Ответ

Внимание! Пока вы просматривали тему, появилось 23 новых ответа. Возможно, вы захотите изменить свое сообщение.

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.

Имя:
E-mail:
Тема:
Иконка:

Вложение:
(Удалить вложение)
(Добавить ещё)
Доступные типы файлов: patch, txt, png, jpg, pdf
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3, максимальный размер всех файлов — 300 Кбайт, максимальный размер одного файла — 100 Кбайт
Обратите внимание: вложения не будут видны, пока модератор не одобрит их.
Визуальная проверка:
√49 Напишите ответ строчными буквами:
«Сто одёжек, все без застёжек» — что это?:

подсказка: нажмите alt+s для отправки или alt+p для предварительного просмотра сообщения


Сообщения в этой теме

Автор: Волод
« : Февраля 9, 2021, 16:25 »

Ще трохи змінив:

Чи живі Ви ще, мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне  оксамит!

Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.

Надвечір в блакитній LЕDу мряці,
Часто уявляючи лячне,
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...

Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.

Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.

Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.

Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.

І не вчіть молитись — не до ладу,
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.

Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужіть за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Автор: Волод
« : Февраля 8, 2021, 15:43 »

Врахувавши ще й зауваження Завади, маю такий текст:

Чи живі Ви ще мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне  оксамит!

Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.

Надвечір в блакитній LЕDу мряці
Часто уявляєте лячне:
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...

Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.

Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.

Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.

Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.

І не вчіть молитись — не до ладу,
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.

Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужіть за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Автор: Волод
« : Февраля 8, 2021, 14:01 »

Дякую!

Страшніш, коли смерть ходить шосе, ніж коли вона ходить на (до, по,,..) шосе.
Автор: Python
« : Февраля 8, 2021, 13:55 »

Не тужить за мною понад все,
Якщо це наказовий спосіб, то «не тужіть».
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Невідмінювані іменники погано ладнають з безприйменниковим орудним відмінком :negozhe:
Автор: Волод
« : Февраля 8, 2021, 13:23 »

Моторошне жахіття. Лист власній смерті (читати, попередньо прибравши з під рук важкі предмети)


Чи живі Ви ще мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне  оксамит!

Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною понад все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.

Надвечір в блакитній LЕDу мряці
Часто уявляєте лячне:
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...

Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.

Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.

Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.

Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.

І не вчить молитись — не до ладу.
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.

Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужить за мною понад все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Автор: Сергий
« : Декабря 31, 2020, 01:16 »

Цитировать
Лев з козаком у Києві ...

Знак Русі (Фрипульястану) сам за себе промовля,
Лев з козаком його держать... янгол часом підміня...
Степовик з русином Бога прославляють... хто як зна...
Вічну Тройцю Пресвятую... їм не любий сатана...  :-[
Автор: Python
« : Декабря 21, 2020, 05:45 »

Кава—нецікаво. Дивно, що цієї банальної рими ніхто не помітив.
Автор: Волод
« : Декабря 18, 2020, 11:19 »

 :green: Зробив активніший переклад:
В кави кольори кальні —
Кладемо на це прутні.
Автор: Python
« : Декабря 12, 2020, 10:25 »

:green:
Хай нехай не зачіпа,
Колір чого кава ма.
Тоді краще «не займа», і склади трохи підрівняти.
Автор: Python
« : Декабря 12, 2020, 10:20 »

Лев з архистратигом побились за тризуба.
Offtop
Козак на великому гербі, проте, більш «намолений» — а тут його зовсім пасивною картинкою в картинці зробили, що стирчить як тичка на городі. Янголик, хоч він ніби й претендує на щось історичне, нині асоціюється більше з локальним київським офіціозом — КМДА, Київпастранс... Як щось масштабне загальноукраїнське «від народу» — тільки козак.