Posted by: Sirko
« on: January 22, 2021, 16:57 »Скорочені імена то одне, а клична форма то інше.
Не так важливо вияснити звідки то походить, важливіше вияснити що то за явище.
Quote
Назване явище описане й у вступній частині „Словника гуцульського говору: Березови”:
„у клич. відмінку власним іменам властива редукція і зникнення ненаголошених складів: Івá, Йвá ’Іване’, Дми ’Дмитре’, Пе ’Петре’, Ште ’Степане’, Ру ’Рузю’, Ю ’Юзю’, Варвá ’Варваро’, Пара ’Параско’ та ін. [11, с. 14].
Quote
Отже, у сучасній українській мові склалося потрійне протиставлення можливого вираження граматичного значення вокатива: форми зі специфічними флексіями кличного відмінка – форми, омофлексійні із формами називного – усічені форми. Вибір кожної з означених грамем визначає низка взаємодоповнюваних, а подекуди і взаємосуперечливих чинників, серед яких літературність / діалектність, офіційність / неофіційність спілкування, специфіка комунікації (велика віддаль перемовляння, що вимагає значного підвищення тону). Іншими словами, є підстави твердити про древність та універсальність не лише форм вокатива, а й припускати, що такими ж давніми й поширеними в різних слов’янських мовах були й усічені форми, використовувані для найменування адресата мовлення.
