодно глибоко. Оно деякі автори словників іншомовних слів примудряються подавати арабські ориґінали кирилицею, але навіть не повідомляють про те, яку систему використовують.
Автор: Python
« : Сентября 30, 2021, 01:45 »

Вже бачив щось подібне. Тільки потім ця латиниця ставала все більш праслов'янською й праіндоєвропейською, аж до майже повної непридатності для читання, лишаючись для її автора лише «трохи зміненою українською». В кирилиці є точка опори — історичний правопис, що справді колись існував, десь поблизу якого подальше заглиблення в етимологію варто зупинити. А що є такою точкою опори для української латинки?
Vy ščosj plutaete. Ta latinicja evoljucîonuvala vôd praindoevropejskoi do praslovjanjskoi (a nině vže do ukrainjskoi, ale odnakovo zališilasj nečitabeljnoju).
Ну, не знаю — по-моєму, її непридатність для читання таки наростала в процесі експлуатації. У будь-якому разі, поки її автор писав кирилицею (хоча теж експериментальною), зрозуміти його, спираючись на загальне розуміння слов'янських мов, було простіше. Кирилицю складно доетимологізувати далі, ніж до праслов'янського стану мови, недалеко від якого вона виникла. Латиниця ж без берегів — у ній можна або не копатися в етимології взагалі, або копатися до нескінченності — місце кінцевої зупинки в конструкцію не закладено.
Автор: Paul Berg
« : Сентября 30, 2021, 00:19 »

Вже бачив щось подібне. Тільки потім ця латиниця ставала все більш праслов'янською й праіндоєвропейською, аж до майже повної непридатності для читання, лишаючись для її автора лише «трохи зміненою українською». В кирилиці є точка опори — історичний правопис, що справді колись існував, десь поблизу якого подальше заглиблення в етимологію варто зупинити. А що є такою точкою опори для української латинки?
Vy ščosj plutaete. Ta latinicja evoljucîonuvala vôd praindoevropejskoi do praslovjanjskoi (a nině vže do ukrainjskoi, ale odnakovo zališilasj nečitabeljnoju).
Автор: Paul Berg
« : Сентября 30, 2021, 00:10 »

… zô znajomoju vsěm zô školy abetkoju.

Это с какой школы? :what:
Latinjska abetka
Автор: Python
« : Сентября 30, 2021, 00:05 »

«Латинська максимовичівка» позбавлена властивості бути схожою на щось реальне:
Take vraženie nače mova jde pro nevědomu nîkomu movu, zapisanu novymi specifîčnymi simvolami, a ne pro ukrainjsku movu zô znajomoju vsěm zô školy abetkoju.
Вже бачив щось подібне. Тільки потім ця латиниця ставала все більш праслов'янською й праіндоєвропейською, аж до майже повної непридатності для читання, лишаючись для її автора лише «трохи зміненою українською». В кирилиці є точка опори — історичний правопис, що справді колись існував, десь поблизу якого подальше заглиблення в етимологію варто зупинити. А що є такою точкою опори для української латинки?
Автор: Wolliger Mensch
« : Сентября 30, 2021, 00:04 »

… zô znajomoju vsěm zô školy abetkoju.

Это с какой школы? :what:
Автор: Paul Berg
« : Сентября 29, 2021, 23:25 »

«Латинська максимовичівка» позбавлена властивості бути схожою на щось реальне:
Take vraženie nače mova jde pro nevědomu nîkomu movu, zapisanu novymi specifîčnymi simvolami, a ne pro ukrainjsku movu zô znajomoju vsěm zô školy abetkoju.
Автор: Python
« : Сентября 29, 2021, 22:25 »

У латиницю, завдяки великій загальносвітовій традиції використання діакритики, можна запхати що завгодно. Максимовичівка латиницею точно не створює ніяких проблем.
Намалювати можна що-завгодно якими-завгодно графічними засобами — в цьому плані, аналог максимовичівки можна робити хоч на основі арабиці, і це теж працюватиме. Проблемою є «відсутність маяків» у письмі без традиції: можна взяти які-завгодно позначення, надати їм якого-завгодно значення, і для автора цих позначень вони щось означатимуть — лишаючись тайнописом для всіх решти читачів.

«Латинська максимовичівка» позбавлена властивості бути схожою на щось реальне: це не «так колись писали», а «це я так придумав» — завжди, без варіантів. Імітувати засобами латиниці історичне письмо на основі кирилиці — надто багато умовних позначень, щоб крізь них проглядався початковий зразок. Умовна умовність усього веде до подальшого занурення в умовності: в автора такого письма нема якихось зразків, на які слід орієнтуватись, щоб це все ще зберігало свою форму. Це як провести пряму лінію без лінійки: відсутність обмежень стає головним обмеженням. «А що, як не дашок, а умляут? Або взагалі диграфи зробити? Або... Або...» — отримуємо 100500 варіантів, несумісних між собою.

За максимовичівкою стоїть який-не-який масив історичних текстів, про неї можна дізнатися з відкритих джерел, плюс інші правописні системи, споріднені з нею — якщо хтось пише максимовичівкою, то будь-хто інший, заглибившись у цю тему, зможе правильно розтлумачити написане. І навпаки: освоївши максимовичівку на прикладі сучасних наслідувань, можна легко навчитися читати історичні тексти з нею.  «Латинська максимовичівка» цієї переваги не дає: тексти на ній, очевидно, доведеться писати власноруч, бо ніхто інший їх ніколи не писав і не напише.

Якщо ж, як у моєму випадку, максимовичівка потрібна не як самостійне письмо, а для інкрустації основного письма, то й тут латиниця є поганим варіантом. Кирилиця має за собою велику кількість носіїв, здатних «ковтати» тексти — латиниця, як молоде письмо, матиме переважно лише тих, хто читає повільно й спотикається на дрібних деталях — в неї просто не буде носіїв, які цей експеримент подужають прочитати, зможуть осмислити й передати далі. Якщо пересічний латиничник до офіційного впровадження латиниці — фрік із власними фантазіями, в яких усе губиться, бо їх надто багато, то пересічний носій латиниці після офіційного впровадження — це носій-недоучка, рівень грамотності якого — заочна початкова школа для неписьменних. Тобто, просто нема для кого так писати.
Автор: Python
« : Сентября 29, 2021, 17:58 »

Літера Ў була в правописі «Русалки Днѣстровои»
Не лише там.
Інші правописи з нею ще менш відомі. Мабуть, сучасному українцеві найчастіше її доводиться бачити як транскрипційний знак.